Нам навіть не страшний розлив річки, як підняття ґрунтових вод. Ну і від гір залежить. Якщо буде раптове потепління - капєц деяким селам і мостам.
@Silver bullet , а при вході стопочку медовухи наливали, корнішончиком дали закусити, а на пароль відповіли??? Хоча мабуть таки відповіли, бо тоді б і страви "Ситий дивізійник" не скуштували...
Того ж і написала: Не тільки алкоголь чи сірники можна використовувати, як для блага, так і для зла. Все залежить у чиїх руках граната...
аякже, щось кріпке дають на вході і пароль питають) того разу ми приїздили профкомом... нас тоді в Криївці було, мабуть, четверо - председатель профкому і три жіночки. Ото він пароль на вході сказав, а про нас сказав, що ми - його полонені). За це ми його "заказали": сказали, що він кацап, - внутрішній службі безпеки Криївки) Ой, йой, його повели на розстріл, а він не давався і кричав, що він не кацап, а за вільну Україну від Уралу до Берліну) Народ отримав задоволення, ми теж - аби не тоті смажені вушки))
намагаюся домовитися із собою... поки зима - сиди в інтернеті скільки влізе, хоч цілодобово... але за таке щастя - коли потеплішає, щоб поменше марнувати час...
є така думка, що всередині людини живе Обізяна, яка хоче гратися, і заважає заробляти гроші... і Панічний Монстр, який іноді приходить, щоб все дисциплінувати... далі докладніше - Володимир Зеленський View: https://youtu.be/WVSEQLzW6eA?t=8
@Gyppsy , співчуваю вам, (о, до речі, якось заглянула на ДП, там також ...надцять літ не була, а там є смайлик "співчуваю" - тут немає, і "сумно" немає. ) сніг такий важкий, мабуть зіпріли і втомилися... тому розумію, що для підтримки сил вам потрібний був шпондерок, а ось чи не жарко вам було після соточки, кров гарненько і так поганяли. Можу випити сухе червоне вино, особливо воно апетитне перед обідом. О, до речі, а знаєте, що найкращі вправи для розминки, щоб кров поганяти, треба лопатою попрацювати (згинання і розпрямляння спини), навіть не присідання.
... а ще люблю відкидати сніг, але не мокрий, а коли він ще падає красивими сніжинками. Так кидаєш, кидаєш, а тоді оглядаєшся, а за тобою знову така сніжно-біла махрова пелена, а ти робиш перші кроки...