доброзичливі балачки...

таке враження, шо вона не співачка
не вистачає повітря

 

View: https://m.youtube.com/watch?v=qOcw6sc6ZvY

 

@Silver bullet, далі Седі (бібліотекарка) все таки розповість Джорджу про мітлу.
Так що, якщо матимете бажання і нагоду прочитати цей роман, то взнаєте.
Я лише зазначу, що з її розповіді стає зрозуміло, що її колишній чоловік Джонні тричі на день брився

(українською - голився, але мені більше подобається "брився" від слова "бритва", в українській пісні слово "бритва" зустрічається, а от "голярка" я щось не зустрічав)

View: https://youtu.be/EXml7Cup6HQ

 

@Silver bullet, вітаю з іменинами!
Всього вам хорошого!

 

А я вчора подивилася трошки новий український серіал цього року випуску " І будуть люди на землі". Він історичний: побут дореволюційної України, історія українців (дія починається на Полтавщині, 1901 рік).Подивилися б хомчини та майори чого витрачаються гроші не українські серіали...

 

Хомчини та майори в цю тему не заглядають. Бо це - доброзичливі балачки. А їм муляють яйця по сімнадцять. Тут уже не доброзичливості.

 

Ввечері потроху читаю Ремарка:"Час жити і час помирати"- сюжет
про отрезвління німців у другу світову.
Спочатку була пропаганда "переможна осінь 1941 та і 1942 року" (як і "Україну за тиждень"), а потім все раптом в пропаганді зупинилось, щось таке трапилося під москвою та сталінградом, про що простим солдатам не звітували. І пішли оті "спрямління фронту" і таке інше.
Що для мене було відкриттям, так те, що після боїв, чи сходу снігу хай як хочте, але копайте могили та ховайте - і своїх, і росіян, бо німці ревні католики. Прості солдати з вермахту, не СС та СД ( до речі цих вони і не любили) - часто стали задавати питання собі і тим, кому могли довіряти, що не здадуть в гестапо: а якщо у нас в Германії буде такий жах, така ж спалена земля? якою вони зробили землю позаду себе.
Один з тих німецьких солдат, що якимось дивом отримав відпустку після 2 років на передовій, і бачить зовсім інший пейзаж за вікном потягу, що йде по Германії, ні воронок, ні разрухи...а приїжджає до міста, де залишив батьків, де залишив " будиночок, з видом на храм, герань на віконці, палісад, ранішню каву з булочками та джемом" і бачить, що вулиці як такової нема - вчора був приліт авііції союзників. Продуктів в магазинах нема, дізнатись про померлих ніяк, допомагати розбирати будинок нікому, бо там був приліт тиждень назад і спасати, вочевидь нікого....
Короче, я знайшла як раз таку книгу, яку треба (в лапках)....Але дочитаю. Як усе повторються, нічого нема нового в світі...
Русня просто копіює фашистів, проте яких боролася 80+ років тому.

 

я не читаю художніх... зі школи.. коли читав пригодницькі...

книжка Ремарка випадково потрапила до рук минулого літа... назва "Ніч у Ліссабоні''... про війну... досить цікава... але тема війни вже набридла...

зараз, крім новин, намагаюся шось читати корисне прямо зараз... на художні немає часу...
ну ще детектив можу подивитися, але внутрішній голос сварить... вимагає працювати..

 

А я прочитав німецькою багато книг Ремарка. Я навіть бував в Оснабрюку, місті, де народився Ремарк. Там є вулиця, яка називається Еріх-Марія-Ремарк-Штрассе. Але цю книгу, здається, я не читав.
Зараз, наскільки пам'ятаю, читав Три товариші, Чорний обеліск, Іскра життя (Funke Leben), ще, здається, щось. Минуло вже майже тридцять років.

Треба було би спробувати ще раз перечитати німецькою. Але його книги дуже важкі для психіки.
Коли ми в школі на уроках німецької читали адаптований уривок із Трьох товаришів, ми не розуміли тієї трагедії однокласників, навіть сміялися. Було троє юнаків, разом училися, і от один із них помирає. Чому нам тоді було смішно - не розумію.

До людей чуже горе не доходить. Люди уявляють собі війну, як на ілюстрації з Васілієм Тьоркіним.



А в дійсності це - коли російський солдат навлежачки їсть ложкою сніг (наші дроном зняли).

 

я багато читала, це дає і знання психології людей, і історії, і т.з. словарний запас, і світогляд...Але вже мої діти читали мало, бо в нас був вже комп)), але багато чому вчились, постійні якісь курси після вишу плюс працелюбність і мають з цього непоганий результат.
До речі син ще історію знає добре.

 

Ми зі Львову на вихідні їздили в Карпати. Снігу було норм тільки в Буковелі, але все ж таки ялини та смереки були чи то в снігу, чи то в наледі.
Велика магія Карпат! І всюди акуратні будівлі. Навіть високо на схилах...як вони вибираються звідтіля?
Русні і не снилиля села з такими садибами, з такими кованими парканами, дерев'яними визерунками на вікнах та стелях 2-3 поверхами....і зручностями, чистотою і порядком, як у бандерів.
Вся Ів-Франківська область є така, що її треба бачити.

 

Малий мене продовжує дивувати. Господи, таке смішне)
Назад з карпатської садиби їхали вранці вчора і завезли до школи в Татарів двох малих хлопців хазяїна садиби (його звати Славко, жінку - пані Софія). Малий з цими хлопцями потоваришував.
Їдемо, а малий і каже:"Як не висадимо славків, то заберемо їх у Львів".
І таке постійно, як зморозе, так хоч зайвий раз посміємося.

 

це да, усі кажуть, шо на Західній Україні дуже гарні будиночки... клаптик землі поруч... Європа

 

мені не дуже зрозуміло, який смисл жити у Польщі в гуртожитку, працювати по 10-12 годин... а тяжко зароблені гроші вкладати у ковані ворота та євроремонт... порожньої хати... десь на Івано-Франківщині

 

https://youtube.com/shorts/rIKpCbVQoEM?feature=shared

 

@Gyppsy сьогодні до обіду переробив купу роботи

 

що значить залишитися без київстару)
На мене це не вплинуло, у мене вай-фай на всю хату і половину присадиби )

Все одно не робив практично нічого - у нас дощ, та й взагалі охоти нема до роботи...

 

читав, шо вчора компанія Veon , якій належить Київстар, заявила про остаточний продаж усіх російських активів, і вихід з російського ринку

 

треба полізти в погріб, пошукати де там вино...вітаміни...

 

Колись ви таким не були)