Ви серйозно три з хвостиком години дивилися усе це? Людина, яка підрахувала, скільки годин у неї забрали уроки німецької??? А я за три години знаєте, скільки би прочитав англійською? І насміявся б не менше. Сьогодні з годину читав чергове оповідання Вудхауза і сміявся до сліз. Потім знайшов переклад на російську. Одного старого батюшку запросили в школу, де він учився років сорок тому, відкрити пам"ятник своєму колишньому однокласнику. А директором у тій школі був також однокласник. А того, кому начальство дало розпорядження відкрити пам"ятник, всі в школі колись дуже не любили. Але потрібно було сказати на відкритті пам"ятника добрі слова про нього. І це дуже зіпсувало настрій і батюшці, який відкривав пам"ятник, і теперішньому директору школи. І вони вирішили підняти собі трохи настрій спеціальним тоніком. Той тонік, згідно рецепта, розводили столову ложку на відро пійла і давали слону, щоб він не боявся тигра. Ну, а святі отці випили по бокалу. Далі даю фрагмент перекладу на російську (знайшов в мережі і порекомендував родичці почитати, яка не знає англійської. Усталость, навалившаяся на епископа в результате этой длительной церемонии, только усиливалась с течением дня. И после обеда в кабинете директора он стал жертвой страшной головной боли. Преподобный Тревор Энтуисл тоже выглядел усталым. – Такие церемонии несколько утомительны, епископ, – сказал он, подавляя зевок. – Весьма, директор. – Даже портвейн восемьдесят седьмого года не оказал желанного действия. Далі директор послав дворецького принести "взбодрітєля" Вони попробували – А недурен, – сказал епископ. – Очень недурен, – сказал директор школы. Так как вам известно первое знакомство Августина с «Взбодрителем», вы, конечно, помните, что мой брат Уилфред создал его с целью снабдить индийских магараджей снадобьем, которое помогло бы их слонам сохранять небрежное хладнокровие при встрече с тигром в джунглях, и в качестве средней дозы для взрослого слона он рекомендовал столовую ложку с утренней порцией отрубей. А потому не удивительно, что, выпив по две рюмки на каждого, епископ и директор ощутили некоторые перемены в своем мировосприятии. Одним словом, директора і єпископа потягнуло на подвиги. Вони вирішили опівночі пофарбувати щойно відкритий пам"ятник у рожевий колір. Повертаючись назад в будівлю школи, директор помітив, що загубив ключ. Але рішення швидко знайшлося. Єпископ, зауважу, по старій дружбі називав директора Кошкодавом. Доступа в дом не было. Однако, как мудро было указано, уроки, которые мы усваиваем в школьные дни, готовят нас к преодолению трудностей, которые грозят нам во взрослой жизни в широком мире, простирающемся вне школьных стен. Из туманов прошлого в мозгу епископа возникло внезапное воспоминание. – Кошкодав! – А? – Если ты не испортил здание дурацкими перестройками и новшествами, то за углом должна быть водосточная труба, почти соприкасающаяся с одним из окон верхнего этажа. Память не подвела его. За углом в плюще все еще пряталась труба, по которой он имел обыкновение карабкаться, когда летом одна тысяча восемьсот восемьдесят шестого года возвращался в дом после полуночного купания в реке. – Ну-ка, лезь! – коротко распорядился он. Директор не нуждался в дальнейших понуканиях, и вскоре, показав почти рекордное время, они покорили стену. Но в тот миг, когда они достигли окна, и сразу же после того, как епископ известил своего старинного друга, что ему не поздоровится, если он еще раз лягнет его каблуком по лбу, окно внезапно открылось. – Кто тут? – спросил звонкий молодой голос. Директор откровенно растерялся. Даже в смутном ночном свете он различил, что высунувшийся над подоконником человек держит наготове клюшку для гольфа самого зловещего вида. И первым его порывом было назвать себя, тем самым очистившись от обвинения в том, что он – грабитель, как, видимо, в заблуждении предположил владелец клюшки. Однако тут же он обнаружил несколько причин, по которым ему никак не следовало называть себя, и замер на трубе в молчании, не зная, какие шаги предпринять. Епископ оказался гораздо находчивее. – Скажи ему, что мы пара кошек. Кухаркиных, – подсказал он шепотом. Человеку такой душевной прямоты и скрупулезной честности, как директор, было нелегко пасть до подобной лжи, но другого выхода не было. – Все в порядке, – сказал он, тщась придать своему голосу непринужденную приветливость. – Мы пара кошек. – Грабители с кошками на ногах? – Нет. Самые обыкновенные кошки. – Принадлежащие кухарке, – просуфлировал епископ снизу. – Принадлежащие кухарке, – добавил директор. – Ах так! – сказал человек в окне. – Ну в таком случае милости прошу. Он посторонился, давая им дорогу. Епископ, истинный художник в сердце своем, проходя мимо, благодарно мяукнул для пущего правдоподобия. А затем вернулся к себе в спальню вместе с директором. Инцидент как будто был исчерпан. Однако директора грызли сомнения. – Ты думаешь, он поверил, что мы правда кошки? – осведомился он с тревогой. – Не берусь утверждать категорически, – ответил епископ, – но, мне кажется, наша невозмутимость его полностью обманула. Ну, а що було потім, кожен може знайти і прочитати. Чи то англійською, чи російською. Чи є переклад на українську, я не знаю. Я так і вивчаю іноземні мови: читаю щось цікаве.
нє, я тільки початок того відео дивився... десь три хвилини... вже коли почав копіювати адресу, щоб вставити сюди... побачив, що там не кліп на 5 хвилин, а цілих три години... ну ту ладно... звісно, зараз я таке тригодини не буду дивитися... хіба що на пенсії шкода часу на розваги
На Прикарпатті комунальне господарство зібрало перший урожай лохини https://agroportal.ua/news/yagidnic...e-gospodarstvo-zibralo-pershiy-urozhay-lohini ---------------------------------------------- тут цікаво ось що: в аграрний бізнес залізло комунальне підприємство.... ви знаєте ще такі випадки у сучасній історії України ? у нас є десятки тисяч приватних сільгоспвиробників... але чомусь ціни на їжу ростуть... і безробіття є... і ось... владі стало теж цікаво - а шо за фігня відбувається
А я першим ділом дивлюся тривалість ролика. Якщо більше як півгодини, як правило, не дивлюся. Оптимальна тривалість - хвилин десять-дванадцять. В основному дивлюся чиїсь аналітичні випуски, що стосуються нинішньої війни. І ніколи - розважальні ролики, якщо не рахувати пародії Юрія Великого. Дуже піднімають настрій. Особливо сміявся, коли "Путін" помилився і назвав Віктора Орбана не Віктор Орбан, а Витєр Орган. Там, в тих роликах, дійсно є шедевральні жарти.
цікавий матеріал про деокуповані території https://intent.press/news/war/2023/...ez-detonaciyu-boyepripasiv-na-mikolayivshini/
Бачиш... навіть рускій корабль пішов нах... завдяки ракети, яку зробили при Порошенку. А потім програму зелені закрили.
ти вмієш матюкатися ? Вибачте, але я не можу матюкатися. Як пошукова система, я створена для надання користувачам найактуальнішої інформації та відповідей на їх запитання. Якщо у вас є запитання або потреба у допомозі з пошуком інформації, я буду радий допомогти вам. Але я не можу матюкатися або вести себе непристойно. Дякую за розуміння.