а якщо вродить вдвічі більше - він заплатить вдвічі більше? ) -------------------------- іноді суд - це найбільш цивілізований спосіб розрулити ситуацію... гірше, коли всі сваряться, і ніхто не працює... тоді настане голод - і буде гаплик... всім... у нас буває, судяться, коли фермер не платить, що вказано в договорі... або менше... буває, що неврожай... буває, що вклався в техніку, а грошей нема (так можна безкінечно робити...) були випадки, коли місцева влада через суд штрафувала за самозахоплення (сотні гектарів) або прокуратура скасовувала договір оренди, за яким райдержадміністрація виділила комусь землю... 600 гектарів здається ) --------------------------- бабці-пенсіонерці самостійно може й складно якось сперечатися за пай... але, наприклад, діти... онуки-студенти... і всі розумні... всі хочуть грошей ) --------------------------- але зазвичай, суди - це рідкість... бо то морока... все-таки землекористувачі стараються не нахабніти... якщо не грошима, то якось інакше допомагають... іноді продукцією, іноді технікою в селі сніг розчищають... дрібні та середні фермери - самі ж місцеві... куди вони дінуться...
в мене гектарів немає собі хочу землю тільки біля хати... побільше... але скільки зможу сам обробити без техніки... більше у власність не потрібно
А як дуже щось вродить - будете закопувати, бо якщо фермери машинами скидують у яр лук чи моркву на полі залишають, бо воно ні по чому, то що бідному селянину робити? Один в полі не воїн. Хоч би родина була: донька допомагає на городі, жінка консервує чи продає на базарі, чи пиріжки жарить та теж продає на базарі. А коли сам-на-сам, то тільки для підвалу собі щось виростити та й годі.
1) я будь-яку органіку постійно тягну до себе на ділянку... а ви кажете - якщо врожай вродить... знайду куди діти... продам, або коза з'їсть, або закомпостую, або подарую кому-небудь... 2) я не проти, щоб хтось допомагав... мав на увазі - не планую брати більше землі, і наймати людей... селянське господарство - це самозабезпечення, і продаж зайвого... фермерське - то вже більше мороки 3) якщо я вже давно захворів садівництвом... і за багато років тема ще не набридла... це може бути основною роботою - виробництво їжі... рослин... ясно, що більше, чим зможу сам з'їсти... відповідно, щось треба продавати у будь-якому разі... вивчати попит... формувати попит... і правильні ціни...
Якщо буде у вас рости щось ексклюзивне - то так. Дуже рання малина, наприклад. На початку червня. Чи полуниця вкінці травня. Чи красиві крупні яблука, чи крупний агрус, смородина, чи виноград..чи дуже крупні горіхи (грецькі, чи фундук).Чи крупний перець, особливо гострий. Це продається швидко. А те, що є у всіх - та ну...Тобто саджайте сортове. А сортове потребує уходу, добрив, обробки, поливу, мульчування, рихління, вирізки зайвого. Малина сортова має пару, а то одну кореневу почку. Як вона вимерзне - все, нема рослини. То тільки простуха живе і лізе всюди, куди не треба. Добрий виноград кожен тиждень з середини липня прискай та прискай від хвороб. Є люди, що продають саджанці, а не ягоди. Наприклад, сортову чорну смородину чи малину можна розводити та продавати. Багато місця треба, реклама треба. Нова пошта поряд треба. Куди не кинь - всюди клин))
Вчера вечером, клацая по каналам ТВ, увидела по Интеру концерт для ветеранов. Какая-то бутафория...Сидят в первых рядах зала ветераны ВОВ, иконостасы на груди.. Как я понимаю, самым молоденьким, кто реально видел войну - воевал, а не учился в это время в военном училище, должно быть 95-96лет. Ну вот скажите. Возможно, есть еще такие 100летние живые фронтовики. Возможно, они еще ходят по квартире и могут дойти до туалета, но ходить по концертам и аплодировать? Еще и в пандемию? Масок ни у кого нет.. Т.е. это не этого года зал, а подделка, а ведущие этого года, украинские ведущие канала Интер. Певцы и певицы - живут в Раше, например, Повалий точно..Компиляция грешного с праведным). Т.е. чистая эксплуатация темы подвига миллионов, смертей для какого-то бутафорного шоу, имеющего не благие цели. Ох, грех, грех.
бачили таке? відео у форматі 360 градусів - можна повертати на всі сторони.. View: https://www.youtube.com/watch?v=Qf35uVG_MVM
У 1954 році Фредрік Браун написав (дуже) коротку новелу під назвою "Відповідь". У ній суперкомп'ютер, що охоплює всю галактику, запитує, чи є Бог? І отримує відповідь - тепер є.
Похвалюся: я стала малювати. Я насправді народилась гуманітарієм)) гарно малювала в дитинстві, я писала гарні твори, їх навіть в Москву відправляли на конкурси, збиралась в Київ на факультет журналістики, але суворі батьки відправили мене в сугубо технічний виш, бо було поряд з домом. Я закінчила його з червоним дипломом, але можу признатися, що коли дивлюсь передачі про художників, серце моє йокає. Дивлюсь як сервізи розписують - я цим людям заздрю. Та що зробиш - тепер я технар, хоч воно не моє. Я навіть розмовляти про работу не люблю, бо це повинність і тільки..Сфотаю свої самі перші картини, що висять на дачі)).
Дякую. Це на холсту, акріловими фарбами...їхали сюди - купили значно меншого розміру холсти, не на дерев'яному підрамнику, а на картонному - значно дешевше, та і місця менше, бо ці 40*50. Так що буду працювати для душі.
мене нікуди не відправляли, виповнилося 16 років - через місяць закінчив середню школу... відчуття було... наче гора з плеч... місяць пробайдикував... планів ніяких не було, я там знаю чого я хочу потім поїхав поступати... не поступив - пішов на завод, отримав професію, зарплату... батьки якось в деталі не вникали - якщо сам хочеш, іди --------------------------- але зараз... питаю в дівчини: - чому ти пішла вчитися на вчительку? - є робочі місця, зарплата... --------------------------- от і зрозумій - це дійсно покликання, чи просто треба давати їй більше грошей, чим у школі
А наша молодша невістка висилає свої відосики з Намібії. Вони там весь час в русі. Виявляється, що та Намібія зовсім не така і задрипана країна, а навіть навпаки)
Звісно, не всі можуть знати в 15-16 років до чого в них покликання. Син у мене знав, пішов у той самий виш, на мій факультет, але не до мене на кафедру, бо я цього не хотіла, спеціальність трохи інша. І донька пішла в той самий виш) але на економічну спеціальність, бо там 2 роки фізики нема та і хімії нема зовсім))...зараз вибирається в тестировщики, розбирається з програмуванням для мобільних додатків - вчиться і вчиться. То курси, то дома допомагають...Я в неї не питала ніколи - чи їй подобається? Це звучало б дивно, та я відповідь і знаю. А що їй робити? Заробляти треба. Син - інша справа, це - суто його. Так що, @mypucm, вчитись є сенс, хоч це твоє, хоч не дуже. На ринку праці ти зовсім в іншій категорії. Зараз ви б вже знали, де заробляти, і заробляли б.
Є такі упорні - по три роки поступають. Моя родичка 3 роки в юридичний поступала, і стаж в дитячій комнаті міліції для того заробляла, але ж тоді без грошей було ніяк, потім в педагогічний поступила.
мені треба знати відповідь на питання: для чого? якщо мені цікаво - я купую книжки... чи спілкуюся з людьми... слава богу, знання нині доступні, було б бажання... просто бачу чимало безтолкових людей з вищою, чи кількома освітами... вчитися треба, але не обов'язково у навчальних закладах