Доброзичливі балачки -33

Дякую!

 

Я дивлюсь американську версію голоса але ні разу не чув щоб учасники і судді розмовляли на кацапський мові або інших

 

Дівчинка талант але вона хоче всім догодити тому її ніколи не пропустять, але я подивився цей уривок і здалося що я подивився перший канал останкіно

 

Так вони і індіанською не розмовляють, якщо вже бути до кінця чесними.

 

Індіанських багато))))

 

Масляна до нас прийшла,
Радість людям принесла,
Ну а ми прийдемо з млинцями,
Зустріти свято разом з вами!

 

Дуже довго велася робота по навмисному знищенню української мови і культури та насаджуванню російської. За часів сересеру багато сімей перемішалося, а це реальні люди із власними долями.
Я по собі скажу, що після 2014 року реально прозріла, бо в моєму оточенні питання мови взагалі не було питанням, ні в один, ні в інший бік. Навчали російською - то російською і розмовляли. І ніхто не казав, що це погано. Бабуся суржиком розмовляла, бо так вона звикла. І ми з нею так розмовляли.
А коли сталися події у Криму та на Донбасі, я не раптом почала розмовляти українською. Це неможливо раптом змінити мову. У мене цьому передував досвід складання документів і договорів українською, виступи у суді. Я пам'ятаю, що для промови треба було повністю скласти текст і засвоїти його. А коли траплялося щось говорити поза межами запланованого, то це було дуже важко - суцільне "бе-ме".
Потім були партнери по роботі україномовні, з якими я намагалася спілкуватися українською і то теж було не легко. Весь час гальмуєш у розмові, бо підбираєш слова, контролюєш вимову. Мені казали "Фе, не псуй мову, припини, в тебе не виходить".
Коли мо поїзали в Карпати у 2015, я була впевнена, що ми там отримаємо досвід чудової української мови. Я так донці і сказала, що їдемо вчитися розмовляти, бо я говорила ще так-сяк, а донька взагалі не говорила. Але нас чекало розчарування, бо ми чули який завгодно суржик, тільки не українську мову. Я буквально була шокована, коли в Закарпатті на нас сипалися російські слова від місцевих.
Навіть коли завдяки донці ми почали з нею щодня розмовляти, вже впродовж року, все одно доводиться або вставляти російські слова, або переривати розмову, намагаючись пригадати потрібне слово українською. Наш тато дуже позитивно ставиться до української мови, але коли намагається відповідати, то це суцільний анекдот.
Тут, на форумі, я теж спостерігаю багато русизмів від галичан. Хоча дописувати на форумі легше, ніж розмовляти, бо можна завжди себе перевірити. Але розумію, що люди завжди так розмовляли, тому навіть сумніву не мають, пишуть так, як звикли розмовляти і не обтяжують себе перевірками.
Наприклад, в українській мові немає звороту "говорити на .... мові" це кацапська форма. Українською правильно сказати "говорити ..... мовою".
Ще дуже часто чую "віддихати" замість "відпочивати". Це суржик чистої води. Російське слово "отдыхать" на український манер.
Ну і багато іншого, подібного.
Тому, у нас тут кожен розмовляє кацапською, просто багато хто про те не здогадується і до себе не прислухається.

 

Але жодна з них не є англійською

 

Українці в це свято завжди готували вареники.

Колись-колись північна межа культивування пшениці проходила в районі 100км на північ від Чернігова. А на північ від тої межі розсло лише жито. А з житнього борошна вареників не наліпиш. От і мусіли кацапи бліни пекти))))))))

Хоча, звичайно, потрібно визнати, що в цьому вони досягли неабиякої майстерності!!!

 

Батько — дипломат, посол Радянського Союзу на Кубі,

ОППА!!!!!!!!!!!!!!!!!

Ольга Полякова — похресниця Фіделя Кастро.

 

А коли з лопати, то, мабуть, неперевершеними здаються...
До речі, з житнього борошна якось робила вареники. Це могло бути тільки на фазенді, де скінчилося пшеничне борошно, а житнього завжди вдосталь, бо хліб житній не так часто пекла. Нічого так вийшли вареники, трохи темненькі, але зліпилися. З порічками.

 

і налисники

 

Хоч не заходь у політику. Так заводжусь...

 

С Новым Годом !!!

 

Ну нарешті!!
Шампанське треба...

 

Я тоді теж піду.

 

наш шеф-повар блины печет)

 

Боже... цей ніс, ці лапоньки!