Доброзичливі балачки -16

серцеїд..

 

от, вчися як треба, у товаришів

 

...або навпаки не викидають, вірніше не в змозі, тому що то більше ніж просто, "щось почувають"

 

не викидають, коли все добре)) а так...боляче дивитись і чогось очікувати, знаючи що очікування не справдяться

 

ото "залюбив")) , недарма кажуть: від кохання до ненависті один крок.

 

я думаю все залежить від характеру та і від самої ситуації.

 

не знаю, я запальна і всі такі ж мені попадаються

 

Далеко не треба ходити, ось маєте три історії, про... хтось викидає, хтось хоче спілкування, у когось ще живе те,
"коли щось почувають!"

 

) у кожного життя по-своєму складається, вітати зі святами можна....і спокійно питати як справи, коли вже все перегоріло....назад нічого не повернути, то для чого затягувати той процес садо-мазо?

 

Так це відповідь, про "ВИКИДАЮТЬ" бо боляче, а коли вітають, значить пам"ятають і не завжди треба ставати ворогами. І мучити себе теж не варто, треба сприймати реальність такою, як вона є, хоч вона часто буває жорстокою.

 

може у Вас було по-іншому якось, не знаю) коли емоції зашкалюють, коли розумієш, що втрачаєш, то можна і ворогами стати, і викреслити де тільки можна, щоб не боліло, щоб ніякий спогад не завдавав більше того болю....а з часом можна і вітати, і в друзі знов записати...і каву пити

 

Вона для мене ворогом не стала. І не мучу я себе абсолютно. А вітаю - бо залишилися якісь спогади про вибух емоцій. А без таких вибухів, якось, і жити нецікаво.

Тому кожен з нас має бути вдячним тим, завдяки кому такі вибухи в нашім життю бувають.

Якось так мені ся видає. Як то кажут - ІМХО)))

 

Можна викинути з чого завгодно, лише із серця ніяк, можна втекти від усього, але не від самого себе.

 

Тут, я з вами згідна на всі 100 відсотків!

 

Треба навчитись відпускати, а це дуже складно і боляче.

 

А як би я То не один том сучасного роману можна було б написати
В усіх нас є своя історія кохання і в кожного вона унікальна (ну нам так здається )

 

Вона для вас ні, а ви для неї так... ось таке ж воно є....кохання...

 

Субота - вічна домашня робота, включений комп, одним оком можна заглянути і щось прочитати...

 

Трішки деталізую.

На якомусь етапі я почав підозрювати, що вона на форумі одночасно з трьома учасниками форуму тісно спілкується. В плані - шури-мури

А мені твердо вогорила, жи я єдиний-неповторний і т.п. (то я трохи утрирую, але десь так).

Потім я тісніше почав спілкуватися з одним із "суперників" і таки вияснив, що і він у неї єдиний-неповторний і т.п. Коротше кажучи, вивели ми її "на чисту воду"

Зараз мені самому смішно з тих моїх тєжлодвіженій, але тоді мені видавалося все дуже сурйозним

Вона після того разоблачєнія в такі нерви впала, жи попросила модераторку забанити її там навічно.... О!!!

Ще можу сказати, що сама вона жиє в Третім Римє (єсьтєсьно, ватніца). А ті двоє моїх суперників жиють : один в Даунбасє (ватнік ватніком), а один - в нижній течії Дніпра (проукраїнський).

 

Дня доброго всем!!!