добро і зло...

На перший погляд, ясно хто.
Але. Якщо той хто проходив з револьвером, щиро розкається за своє зло, а той хто сидів за керомом, "неправильно прославляв", тобто мав невірну форму сповідання віри і її розуміння та тлумачення Біблії (ось далеко не повний перелік існуючих в Україні напрямків і способів залучення до християнської віри через різні організації: http://ru.wikipedia.org/wiki/Религия_на_Украине , тобто якщо належав не до тієї християнської спільноти яка є "істинною".. тією що "гарантує" спасіння за умов дотримання саме її обряду та звичаїв (з іконами, без ікон, зі службами, без служб тощо), способу і часу хрещення, причастя і сповіді ,саме її способу покладання хреста і т.і. деталей) - то Бог... виходить так, що цілком може розсудити діаметрально навпаки.

 

А факт?
В іншій темі,де ми з Михом поофтопили я казав,що

 

)

Обоє померли.

Ми не Назореї, щоб страждати за факти. Ми живем по благодаті, але при всьому цьому під законом

 

Добром буде дати йому притулок, гарячого чаю і поїсти.
А злом буде не зробити цього (не те що не прогнати, а просто пройти мимо поспівчувавши)

Як 4:17

 

Але я знаю людей, які щиро вважають що роблять добру справу для суспільства, для всіх мешканців будинку які потерпають від розкиданих битих пляшок, смороду і лайки на весь двір, проганяючи з двору бомжів-алкоголіків геть і соромлячи їх за їх пияцтво. І тоді коли вони просто проходять повз - їх гризе сумління, а от коли проганяють геть і соромлять щоб тим стало встидно гидити на подвір'ї і дитячому майданчику і вони соромилися спокійно сидячи на лаві під під'їздом, розпивати горілку на очах людей - тоді задоволені і мають спокійну совість, впевнені що зробили добру справу.

Але як можна ВСЕ встигнути.. все одно, роблячи добро комусь, ти занедбуєш іншого. У великому місті - мільйони людей, і протягом дня можна зустріти сотню перехожих, яким необхідно допомогти так чи інакше.. так можна і на роботу не добігти..
(а увечері чоловік прийде додому - а на його місці сидить бомж і їсть, а потім і ночує.. важко перевести в практичні втілення теоретичне правило "хто знає як чинити добро", якщо почати йому слідувати безпосередньо "в лоб").

---------- Додано в 14:10 ---------- Попередній допис був написаний в 13:57 ----------

1) де двоє чи більше зберуться в ім'я Христове - там і церква.
Але водночас це просте визначення суперечить пункту 3), бо коли просто зберуться двоє без "керуючого" - то буде не те, "щось наплутають" видко...
2) щоб один з них його зрадив - інакше б він не потрапив на хрест. щоб навчити їх (усно!) новому слову, тим змінам які необхідно внести до Старого Заповіту, щоб навчилися любові від Христа і потім свідчили про християнську віру по всьому світу.
3) про "покладання рук" наведете цитати, які, я певна, Ви знаєте. Справа, як на мене, не в обряді "покладання рук" - а в тому що як Христос, будучи Вчителем, передав учням своє знання (настільки наскільки людина може його прийняти і передати, бо ж - людина), так і апостоли як Вчителі, передавали у свою чергу, своїм учням, вчення і право збирати і вчити слову Божому, інших людей: язичників, іудеїв, християн-гностиків чи інших "неправильних, заблукалих християн".
4) ні те ні інше. Христос відкупив всіх, хто в нього увірує.

 

Важко виконати всі 613 заповідей....
Важко багатому увійти в Царство Небесне.....
Важко було Йову шкребти своє тіло черепком...
А найважче, мабуть, сказати друзям/рідним/близьким, які чинять зле, що вони чинять невірно...Хоча для когось, це не складає тягару...

Ой як важко буде Богу прийняти рішення коли Він скаже
Матвія 25:35-40

Як ви думаєте чого Христос наголосив на праведних? Чи не тому, що вони вважали, що єдиноправильно мислять Можливо навіть виконують закон, як багатий юнак, який підійшов до Христа.... він же теж закон змалку виконав... а більшість з нас і цим похвалитись не може...
А стосовно храмів.... Христос не в храмі пробуває... і якщо ви відчуваєте Божу присутність лише в церкві... то мені чесно вас шкода.... Христос живе у серці... а храм... храмом... перша церква по домах збиралась і в дома на Апостолів злинув Дух Святий у день п'ятидесятниці.... а на емоціях далеко не заїдеш... (я не кажу, що особисто у вас це були емоції, просто усе потрібно перевіряти перед Господнім лицем)

 

А дивіться, вбивство на війні рахується ЗЛО?
Або коли ти себе захищаєш, і вимушений битись за виживання...
То рахується зло?

 

Чому вони себе так називають? Хто як хоче?
Слова придумали люди...

---------- Додано в 01:10 ---------- Попередній допис був написаний в 01:09 ----------

Вдома ні, там - таки да...

 

Івритом "не убій" записано так: "ЛО ТИРЦАХ". Застосоване особливе дієслово (число Стронга 07523), яким ніколи не позначається вбивство на війні або за вироком суду, худобу на жертовнику чи просто для їжи і т.ін. Тобто заборонено вбивство без виправдовуючих підстав. Усі інші мови не можуть таких тонкощів передати.

 

Церковний дзвін...добро...безперечно...
Але...
мале не спала цілу ніч,заспокоїлась біля 6-ї...
Зараз почали дзвонити....на ціле Рясне...мала кидається...хникає...
боюсь за зрив....
Церковний дзвін - добро...але все відносно...

 

Людина сама частіше впливає на своє життя:"Як постелить, так ся виспить!"

 

ні на шо людина не здатна вплинути....
вотакво йде ....йде собі...а потім рррррррразззззз...і ага...
і всьо...

 

Як то кажуть: "Слишком много хорошо - тоже не хорошо"

 

Візьму собі ваш вислів на озброєння.

З приводу добра....воно десь є глибоко в серці кожного,але на зовні чомусь завше сидить зло...зло....зло...егоїзм ,заздрість...(не кажу шо у всіх,принаймні в тих людях,які от вже 3 день псують мені нерви).А серце,як в тій пісні,воно ж не кам"яне...

 

Присутність в людині навіть невеличкої частини зла зводить нанівець те добро, яке можливо міститься в глибині її серця чи душі.
Якщо до бочки г...на додати ложку меду, то вона залишиться і надалі бочкою г...на. Якщо до бочки меду додати ложку г..на, то вона не залишиться бочкою меду, а перетвориться на бочку г...на.
Ось така то сумна реальність.

 

Ви так просто,і водночасно унікальнов висловлюєтесь

 

То також зло. Тільки інша у нього міра. Людське життя - найцінніший Божий дар і самозбереження - основний інстинкт.

Людина набагато складніша ніж бочка меду. Набагато. Якби все було отак просто - ложка того, ложка сього і все радикально міняється. В людині багато всього намішаноі часто боротьба триває все житт і перемагає по черзі то зло, то добро, але в кінцевому результаті всі намагаються закінчити своє життя покаявшись та очистившись. Якби одна ложка "ге" могла зіпсувати весь той "мід", який в нас є, то не було би чого і "дьоргатись".

 

Все вірно кажете. Якраз покаяння і очищення допомагає знову стати тим "медом", так що є зміст "дьоргатися", щоби відновити той зіпсований мід.

 

Тоді оцей ваш висновок таки поспішний. Не так вже й легко все зіпсувати, а навіть зіпсувавши є надія на виправлення ситуації. Поки людина дихає - має шанс все змінити. Тому не така вже й сумна та реальність.
Сумно лиш тоді, коли людина не хоче нічого міняти.

 

Зіпсувати якраз дуже легко - важче виправити. Щоби зробити добру справу потрібні певні зусилля. Зробити прикрість набагато легше. Та й не завжди є можливість виправити. Наприклад, забравши чиєсь життя чи спричинивши комусь каліцтво (я для простоти прикладу наводжу крайні випадки, хоча є немало і менш фатальних) - тут вже не виправити і назад не повернути.