добро і зло...

Маєте на увазі місце з Луки 17:21:
Бо Божеє Царство
всередині вас!?

 

по-моєму то був жарт))

 

Чим був особливий "рай"? - у ньому не було зла, гріха.
В людях і людських бажаннях (початкових, не методах їх втілення) - теж немає зла, якщо відслідкувати їх первісні витоки..

Адже що таке "заздрість", скажімо, до чиєїсь успішності? - це бажання теж бути успішним (в порівнянні з іншими, неуспішними), для чого це? - щоб підвищити самооцінку, самоповагу, визнання себе, а це для чого? - щоб відчути себе достойним любові, а це для чого? - щоб знати що тебе люблять, потреба любові.

Є ще декілька первісних потреб і бажань, і всі вони не містять в собі зла.. ні потреба харчування, потреба в любові, і в цьому сенсі це і є "рай", первісний рай. Потім всі ці бажання втілюються у життя через різні вчинки - і от саме в цьому місці може виникнути "зло".
Але початково в нас закладено не воно, всі наші первісні бажання, істинні бажання (а не ті які виникають коли ми втілюємо їх в життя не тими способами) - не містять зла.
Така була думка.

 

Адже - добра також.

або добро

Якщо я хочу мати щось (наприклад, комп), тут нема ані добра, ані зла. Все залежить, яким чином: пограбую когось чи чесно зароблю на нього. І від мети, для чого: для добра чи зла собі та людям.

 

Дурниці.
Окрім того, що я хочу мати комп для себе, я можу хотіти ще здоровя своїм ближнім чи кари небесної своїм сусідам.
Тобто в наших бажаннях також може бути закладене зло або добро.
І тільки на цьому етапі їх можна розрізнити.
Бо наслідки - відносні, для одних можуть принести добро, для інших - зло.

 

Це не глибинне бажання, не первісне..
від чого виникає бажання "кари небесної сусідам"? що до нього призводить? - бажання справедливості, приміром, тобто воздання кожному по заслугам, тобто щоб не бути обділенішим за іншого (який робить гірше ніж я), тобто щоб бути достатньо наділеним благом а не недостатньо (менше за того іншого, гіршого за мене), тобто взагалі мати блага, чи винагороду за свою "хорошість", тобто відчувати себе вартим добра і благ..
Оць це останнє бажання - первинне, істинне в цьому випадку виходить. А те як воно втілюється в життя.. призводить до "бажання кари сусідам".

 

Та ні. Часто це банальна злоба чи гнів, і справедливість чи інші високі матерії тут ні до чого.

 

От напевне по наслідкам і можливо розрізняти.. та й те - з точки зору "для кого". Скажімо, хтось хоче малювати і малє, це у нього хоббі для душі, це з його, нашої точки зору не зло, втілює він це бажання так щоб нікому не шкодити. От він вирішує звільнитися з роботи і зайнятися професійним малюванням.
Які наслідки втілення бажання? - для роботодавця це матеріальна шкода (припустимо, він був вигідним працівником) плюс моральна травма його мамі яка все життя поклала щоб зробити з нього фахового бухгалтера. для них його вчинок може розглядатися (суб'єктивно) як "зло", бо їм від нього погано. не має бути погано - але вони сприймають як "погано", як ніби у них забрали щось (їх сподівання, розрахунки, надії)

Гнів теж походить від глибинного бажання відчути свою значимість, від бажання визнання і любові від оточуючих.. її немає - тому виникає трансформація, гнів.
Первісні бажання - це не "високі матерії", це наше дитинство, можна сказати. Тому діти вважаються безгрішними, що їх бажання прості і зрозумілі і не вуалюються-трансформуються-спотворюються до невпізнанності, як це робиться у дорослих в процесі їх соціального складного життя.

 

От аж ніяк не напевне.
Саме тому, що

 

Я погоджуюсь, бо навіть коли дитина на протязі всього життя не отримує того , що вона потребувала , у неї десь заложується таке: вона має отримати в дорослому житті все те, а якщо не виходить,накопичується злість

 

Тобто все ж злість, себто зло, накопичується?
І потім до дій спонукає?

Щодо "глибших причин" - якщо надто глибоко копати, то вийде так, що прициною всього є створення світу.
То найлегше - сказати: то ми не винні, ми взагалі то добрі (чи то пак нейтральні), то все - глибинні причини, несправедливість соціальна, травми дитинства...
Фігня це все...

 

Ні. Здоров'я легко бажати лише тому, хто чимось догодить. Тобто похідне. Кари - хто чимось завадить. Також.

 

З чого ви це взяли?
Ці всі пошуки глибших причин - не більше, ніж бажання зняти відповідальність з себе і перекласти на "долю", "провидіння", "несправедливість світу".

 

Найлегше якраз знайти винних, придумати якесь "Зло" яке у всьому винне і на нього скинути, не розбираючись, не замислюючись які механізми лежать в основі, за якими принципами соціум "робить людей" і наскільки механічним є життя кожної людини..
Простіше знайти винного ніж спробувати збагнути що і чому відбувається, що люди роблять заради підвищення самооцінки (у своїх очах), що через бажання вдовольнити одні потреби, інші.. це цілий механізм всередині нас, так ми зроблені. Мова не йде про роздачу оцінок, а про осягнення, розуміння причин і наслідків для кожного зокрема, для його оточення, для цілого соціуму.

Є зафіксовані випадки формування дитини в умовах співжиття із тваринами, у неї не відбулася соціалізація і скільки потім психологи не працювали - тим людям вже не вдавалося стати такими як ми.. вони "відповідальні" за те як їх і хто зробив людьми в соціальному плані, за те як вони влаштовані: що стають "людьми" в нашому розумінні лише в оточенні собі подібних, які їх формують?..
Тут мова не про відповідальність, а про розуміння природи реакцій і поведінки інших людей, себе, про механізм, про те як людина влаштована і як живе механічно, обумовлена зовнішнім впливом (навіть тоді як думає що не обумовлена), при чому від самого початку соціалізації, потребою отримувати десь засоби для свого життя, і як може на якомусь етапі захотіти і спробувати відокремити в собі механічне від того хто за цим усим спостерігає, відокремити механічне в інших людях - бо і в них є те що спостерігає, але спить, не пробуджене...
Для мене особисто це важливіше за статичність визначень "добра" чи "зла".. бо в цьому є шанс зрозуміти і змінитися самому, побачити шанс змін в кожному, бо кожний має такі ж важелі механічні як і я, бо і я "зроблена соціумом" у більшій частині, то не моя особиста заслуга. "Особисте" напрацьовується з певного моменту.

 

Прошу, не наполягайте, не захищайте хитку позицію.

Чи зможете знайти щось глибше за це:
"Здоров'я легко бажати лише тому, хто чимось догодить. Тобто похідне. Кари - хто чимось завадить. Також."
Чи наполягатиме, що сусіда можна зненавидити просто так, не сіло не впало? А бува так, що брат аж вбиває брата, коли за Вашим визначенням глибинною є любов до брата.

 

А як же жага вбивати, бо я це можу? Наприклад я сильніший і вбачаю в цьому задоволення. Це не психічний розлад, це не злість чи гнів...Типу зловив метелика і відірвав йому крила)

 

Ви плутаєте хронологію подій із причинно-наслідковим звязком.
Можна не любити сусіда, бо він людина іншої національності, раси чи просто має неприємний голос.
Тобто бажати йому зла з причин, які від нього аж ніяк не залежать.
Жодної справедливості в тому нема.
І поштовхом до дій тут буде аж ніяк не його народження в іншій расі чи культурі, а ваша злість.
Адже якби було так, як ви кажете, то люди в однакових ситуаціях завжди діяли б однаково.
Але насправді так не є.
На одні і ті ж подразники різні люди по різному реагують.
Хтось зробить сусідові, який заголосно співає, зауваження.
А хтось дасть сокирою по голові.

 

У "бо я це можу" видно відчуття неповноцінності і бажання довести собі самому протилежне, механічний бунт проти механічності свого життя (у якого немає власника - духу, а є лише вплив зовнішніх факторів). імхо.
Якщо це і злість... то хіба що звернена на себе, наслідком чого є вбивство когось - ще ті виверти у безрезультатному намаганні примиритися із самим собою.

 

Ні, то пан плутає. Глибінність чинників і залежність від дії об'єкта і поряд не лежали. Приклади. Самуїл кидав списа у Давида, що фактично врятував його царство. Ющенко люто ненавидить Тимошенко, котра була готова "прати білизну" для нього.

(Опа! А потрібно було? Від надзвичайного геройства? Обидва Вітькі виявлились легкодухами? )

 

Ні. Це не відчудтя неповноцінності. Це цікавість. Будучи малим я всяке ламав і трощив, але я навіть не усвідомлював, що щось "не так". Я ловив мух і відривав їм крильця) І метеликам також відривав... Вбивав бджіл і травив дихлофосом джемілів. Мені просто було цікаво, а що станеться? Я нічого нікому не доводив, мені цікавим був процес.
Як писав Лесь Подерв"янський (з матюками):

Я пиздити люблю людей, також
Жінок, курей, свиней, собак. Особєнно
Я кошенят люблю топити. Як приємно:
Сидиш собі спокійно на відрі і палиш люльку,
А воно маленьке і дурне все тичеться у сраку.
Так хорошо, що пісню заспіваєш.
А потім їх лопатою порубиш на шматочки
Та й викинеш к хуям. Нєт, все-таки
Природу я люблю, і родіну, березку і рябіну
Люблю я куст ракіти над рікой.

Це далеко не злість, не добро і не зло. Природа не створювала таких понять. Смерть, вбивства - це все створене природою. А добро і зло - створене людьми.