добро і зло...

це було б правдою, якби була одна універсальна релігія, яку всі б в однаковій мірі шанували.
Але універсальної релігії нема, і навіть тих кілька світових чи національні релігії їхні адепти практикують в різній мірі.
Це як з правилами дорожнього руху: по ідеї, коли я ступаю на пішохідний перехід, я вже можу перестати розглядатися в боки, бо правила кажуть переді мною зупинитися. А реально - якщо я не буду поводитися на "зебрі" як в якійсь грі на виживання, мене з великою ймовірністю переїдуть.

 

Не смог одолеть всю тему.
Посему моя думка.
Не могу, не сделаю, в мыслях не допущу худого сделать ни человеку, ни тваринке, ибо БОЮСЬ, что ТАМ - воздастся. Зло- омерзительно. Любовь - всемогуща.

 

Тобто виключно через відчуття страху ви

Але життя в страхах перед чимось не цікаве. Толку від того, що ви нікого не скривдете? Ви себе кривдите, а це набагато простіше ніж інших людей.

 

ем, не помітив у своїй дискусії навіть натяків на се

---------- Додано в 15:24 ---------- Попередній допис був написаний в 15:21 ----------

мені здається чи у вас зараз такі ж переживання як у Раскольнікова...

Ф. Достоєвський - Злочин та кара
"Мне надо было узнать тогда, и поскорей узнать, вошь ли я, как все, или человек? Смогу ли я переступить или не смогу! Осмелюсь ли нагнуться и взять или нет? Тварь ли я дрожащая или право имею... - Убивать? Убивать-то право имеете? - всплеснула руками Соня".

 

якщо не ідентифікувати шкоду, як "шкоду", то вибір завжди легкий. Коли приймаєш світ, таким який він є, а обставини такі, які виникли, не оцінюючи їх, не критикуючи їх, без емоцій, просто дозволивши їм існувать, то криза ніколи не наступить, адже ви не будете знати що таке взагалі існує.

---------- Додано в 15:26 ---------- Попередній допис був написаний в 15:25 ----------

Вам здається. Пережеванням немає місця у моєму житті.

 

Тобто, треба перестати рефлексувати?.
Але тоді це буде тваринний стан..
Головна особливість, відмінність людини полягає у вмінні бачити себе і інших, аналізувати, рефлексувати, оцінювати свою поведінку і контролювати її, бути господарем себе - не завдяки обставинам а "наперекір", маючи свою мету і свої цінності - нерідко засновані на складному психологізмі стосунків з прицілом на майбутні вигоди.
Тому і виживаємо, бо якби не оцінювали нічого, не скеровували себе (можна запевняти що це не так, але при цьому скеровувати і мовлення і вчинки і ставлення до ситуацій), і жили "сьогодняшнім днем" - завтра би загинули від передозу чогось (для тіла) і нестачі чогось (для душі).

Ви правильно зауважили що всі наші оцінки - результат укладеного соціумом, сім"єю, оточенням "табу" чи "схвалення" - системи цінностей у нас же в голові, і що по ідеї якби цієї системи не було, то і вибору не треба було робити.
Але це неможливо по визначенню людини, яка стає людиною тільки тоді коли отримує (разом з інтелектом і соціалізацією) ту саму "систему цінностей".

Можна, правда, її модифікувати. Наприклад, у центр поставити власний спокій як найвищу цінність, решта буде - менш значущим. Але і це - система добре-погано (добра-зла), просто індивідуальна.

 

Зачем системы ценностей? Однажды полюбить мир, который ОДНАЖДЫ принял нас. Мало? Много. Мне. Спасибо Богу, за терпение дряни вроде меня... Боже, благодарю Тя...

 

Погоджуюсь. Але за таким визначенням відстоків 90 людей - тварини. Вони злом реагують на зло. Вони посміхаються, коли їм посміхаються. Вони готові вбивати, за руйнацію їх цінностей. Вони не приймають інших точок зору і повністю впевені, що роблять правильно. Але це ж їх клопіт, тому я нічого не маю проти.
Оцінювання є важливим для деяких сфер життя. Тому повністю від нього відмовлятись не потрібно. Але коли люди починають оцінювати те, на що не можуть впливати, то це вже дурість. Наприклад, мати поганий настрій, бо погода "погана" (дощ іде). Відколи це дощ = погано? Є як є, не потрібно це оцінювати. Або хтось щось зробив "не так". Наприклад ви розбили чашку...випадково...І тут вам хтось робить зауваження, що ви зробили погано. У відповіть ви починаєте "нападати" на співрозмовника і з"являються щось типу сварки (або ви починаєте жаліти, що розбили чашку). В обох варіантах це абсолютно не потрібні нікому розмови, але вони спливають і мають наслідки. А все через вміння тотально все оцінити.

 

обо всех думать - с ума сойдешь. Если в Петербург бесы занесут, не поленюсь, и дом Раскольникова покаху, и процентщицы, и мост Кокушкмн. Даже кабак, где Соня Мармеладова. Кто питерский - не сволочь. Проверьте.

 

Саме тому можна спокійно обрати для себе не "сліпого поводиря для сліпих", а порядного священика, що належить до порядної конфесії.

Якщо хочете, можна й про "узагальнене" тлумачення. 1. Коли воно висловлено, стає конкретним. 2. Конкретне, висловлене тлумачення, але маюче універсальну вагу, дає Євангеліє, а саме

Не такі вже вони банальні, ті заповіді, бо часом життя допікає до живого

Отут і виявляється перевірка, чи здатна людина людина на добро. В Біблії використаний вислів: перевірити вогнем, як перевіряють золото, чи воно справжнє.

А жити "за Законом", не маючи доброго серця:

не дає для душі жодної користі. Тому помилкова думка, що:

У релігійних підвалинах, що зветься Євангелієм, Бог нам дав найкращі "терези", і спасений той, хто ними користується для зваження своїх намірів і дій. Тому варто пошукати для себе "зрячого поводиря", що керується Євангелієм сам, вчить тому інших, і не захоплюється лайкой проти тих, хто з ним не цілком згодний.
Щасти!

 

"Зрячого поводиря", як мені здається, варто шукати для безнадійно сліпих, які ніколи не зможуть самі без нього ходити.
Всі інші, хто хоче прозріти, мають прозрівати самі або шукати лікарів, які можуть допомогти відкрити їм очі і подарувати радість бачити самим.

Все так, і вміння дивитися не вузько а об'ємно, оцінювати не під одним лише кутом зору а зусебіч - це велике вміння і мудрість.

..неконтрольованість і інстинкти - це не завжди погано (от бачите, і тут не обійтися без умовних оцінок).. Скажімо, неконтрольована емпатія (вміння співпереживати) допомагає перемагати бажання "вибавати за руйнацію їх цінностей", і саме нею пояснюються випадки взаємодопомоги "завойовників" "переможеним" під час воєн, як за території, так і релігійних чи політичних тощо. Нечисленні, правда.. може тих 10% що лишаються від Ваших 90%.

 

Якщо поводир справді зрячий, Фрезіє, то допомогти людині відкрити очі і отримати радість бачити і буде його метою.
Бо коли він дотримується Євангелії і вчить тому інших, то також чудово знає, що й сам є тільки учнем і слугою, а справжній Учитель чи Лікар один...

 

не 90... то чисто ваша статистика.

 

гарно сказано... я це розумію так, що раз щось є, то треба це використати в користь життя... а якщо мені щось не приносить ніякої користі для життя, то значить я це не так сприймаю... точніше намагаюся сприймати обставини, теорії, ідеї так щоб вони мені помагали в житті.. а нє, то відкладаю в сторону(ну, крім обставин.. їх складно відставити вбік)) )... хай буде до пори до часу...може колись пригодиться...

 

Тобто, йде пропаганда винаходити велосипеда?

Ньютон сказав, що побачив далеко лише тому, що стояв на плечах гигантів.

Ні, бо далі йде:

Чим не сподобалася моя формуліровка?

Чи просто тому, що не Ви її висловили?

Будь ласка, без образ, поясніть, чим СУТТЄВО відрізняється "пошук лікаря" від пошуку "зрячого поводиря".

 

Тим що поводир робить людину залежною від нього. Бо тільки з ним вона "бачить", а без нього - ні. Поводир дає людині "рибку", але не вчить її ловити самому у свій власний спосіб. Це не "велосипед", це визнання унікальності кожної людини і відсутність бажання щоб всі були як я (бо лише я вхопив Бога за бороду.. грубо кажучи). Саме про це казала talavoda, що "лікар"

Тільки я ще ширше на це дивлюся.. і вважаю що "прозріння" не має ні назв, ні імен богів, нічого зовнішнього.. це суто переживання яке може статися як з кожною людиною незалежно від її віросповідання, а може не статися попри всі зусилля, а можна так і застрягнути на зовнішніх ритуалах, іменах, сваятинях і традиціях - але не змінитися внутрішньо..
Саме лікарі визнають свободу шляху до прозріння - аби воно тільки сталося, поводирі ж наполягають на тому щоб іти саме їх шляхом і користуватися саме їх термінологією і назвами та саме "їх" священними текстами.
Ось у цьому я бачу суттєву відмінність.

 

Один проповедник шел по африканской долине. Вдруг он увидел, как к нему бежит лев. Проповедник побежал, что есть сил, и начал молиться:
- Господь, дай этому льву сердце христианина!
Когда лев, наконец, догнал человека, он положил лапу ему на голову, поднял глаза к небу и сказал:
- Боже, благослови эту пищу!

 

Не бывает лёгкого выбора.
Он или есть или нет.
Не спорьте.

 

Як би не приймав світ - передбачаєш і прогнозуєш НАСЛІДКИ своїх дій.
І саме тому вибір тяжкий буде завжди, бо не оцінювати наслідки неможливо для адекватної людини, яка будь-що робить "для якоїсь мети" - а не хаотично.

 

знач я не адекватний Зате ніколи не зустрічав тяжких виборів :Р

---------- Додано в 12:04 ---------- Попередній допис був написаний в 11:59 ----------

перечитайте уважніше. Бо ви кажете, що немає легкого вибору, а далі кажете, що він або є або його немає.
Перша фраза стверджує про те, що легкого вибору нема.
Друга - те, що лекий вибір є, або його нема. Яке з цих двох тверджень треба розглянути, як вашу думку?

---------- Додано в 12:08 ---------- Попередній допис був написаний в 12:04 ----------

Християнство в ролі поводиря обрало бога. А бог нічому не вчить, його навіть ніхто не бачить. Ісуса бачили, Ісус був добрим поводирьом...

---------- Додано в 12:09 ---------- Попередній допис був написаний в 12:08 ----------

Говорити мене навчили батьки. Писати і читати навчили в школі. Ходити навчив мене батько. Скільки всього згадую, але ні де не має бога, щоб мене чогось навчив.