добро і зло...

Якщо мене вже занесло сюди відповім

Цілком підтримую і розумію вашу думку. Але тут вже йде мова не про добро і зло а різницю культур...

Трішки уточнень - Якщо самурай вбиває воїна:

1. Воїн - теж самурай. Питання знімається само собою. (тут взаємна повага і один одного без нас розберуться)

2. Воїн іде на війну проти інших народів і вбиває припустімо китайця. Тут самурай чинить явне зло, якщо би не хотів, щоб хтось прийшов і вбив його сім'ю.... Якщо самурай про це не думав - це його проблеми - він чинить зло над китайцем.

Поясню на собі.

Я прошу мене зупинити (будь-якими методами, впритул до розстрілу) ще до того, як я вчиню злочин, який є злочином на мою думку... Сподіваюся хід думок зрозумілий...

Шахідку нічого не виправдовує, бо вона фанатка, а її жертви їй нічого "можливо" не вчинили... (питання чи знали жертви про насильство над родичами шахідки і як вони ставилися до цього... це палиця з двома кінцями.) Шахідка злочинець, якщо вона не має жодної причини помсти саме тим жертвам проти яких вона чинить злочин...

П.С. Жорстокість проти себе? Я цього не розумію...

(садо-мазо мене ніколи не цікавило)

Жорстокість проти інших - це і є зло. Тому її так і назвали - жорстокість.

---------- Додано в 15:02 ---------- Попередній допис був написаний в 15:00 ----------

не змінюється уявлення про ЗЛО. Змінюються закони, люди залишилися тими самими...

 

З вашої розмови.
Як на мене, приклад зі "Спартаком", "Зенітом" і збірною Росії - набагато більш показовий, ніж ваші теологічні суперечки

 

кому шо ближче....

 

В мене є питання до теоретиків (в хорошому розумінні цього слова) добра і зла. Це питання мучить мою совість вже досить давно, бо не можу зрозуміти чи зробив я добро чи зло.
Так от, на фірмі працював кваліфікований робітник з обробки металу. Останні роки він часто прогулював, приходив на роботу п"яним. Я неодноразово мав з ним бесіди, він клявся що це востаннє, а потім знову йшов в п"яні загули. На нього склали декілька актів про прогул і актів про перебування на робочому місці в нетверезому стані. Велике начальство наполягало, щоби я звільнив його по статті за п"янство або за прогули. Всупереч волі начальства я дав йому можливість звільнитися за угодою сторін, щоби не ламати життя людині - йому 2 роки до пенсії, а то хто ж його потім візьме на роботу з такою статтею. Тут нормальній людині в такому віці практично неможливо знайти роботу. Потім він влаштувався на іншу роботу і перебуваючи в нетверезому вигляді працюючи на станку отримав травму.
То що я йому зробив - добро чи зло? Якби я його звільнив по статті - то ніби було б зло, бо людина була б залишена без засобів до існування і могла скотитися ще в більшу прірву. Зате можливо був би здоровим. Але зробивши ніби добро, я ніби дотично допоміг йому влаштуватися на роботу і отримати травму.
Мені здається, що питання добра і зла настільки нерозривно пов"язані між собою, що роблячи одне з іншого боку робиш і друге.

 

Я не теоретик добра і зла, але можу тільки сказати, що ви проявили до цієї людини милість, не звільнивши її по статті. Милість- це Божа риса. Відповідно - це добро.
А зле те що ви себе картаєте і берете відповідальність за вчинок людини, котра уже не була під вашою владою як керівника.

 

думаю тут ви і відповіли...

а рано чи пізно п'янство все-одно би випливло йому боком або на вашій фірмі або десь інакше...

 

Змінюються норми суспільства (гласне чи негласне, релігійне чи законодавче, кримінальне тощо визначення того що є злом), якщо вже бути точними.

Люди, можливо, ті самі.. а можливо і ні. Інколи здається, що вродженої агресії, жорстокості і войовничості (і громонів) в сучасних хлопчиках і чоловіках, народжених у мегаполісах, вже не стільки як у сучасниках войовничих племен минулого чи сучасного - потреби немає.. воюють головами а не руками.. а може й ні, дослідити важко - умови вихідні різні.
Дещо виховується - значить, змінне, дещо вроджене - значить, незмінне.

Я думаю що є Добро, Зло і Вибір - нейтральна дія. Якщо я іду на роботу однією дорогою завжди, а тут пішла іншою - довшою.. це саме по собі ні Зло ні Добро, це - нейтральний вибір. А вже його наслідки складаються у "+" (для однієї людини) чи в "-" для іншої.. але ці от "добре" і "погано" не є добром чи злом, це просто наслідки вибору.
Ви хотіли добра людині і зробили що могли, як вона цим скористалася - то наслідки ЇЇ вибору.

"Добро" і "зло" з"являються після нашого бажання зробити комусь краще чи гірше.. - так ніби логічно, але ж інколи для цього "краще" використовуються заборонені релігією вчинки, насильство над іншими, крадіжки.. чи може крадіжка бути Добром - якщо здійснена для блага іншої людини?.. і що важливіше: гаряче бажання допомогти чи спосіб, яким здійснена допомога?..

мабуть тому кажуть і що "Бог розсудить" або "не суди і не судимий будеш".

 

Це і є закони - писані і не писані...

Люблю повторювати одну свою фразу - від часів Риму за 2000 років нічого не змінилося...
Люди не змінилися, бажання теж. Змінилася тільки зброя, яка завжди призначена робити боляче...

також і перевиховується назад...

Сам над цим часто думаю... але схиляюся до думки, що то вже до Бога питання.




Давайте задамо питання по іншому:

(поставив собі його вперше приблизно місяць назад...)

Що значить - зробити собі добро?

 

У своєму житті ми кожну мить зіштовхуємося з вибором: що робити і чого не робити. І проблема полягає в тому, що все, що ми робимо, виявляється неправильним. Що б ми не зробили, нам доведеться в цьому розчаруватись з тієї простої причини, що існування єдине і неподільне. А у своїй несвідомості ми поділяємо його надвоє, на "добро" і "зло" (правильне і не правильне). І те, що ми вважаєм правильним, ми робимо, а те, що неправильним - ми не робимо. Однак зло - це невід'ємна частина добра, а тому рано чи пізно воно візьме своє. І ми почнемо відчувати себе винними: чому ми вчинили так, а не інакше, чому ми вибрали це, а не те, бо можливо, те було правильним ... У своїх коливаннях ми будемо думати: "Можливо, правильним було те, чого я не зробив".
Я не розділяю єдиного існування на частини. Що б я не вчинив - це буде правильно. А схема досить проста. Якщо я щось зроблю неправильно, значить я про це буду шкодувати. А коли я буду шкодувати про щось, то не зможу в повній мірі відчувати смак і насолоду від життя, а значить зроблю собі гірше.
Раніше я навіть вірив в карму і в закон "якщо зроблю зло, то воно повернеться в двічі більшому еквіваленті". Так все і було. Як тільки я усвідомлював, що зробив погано по відношенню до когось, як відразу все поверталось не в мою користь. Як тільки я перестав ділити та оцінювати існування - так і перестало все працювати. Тому можу з впевненістю сказати, що ніяка карма, ніякі "божі" закони, корочє нічого, з того, що вигадали люди як марновірство, відносно мене не працює.

---------- Додано в 21:55 ---------- Попередній допис був написаний в 21:53 ----------

перестати давати оцінку всьому оточуючому і почати жити, радіючи самому процесу.

 

Отже жити і радіти таки добро... і Ви якось це оцінюєте, відрізняючи радість від протилежності.

 

Знаєте, він такий же чоловік як і Ви, так само був обдарований природою головою, котра була призначена для вирішення саме його життєвих питань, тому відповідальність саме на ньому, а гризтися зт цього приводу — ненужна мнітєльность
Чи він пес/мала дитина за котрим тре до кінця віку пильнувати...

Як на мене, жалість дуже часто — це, м'яко кажучи, зайве...

---------- Додано в 04:26 ---------- Попередній допис був написаний в 04:26 ----------

пожалійте себе

 

Я пояснюю це термінологією зрозумілою для вас. Тому так, радіти це добро. Але відносно мене це просто частина єдиного цілого і вона не подільна.

 

це значить зробити те що зараз хочеш, але без зусиль і вже...

хто сказав таке?

і шо? це шось міняє?

точніше ми хочемо так робити, але деколи не від нас залежить...

тут я повністю згідний, але весь час це робити важко...

а може щось з того всього вибрати, що сприяє життю або точніше сприйняти все так щоб воно йшло на користь в житті?

а як проходить процес взаємодії з людьми наприклад, ти сприймаєш те що вони роблять чи сам є деколи ініціатором процесу?

тобто в інтелекті ти не ділиш, а фізично ти відчуваєш добро(тепло в кімнаті) чи зло(холодно в кімнаті)?
тобто якщо стане захолодно ти вдягнешся чи далі будеш так?

...

 

Будь відвертим і запитай себе: "чи міг ти зробити краще?". Розум відразу знайде варіант, за яких обставин могло бути краще. Саме в цьому суть "Ідеальному немає меж"

Змінює концепцію сприйняття світу. Навіть змінює релігійні поняття. Якщо для тебе існує бог, як особа, то він є в тобі є, а ця особа (бог) має частку твого. Це не значить, що ви залежні чи незалежні один від одного, а значить що ти частина одного цілого.

Коли ти був малим, то тобі було важко весь час ходити. Зараз легше. Навчитись можна майже всьому і стане легко. При тому стане легко зараз, а не після смерті, в раю))

Так і є. Що б не відбувалось в житті - воно відбувається. Дозволь йому існувати без надання оцінки. Адже воно є частиною твого життя і нікуди не зникне. Звісно, ти можеш уникати чогось. Але з уникненням чогось поганого, розум завжди буде знаходить знову щось погане. І так без кінця.

Якщо потрібно щось організувати і зробити - я стаю ініціатором. Але це буває вкрай рідко. Багато чого в своєму житті я можу досягнути самотужки чи при взаємовигідній допомозі. При взаємодії з людьми я повністю сприймаю ті позиції, які вони хочуть продемонструвати. Якщо це мене в чомусь не влаштовує, я не стану наполягати на тому, щоб людина змінилась. Хай все залишається так, як воно є.

Виключно на рівні інтелекту. Якщо я відчуваю голод, я "вмикаю" розум і приймаю рішення щодо того, як усунути небажане відчуття. Те ж саме з будь-яким подразником на фізичному рівні. Я не стану терпіть чогось, але також не дозволю власному розуму "заганятись", створюючи містичні конфлікти щодо оцінки навколишнього світу. (типу, чого це я маю визначати, що таке добро, а що таке зло? Мені за це хтось платити буде? Чи може в процесі визначення я отримаю якісь незабутні враження і відчуття? якщо в цьому немає ніякої користі для мене і для оточуючих, то навіщо це робити?)

---------- Додано в 22:43 ---------- Попередній допис був написаний в 22:34 ----------

Якщо ви остаточно оціните і визначите: чи то було добро чи зло, які дії ви приймете далі? Що з того, що дізнались відповідь?

 

пробую помаленьку..

 

Спочатку розберемо таке. А хто до Вас чипляється з "релігійної ієрархії"? Дуже дивно. Решта залежить від відповіді на це.

Читаймо повністю: "Формальна приналежність до релігії мало чого варта, якщо людина не вірить насправді. Саме через недовірків псується враження."

 

Тут не існує жодної дилеми.
Ви зробили добре. Те, як людина скористалася звобленим вами добром, від вас уже не залежало.
З таким же успіхом людина без роботи могла на пяну голову вийти на проїжджу частину і загинути під колесами.
Насправді ж ми не боги, і не можемо прорахувати наслідки наших дій на 100%. Тому добро і зло, як на мене, можна оцінювати винятково як субєктивні речі.
Як і в наведеному вами випадку, ми можемо оцінити дії як добро чи зло лише з точки зору вашої мотивації, тобто лише співвідносно до вас. А співвідносно до того працівника ми можемо оцінювати як добро чи зло вже його дії.

 

Дуже глибоке питання. Саме тому людина не може не бути грішною, що завжди є баланс між власними діями і можливими наслідками в умовах неповноти знань не лише про майбутні, а й про теперішні обставини.
У даному конкретному випдку не крайте собі серце: Ви дали людині ШАНС! Шкода що вона ним не скористалася на добро. І навіть: припустимо, Ви звільнили її по статті, а вона піде на злочин, когось пограбує чи вб'є, бо "труби горять".

 

Оце сильно на мій погляд сказано: баланс між власними діями і можливими наслідками в умовах неповноти знань не лише про майбутні, а й про теперішні обставини.
Дійсно, практично неможливо стовідсотково передбачити розвитку подій, навіть на найближче майбутнє.

 

..не переступаючи банальні заповіді: не вбий, не вкради, не чини підлості і обману..
Просто коли живеш в радості - наслідок виходить такий що просто не хочеться ні красти, ні заздрити, ні тим більш вбивати.. (але це до пори-до часу, доки не виникнуть справжні труднощі, кризова ситуація на межі.. коли жоведеться обирати з двох "шкод" менше чи захищати своє життя, чуже життя.. )

А можна жити не в радості а в постійному напруженні як би не згрішити і постійно повторювати і перевіряти де зло, де добро .. керуючись тими самими "заповідями" (умовно, чи вони релігійні офіційні -і священних книг, чи у кожного свої).

Справа не в тому хто до МЕНЕ чіпляється особисто.. поки у нас не релігійна держава - ніхто, свобода віросповідання.

Ми тут говоримо не про наше особисте тлумачення і бачення Добра і Зла - а про узагальнене, чи не так? Бо он у Раскольнікова стосовно "старушки" були свої міркування і логіка того що буде більшим добром і кому є користь із життя цього нікчемного одуванчика - це було його суб'єктивне розуміння "добра і зла". Не остаточне, як показав час..
Так ось, зокрема, у релігійних підвалинах закладено узагальнене, з претензією на об"єктивність, визначення Добра і Зла, і саме в редакції тих хто цю релігію представляє ієрархічно і офіційно (всі інші тлумачення звуть єресями).