добро і зло...

Я уже відповідав п. Loce, на подібне питання про содомських немовлят.

Не знаю як щодо п.Миха, але я переконаний, що це є вияв "любові" "князя світу цього" до тебе.!!!
І аж ніяк Божа Воля, тим більше не Божа ласка до тебе!!!

І взагалі, Ромку, це знущання над Богом, Котрий є Любов!
Ти просто плюєш Йому в лице, коли говориш, що по Його Волі страждає твоя дитина...
Вибач за різький допис, просто уже не знаю як тобі то показати.

 

Все правильно.І на мій погляд,обговорення цієї теми не приведе до якогось спільного знаменника.Одна і та ж подія для когось добро,а для когось зло.Золотої середини тут просто немає...

 

В твоїх словах знущання над словами Світого Письма,словами Ісуса і суттю самого Бога.

 

тоді чому на похоронах не радіють і не співають? Богу ж краще знати, коли тій людині піти і що так буде краще... чому ж вони її оплакують?

І взагалі - стався вибух газу, перевернувся автобус, землетрус - радіти треба за тих хто помер... це ж для них кращий варіант...ніж грішити далі..

 

В Біблії сказано

Кому вірити - тобі?
Чи тому,що мене оточує

і тому,що сказано в Біблії?

 

Знаєте чому на похороні плачуть?
Тому що всі прощаються з померлим. МамИ плачуть за сином, який йде в армію на два роки. Дружина, припустимо, провожає чоловіка в далеку і довгу дорогу.
Ну то скажіть, чому не плакати за людиною, що померла, коли ми її побачимо через 5, 10, 15, 25, а може більше років і вже в іншому світі?

---------- Додано в 00:06 ---------- Попередній допис був написаний Вчора в 23:42 ----------

та яка то віра, коли ти бачиш? віра - це коли не бачиш, а віриш.

 

Вірю,що це скоро закінчиться.
А як буде ТАМ...не знаю.
Можливо,набагато гірше.
А оцим словам

Я теж вірю.

---------- Додано в 23:24 ---------- Попередній допис був написаний в 23:09 ----------

Щоб не був повністю офтоп,скажу,що для мене особисто це буде ДОБРО.
Для Зоряни теж.
І для Люби.
І ще для декого....

 

Тобі вибирати, Ромку...

Для мене це все, що я пишу про Його любов не є просто теорією, вичитаною з Біблії, я це все пройшов і відчув на практиці.

Я свого часу також стояв перед таким вибором.
Коли моя найближча людина в оду мить після травми (перелому хребта) стала повністю паралізованою переді мною встав вибір:

1) проклясти Бога за те, що Він це допустив;

2) змиритися, що це така воля Божа і повірити хірургу, котрий усім своїм виглядом показував, щоб я розслабився, що вона й так соро помре, або ящо і виживе то буде наша сім"я мати живого трупа на все життя.

3)повірити, що Бог це Любов і що тільки Він має силу підняти її на ноги!

Нащастя, я вибрав третій варіант!

Пам"ятаю ту ніч, коли я довірив усе своє життя і життя дорогої мені людини в Його руки, запросив Ісуса ввійти в моє життя і просто молив Його, щоб Він зцілив цю людину. І заснув...
Господь довго чекати не заставив. Уже через тиждень почалися наскільи різкі зміни у відновленні її організму, що той хірург тільки ходив і говорив, що за 20років у нього такого випадку ще не було...
Через місяць вона сама сіла в ліжку, а ще через півроку сама пішла своїми ж ногами, на котрих сама ходить і тішитсья життю ось уже13-тий рік!

Саме віра в Його любов і в Його силу підняла дорогу мені людину на ноги!
Слава вся тільки Йому!!!!!

Вибери краще віру в Його любов до тебе і ця віра зрушить з місця ту гору, котра хоче роздушити тебе!

 

За що ж Його проклинати?
що я можу знати про Його плани,щодо мене,Зоряни?

Зоряна теж не витримує БОЛЮ.
В короткі проміжки просвітління плаче...питає,чому болить...
А я лиш тулю її до себе...і нічого не можу сказати.
Зараз дали азалептину...боїмось переборщити...але хоч кілька годин передиху.
Сиджу тут тупо...все болить....
Важка любов Божа....
я не сліпе котя,Левку...
Ми 10 років боремся за свою дитину...
І будем з нею до кінця.
лиш називати це ласкою...і милосердям...ні.

 

Чому не важливо? Є різні форми неадекватності. Одне діло, коли від втоми заплітається зик, а зовсім інша справа, коли людина під дією наркотичних речовин розмахує зброєю.
Людина, щоб вчинити гріх має бути у повній свідомості, бо що є гріх? Свідоме і добровільне переступлення Божих заповідей. У випадку наркомана, який вбиває за дозу, то буде складна для оцінки моральна ситуація, але він однозначно винен і у тому, що вбив і у тому, що наркоман, питання у ступені відповідальності.

 

Вірю, чесно вірю.
Але як би все склалося не так гладко - ви би були теж такими затятими?

Дуже не хотів псувати вашого допису - нехай таких буде побільше...

---------- Додано в 01:00 ---------- Попередній допис був написаний в 00:52 ----------

Згоден, але...

Тут цілком згоден. Але знову але...

Якщо людина не по власній волі стала некерована (з низькою ступінню відповідальності) ... що тоді? Яка різниця постраждалому - хто винен, для постраждалого зло є зло...

Я вже починаю сам заплутуватися...

Як я розумію - у цьому світі - безмежна кількість варіантів вчинити (правильно\неправивльно) І кожен несе персональну відповідальність тільки за свої дії... (хоч при цьому здебільшого, при житті, страждає за дії інших...)

 

Гріх породжує гріх.
Той ж наркоман не став наркоманом одномоментно.
Цьому передувала ціла низка вчинків,його власних.
Втеча з уроків.
Обман батьків.
Легковажне ставлення до обов"язків.
Зрада.
Погана компанія.
Але це почалось ще раніше.
З першого класу.
З дитячого садку.
З яслів.
Щось пішло не так...і лавина покотилась.
Тому,що це ДОЛЯ.
Вона веде...і в якийсь момент людина робить вчинок,про який раніше не могла й подумати.
Повторююсь....

 

Якщо це доля, тоді ніхто ні в чому не винний. Тоді добро і зло просто не існують, бо все це просто доля.

 

Винний.
Апріорі.
Ніхто з нас не є Богом.
То Йому відома і Ним створена вся ота сукупність подій,вчинків,що відбувається у Всесвіті і з кожним з нас.
Йому,а не нам.
Тому ми робим ці вчинки,мучим себе сумнівами,докорами сумління...
А добро...
Навіть ми можем зрозуміти,що добро і зло - поняття відносні.
наркоман вкрав,вбив,...а потім приніс собі задоволення,вколовся.
Це Добро?
Для нього - без сумніву.
Це лише ті речі,які на виду...
А глибинних течій нам не дано зрозуміти.
Як і суті нашого життя.
Бо

 

Складно робити вибір між добром і злом, коли вибору НЕМА...

 

Бути винним і почуватися винним, то не є те саме.
Можна сумніватися і колупатися в собі скільки влізе, звинувачувати себе у всьому підряд, але якщо за мене всі мої дії вже вирішені, то і вибору я не маю - просто у відповідний час я поступаю так, як мені було долею призначено. Як запрограмований робот, з тою різницею, що я маю емоції.
Бог знає, що я виберу, але дає декілька варіантів і дає шанс вибрати правильний. Не забирає від мене свобідної волі і вибір між добром і злом за мною, як і відповідальність.

---------- Додано в 01:40 ---------- Попередній допис був написаний в 01:38 ----------

Вибір є завжди. Але, якщо хтось сліпо вірить в долю, тоді так - вибору немає, але тоді і складнощів ніяких також. Нічого не потрібно вибирати - все вже вибрали за нас.

 

Бог знає.
Ми не знаєм.
Виберем ми лише ОДИН варіант,Віта.
З сотні,з тисячі,з мільйона - лише один.
Той,який диктує нам наше єство.
Я сиджу зараз з малою.
Інший,в цей самий час,маючи аналогічну ситуацію,міг би гуляти в ресторані.чи махнути в Карпати.
Але це він.
А це я.
І ніякого геройства,чи винятковості.

 

Не зря такой ник взяли? Но вот какая штука жизнь. Все выше инструменты, перечислимые вами, имеют два конца. Может лучше не носить? Или просто научится драться. Как говаривал один старый казак (на Бога надейся, а сам не плошай).

А это мой взгляд и понимание на данный момент и он пока не поменялся.
http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=775868&postcount=309

 

як правило плачуть, бо не знають що будуть без них робити... тобто жаліють себе..

а якщо під кайфом вбив, то що?

 

Ви не зіпсували
За все слава Ісусу!

По-іншому, не могло скластися...