А батьки, які по-справжньому люблять одне одного, для чого народжують дітей? Народжують тому, що люблять. Бог створив тому, що любить, і бажає ділитися цією любов'ю із нами. Бог нічого і нікого не потребує. Якби Він чогось чи когось потребував, то не був би Богом. І саме тому, коли Він створює, то створює з любові. Бо тільки любов може дарувати, не потребуючи нічого взамін.
Нехай,я всього лиш здеґрадований,погряжший в гріхах люмпен,але своїми НЕглибокими думками часто...хм...думав.... Як мені пояснити моїй дитині,коли вона вночі питається мене: "Татку,чому мене так болить голівка?","Татку,чому я завжди одна?",як пояснити,що це вияв Божої любові?
Позбудьтеся стереотипу, що все на цьому світі - від Бога. Як тільки ви цього позбудетеся - стане легше і вам, і вашій донечці. Я не знаю, ЗВІДКИ у вас такий стереотип? У християн НЕМА ЖОДНИХ ПІДСТАВ сприймати світ настільки однобічно.
Це не стереотип -це БІЛЬ.І як важко вам пояснити,що коли хвора твоя дитина,відчуваєш далеко не стереотипи, а Біль, а коли наступає осмислення,тоді зовсім не виниш Господа,але швидше не розумієш нащо Він таке ...допускає?, а згодом усвідомлюєш,що ти мізерний в цьому світі і тобі зрештою нічого не відомо,яким б стереотипами .. не стереотипами,чи знаннями ти не володів...тобі не дано просто напросто зрозуміти плани Господні.....і тільки це ,цебто плани Бога(щодо, саме твоєї дитини) змушують триматись на плаву,не відволікатись на труднощі,миритись,і мати надію,що це все не просто так....
А,якщо ще глибше,то аж ніяк не Афтерові. Ти до лісу не збираєшся? Бо ми зараз тут лазим. Пообщались би,на цвинтар пішли.
Перепрошую, але я не знаю, у кого які особисті проблеми, тому говорю на загал. Прошу не сприймати мої слова як особисту образу. Я просто висловлююся, виходячи з загального розуміння питання. У Клайва Льюіса є такий вислів: "Над шрамом тішиться той, хто ніколи не бачив рани". Так от, якщо у вас є якісь життєві шрами, то це аж ніяк не означає, що я ставлюся до цього з погордою чи втіхою. Повірте, мені також відомо, що таке рана. Тому ще раз прошу мене вибачити, якщо когось образив цими дописами.
А є ще вислів..."ситий голодного не розуміє"... В мене...в Поетки...в сотень таких,як ми....що пристосовуються якось жити в цьому світі,сформувались свої стереотипи..своє бачення світу...понять "добра" і "зла"... Вони різні...але багато і чому і схожі...залежно від характеру...обставин...життєвої позиції... Але в кожного з нас є те,що об"єднує. БІЛЬ. І є межа,коли вже неможливо його приховати...маска норовить злізти... І ця межа теж в кожного своя... ---------- Додано в 11:29 ---------- Попередній допис був написаний в 10:13 ---------- Потім силкуєшся натягти маску...і це майже вдається... Можливо,для мене найкращий вихід було б знищити всі аккаунти,віддати ноут,відключити нет...викинути мобілку...зникнути. Але,поки...краще носити маску.
.....коли знаходишся на межі між добром і злом...... ---------- Додано в 12:19 ---------- Попередній допис був написаний в 12:18 ---------- А хіба між ними є межа?
Чому не дано? Написано, що воля Божа, це є добро, приємність і досконалість: Рим.12:2 і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість Хоча я розумію, що часто Бог допускає і переводить нас через те все НЕ добро, НЕ приємність, і НЕ досконалість, щоб показати нам що все таки Його воля щодо нас є добро, приємність і досконалість!! Головне, триматися всіма силами за Нього і не зневірюватися у Його доброті!!!
Не все поясниш цитатами з Біблії,Левку... Не зможу я пояснити своїй дитині,що її ізоляція від світу,те,що вона позбавлена дитинства,ї біль - це любов Божа. Бо і сам в це не вірю. Це Воля Божа...але не Любов... Тільки що вітався з жінкою,що багато років догляеає паралізованого,внаслідок вакцинації внука. Каже...не спить...замкнувся в собі... Я говорив з ним...важко. Якби мав фізичну змогу... ПІШОВ би... Левку,може б йому процитувати. Він,мабуть зразу переконається,що його стан - це вияв Божої любові?
Та й не потрібно пояснювати їй. Головне, Ромку, щоб ти це правильно зрозумів..., так як написано... От власне... Розумію, Ромку що вірити в Божу добрість є надзвичайно важко в твоїй ситуації, але іншого виходу нема... Ти повір і побачиш чудо!!! Сліпі не спочатку прозрівали, а потім вірили і приходили до Ісуса, а навпаки, спочатку вірили, потім приходили, а після того уже прозрівали. Правда?
По ваших всіх дописах видно депресію і те що ви зламалися. Ви сприймаєте його як щось велике десь там далеко від людей а він не такий, він тут, поряд і дає свої ласки нам знедоленим, особливо коли ми на нього покладаємось. І це не фаресейство, хоч ви називаєте мої зауваження фаресейством і сюсюканям.
Ну і фіг з ним... От..прийшли з малою з лісу...нині великий круг...я називаю то прощею...десь з 30 кеме... Знов бушує... Зара хлепну кави...і знов...до 11... Потім ще,може вночі...минулої ночі лазили...годі було в хаті... І так вже купу літ. Щодня. Бітіє апрєдєляєт сознаніє.... А зламатись...хм...на мені ще ліки...оплати..проживання... Якщо то називається зламався...то соррі... Але підскакувати і називати то Божою ласкою...не знаю... Не получаєцця... Хоч сі встріль... Лажу ше і Богу дякувати... Гірше.коли до того спазми додаються - пищу,як пацє...потихеньку...
Розумію що вам тяжко. Я також не підскакую і не називаю своє, може набагато менш болюче ніж ваше, Божою ласкою, хоча...? Не підскакую але вірю.
А коли я казав,що не вірю в Бога? Мені нема більш на кого надіятись... Разом з тим...дивлячись на свою дитину...не можу я назвати її долю Божою ласкою...
Я також часто задавав питання, в чому винні діти, коли вони важко хворіють. Мені відповідали, що діти розплачуються за гріхи батьків (не обов’язково саме батьки чи мати, а діди, прапрадіди і т.д.) То тепер виникає ще одне питання: чим завинили люди, коли ціле місто попадає під повінь чи землетрус? Невже в цім місті всі прадіди провинились? Я не сетую на Всевишнього, просто хочу віднайти пояснення. Це роздуми вслух. P.S. Все ж настрій моєї душі в моєму підписі.