Слово попса в мене асоціюється з російською попсою, з російською естрадою (оті шо співають в новорічні вечори на "огоньках"), з сопливо-паточними інтонаціями на негритянський манер на мюзікрадіо (а я мушу його найбільше слухати, бо кращого нема; мабуть, зав'яжу), з такими мачами тридцятирічними, що співають для тринадцятилітніх дівчаток... Але поп музика - понятіє не чотко опредільонне. Я люблю поп. Та мені неприємно слухати Майкла Джексона (хоч він тіпо король попа). Рок люблю найбільше. Але це шось таке, чому я не можу дати чіткого визначення. Воно широке як Чорне море... еее... Блюз - це добре. Джаз інколи. Але в основному бадьорий експресивний джаз не подобається. Він якийсь деструктивний. Барди, авторські пісні - це добре. Класику інколи люблю послухати. Шопена зокрема. Дещо з репа теж нормально. Glam rock - симпатично, але мене відражає (як і в будь-якому жанрі) несамовиті соло і істеричні інтонації і долбьожка одних і тих же рядків вкінці твору.