Для тих кому за 30-....

Олю, я спеціально заглянула в ту тему, щоб пересвідчитися, що я туди не дописувала (а раптом забула!), але ви ніби мене описали)

Моя

закінчила не

а торгове училище чи технікум, не пам"ятаю, працювала в ЦУМі

коротше, все і навіть більше.


Але не судіть строго ту

Наскільки я зрозуміла, вона в ті часи була ще дитиною. Може, вона ностальгує не стільки за тим совком, як за своїм красивим безтурботним дитинством? Бо хто за ним час від часу не ностальгує?

В нас теж були в хаті і "Прогрес", і "Весна", і "Маяк", але ніхто аж таким пугалом не виглядав, чесно)

Я нікого не хочу образити чи принизити, мухи від котлет відділила і власне за совком не ностальгую. Просто ділюся своїм особистим.

 

А на "Прогресі" і "Весні" самі москалі працювали і членкині КПСС...
Що ж ті робІтники такі нездалі були...?

 

От вже тяга за совком....

 

Пора, Миху, позбуватись цієї тяги, не варто за нього триматись. Як рідному брату раджу...

 

Я не заперечую.
Я просто питаю.
Ви впевнені, що варто позбутися минулого, дрібниць і не тільки, фундамент же там, нє?

 

Відповім словами Вашого земляка:
- Что толку смотреть вперед, если весь опыт сзади?
А без юмора, то все мы родом из детства, все мы родом из СССР, и как бы мы не старались, нет-нет, а прошлое о себе напомнит.

 

Звісно ж не москалі, люди системи, думаю про це ви і говорите. Справді любителі радянської халяви, та впринципі будь-якої халяви, вже під іншим соусом шукають подальшої халяви. Я впевнена, що Порошенкові не вдасться зламати вже столітьній бетон системи. На це необхідний час.
Перш за все потрібно міняти ментальність.
Постійне чужинське панування створило специфічне відношення до будь-якої влади. Це тихий саботаж, тиха непокора і постійне плювання на спину володарів. Тиха ненависть до прислужників окупанта і таке ж таємне бажання стати прислужником цієї ненависної влади. В ті дуже короткі періоди коли до влади приходили “свої”, відношення народу до “своєї” влади було точно таким самим, як і до чужої. Своя влада змушена була братися за батіг, це народу не подобалось і в результаті знову приходила чужа влада, яку слухатись було вже значно звичніше. Зрештою чужа влада, на відміну від своєї, з народом не панькалась тому швидко наводила порядок. Оце і є одна з найголовніших особливостей нашого народу. Звичка до чужинського панування, звичка все робити з-під палиці і звичка ненавидіти владу. Українська еліта завжди відносилась до свого народу занадто поблажливо, тому жодного разу так і не змогла втримати владу в своїх руках. Єдиним випадком коли українській еліті вдалося взяти народ під свій контроль, був бандерівський рух. Але на те вони і винятки щоб підтверджувати правила.

 

Не маю бажання починати дискусію на цю тему, але Ви далеко не праві.

 

Альо гараж.
Вам в гілку про сльози за сраним совком.
Мені здавалось, що хоч щось добрре залишиться в згадках про минуле.
Не піонери, ні гасла, а настрій, дух, коли мами з татами були поряд і все таке....

 

Але ж перший "расвєт" та "закат" мабудь були в Затоці ( ну морський ) ?
Запах і досі відчуваєте ?
А я згадую першу подорож у Львів, мені було років 6.
Шикарний Львів, в дожчу, суперові гори, перші в моєму житті, якись ведмідь туристистичний і згадки про слова діда:- там немає бандерівців, там добрі люди.

 

Ну, мама з татом, це спогади з опера сімя і не мають нічого спільного з СССР. Загалом у моїх спогадах про Союз мало що було позитивним.

 

Ну що за менера переводити все на Союз.
Ви коли дівчат на сходняк (сейшен, паті, чи як там воно по-новому ) запрошували, про Союз згадували, чи про гдб, чи про інші презервативи ?

 

Пригадав веселу пісеньку:

https://www.youtube.com/watch?v=gihl-oixH7E

 

Борисе, Ви б нам зельоним розповіли.
Де музику брали/слушали, на чому, Маяк, Юпітєр, чи Фєнікс ( а може Грюндінг чи Соня !!)
Де мальборо з салемом, кєнтом брали ?

 

Моє покоління здебільшого слухало музику на "лампових моноблоках", моно.
Для тих, хто задовольнявся асортиментом вінилу фірми "Мелодія", достатньо було мати радіолу - ящик вагою за 20 кг - 6-діапазонний приймач + вертушка з п"єзознімачем. Зазвичай мали 4 динаміки: два фронтальних (2...5 Ватт) + 2 бічних (ВЧ). Смуга частот була (у порівнянні з сучасними апаратами) обмеженою (60-12000 Герц), але ВОНО ЗВУЧАЛО!
П"єзик убивав платівки досить швидко. Тому фірмові платівки власникам такої апаратури не давали. Доводилося задовольнятися копіями на бобінах. Першу копію робили власники фірмових вертушок в основному за гроші, безкоштовно - близьким приятелям. Часто ділки тиражували з першої копії на пристойних апаратах і друга копія звучала теж пристойно. Школярі з демократичних сімей задовольнялися третіми копіями, бігаючи один до одного з бюджетними бобінниками в основному литовського виробництва - Aidas, Daina або приставками ("деками") типу "Нота".
Мені пощастило - знайомий дружив з ділками і писав нам другі копії "за так" (розпиття портвейну не вважалося могоричем).
Канали постачання платівок були традиційні - театр Опери та балету, хокеїсти, моряки. Серйозні ділки їздили до Одеси, Риги, Таллінна щоби перехопити "х перших рук". І лише у "крутизни" була фірмова апаратура.
Через мій дім постійно проходила чиясь апаратура - я займався ремонтами і вдосконаленням. І за гроші, і за "валюту соціалізму", яка називалася "ти мені, я тобі". Я був вірний лампам аж до 2000 року, поки хату не обчистили.
Останньою ламповою апаратурою була пара угорських студійних моніторних підсилювачів на EL34, повністю перебраних мною "як для себе" і акустика Peerless. Повальна "транзисторизація" убила звук.
Домашніми відео абсолютно не цікавився, оскільки працював на телецентрі.

Щодо сигарет - я закурив тільки через 2 роки після закінчення інституту. А до того - фірмові сигарети для дівчат діставав спочатку на "товкучці", а після її закриття - у "чековому" магазині.
Товкучка (або "Толчок") - це було культове місце, клуб зустрічей. Там де нині масив Новобіличі. Щонеділі народ вивалював з кожної електрички, йшли кількасот метрів, віталися, обговорювали хто за чим приїхав. І нарешті заходили за паркан. Грунт під ногами у будь-яку погоду пружинив як гума. Продавали все - від одягу і цигарок і до запчастин до мотоциклів. Найбільш козирним місцем бів так званий "хіпєйний стовп" - дерев"яна електроопора з підпорою. Під стовпом продавалася жуйка, сигарети, імпортні презервативи. І крутилися люди "без нічого". Після оцінюючих "переглядок" можна було підійти, поговорити і потім іти за туалет міряти джинси (джинси підносив асистент).
Ціни на все було прийнято називати у червінцях. - Скільки шузи? - Сім. Якщо тогрувалися за знижку ціни, то обов"язково домовлялися, хто кого пригощає вином. Домашнім молдавським, яке розливали з глиняних глеків.

Звичайно, певні "служби" моніторили ринок. Якщо людина тримала два найменування одного товару - спекулянт. Під руки - і розбиратися у відділку. також відловлювали тих, хто продавав будь-що, скопійоване на прото-ксероксі. Хоч ноти, хос вправи йогів. В ті роки доступ до копіювальної техніки був дуже і дуже "режимним".
Час від часу звучав голос місцевого "диктора". Його "речівку" я згодом використовував на роботі для перевірки мікрофонів, імітуючи тембр та інтонації 1:1. Публіка. яка була в темі, завжди аплодувала.

" Внимание! На рынке носильных вещей запрещается продажа:
-- конфет кустарного производства
-- запасных частей к автомобилям и мотоциклам
-- лекарстренных трав и растений.
Кто потерял друг друга, собирайтесь около конторы рынка."

 

о , так , в прямому ефірі, ( з Пелихом..) , калька з MTV, хоча чудовий продукт , якщо пригадати що тоді зовсім не було "тв-продукту" для підлітків. Хм, тут за радянським , зрозуміла тре " ностальгувати" ,а це ж 90-ті? чи щось не второпала..