Внук розказав - Після обіду бабуся повела нас з Софійкою спати. Першою заснула Софійка, потім заснула бабуся, і я тихенько пішов на перший поверх бавитися машинками
Наймолодшого (годовасика) сьогодні похрестили. У капличці ПЦУ, хрестив знайомий капелан синового кума. Вглибині висить жовто-блакитний прапор - увесь з підписами бригад, де цей капелан правив чи відспівував, чи воював. Малючка як козачка вділи у вишиванку, у червоні шовкові шаровари, кумедне таке, тілько почало ходити. За весь обряд ні разу не заплакав - роздивлявся кругом, такий цікавий). Його батюшка носив у вівтар чи як це називається- там маму не було видно - і нічого, не налякалося. Слава Богу, що тихо все пройшло, бо як хрестили його сестричку у такому ж віці, прослухали 40 хвилин верещання, аж поки я не дала їй в ручки маленьку іконку. Після того вона до всього втратила інтерес, стала роздивлятися і замовкла. От наш малий сьогодні:
Пішов тато вкладати маленьку донечку спати. За якийсь час із дитячої виходить дочка і пошепки говорить до мами: – Всьо, мамо! Тато – капєц… – Як – всьо?.. Який капєц? – аж обімліла мама. А в голові відразу пронеслося: вихідні… друзі пороз’їжджалися – хто по селах, хто по горах… хто допоможе замовити катафалк?.. а священика?.. де взяти гроші на поминки?.. а місце на цвинтарі?.. та й відразу для себе збоку залишити місце, а то потім, не дай Бог, як похоронять в різних кінцях цвинтаря, то шо я буду там сама робила?.. – Та всьо, тато з кінцями! – вихопила маму з невеселих роздумів донечка. – Тато заснув… shlyahta не працює
- Бабуся, а скільки тобі років? - Та я вже і не пам'ятаю, онучко. - А ти подивись в труси... У мене на етикетці написано 4-5 років. А в тебе?? ))) 2 год
Вихователька в дитсадку допомагає хлопчикові натягнути черевики ..... Він попросив допомогти, і тут було над чим повозитися: черевики застрягли десь на півдорозі, і ні туди, ні сюди ... Коли вихователька, нарешті, натягнула другий черевик, піт з неї лив градом. Вона готова була ридати, коли цей малий видав: "А вони не на тій нозі!". Дійсно, правий черевик був на лівій нозі, а лівий на правій ... Зняти черевики було не легше, ніж взути ... Вихователька ледве стримувала себе, натягуючи правий черевик тепер уже на праву ногу. І тут пацан оголошує: "Це не мої черевики!" Вона з силою прикусила язика, щоб не накричати йому в лице "ЩО Ж ТИ РАНІШЕ МОВЧАВ??? !!!" І знову вона півгодини мучилася, намагаючись стягнути ці жахливі черевики. Коли їй це все ж вдалося, він сказав: "Це черевики мого брата. Мама змусила мене носити їх." Вихователька вже не знала, сміятися їй чи плакати. Зібравши останні сили і терпіння, вона все ж натягнула черевики знову і запитала: "А де твої рукавиці?" На що хлопчик відповів: "Я запхав їх всередину черевиків ..." Суд над вихователькою почнеться наступного тижня ... 9 год