Дитячі імена

Щоб так називати, то згідна)) А де дальні родичі будуть знати церковне ім"я нареченого якщо на нього так ніхто не казав та запрошення відіслано від імені яким називають)

 

Є родичі які не є на христинах, а от коли весілє то збираються двоюрідні, троюрідні та ще дальші які рідко бачуться та спілкуються, тому нема тут нічого дивного) А от ім'я вони знають, а то що в метриці записано іншим хто знає. Колись не було таких імен та такої моди називати двома іменами, дитина з яким христилася з таким і записали, так і називають. А тепер повидумують такі імена дітям, що церква їх не сприймає та пропонує дитину назвати церковним ім"ям, а бо в день христин яке є по календарю церковному припадає, а в дома хай називають як хочуть)

 

а причому тут Валидсал? коли його назвали Михайлом!
як називают ь дитину - з таким ім'ям вона і живе усе життя. коли вона знайомиться, вона представляється тим ім'ям, яке ій дали при народженні. А те, яким її хрестили - це звосім інша справа и це ім'я нікому не потрібне взагалі.
Мою сестру хрестили цншим ім'ям, бо такого, шо в мене немає середж святих. Але в неї звичайне ім'я Лілія. Я навіть не знала яким її хрестили та і вона не знала... Тільки нещодавно взнала.

 

На заході по-батькові не вживається. Натомість вживається ім’я, християнське ім’я і прізвище. Це допомагає відрізнити осіб із однаковим ім’ям та прізвищем. В Україні воно менш потрібне. Але може бути. Іван Петро Іванович Іванчук. Коли мешканців буде мільярд тоді може воно і знадобиться. Але потрібно його офіційно записувати в документи.

 

Не так... А так :

Іван-Петро Петрович-Іванович Іванчук-Петренко.

 

що це таке? Доньку назвете даздрапєрма?

 

Та і до "золотого вересня" 39р на зах.Україні теж не було.
Це прийшло разом з асвабадітєлями.
І це підхопили і тепер тримаются того як воші кожуха....і до Європи хочуть йти.

 

або Веселкою...

 

теж так подумав.

 

Тому що в Австрії і Польщі не було. І це в Галичині тільки. Але православна традиція була тому по-батькові таки вживалось і тоді. Не німцями або іншими звичайно. Але це не має істотного значення. На заході зазвичай друге ім'я не вживають.

 

Я мав на увазі тільки Галичину.
Вчителів називали Пані і...далі по прізвищу, доктор і ...прізвище.
Люди не близько знайомі - це пан Іван , пан Михайло , пан Зеньо.

 

А звертання це була саме за пан ім’я. Нагадує анґлійське мистер прізвище.

 

Mister so... and ...so це більше офіційно.
А пан Зеньо - це коли Ви звертаєтеся до сусіда, якого знаєте , але він не є Ваш товариш.

 

Мови звичайно що різні. Звертання Сер в українській немає. Пане трохи інакше.

 

Звертання Sir. перейшло з Британії , яке характеризує титул.Це Ви знаєте.

В наш час його використовують в написанні офіційних листів -Dear Sir/Madam.
А також в армії і флоті.Але тільки до commissioned.Тобто це виключно до офіцерів.
Так 2й лейтенант є Sir. , а петті офіцер , чіф петті офіцер (прапорщики) в звертанні є просто по званні.

 

Воно характеризує титул в третій особі. Не як звертання. В минулому можливо було виключно титулярним. Але як Ви правильно вказали в армії воно вже вживається безвідносно до титулу, особливо опісля реформ опісля кримської кампанії (якщо говорити про Британію). В США титули були заборонені але звертання збереглось як і дуелі. Як і в Британії воно перейшло на низку професій і використовується і досі. Включно із вживанням до будь-кого у дуже ввічливій формі. Суто титульні звертання як "Ваш гонор" (your honor) (до судді) це трохи інше чим Sir/Madam які вживаються як звертання до будь-кого але в необов’язковій формі. За виключенням армії і флоту та деяких державних посад. Інші звертання виключно титулярні. В США за посадою. В Британії можуть бути і за титулом.

 

В США до Патріка можна звернутись як "Сер, чи не могли б Ви передати сіль" (Особливо якщо не знати ім’я особи). Це звичайно формально але воно використовується особливо у формальних ситуаціях. Але не використовується як титул. Тобто у формі "Сер Патрік Н."