Діамантовий серпанок сучасного російського імперіалізму

Если вам не сложно, вы не могли бы вкратце перечислить хотя бы основные "преступления" Путина. А то как-то, находясь под пристальным взором спецслужб недружественных государств и российской оппозиции, в прессе как-то особо не всплывали ФАКТЫ его "преступлений". Разве, что - женитьба на Алине Кабаевой.

 

Критика КП як головний чинник російського імперіалізму

***

Найважливішим чинником ефективного маскування російського імперіалізму на теренах України, є пасивність: тобто уникнення прямої відкритої проросійської агітації громадян. Натомість задіяна активна антиукраїнська (антинаціональна) пропаганда в засобах масової інформації, без підбурювання громадських акцій на майданах.

Пропаганда традиційно спрямована на спотворення історії визвольної боротьби України, очорнення діячів ОУН-УПА, а також дбайливе «висвітлювання» радикалізму сучасних націоналістичних рухів, яке відбивається найчорнішими барвами в свідомості пересічних громадян, чий обмежений радянською системою світогляд, і нині перебуває в навпіл затаврованому відповідними комуністичними стереотипами, стані; хоча сама людина, при цьому може мати негативне ставлення й до самої компартії взагалі.

Тому й не дивно, що сам факт наявності та законності комуністичної партії в державності України - є улюблений важіль антиукраїнської пропаганди, стратегія якої, вдало використовуючи антипатію більшості російськомовного населення до КП, викликати прихильність до себе, як новітньої демократичної системи, чим створювати сприятливі умови задля найширшого розповсюдження своїх ідей, а згодом - і повну солідарність мислення, що є найголовніше, оскільки тоді можливо запакувати в будь яку думку-носій відповідні ідеологічні чинники, котрі, розвертаючись в роздумах слухачів (читачів), призводять до заздалегідь сплановано-врахованих висновків в ментальності солідарного електорату.

Така стратегія «підсолодженої пігулки» - є найвитонченіша, найпідступніша сила антиукраїнської пропаганди - коли пересічні маси, нездатні самостійно прозоро та аналітично мислити, з задоволенням ковтають пігулку, смакуючи майстерно приготовану позолоту (тобто чують саме те, що вони якраз і бажали почути, але нездатні були так смачно обґрунтувати та висловити бажане), а сама ж внутрішня начинка пігулки, найголовніше - дає свої наслідки вже після перетравлення, коли попадаючи в кров (в свідомість), починає впливати на менталітет, спрямовуючи хід думок електорату в потрібному напрямку.

Отже, не становить ніяких труднощів, використовуючи аналогічну тактику, наприклад, затято хаяти комуністичну партію, комуністичну ідеологію, злочинність її режиму та сучасну бездіяльність - але, при цьому, постійно привертати увагу до переваг сучасної Росії, розвитку російської демократії в купі народів-суб’єктів РФ, «дружби народів» довкола Російської Федерації як найважливішого центру впорядкування державності і гаранта порядку, бо в противному разі відокремлення від «Центру» (читай Москви) - призводить до жахливих наслідків безладдя, бандитизму і грабунку простого народу власними панами, нібито ще величніші та апетитніші московські пани - аж ніяк не здатні пограбувати маленьку підпорядковану державу.


Як бачимо законна наявність КП, як складової в політичному тілі української держави - достатньо суттєвий інструментальний чинник російського імперіалізму.

Саме тому імперіалізм охоче ратує за чистку рядів сучасної комуністичної партії, спочатку здається, ніби як з метою її вдосконалення, потім ще підкидує думку, ніби як з метою знайти винуватців очорнення КП в очах народу: різноманітних комуняк-бандитів, ворогів-злочинців, депутатів-бізнесменів-хабарників та інших, нібито деморалізуючих сучасну компартію негативних елементів. У своїх підступних висновках, російський імперіалізм, відкрито визнає - що КП це є погано, але що саме найцікавіше, тільки-но заходить мова про законодавчу заборону комуністичної партії на українських теренах - відразу бачимо потужний опір, цілковите неприйняття такого чинника, й напевне складається враження, і це не випадково, що імперіалізм старанно захищає існування найголовнішого свого органа життєдії практично, але ніби бореться з ним психологічно. Тоді він, аби не втратите все з забороною КП - з наснагою виступає за люстрацію, чистку, покарання: бо чітко усвідомлює, що замість відпрацьованих елементів, великих та дрібних коліщаток інструменту дії, ніщо не перешкоджає розбудувати інші, навіть досконаліші людські деталі механізму.

До того ж антиукраїнізм базується саме на злочинній комуністичній ідеології, котру зручно таємно використовувати від третіх гравців, як потужну (але ефемерну) надію позбутися соціально-побутових негараздів, чим надійно утримати симпатії громадян середнього й похилого віку, саме тому російський імперіалізм, забезпечуючи існування КП і негласно її підтримуючі - завжди має надійний прошарок прокомуністично налаштованого електорату, та солідарний відгук в серцях пригнічених олігархічно-капіталістичним здирництвом, соціально малозабезпечених працюючих громадян, чиї надії та чаяння передусім пов’язані з минулим Радянським Союзом.

Тому, ніби як демократична Росія, затято критикуючи компартію, але й не менш затято (тільки негласно) оберігаючи її існування, ставить найголовнішою метою зберегти чималенький прорадянський прошарок українських громадян, аби в майбутньому, прикриваючись сучасними демократичними цінностями - затягти ностальгіючу минулим частину України - в свої тенета, притягти до логічної думки необхідності розбудови демократичного союзу з Росією України, як суб’єкта РФ, що і сприяє з головною метою сучасного Російського імперіалізму.

***

 

Мдя...
Я про це недавно казав в іншій гілці...
Як казала Політковська

Политковская в своей книге о Путине: история дала ему шанс стать великим, но он остался серым

 

«Дружба братерських народів» - як найважливіший імперіалістичний стрижень

***

Відстежуючи життєво важливі артерії новітнього російського імперіалізму, його найважливіші ідеологічні засади та глибоко приховане підґрунтя сучасної антиукраїнської пропаганди - вбачаємо активне перефарбування комуністичних ідей в колір загальноєвропейської демократичної співпраці, де знову ж таки, провідна роль інтеграції менших народів пострадянського табору в демократичні кола – віддається саме Росії. Тобто, впевнено висувається думка щодо необхідності такої загальної інтеграції народностей, але при цьому справа досить складна для самостійної розбудови, і майже не під силу окремо взятому народові. Тому активно впроваджується пропаганда моделі сумісної інтеграції на чолі «провідної демократичної Росії», як єдиної гарантованої системи взаємного успіху слов’янських народів.

Мета Росії – не допустити успішного самостійного розвитку зовнішніх стосунків суверенних держав, особливо України. Тому російський імперіалізм дуже непокоїть будь який позитивний прогрес україно-європейських відношень, коли національна зовнішня політика здатна вирішувати свої питання без тісного попереднього узгодження з російськими політичними поглядами, і це наглядно доводить про вдалі економічні й політичні відносини на засадах цивілізованої і взаємовигідної співпраці зацікавлених держав, проти концепції прокомуністичної «дружби братерських народів», котра зараз подається як демократія.

Російськими імперськими засадами створюється хитрий ланцюжок ідеологічних чинників, коли найголовніші конструкції містять низку прихованих моделей і розвертаються за схемою: загальнолюдські світові цінності, християнське братерство, включно, надалі думка поступово перетікає в демократію, інтернаціоналізм, цивілізовані відносини поміж народами, ще далі – природна дружба братніх, слов’янських народів, потім – вже прокомуністична, така собі ідеологічно базована «дружба народів», що зрештою призводить до «демократичного союзу братніх народів», і, звичайно - створювання об’єднання менших народностей під егідою найбільшого, найчисельнішого, тобто – російського.

Таким чином, маємо такий же самий радянській союз, з аналогічною владою на чолі Москви, з такими ж самими новітніми «демократично-капіталістичними» й найбільш олігархічними нинішніми комуняками партократами – що і складає, частково пошматований суверенними державами, сучасний російський імперіалізм.

«Дружба братерських народів» - є найважливіший імперіалістичний стрижень, довкола якого потужно обертаються, централізуючись за досить складною системою, найвитонченіші чинники антиукраїнської пропаганди та брехні.

І дійсно, пересічному громадянинові занадто важко усвідомлювати різницю поміж цивілізованими взаємовідносинами людських особистостей у світі, з християнською братерською мораллю позитивного та дружелюбного ставлення до ближнього і всіх людей включно (з котрих, зрештою, і складаються світові народності) - з такою «загальнонаціональною дружбою націй», котра подається комуністичною системою як «дружба народів». Але відомо, що так звана «любов поміж націями», тобто, коли повністю ВСЯ НАЦІЯ без виключення, відчуває любов до якоїсь іншої ВСІЄЇ НАЦІЇ без виключення – є цілковитий абсурд.

В противному разі ми змушені визнати фактом, наприклад, наступну утопію: коли той же індивід, відчуваючи любов до всієї своєї родини – відчуває таку ж саму любов і до всіх своїх сусідів в будинку, і до всіх своїх оточуючих колег-службовців по роботі, і взагалі, до будь якого ближнього свого. Ми всі добре знаємо, що так не буває, і немає в цьому особливої необхідності, цілком достатньо ставлення нормальної людини, не забуваючи золоте правило: «поводься з іншими так, як бажаєш аби поводилися з тобою». Тобто, ця, цілком справедлива вимога, діє не тільки в рамках окремої людини, родини, вулиці, міста чи країни – вона абсолютно придатна для цивілізованих взаємовідношень усіма, без виключення, людьми на світі, незалежно до якої конкретно нації людина належить.

Але, визнавши такий раціональний, незалежно від національності взагалі, просто підхід одних людських особистостей до інших людських особистостей в загальнолюдському вимірі – імперіалістична домінуюча система потерпає крах базової ідеології пригнічення індивідуального національного «я» в розвитку народів, коли замість вільного існування, згідно притаманних загальнонаціональних чинників, системою пропонується такий собі штучний інтернаціоналізм на чолі найчисельнішої домінуючої нації, як невід’ємного чинника об’єднання народностей, ніби без керуючого «центру» неможливі ніякі цивілізовані (дружні) взаємовигідні стосунки поміж націями.

Отже, на обличчя політична спекуляція російським імперіалізмом загальнолюдськими світовими цінностями, умисне спотворення християнської моралі братерства на прокомуністичний лад, притушковуючи мирне й врівноважене існування цивілізованих націй, натомість він сам викликає розкол, проблеми, національну ворожнечу - як серед національної спільноти, так і поміж націями взагалі, змагає з корисною метою не допустити спокійного розвитку незалежної державності; активно вживає агресивних економічних санкцій, ускладнюючи життя громадян, та наразі з економічними руйнівними наслідками своєї підривної діяльності, впроваджує антинаціональну пропаганду в засобах масмедіа: цілеспрямовано викликаючи занепад духу та зневіру нації в реальність самостійної розбудови своєї держави без імперського контролю власної влади, чим вперто переконує у неможливість господаря ефективно господарювати у власній оселі без невід’ємного зовнішнього керування з Кремля. Ми всі розуміємо – такі переконання є абсурд й напевно ніщо інше, аніж підступ, нахабство, агресія.

***