Держава - це не ми!

- представителя Госдепа в списке нет. Несерьёзно.
А вообще сломать могли бы многие (не систему, так её фасад), а вот как построить то / привести страну к тому, что каждый понимает по-своему... Есть тут хоть пара форумчан, которые имеют одинаковое представление о демократии?

кроме, конечно, того очевидного факта, что надо бечь подальше от России

 

Звиняйте, на пургу інакше не реагую. Тільки жартами.

 

Так і є, держава повністю НЕЗАЛЕЖНА від власного народу. Нормальним людям в ній нема місця.
Демократія? Вона неможлива, поки в країні все захоплено олігархатом. Якщо нормальна людина захоче стати депутатом чи створити партію, то їй просто не дадуть це зробити. На виборах завжди будуть перемагати представники олігархічної СИСТЕМИ. Як сказав один американський президент, в країні буде або демократія, або купка дуже багатих людей - або одне, або інше, і ніколи не може бути одне і друге одночасно.
Тому вихід з цього замкненого кола лише один.

 

бідний кандидат тоже не пройде....
вибори це гра капіталу...хто краще себе прорекламує...
а от як пройти тим хто не завязаний на бізнесі і так щоб в процесі виборчого процесу не стати винним всяким там спонсорам.... це проблема..

---------- Додано в 15:35 ---------- Попередній допис був написаний в 15:34 ----------

який?............

 

Щоб виграти вибори, потрібно бути щонайменше мультимільйонером та "другом" СИСТЕМИ. Стати багатієм у нашій країні чесна людина не зможе. Тому знову отримуємо замкнене коло та неможливість при демократії влади, відмінної від великого капіталу.

 

Велдере, то який же єдиний вихід?

 

Народне повстання. В Україні по-іншому бути не може та не було, принаймні останні 350 років.

 

А может все-таки...

 

Якщо в Індії це спрацювало, то, може, й в нас також дасть щось позитивне. Але я зараз не розумію, яким чином... Хіба що мільйонам людей відмовитися платити податки чи ходити на роботу... В Китаї робітники заводів придумали цікаву форму протесту, який не порушує ніяких законів: десятки тисяч робітників приходять у районний центр нібито на екскурсію, подивитися культурні пам'ятки. В результаті такий великий наплив людей призводить до колапсу міста.

 

Є ще така хороша річ, яка називається "італійський страйк". Це коли всі починають виконувати всі інструкції, незважаючи на те, наскільки вони відірвані від життя. Думаю, в нас це буде працювати краще, ніж в Італії, зважаючи на якість наших нормативів, інструкцій і навіть законів...

 

Английский колониальный гнет, негативные последствия Первой мировой войны вызвали в Индии

к началу 20-х гг. волну народного недовольства. Назревала революционная ситуация. В этой обстановке к руководству национально-освободительным движением приходит Мохандас Карамчанд Ганди (1869 - 1948) - лидер партии "Индийский национальный конгресс", основоположник гандизма - сложного, многопланового националистического антиколониального учения.

Политико-правовая концепция М. Ганди основывается на религиозно-нравственных постулатах и составляет часть его универсальной морально-философской доктрины, чтобы "в человеческом уме и человеческом обществе не разделялись непроходимой стеной общество, политика и религия". В индуизме он усматривал "поиски истины ненасильственными средствами". Ненасилие, являющееся стержнем гандизма, выражается в двух ключевых понятиях: ахимса (ненасилие) и сатьяграха (упорство в истине). Под насилием Ганди понимал не только лишение жизни, или физическое принуждение, но и различные формы эксплуатации, а также грубость, оскорбление и пр. Принцип ахимсы казался Ганди абсолютным мировым законом, извечным доброжелательством ко всему живому, побуждающим человека избавиться от злобы и ненависти к своим врагам. Первоначально главной целью освободительного движения Ганди считал получение независимости как эквивалент предоставления Индии самоуправления (сварадж) в рамках Британии. Сварадж предполагал либерализацию государственного строя и политического режима: ввести всеобщее избирательное право (отменить имущественный и образовательный цензы); сделать доступными в государственном аппарате должности для лиц, которые "окажутся для них пригодными"; с целью покончить с карьеризмом и погоней за "теплыми местечками" снизить жалованье на военной и гражданской службе; реформировать правосудие (упростить и удешевить его); провести административную реформу (разделить государство на провинции "на лингвинистической основе" с предоставлением им местного самоуправления). С ростом национально-освободительного движения стала разгораться борьба масс - пурна сварадж. И Ганди пошел на уступки - соглашался на статус доминиона.

Непоследовательность Ганди в освободительной борьбе определяется сущностью гандийской теории сатьяграха. Ганди обьяснял это следующим образом:

Однажды в разговоре с европейцами я убедился, что термин "пассивное сопротивление" слишком узок, что под ним подразумевается оружие слабого против сильного, почти такое, что внушено ненавистью и в конце может вылиться в насилие.

Но насилие само по себе не снимает противоречий, а лишь переводит их в другую плоскость. Поэтому сатьяграха имеет две формы:

"несотрудничество" и "гражданское неповиновение". Несотрудничество - это бойкот деятельности государства: уклонение от государственной службы, неучастие в правительственных партиях, отказ от почетных титулов и должностей, игнорирование правительственных займов, воздержание от учебы в государственных учебных заведениях. Гражданское неповиновение - это демонстративное нарушение законов колониальных властей, невыполнение предписаний официальных учреждений.

Средствами сатьяграхи М. Ганди надеялся произвести "революцию в сердцах людей" и таким путем реорганизовать, обновить общество, нравственной силой заставить врага подвергнуться самоочищению. Однако полностью от насильственных методов Ганди не отказывался, заявляя о том, что я скорее предпочел бы, чтобы Индия прибегала к оружию для защиты своей чести, нежели чтобы она из-за своей трусости оказалась и осталась беспомощной жертвой своего собственного бесчестия.

Ганди верил в возможность словом, проповедью гуманизма убедить капиталистов и помещиков в том, что их состояние - результат труда народа и поэтому они должны использовать свои богатства в его интересах.

Государство, - считал Ганди, - это средоточие насилия в его концентрированной и организованной форме, бездушный чудовищный механизм подавления индивида, абсолютное зло, не совместимое с "чистой демократией" и свободой человека.

Вместо колониального аппарата будет учреждена новая "ненасильственная власть", отвоеванная ненасильственными средствами, возведенная на ненасильственном фундаменте. Новое управление станет "верховной властью народа, основанной на чисто моральном авторитете". Однако наличие в таком государстве органов, осуществляющих "необходимое насилие" (тюрьмы, полиция, армия, чиновничество), он не исключал. Такое государство он назвал "преимущественно-ненасильственное", главная функция которого - экономическая.

Создание "ненасильственного" государства Ганди предполагал в форме федерации самоуправляющихся сельских республик - общин. Будут ликвидированы касты, классы и сословия, труд обязателен для всех, средства производства будут находиться в общественной собственности. Такое устройство получило название просвещенного анархизма. Управлять общинами должна коллегия из пяти человек, ежегодно избираемая взрослым населением. Ее охрану несут все жители поочередно. Здесь должна быть полная демократия, основанная на индивидуальной свободе и создающая условия для всестороннего развития личности. Каждая республика - самообеспечиваемая хозяйственная единица. Работы в ней проводятся по возможности на кооперативных началах и с применением элементарных орудий труда. В перспективе он видел всемирную федерацию государств, построенную на принципах ненасилия.
Хорошилов А.Н. "История политико-правовых учений"

.

 

чому ж не тре? тре... тільки обдумано...

 

Вже зробили... цього року. (люди, як об'єднюються - можуть все!)

Правильно.

 

Знаєте, мені зараз Україна нагадує Англію часів короля Річарда, якого свої ж соратники називали людиною з левовим серцем і ослячою головою, який розоряв свої ж землі, готуючись в походи, повсюдно торгував посадами і т.д., причому не знав ані слова на своїй рідній мові.Но цікавий мені не він, а принц Джон, який став королем після Річарда та прийняв по всій Англії Велику Хартію Вольностей, засновану на датській системі права і включаючу, зокрема, суди присяжних. В історії принц Джон залишився під ім'ям Іоанна Безземельного.Він не любив натовп і хотів збудувати громадське суспільство, перетворюючи Англію.Він просто вважав, що в країні, де всі підкоряються закону і шанована справедливість, не бунтують проти влади і справи завжди йдуть добре.
Один чоловік!
Він пробув при владі недовго, але зміг зробити дуже багато, саме його перетворення закладені в основу британської системи правосуддя. І спирався він не на багатих лордів (олігархів), і не на маргіналів, а на патріотів країни (Boris_Kiev, Svjato, Oma та ін.).
Якщо нічого не намагатися робити, то нічого і не буде.

 

Причому тут Індія..? Ганді..? То зовсім інший світ! Навіть Реріхи не змогли жити в індійському місті, бо тамешні святі корови мичали в масі так, шо заважали навіть мішати художні фарби, не кажучи вже про те, шо паралізували високу філософську думку... Тому реріхова хата й збудована високо в Гімалаях... шо тут неясного?

До речі, відносно корів і гандизму, які органічно пов'язані, так би мовити, в єдину матрицю. В Індії абсолютно виключена європейська модель демократії і навіть така унікальна, як українська, і це тільки тому, що на усіх індійських майданах повально лежать ті ж корови... І де там, запитується, можна розвернутися для мітингів-демонстрацій? Аж ніде!!! От тіко тому Ганді подумав-подумав та й спродукував оте, шо називається гандізмом. І це вчення задовольнило не лише усі індійські касти, але й самих корів. Мало хто зна, що в результаті повального сприйняття індійцями тих трактатів найнижчі касти отримали роботу: одні, ті що вищі, кормили стада жуйно-мукаючих, а зовсім нікакіє (нєприкасаємиє) вигрібали з під корів гній та носили його в гори... І все це, до речі, за гроші індійських олігархів!
І пашло-паєхало, в результаті чого Індія бєз шуму, пилі та революцій стала незалежною державою. Але зараз, на відміну від України, Індія поперла в економіці так, шо у сусідів-китайців їх прорізні очі стають часто такими, як у народного артиста України Філіпа Кіркорова...
Отут і задумаєсся,- держава - це ми, чи шось інше...

 

Нє может!
І погроми будуть. Оп'ять.

 

Шо...?
Опять?


---------- Додано в 19:15 ---------- Попередній допис був написаний в 19:12 ----------

А у нас... дураки, ну и в чем разница?

 

А як Ви думали?
Банда горлодерів більше нічого не потрафить, як експропрііровать нажитоє нєпосільним трудом...
Ключові пости віддадуть найгорластішим патрійотам. І буде як у 17-му годі...

 

Так це ж аксіома! Доки в Росії нема демократії, вона є просто небезпечною і непередбачуваною...

Це було ефективно проти британської політики...Бо Британія була демократичною країною з вільною пресою, свободою слова з можливістю формування через ЗМІ певної суспільної думки, з чутливістю до неї владних кіл... Цікаво, а яка б доля очікувала Ганді з прихильниками в СРСР 1930-40-х років? Перетворились би в табірну пилюку? Причому без якогось там суспільного резонансу...А більшість населення була б впевнена, що Ганді - вбивця і агент світового імперіалізму...

Україна звичайно не сталінський СРСР, але нечутливість до суспільної думки вже майже така ж... А Ви досі цього не здатні второпати...Дійсно, горе від розуму...

Я якусь іншу історію читав...В ній короля Джона прийняти Хартію Вільностей примусили бунтівні барони, які розбили королівську армію...

 

чуть чуть можно