Воно може і потрібне, якщо відмовляємось від совковості, правда може пошуміти Кисельофф і ко, та і звичка багатьох наших співвітчизників. Цей шабаш - чи не остання надія ліліПутів і кремлядів згуртувати всіх на пострадянському просторі, що вот, мали спільного ворога, ми один "савєцкій народ". Якщо якийсь творчий вечір Кобзона, спектакль Міхалкова, концерт Любе - ніде не зберуть глядачів, мало того, влаштують їм закидання протухлими яйцями чи гнилими помідорами, прихожан товариша Гундяєва і всієї во ФСБ братії стає менше, Кримнаш офіційно не визнав Лукашенко, та і Назар-Бей, у нього потім бойконурнашисти не потрібні, остання можливість всіх примусити настальгувати за совком, що колись наші "дєди ваєвалє".
Деякі затяті ватани цей факт трактують, як мирний вихід одних, мирний захід інших, ніби нема спільного проходження. Як виходить, напали на совок - погано, війна, а коли напав совок на Балтійські країни, на Польщу, на Фінляндію це що?
А ета вазвращєніє русскіх зємєль в іх радную гавань. Вєдь ета же билі ісконна РУССКІЄ зємлі! Ви что - історію нє чітаєтє, что лі? Біндєравєц ніабразований. І чіму вас толька ф школах учілі? Крим - НАШ! Польша - НАША! ФІНЛЯНДІЯ-НАША! ПРІБАЛТІКА - НАША! ДАЖЕ СІРІЯ - НАША!!!
Ватний Інтер у своєму стилі, вже були Ані Лорак і Лобода на Новий Рік, тепер дєдоваєватєльний шабаш, може і до Дня Незалежності, щось символічно, але із підкресленням, що Україна тільки процвітала у Російській імперії та у совку.
А для моєго бойківського Самбора прихід німецьких військ на початку війни сприймався як...звільнення українських земель Галичини від панування Польщі,що захопила владу в 1919 році в період 1-ї Світової війни...Отаке й було на вулицях. Там,трохи так далі за центральною площею,в військовій частині,недалеко від моєї хати, утвореній вже за-совітів і наш Вася-паразіт служив сапйором.Сам він про то мовив!
А может, не было войны… И людям всё это приснилось: Опустошённая земля, Расстрелы и концлагеря, Хатынь и братские могилы? А может, не было войны, И у станков не спали дети, И бабы в гиблых деревнях Не задыхались на полях, Ложась плечом на стылый ветер? Люди, одним себя мы кормим хлебом, Одно на всех дано нам небо, Одна земля взрастила нас. Люди, одни у всех у нас тревоги, Одни пути, одни дороги, Пусть будет сном и мой рассказ. Специально процитировала слова песни.Люди! Одним себя мы кормим хлебом, одна на всех дано нам небо. Кто у нас считает праздником 9 мая - пусть празднует, кто считает трагедией - пусть скорбит, Завтра будет новый день, и заботы. А сегодня, если еще остались в живых ветераны, которые сражались за наше будущее - низкий им поклон. Но не дай, боже, нашей земле больше таких страшных побед.
View: https://www.youtube.com/watch?time_continue=215&v=xusrTOxoASw Пісня присвячена десанту, висадженого 5 січня 1942 р в Євпаторії з метою відволікання німецьких сил від обложеного Севастополя.
Фігня то всьо... Показуха в більшості випадків - і президенти на колінах, і безсмертний полк на плакатах. Ветеранів, учасників і переживших війну треба згадувати не тільки 8-9 травня, а кожний день. А загиблим в війні і поготів не потрібна ця метушня.
Кровавый Букринский плацдарм Одним из самых страшных и кровопролитных эпизодов битвы за Днепр стали сражения на Букринском плацдарме. Именно этот плацдарм был ключом к взятию Киева, поэтому советское командование солдат не жалело. Немцы окопались крепко и оборонялись особенно усердно, так что «советы» просто посылали в эту мясорубку немыслимое количество штрафников и новобранцев. При этом даже не позаботившись толком о переправах. Доктор исторических наук Виктор Король в своей книге «Битва за Днепр: героизм и трагедия» указывает, что 22 сентября 1943 года на Букринском плацдарме было всего 16 понтонных мостов. Советские солдаты были вынуждены плыть своими силами, на досках и бревнах, пока немцы поливали их свинцом с другой стороны. Река стала багрового цвета, а вода в ней – соленой на вкус. Тут и там плавали тысячи трупов. Когда немцам стало понятно, что советская армия немного выдохлась, они нанесли сокрушительный удар по Букринскому плацдарму 29 сентября. Контрнаступления не удалось, но положение советских войск стало еще более плачевным. Именно с этим эпизодом битвы связана история про «чернопиджачников» - новобранцев, которым не выдавали даже форму, просто пуская на немецкие пулеметы. Фраза маршала Жукова, о том, что украинцев надо топить в Днепре является, скорее всего, вымыслом, никакие серьезные источники ее не подтверждают. Что, впрочем, не отрицает того факта, что маршал действительно предпочитал «завалить врага трупами», и ему было без разницы чьими именно. Количество погибших на Букринском плацдарме точно неизвестно, но это никак не меньше, чем 250 000 человек. Во всей битве за Днепр потери советской стороны составили немного больше, чем 400 000, так что как минимум половина погибших сложили голову именно на этом участке фронта.
А вот я хорошо помню, что когда Путин организовал супер-пупер празднование 60 летия Победы в Москве, на каждый значительный героический эпизод ВВВ было создано целое отдельное представление, если кто еще помнит. Я просмотрела до конца это грандиозное шоу и думаю: "а где же битва за Днепр?" А нету.
Від того, як Інтер кожен рік це "празднує" - тошнить, я більше 15хвилин витримати цю тупизну не можу. Коли б ведучих кудись сховати, а залишити самі пісні - було б трохи краще. Вони придурюються, щоб сподобатися пенсіонерам, що сидять в залі та за екраном. А самих ветеранів, мабуть, вже не найти. Це треба хоч 92 роки мати за плечима...