День Перемоги - це свято?

дурнувата логіка. Виходе, вороги всього українського самі українці. Дуже сильно.

 

А так і є...
Гарно сказав Олександр Смик

Найгірше - це своя орда...
Свої безрідні яничари,
Потворство,заздрості і чвари...
І вся Вкраїна молода,немов невістка у жидах.
Найважче - вольності даються...
Всіх обпліткують...переб’ються...
З чужим сміттям у власну хату...
І,нумо язики чесати
Ділити власну каламуть...
Жиди ж бо красти не дадуть...
У кого красти?
Та - у себе ж..
Хрестами поділили небо
Хто в православні,хто куди...
Де Бог?
Привласнили жиди...
Отож - підкинуть голу кістку
І на невістку...на невістку..
і знов...дівує Україна...

 

Ок, продовжуєм "воювати", поправляючи окуляри на носі...
До чого ви довоювалися за стільки років, хоч один "бріґаднік" хоч на йоту змінив свою думку? Маєте такий факт, дюйм факта, нє - молекулу факта?
Навпаки, Ромко, боронь Боже війна - він вам першим в голову вистрілить, зрозумійте. І не задумається ніодин, ні на хвильку. На знак подяки за ваше воювання...

Ви на комерційній фірмі робили колись? Там серед клієнтури є кілька найулюбленіших - своїх в доску, завжди добрих, усміхенних і з чоколядками для секретуток. Без боргів, завжди все розуміючих. Так от, парадокс, але у випадку кризи на фірмі відігруються ЗАВЖДИ саме на таких клієнтах. Він і так добрий, людяний, свій чоловік і все зрозуміє, зачекає, ніде не дінеться - я краще його грошима заборгованість на "злому" клієнту погашу...

Ну то давайте далі товкти воду в ступі, копійованими цитатами воюючи...

 

За логікою, я "бригадник". Правда, із сумнівною інтелігентністю і розумом. Та то нічо. Але де моя зарплатня??? В "бригадники" записали, а як платити так фіг вам! Ніпарядак! Свинство, одним словом!

 

Ваші пропозиції?
Обматюганим всіх бригадників?
По-руски....непатріотично...
Тре згадати...
пам’ятаю грузинською...вірменською...молдавською...таккк..
німецькою не памнятаю......
Англійською...тото...в каждім кіні......

 

Слухайте, маруся.... Якщо ви ще досі так і не в"їхали...

Так, для мене на першому місці ворогів України - ми, українці. З таким "народом" і ворогів не треба. Ми винуваті перед Україною своєю лояльністю і воловістю, а ви, східняки - своєю релігією хахляцтво-яничарство.
І вже аж тоді, на другому місці після українців в списку ворогів - страна раша.

Уявляєте таке? Ну, але думаю вам то не осягнути, магістр.

Стєпанич, не лукавте. Ви самі прекрасно розумієте, на чий млин воду лиєте. І заробили собі вже давно на орден малюткі скуратова.
Будьте певні - рано чи пізно, але в росії вас помітять і оцінять ваші заслуги. Ви - вірний син імперії, нема де правди діти.

 

ЗУ? Поділля з 1793 року у складі Російської імперії та УРСР не треба тут корчити з себе щось або вже взагалі історію не знати.

Я православний християнини, день пам'яті у мене у зовсім інші дні...

Мій дідусь, який до Берліна дійшов (брав Рейстах), йому це свято не подобалось. Подобались нагороди на честь свята, але не більше....

Бабця розказувала!!!!!!! У мене бабця втратила батька... Ніяким повпезними заходами не повернеш дітям батьків, матерям - дітей.

Тому у війні немає переможців і переможених. Чим німецька мати, яка втратила сина, відрізняється від української.... Чим? Може у них кров зелена....

У мене вся родина була на фронті... Мене вони виховали за християнськими традиціями, але я не чув християнського свята "День Перемоги" чи можете Ви знаєте....

А ви тут з себе щось корчите, продовжуйте, хочу подивитися.

 

На такі закиди потрібно відповідати серйозно. Так от, шановний Самойлович, я давно хочу зрозуміти феномен Ваш і Ваших однодумців. З якого дива Ви вирішили, що володієте істиною в останній інстанції? Хто дав Вам право визначати: це патріот, це непатріот, а це взагалі ворог? Даруйте, але це просто прояв Вашого нахабства і самовпевненості. По великому рахунку мені Ваша думка щодо мене по барабану. Але цікаво, як Ви самі собі пояснюєте свою зверхність?

 

Та ладно, Степанич. Ви вже скільки літ на форумі? Що, будем ще комусь тут щось доказувати?
Вся ваша форумна діяльність - найбільший доказ. Ви хочете сказати, що ви патріот України?! Будь-хто з тверезомислячих форумлян скоріше повірить, що Путін - український патріот.
"Стєпанич" і "Росія" - слова синоніми, слова близнюки, нероздільна солодка парочка.

Асоціація стійка: Степанич - адвокат Росії, читай адвокат дьявола.

 

Степаничу,ми зараз на Львівському форумі...
У Львові,на Західній Україні..
Де совєцька влада була чужою завжди...Де в кожній родині плачуть за своїми загиблими..
Де ще пам’ятають все...

 

Ромку,
ми зараз в Україні. І нам тут жити. І дітям нашим, і онукам, і правнукам... А як? Як, коли немає бажання зрозуміти іншого? Поважати його думку? Бачити в ньому ворога тільки тому, що у нього відмінна від вашої думка?

 

Ворог в нас з вами один...
Це послід совка...його екскременти,які зараз трансформувались в щось до краю огидне..
Тільки ви цього не хочете збагнути..

 

Глянув аватар - ржав...

 

Самойлович, не хотіла я цієї теми торкатися... Болюча тема, непроста, дуже делікатна...
І нажаль у постах все на емоціях. А тут немає простої, однозначної відповіді. І тут не можна схибити, бо ціна питання – злагода, взаємо порозуміння, взаємо прощення....
Почну з приклада.

Летом пригласили на пикник. Были в нашей компании 2 малыша лет шести. Один из них всю свою недолгую жизнь прожил в многоэтажке, а второй – в частном секторе (сад-огород, тишина). Как оказалось, оба очень любят помидоры. И вот тот ребенок, который из многоэтажки, угощает приятеля помидором, который его мама купила на рынке. Знаете, чем это закончилось? Дракой.
Взрослые вмешались в эту помидорную войну и быстро со всем разобрались: мальчик из частого сектора НИКОГДА не ел помидоров с рынка, только Домашние, а у них совершенно другой вкус, мальчик из многоэтажки ел такие, какие покупала мама... И когда он услышат от свого ровесника, что это не помидор, а гадость какая-то, таких помидоров не бывает... полез в драку, чтоб восстановить справедливость.
Кто был виноват в этой драке? Кто прав больше? Детям все объяснили, они попросили прощения друг у друга, и пошли играть вместе…

Так от і у нас з вами різний погляд на 9 травня. Ми жили в різних світах, у нас було різне виховання, різний спосіб життя. Схід України пережив війни, репресії, терор, голодомор. Страх і пропаганда зробили свою справу. І у 1941 люди вже не знали іншої Батьківщини. І коли почалася війна вони чесно захищали всій дім, своїх рідних і близьких. І той, хто кидає каміння у цих людей – робить недобру справу.
Так для мене 9 травня – є і завжди буде
Праздник со слезами на глазах…
Західна Україна в 1939 році мала свої цінності, свої уподобання, які не збігалися з тим, що пропонував СРСР... А за 2 роки війна... Страшна війна. І не дай Боже нікому і ніколи пережити те, що пережили мої рідні, які були на окупованій території...
Як не дай Боже пережити те, що довелося пережити вашим рідним у ті часи...

І ще - не було інформації про ті часи, а та що була, не завжди була чесною, історично справедливою... І не з вини простих людей, що живуть на сході...
Компартійна еліта проводила хибну політику на заході, підключивши і пропаганду, і агітацію. Лідери КПРС навідь не задумувалися над наслідками... Так склалося, що про події на західній Україні я вперше почула ще на початку 80-х...

Так, у нашій історії не все гладко і просто. Є біль, образа, непорозуміння і доля впертості з обох боків. Є тупість нашої сучасної партійної еліти, яка не дуже переймалася розбудовою українського суспільства, не проводила виважену національну політику...

На цій гілці достатньо образ, злості, бажання принизити, звинуватити... Але я розумію, що сьогодні ми не ще не можемо подивитися на цю проблему мудро і виважено...
І мені непросто читати деякі пости, і дуже боляче... Мені боляче, але я не буду нічого доводити, пояснювати, звинувачувати... І я розумію, що відчуває Ромко... І я дуже хочу, щоб і західняки зрозуміли, що відчуваємо ми, східняки...
І все, що я можу і хочу зараз сказати:
„Заради нащадків, та рідного краю, прости мене, брат, як тебе я прощаю...”

 

вже вдруге ...

 

А з тролями шо робити?

 

Респект і повага, знімаю капелюха.
ОЦЕ є мій брат чи моя сестра з лівобережної, розумієте?!
БІДА в тому, що вас ОТАКИХ - лічені одиниці.

 

Не переживайте!
Нас же багато!
От ми їх і... переконаємо!

 

Їх більше..набагато...
А ще більше інертної маси...ковбасо-колбасніков...