День Перемоги - це свято?

ого! і велікій совецкій союз боровся з тою "краплею в морі" до 1954 року.....

 

Ромку,
навіть не буду дискутувати щодо нісенітниці типу "оспівування совка", "закривання очей на перегіби". Розумію, для Вас світ чорно-білий. СРСР - це жах, жах, жах і жах. Жодного просвіту. І нема на то ради, переконати неможливо. А от щодо "зневажаєте мільйони і мільйони людей,знищених тим режимом...мільйони поламаних життів...доль... , то не Вам про це судити. Саме Ви зневажаєте мільони і мільони людей, які боролися за свою країну, розбудовували її, страждали і віддавали за неї своє життя.

 

Мій дід поклав життя щоб ця гм...перемога не відбулася...
Майже вся родина була винищена,коли все ж таки совки перемогли...

Ні...
Я завжди казав,що 8-го(а не 9-го) травня День Пам’яті.
За всіма мільйонами загиблих в тій бойні,що розв’язали два маньяки.

 

эх ну и где теперь "партизаны" ведущие непримиримую борьбу с этими остатками ??? где идейные толковые патриотические кандидаты от "антисовковиков" ??? упс - нету ....а почему? кто опять мешает??? Сталин ??? Брежнев??? Путин???? гы-гы ... а мешает - дурость - совковая, национальная, ультранациональная , та которая говорит что день победы не Праздник, та что говорит о разделении Украины - одним миром мазаны панове ...

 

Мих, в нього в школі з математикою (про історію мовчимо) були проблеми.
Та й українофобство туманом застілаєт ґлаза... Страшно переживає за єдіную-нєдєлімую. Правда чомусь виїхав на ПМЖ в США...

 

Ви дійсно вважаєте, що людина яка стверджує що перемога над німцями – це свято, що вона цим оспівує совок? Коли ви говорите про те, що все було погано, то ви нічим не відрізняєтесь від тих, хто говорить, що все було добре та закриває очі на «перегіби». У житті є багато барв, не тільки чорна чи біла.

На мою думку «мразь» і «шваль» треба винищувати незалежно від її кольору.

Хіба з ними воювали?

 

Даруйте, напрошується Ваше ж:

--------------------

А то...

 

Будемо кількостями кидатися? Чи вистарчить оцього випадку?
http://vgengromosup.livejournal.com/41923.html
або цього: http://www.day.kiev.ua/204967/ (по пошуку слово спалене)

А зразок того, як німцецькі розпорядження про збірну відповідальність використовувалися радянськими партизанами:
Часто червоні партизани були не захисниками українських мирних жителів від німецьких окупантів, а навпаки, навмисне провокували жорстокі розправи над невинними людьми. Як пише Кондратьев: «Вот висит немецкое объявление, что за убитого немецкого солдата будет сожжена деревня, в которой это произошло. Ну, казалось бы, по-человечески партизанам пожалеть бы жителей деревни, ан нет, солдата убивают, деревня немцами сжигается, жителям жить негде, деваться некуда, кроме как идти в лес к партизанам. Достигнуты две цели: население начинает ненавидеть оккупантов еще больше, партизанские отряды пополняются людьми... Партизаны сражались с немцами, но они же и терроризировали население оккупированных областей».

Такими «методами», за провокаціями червоних партизанів окупантами були спалені сотні українських сіл разом з невинними мирними жителями. Існує статистика цих звірств, зокрема на Чернігівщині, звідки я родом, було спалене село Клюси Щорського району, а також Озеряни Варвинського району, у якому живими було спалено 365 мирних жителів, у тому числі — дітей і жінок.
http://exlibris.org.ua/text/zhukov.html

А можна говорити і не про військовий час, але про дії, наприклад, Жукова: Хрущов зробив Жукова міністром оборони. «На цій посаді Георгій Жуков прославився тим, що видав наказ провести випробування атомної зброї на живих людях. 14 вересня 1954 року на Тоцькому полігоні під Оренбургом 40 тисяч військових було кинуто в ядерне пекло. Три чверті солдат померло від обпалення та променевої хвороби. Ще десять тисяч на все життя стали каліками. Це приклад типового ставлення Жукова до солдатів як до свого дешевого підручного матеріалу. Невдовзі після тоцького вибуху маршал отримав зірку «героя».http://exlibris.org.ua/text/zhukov.html

і ще кілька цитат з цього ж документа:
Дочка генерала Ватутіна Олена пише: «Я однажды чуть не сошла с ума от страха, когда увидела, как Жуков избивал ногами своего шофера».

історик та учасник війни генерал-лейтенант М.Г. Павленко: «Жуков уверял меня, что он ничего не знал о плане «Барбаросса» накануне войны, что он и в глаза не видел донесения разведки. На следующий раз я приехал к Жукову и привез те самые сообщения разведки о плане войны с СССР, на которых черным по белому стояли их — Жукова, Тимошенко, Берии и Абакумова подписи. Трудно передать его изумление. Он был просто шокирован». Далі М.Г. Павленко зазначає: «Стыдно, горько об этом говорить, но тут нельзя не согласиться с В. Астафьевым: мы залили землю кровью, противник ею захлебнулся, забросали трупами советских людей».

У немцев в окопах на передовой было постельное белье. Ведь наша классика, можно сказать: боец, прикорнувший на дне залитого окопа, шинелишка, воротник поднят, руки в рукава. Все одеяла мы брали у них. А у нас и в запасном полку — в запасном, не на передовой, — на голых досках спали. И не от бедности. Просто за людей не считали, не привыкли считать.

 

Мене дивує, що до Вас ніяк не може дійти та істина, про яку товчуть тут до безконечності. Ще раз постараюсь пояснити.
Ми, жителі Західної України говоримо від свого імені і про події які мали місце ні в Києві, ні в Москві, ні в Олександрії, ні в Пермі.
Ми говоримо що було в Львові і інших населених пунктах ЗУ.
А було наступне - два жорстоких загарбники поперемінно завойовували нашу землю. Зі сходу і з заходу. Причому східний загарбник винищив і вивіз на Сибір на кілька порядків більше людей ніж західний. Навпаки, при окупації західним загарбником життя на наших теренах більш-менш нормалізувалося.
В кінці-кінців східний загарбник таки вигнав з наших земель західного і знову все повернулось "на кругі своя" - смерть, голод, звірства, ріки крові і депортація в Сибір.
Так поясніть, з якої логіки ми повинні святкувати перемогу одного загарбника над іншим?

 

Согласен с Вами полностью. Одно только учитывайте - большая часть современной Украины - суть "східний загарбник" (говоря Вашими словами).Поэтому - не кидайтесь ТАКими словами:

- это не правда, а ярлыки. Их очень любили навешивать клятi большевички - а нам - негоже. Нам, как раз, надо понять, что две части сейчас единой страны - стояли по разные стороны фронта. И с этим - уже ничего поделать нельзя. У истории нет сослагательного наклонения, увы....

 

Зараз прийдут "таварищи", і Вам скажуть що це: по-перше одиничний випадок, по-друге неправда, а в-третіх якщо і правда - те це "перегибі на местах", тому і не в рахунок...

Ніяк Ви їм не поясните, пояснити можна тільки тому хто слухає - а якщо не згоден, питається заперечувати приводя аргументі а не гасла.

 

Ви знаєте, я ніколи не звинувачував ні в чому простих солдат. Вони є лиш дрібні фігури в чиїйсь грі. Які в нагороду дістають своє життя.
Так що національність їх не грає ані найменшого значення. Значення має імя імперії для якої вони воюють.
І солдати не окупанти. Вони прийшли і пішли. Окупанти приходять потім.
Як спеціально відібране і прислане населення а особливо пришельці в "штатском".

 

І саме вони встановлюють дату "святкування"

 

Та чекайте!
То ж треба проспатися після святкування чергового.:rus:

 

Ні за якою. Звісно, що не повинні. Цілком логічна думка. Але ж продовжимо логічні побудови. Велика Україна на початок ВОВ окупована не була, її окупувала Німеччина. Потім РА звільнила окуповані Німеччиною території, перемогла агресора (окупанта), що і святкується.

 

Хто сказав? (с)

 

Хрущев. Никита Сергеевич.
В 1938-1949 гг . первый секретарь ЦК КП(б) Украины.
По нынешним меркам - как Ющенко, только еще больше....
Ющенко Крым никому не может подарить...

 

чого базікати, ви в них спитайте. Чи за перемогу поклали життя своє їх сини, батьки, чоловіки? за що? і що вони в той день відчувають. Мені бабуся розказувала, що. А більш все плакала і казала, що здужали ми, захистили свою землю, своїх дітей (вона теж на фронті була). І що? це що? брехня, безглуздість? та я за таке голову відірву. І буду захищати пам'ять своїх. Це можна зрозуміти?
що мені доводять? що ЗУ не хоче того 9 травня? що на мають його за свято велике? ви або прикидаєтесь, або справді не розумієте, про що йдеться. Це свято не як Новий рік, це свято перемоги, пам'яті.

 

"Усі кажуть"(с).

 

Певно, зроблю ще одну спробу звернутися не до почуттів, не до стереотипів, а до розуму.
Та не хоче! Для нас війна продовжувалася. Це як святкування дня капітуляції Італії чи день захоплення Риму американськими військами. А що мені до них? А що мені до цих совєтів-нациків, які між собою воювали?
А за 1939-1941рр. із Західної України було вивезено 10% населення. приблизно 50.000 розстріляли. Так що нам тішитися із повернення одного ворога над іншим. Так, ваші родичі воювали, і святкують. то хай собі тішаться. вони ж навіть не могли в той час подумати, що можна старатися здобути свою державу (це навіть не їхня провина, хіба трошечки). Просто не бачили ТАКОГО варіанту!
Тим більше, що у Львові тих, хто справді воював в РСЧА дуже мало. Переважно - тилові чи допоміжні частини, або частини, підпорядковані НКВС.