День Перемоги - це свято?

ну до этого нечему особо было радоваться, может это все знак к резкой перемене?

 

Вам би самого пана Президента красномовству повчити.

---------- Додано в 21:35 ---------- Попередній допис був написаний в 21:33 ----------

звичайно ми вертаємось в совок.

 

Усьо буде,як заповідав гітлєр...

 

Я Вас розумію,це я у відповідь на те що Ви казали, що у Верховну Раду пройшла Ваша проросійська більшість.

Все може бути,для мене основне,щоб Президент був не проросійський,не проамериканський а ПРОУКРАЇНСЬКИЙ.

Та в принципі так але був ще електорат Ющенка, і я про те що всетаки проросійські сили цього разу голосували більш дружно бо хотіли реваншу,а проукраїнські розслабились,бо розчарувались в Ющенкові.Тому я проти того,коли говорять,що на Україні половина населення за російську Україну.Це некоректно.

 

Гм... Може то й собі на саке перейти... Фіга=сє тримає

 

Нє в Стрию лиш з цукру варять,так що саке Вас не візьме

 

Для чого саке? Ось прочитайте, що ваші колеги понашрайбували так десь починаючи з 1 травня. Видно руская водка теж дає чудовий результат.

 

Коли не зайду на ЛФ, то все в перших тема про Пабєду. Вам, люди, шо, шось пороблено? Невже не можна зупинити накінець тої "долгоіграющєй пластінкі"? Хоч би раз на рік за неї говорили, а то щодня. І то противники святкувння більше гріють ту тему, як прихильники. Мазохісти якісь, чеслово!

Вороне, вітаю. Та хоч Ви змилуйтеся! Лишіться того ровера.

п.с. До речі. Як там ваш Помазаник? Ви ще далі в захопленні від нього?

 

- Це ТАК.

Пам'ятник рухнув недаремно. Бо, що власне, є Київ? - Київська Русь. Хто власне є "москалі", від яких постійні негаразди Україні? - тіж сами відщепенци від Київської Русі, коли за давніх часів деякі князі збунтувалися, відокремилися, та вирішили володарювати самостійно й побудували на болотах на зразок Москви. От їх і постійно тягне лізти в Україну, ну не в змозі вони жити без України... Але насправді вони й нікуди особливо не дівались - як керували Україною через Київ - так і керують.

Так що, поки керівництво в Києві, поки й будуть проблеми - то є не зовсім Україна, а ця панівна хитронахабна "Київська РУСЬ" . Столиця себе не виправдала й окультні ознаки чітко вказують на це. Столицею України мусить бути Львів.

 

А чо не ХарькОв?
Нє... Краще Стрий! Во
У нас навіть Бандера жив... І пам"ятник йому є , і дошка меморіяльна, і музей-садиба... Або нє... Краще Угринів... Во!

 

Може Стрий?

 

Нє... Стрий нє... Понаїдуть зара... Смітити будут... На язикє разговарівать... І Верховну Раду привезут... Бє-є-є... І Йульку... Нє... Стрий НЄ!

 

Столица должна быть подальше от москалей.
Предлагаю Перечин.

 

Тю-ю-ю-ю... Перечин...
На Йонакуні треба... Західніше більше ніц нема...

 

Може Мостиська?

та й моя тьоща відтам....

 

Фест...

 

Може у Владивостоці зробимо?

 

Сейчас читаю книгу Г. Данелии "Безбилетный пассажир", это из главы о военной кафедре в архитектурном институте, где учился Данелия

ВОЕННО-ПАТРИОТИЧЕСКАЯ ТЕМА


В Нахабино был деревянный мост через речушку, и наш взвод учили, как его можно взорвать. Поскольку учебных шашек в части не было, мы использовали настоящие. А генерал велел поставить и взрыватели – «Чтобы все было максимально приближенно к боевым условиям!» И наблюдал, как мы под руководством лейтенанта из нахабинской военной части прикрепили к каждой свае по толовой шашке и подсоединили провода… Потом объявили перекур. Генерал тоже свернул «козью ножку», затянулся и сказал лейтенанту, что мы, конечно, сделали все правильно, по инструкции. Но такую фитюльку, как этот мостик, он, генерал, мог бы и пятью шашками убрать. Лейтенант робко возразил – пятью никак, минимум двенадцать. Генерал взял прутик и начертил на земле мост:

– Вот тут поставить, тут, тут и тут двойной. И нет моста!

Наш генерал в сорок первом, во время отступления, взрывал мосты от Бреста до Воронежа.

– Извините, товарищ генерал, но это сомнительно.

– Не веришь? – завелся генерал. – Сейчас поверишь. Поставь по этой схеме.

– Но, товарищ генерал…

– Выполнять!

Лейтенант выполнил.

Генерал снял сапоги и галифе (под галифе оказались застиранные синие сатиновые трусы, а выше колена наколка, – два голубка, под ними надпись: «Егор + Глаша») и, осторожно ступая худыми ногами в синих жилах, влез в воду, – самолично проверить все контакты. Потом вернулся на берег и приказал лейтенанту:

– Этих положи, – он показал на нас, – эту гони отсюда, – возле моста сидела собака.

– Взвод, ложись! – скомандовал лейтенант и бросил в собаку камень.

Мы легли, собака убежала, генерал крутанул «динамо» – и… мостика не стало.

Местные власти начали было скандалить, но командир дивизии прислал солдат из стройбата, и они через неделю построили новый мост, в два раза шире прежнего. Новый мост генералу понравился.

– Другое дело. Это уже мост, – сказал он лейтенанту. – Этот пятью не возьмешь. Тут, самое малое, восемь надо.

Об этом разговоре доложили командиру дивизии. Командир дивизии поднажал на начальство, и генералу в срочном порядке выдали льготную путевку в санаторий в Карловы Вары, которой он добивался уже два года: после ранений у генерала вырезали полжелудка и селезенку. Наш генерал прошел три войны: Гражданскую, финскую и Великую Отечественную.

 

Харків вже був столицею України (тільки більшовицькою).
Чому не Харків? - бо Харків не є культурно-етнічне місто України. Харків торговельно-комунікаційне середовище. Не слід вимагати від руки щоб вона виконувала функцію серця.

Скажімо так:

зараз голова України - Київ (тобто на зразок як хитріше та вигідніше щось впровадити та трішки поговорити про культуру на суто ментальному рівні, але не глибоко - головою, розумом, громадськими заходами );

Серце, Душа України - Львів (і аналогічні - як Івано-Франківськ, Коломия...),

Руки України (тобто переважно ремесло, механізація, комунікаційне середовище) - Харків і аналогічні міста східної України;

Ноги - сільськогосподарські невеличкі міста й села.

Тепер Голова малопридатна, голова - то тілько "плутократство" - тепер настав час діяти СЕРЦЮ.

 

Ото у Вас в голові мішанина...
Спокон віків серцем України було то маленьке село на Полтавщині (Черкащині, Вінничині...), з вишнями, хрущами, житом і молоком... Носієм Душі України - селянин, що вечором повертається з поля, склавши напрацьовані руки...
"Ноги, крылья... Хвост!"
А Львів - місто-музей, місто-традиція, місто-культура... Так - своєрідне, самобутне, автентичне... Але до серця йому далеко...