День Перемоги - це свято?

Ну почему-же? Часть встретилась с "ненастоящими" украинцами - воевавшими в составе 1-го Украинского фронта под Бродами.... И так там понравилось "настоящим", что практически все там и остались...

 

Міи дід був українцем. І загинув в бою,як герой. За Україну. І,ніхто не переконає мене у зворотньому.

 

Мой Дед был русским.
В бою не погиб.
Закончил войну полковником в Праге.
НО!
Я не считаю, что обязан пожизненно ненавидеть потомков тех, с кем воевали мой Дед и Отец.
А вот гордиться их Победой и передавать эту гордость детям и внукам - ОБЯЗАН!

 

Тут ні хто і не переконує, тільки зовсім нові гості, що не у темі.
Зараз здається всьо суєта, був В. Ющенко найукраїнський українець і що з цього-нелюб! Така метушня була та й сьогодні не кінець світу хуч донецькі перемогли.
Як один джигіт говорив-в Україні бандити і ті добрі.
Знаю що доведуть обратне.Але така думка гостя знайомого з "Аварами" та "Аланами".

 

І мій був українцем і загинув в бою, як герой! І нікому не дозволю паплюжити його пам"ять. А другого діда - українця, знайшли в 46-му повішаним на грушці під хатою... Після повернення з війни...

 

Оце й є найгіршим, що від часів Трипілля українці б'ють горщики о голови один одного. Тримались би купи, ані монголи, ані голубі б не здолали. Так само щодо святкувати чи не святкувати 9 травня, 50 на 50.

 

Ото з"їздіть ТУДИ и насвяткуйтеся скільки влізе. Тільки на метро не катайтеся.

 

А шо, в Киеве и Харькове опасное стало метро?! Ну, в Киеве ладно, там непредсказуемый вы... А другие города Украины как жеж? Там ведь тоже освободители рождались, а не только профессиональные патриоты? Вообщем, смотрю, карта родины вами малость подзабылась

 

Це якось не по-лицарськи, не поважати супротивника, принижувати його. Порадив би Вам пане не Сашу Львовского читати, а наприклад Івана Багряного "Вогняне коло". Не певен чи розчулить ця книга Вас. Мене розчулила і вразила. Можливо Ви і не візьмете її в руки. А я от взяв. Багряний, дослова не принижує Червону армію.
І так само пішов з донькою до музею війни, що на Печерську. Дитина попросилася подивитися на військову техніку, залізти у гелікоптер. Я провів по всіх залах. У останньому, де стакани-гранчаки на похоронках стоять, та фото матерів, сліз не втримав. Люду на весь колосальний музей було обмаль, десь 15 пальт налічив у гардеробі. Можливо день був не той. Це був буденний день, останній перед зимою. А можливо туди тепер не ходять, не буду брехати, статистикою не володію. Лише помітно на стаканах немає пороху, наче нові, все дуже ошатно і автентично, урочисто-сумно. Проносяться перед очима долі, долі люди, події, поразки, перемоги, втрати і здобутки…і смерть, жахаюча, невідворотна і тяжка по за межею, відчайдушна боротьба за життя. І тушонка гамериканська теж там є, і особливо цікаві плакати до війни і під час війни. Звісно відчувається і радянська пропаганда, але ж вона була. Чому ж їй не бути у музею...
Наступна екскурсія буде у музей окупації. А наступна за нею у Жуляни, де музей авіатехніки.
Я б ще у Польщу поїхав до Аушвіцу.

 

А мы на днях музей ЧФ посещали в Севастополе. 250 дней обороны, по сути, скалы. Без малого год.

Город сравняли с землей, но он все равно победил. Такое забыть - нужно быть рыбой.

 

Spika,
Щось Ви мені дуже нагадуєте персонажа з анекдота "зроблю рогатку та вб"ю міліціонера".

Весна, дівчата вже у спідничках бігають, концерти цікаві - а Ви - "Побєда, побєда, побєда"... Продайте Субару, купіть "Побєду", тоді і я скажу "Побєда-це дааа!"

 

так не хотят свидомиты принять то что половина страны хочет разговаривать на русском и т.д., или все свидомые укры или половина укры остальные - оккупанты ... почему собственно и грыземся ...

опять персональщина ..... где культура?

 

Хтось з форумлян вказав-фіни стали забувати шведську при добрих відносинах зi Шв. ,відсутності антишведськой пропаганди і наявності шведських батьків у частини народу.С'est la vie
Політикам робити немає чого ,намагаються прискорити або сповільнити природні процеси.

 

Поставляли , Чернобилець , поставляли підшипники ще і як поставляли....
Навіть сума існує на яку поставили.
Ball bearings, parts, rollers на суму - $ 6,055,945.
Ball bearings, parts, except balls (підшипники без шариків) - $206,481.
Поставляли все . Навіть голки для швейних машин , вентилятори , пилесоси , фотоматеріали і електричне спорядження.(не дивлячись що в США напруга в сітці 120V )

І це все на загальну суму -Total 9,477,666,000 Note: the figure of $11 billion includes services as well as goods furnished.

I ще цікаво написано

Надіюся перекладати не треба?

Ось дакументік імєєтся і з ним можна ознайомитися.
Список поставляємих товарів / споряджнення і скільки що коштує.

http://whatreallyhappened.com/WRHARTICLES/pearl/www.geocities.com/Pentagon/6315/lend.html

А що до систем міри то окрему лінію , або цех для випуску деталей при бажанні зробити можна.Це не проблема.Тим більше коли йде війна.
В США існує американська система , або English units.
В Британії - Imperial units.
В Європі/СССР - метрична система.
Американська і Імпіріал системи дуже подібні між собою , але мають деякі невеликі відмінності.
Основна відмінність яка була і це мало не коштувало бритійцям поразки в Африці.
Це кут різьби. В Америці це 45 градусів.
В Британії було -43!. Деталі /запчастини не підходили. Американці зробили окрему production line на 43 градуси. А потім за кілька місяців бритійці перейшли на 45 градусів.

Не знаю що вас мучить , але в Канаді з 1980р. існує метрична система мір. Всі виходящі матеріали коли підприємство має ISO 900... виходять в метричних мірах.Приватно користуються американською системою.
Я вам по цьому лекцію можу прочитати.
Якщо вас щось мучить пришліть мені я вам порахую.

Карту знайдете собі самі якщо вас цікавить театр бойових дій.

Українці - не українці ...коментувати не буду. Крім українців в мене в родині є поляки .
Мoго діда (тут почали згадувати) війна застала в 1939р. в Варшаві. Він її обороняв.

Ось його фото.

http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=533739&postcount=1154

 

Спасибо Патрик, очень интересная и обширная информация по поставдяемой номенклатуре. Цифра 11 миллиардов долларов есть в русской Википедии, но без этих подробностей. Интересно увидеть динамику по годам поставок. Буду держать в ссылках, ибо надо бы посмотреть на уровень производства в СССР в то время, необходимости страны на поддержание войны и соотношение обоих показателей. Так что страница, наверное еще не закрыта.

По поводу битв и территоррии по моему мы согласились. Карту найти легко.

Деду вашему вечная память.

Где ж вы раньше были ? Сейчас уже не надо, но я попал сразу из метрической в BU. Это не только пересчет, что легко, это еще и реакция/привычка на цифры. Стандарты, коды....В Канаде я чуствовал себя как дома. Ну кроме как washroom, в США restroom, ну и там малые отличия и радость км/час/

Кстати все не так просто. Наверное видели информацию о спутнике, что промахнулся (по моему мимо Марса). Элемент системы производился в Европе и разговарил с прибором управления метрической системой, а тот воспринимал британской. Сотни мИллионов долларов улетели в трубу.

 

Есть и другие свидетельства о том, как воевала УПА
http://rep-ua.com/ru/68650.html

Я надеюсь, что придёт день, кода восторжествует идея национального примирения, как это было в Испании. И всем украинцам погибшим во войнах 20 века будет поставлен памятник. Но, похоже до него ещё далеко...

 

Для начала - посмотрите на тему... А что до моего отношения, то я прочитал -
Депутати райради міста Броди виступили з ініціативою про створення пам’ятника Дивізії СС Галичина під Бродами на горі Жбир, де девізія була розбита радянськими військами.
Бродівська районна рада прийняла звернення до Львівської облради, Львівської ОДА, підприємств, організацій, громадян України з ініціативою відновити пам’ятний знак полеглим у 1944 році українцям дивізії СС Галичина.
Считаете нужным - ставьте. Я - цветов к его подножью - не положу.Мои ближайшие родственники воевали по другую сторону. Но и краской - никогда кидать в памятник не стану.И молотком бить - не буду. Вот и судите - какое мое отношение....

 

Так. Якщо Ви почитаєте гілку про УПА, я наводив аналогічні цитати.

На відміну від Вас я покладу квіти і українським воїнам "Галичина" і українським воїнам червоноармійцям.
Сталіну та Гітлеру - ніколи!

 

Это делает Вам честь...Я - пока не готов...
Я - следующее поколение за воевавшими - и рассказы воевавших(старший брат отца, оба деда), бывших в оккупации (бабушки, мама), угнанных на рабские работы в Германию (старший брат мамы) - в памяти. Поэтому - цветы - на могилы немцев и их саттелитов - не положу. В луганской области - восстановлены кладбища погибших немецких солдат - вот это я считаю правильным. Я - не воюю с их детьми и внуками, у меня нет к ним ненависти. Но цветы - не положу.

 

Без комментариев...