День Перемоги - це свято?-2

http://www.youtube.com/watch?v=x1mWrIIAE_w

 

Проблема в тому що совки так 'ура-патріотично' святкують 9 травня - ніби хочуть щоб ті події відбулися ще раз.

 

http://www.youtube.com/watch?v=GmMaE98zDWE

 

Я вважаю що це - наслідок комплекса неповноцінності.

 

http://www.youtube.com/watch?v=JKjHxENHxG4

 

Не знаю, что Вы имели ввиду под понятием "советской литературы 40-х", но я читал мемуары фронтовиков, опубликованные только в 90-х. Так что о том, что творилось на фронтах я имею некоторое представление.

Любая война это трагедия. Но в то же время, испокон веков, подобные победы человечество, почему-то, отмечает как праздник. Впрочем и восприятие второй мировой как гарндиозной трагедии 20-ого века вполне имеет место быть.

Стоит ли по частным случаям делать вывод о всей России? Поверьте, подавляющее число россиян вполне спокойно относятся к этому празднику, а в интернет выкладывают, как правило, действия детишек, которые не могут как-то выделится из толпы иначе.
И на счёт лжи тоже можно поспорить...

Не могла. Априори. Извините, если обидел.

За "повстання незалежної" боролось около ста тысячь украинцев, за победу "радянской армии" более 2-х миллионов...
Простите, но Ваши умозаключения... не совсем соответствуют действительному положению вещей.

 

Ви знову пересмикуєте. До чого тут мемуари з 90-их, якщо обговорювалася теза

Те, що хтось щось опублікував у 90-их, не заперечує того, що щен за життя Сталіна почалася міфологізація і фігурі Сталіна в тому процесі відводилася ключова роль.

---------- Додано в 17:17 ---------- Попередній допис був написаний в 17:16 ----------

Та ви не мене, а себе ображаєте, мислячи штампами...
Зрештою, ви лише підтвердили те, про що я казав.

 

Да к тому, что говоря об историческом событии лично я предрочитаю использовать исторические источники. А тезисы... есть в них что-то пропагандистское.

Ещё раз: я не обсуждаю личность Сталина и мифологию с ним связанную, я говорю, что победа 9 мая это победа народа, отстоявшего своё существование.
Хотя можем поговорить и о Сталине... но в другой ветке.

Хороший аргумент. Очень веский.

Уж не знаю, что я там подтвердил, но вся история существования Украины позволяет утверждать, что независимость (от СССР, по меньшей мере) желало получить довольно незначительная часть населения, проживающая на так называемой Западной Украине.

 

Подобных побед у человечества не было, и нигде такое как праздник не отмечается.

---------- Додано в 17:36 ---------- Попередній допис був написаний в 17:34 ----------

Кто Вам такое сказал?
Можете подтвердить это утверждение цифрами?

 

ВАМ дозволяє стверджувати, тому що ВАМ так хочеться. "Вся історія" - це дуже круто звучить, але це розмова ні про що.
Якщо так всі хотіли жити в совку, то навіщо совок убивав мільйони людей?
Може, ці люди все ж не хотіли жити в совку і саме зі страху, що вони зрештою повстануть, і помордували - спочатку інтелігенцію, а потім і селян?

---------- Додано в 17:43 ---------- Попередній допис був написаний в 17:42 ----------

Це не аргумент, я вас просто заспокоїв, щоб вас совість не мучила.

---------- Додано в 17:43 ---------- Попередній допис був написаний в 17:43 ----------

Я вам навів ВАШІ слова, які говорять про зовсім інше.
Тепер ви з ВЛАСНИХ слів зіскакуєте. Некрасиво.

 

Тільки хворі на голову російські шовіністи можуть думати що якась нація може не хотіти незалежності і бути за поневолення росіянами.

---------- Додано в 18:23 ---------- Попередній допис був написаний в 18:21 ----------

Послухають росіян яких сюди завезли зі сходу - та й думають що це вони не росіян слухають, а правільних украінцев. А більшість у якої думка протилежна відразу назвуть націоналістічєскім мєньшинством западной Украіни.

 

может, Игорь Растеряев:
"Над этой болью многие кружат
Как вороньё, как чайки… И так рады
Как будто свой кусок урвать хотят
Бетонно-героической блокады ...."

И.Растеряев "Георгиевская ленточка "

---------- Додано в 19:25 ---------- Попередній допис був написаний в 19:15 ----------

какая нация? где она??? где хоть одно общенациональное событие которое продемонстрирует единство нации? или хотя бы факт ее существования ? заладили как мантру "народ хотел ... " да ни хрена он не хотел, ни одного нацонально-освободительного движения, восстания, и т.д. мышиная возня за власть и все ... собралось сотня идейно продвинутых - "мы есть всеяюкрейна народ провозглашаем - бла-бла-бла", насобирали многотысячную армию из ста человек - и все - народ, нация ... немец пришел - "ду стрелирен комисарен, милицирен, грозколхозищ - получайтунг тушенка и гуд плакат с Фюрер... " все - национал освободительная армия .... нация ....

---------- Додано в 19:27 ---------- Попередній допис був написаний в 19:25 ----------

надо же, это с чего же такая несправедливость? какой неожиданный ход репрессировать врагов ... признаться не ожидал такого от Сталина - зря-зря-зря ....

---------- Додано в 19:29 ---------- Попередній допис був написаний в 19:27 ----------

территорию, национальное самосознание, отдельную республику в составе СССР, все то что позволили в 91м году стать Украиной ... мало????

---------- Додано в 19:30 ---------- Попередній допис був написаний в 19:29 ----------

ну разумеется придет дядя и створЫт, так все независимые государства и образовываются ....

---------- Додано в 19:32 ---------- Попередній допис був написаний в 19:30 ----------

самых-самых правильных, а на восток всех завезли, да так что завезенных стало больше чем коренного, правда это ни разу не подтверждается ни одной переписью и т.д. - но то все пустое ...

 

От бачите - саме тому я таких як Ви чи Дальнєвосточнік не вважаю частиною української нації. У вас все радянське/російське. Мова, політика, історія світогляд... Вдвох у нас із вами нікакой общєй нациі нєт. Я - українець, Ви - незнаю хто по національності.
Але є українська нація як мінімум у більшості населення 15-20 областей, і значна частка населення у решти регіонах.

---------- Додано в 19:38 ---------- Попередній допис був написаний в 19:36 ----------

Хм. Це ви просто незнаєте, а не нєпотвєрждалось.
Населення Донбасу за 1944-1970 збільшилося раза в три. Від міграційного приросту.

---------- Додано в 19:39 ---------- Попередній допис був написаний в 19:38 ----------

Так що ваші пости деколи - дєло пустоє.

 

количество украинцев считайте, а не население в общем, размеры городов и масштабы промышленности тоже ...

да понятно что медведь, береза, балалайка.... но вопрос был в другом, что сделала "нация" чтобы таковой считаться ??? вы живете в вымышленном мире ....

 

Українець на Іводзімі.



Думаю всім добре відоме ось це фото:

​

Американські солдати піднімають прапор на острові Іводзіма. Серед тих солдатів хто піднімав цей прапор був і українець родом із Пряшівщини Михайло Стренк (англійською - Michael Strank).

Михайло Стренк

​

Народився Михайло Стренк 10 лютого 1919 р. в невеличкому гірському селі Ярабіна на Пряшівщині. Його батьків звали Василь Стренк (у США він змінив ім’я на Чарльз) та Марта Грофікова.

Коли хлопцю було три роки його батько поїхав до США, де влаштувався на роботу на металургійному заводі. Бідність гнала тисячі мешканців Карпат у пошуках кращої долі до Нового Світу. А ще через три роки батько назбирав достатньо грошей, щоб викликати до себе усю родину. Вони жили в маленькому містечку Франклін в окрузі Кембрія в Пенсільванії (у 2000 р. тут було лише 442 мешканці). Тут Михайло закінчив в 1937 р. середню школу. Відтак він півтора роки був у Цивільному корпусі охорони навколишнього середовища, а потім працював на будівництві автострад.

6 жовтня 1939 р. Стренк записується в Пітсбургу в Корпус морської піхоти. Початкову підготовку проходить в центрі для рекрутів КМП на острові Перріс, а в грудні, отримавши звання рядового, стає вояком штабтої роти там же. 17 січня 1941 р. вже як рядовий першого класу він потрапляє до Підготовчої роти «W», яку відправляють на Гуантанамо. Тут Михайла приділяють до штабної роти 3-го батальйону 7-го полку 1-ї бригади морської піхоти (1 лютого перейменована у 1-у дивізію морської піхоти). 8 квітня його переводять до роти «К», він повертається до Штатів і служить в приймальному пункті для рекрутів КМС на острові Перріс. 23 квітня отримав звання капрала. У вересні 1941 р. разом з дивізією він потрапляє до Північної Кароліни. 26 січня 1942 р. йому присвоїли звання сержанта.

На початку квітня 1942 р. Михайло разом з 3-м батальйоном 7-го полку прибуває до Сан-Дієго у Каліфорнії. 12 квітня вони вантажаться на кораблі й 31 травня прибувають на тихоокеанський острів Валліс. Тут наш герой якийсь час служить в 22-му полку МП, а відтак його переводять до елітного спецпідрозділу – 3-го батальйону рейдерів морської піхоти. В складі цієї частини Стренк воює на острові Павуву (21 лютого – 18 березня 1943), а відтак приймає участь в битві за Затоку імператриці Августи (1 листопада 1943 – 12 січня 1944). Після цього пекла йому надають відпустку й 14 лютого Михайло прибув до Сан-Дієго, звідки попрямував до родини. Батькові, що відговорював його повертатися на фронт, Михайло сказав: «Тату, там йде війна. Молоді пацани воюють. І вони потребують моєї допомоги».

Михайло Стренк

Після повернення на службу сержанта Стренка приділяють до роти «Е» 2-го батальйону 28- го полку 5-ї дивізії морської піхоти. Їх інтенсивно тренують на базі Пендлетон та на Гаваях. Після цього Михайла призначають командиром відділення, їх відправляють на Іводзіму, куди морпіхи прибули 19 лютого...

23 лютого 1945 року кореспондент Ассошіейтед Пресс Джо Розенталь зафіксував факт підняття американського прапору на Сурібачі. Групою, що встановлювала прапор, командував саме 26-річний Михайло Стренк, якому лейтенант доручив встановити величезний прапор, щоб підняти моральний дух атакуючих. Це фото обійшло увесь світ…

Підлеглі обожнювали Михайла, відзначаючи його простоту в спілкуванні. Він вселяв в них надію, що вони зуміють вижити у цій м’ясорубці. У спогадах морпіхів, які Джеймс Бредні збирав для своєї книги «Прапори наших батьків», його описують як «найбільшого морпіха з морпіхів», справжнього вояка та лідера, що завжди вів бійців власним прикладом. Він неодноразово казав підлеглим: «Прямуйте за мною, й я постараюся повернути вас цілими матерям» ("Follow me, and I'll try to bring you all safely home to your mothers").

Один з вояків, що служив під його началом, відзначив, що його командир був «з тих морпіхів, про яких ви читали, й про яких знімають фільми». Капрал Гарлон Блок розповідав, що накази Стренка виконувалися беззаперечно. Л. Голлі, що був поруч з сержантом, коли той загинув, сказав, що «Він був найкращий морпіх з тих, кого я знав».

А загинув герой нашої розповіді… від «дружнього» вогню. 1 березня шрапнель американської артилерії накрила ділянку, де перебував Стренк з однополчанами…

Його поховали на Іводзімі на цвинтарі 5-ї дивізії згідно з римо-католицьким обрядом. 13 січня 1949 р. М. Стренка урочисто перепоховали на Арлінгтонському національному цвинтарі (могила № 7179, 12-а секція). Лише після цього рідні Михайла дізналися, що він – один з зображених на фото, яке знає кожен американець. До речі, його брат Петро теж служив у Другу світову – на авіаносці «Франклін» у Тихому океані.

​

[SIZE=-2]Пам’ятник на Арлінгтонському цвинтарі, що зображає сцену підняття прапору над Сурібачі

[/SIZE]

Михайло Стренк отримав за свою службу такі нагороди: Пурпурне Серце (Purple Heart, посмертно), Бронзова Зірка (Bronze Star), Відзнака президента (Presidential Unit Citation) з однією зіркою – за бої на Іводзимі, Медаль за службу в захисті Америки (America Defense Service Medal) – за службу на Кубі, Медаль за кампанію в Американському регіоні (American Area Campaign Medal), Медаль за кампанію в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (Asiatic-Pacific Area Сampaign Medal) – з чотирма зірками (за Павуву, Боугаінвілль, Соломонові острови та Іводзіму), Медаль за перемогу у Другій світовій війні (World War II. Victory Medal, посмертно).

До речі, у знятому в 2006 р. К. Іствудом фільми «Прапори наших батьків» роль М. Стренка зіграв канадський актор Беррі Пеппер.

[SIZE=-2]Б. Пеппер (ліворуч, без каски) у ролі М. Стренка у фільмі "Прапори наших батьків"


[SIZE=-2]http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=6827
[/SIZE][/SIZE]

Цікаво, що лише два роки тому випадково встановили, що Стренк де-юре не мав американського громадянства, а лише був натуралізований разом з батьком в 1935 р. (його мати була натуралізована в 1941 р.). Справу національного героя терміново розглянули й вже 29 липня 2008 р. під час урочистої церемонії на Арлінгтонському цвинтарі, перед тим самим пам’ятником, сертифікат про надання Михайлові американського громадянство вручили його наймолодшій сестрі Мері Перо.

http://joanerges.livejournal.com/1121513.html​

 

Не было, это точно.

Могу высказать собственное мнение на этот счёт (впрочем Вы его знаете), и оно далеко не безосновательное, но углубляться в этом вопросе на этой ветке не считаю нужным. Уж, извините.

Меня уже давно не беспокоят подобные заявления, но хотелось бы, что бы Вы тщательнее подбирали слова. Всё-таки отказ считать независимость современной Украины результатом её долгосрочной и систематической борьбы за эту самую независимость, а так же считать частные случаи бытового сепаратизма борьбой за независимость, это не есть шовинизм. Это далеко не пропаганда превосходства одной нации над другой, это всего лишь моё видение истории украинской "борьбы за независимость".

 

Но за что-то же Ваши деды и прадеды воевали? Разве это не заслуживает хоть какого-то уважения у потомков?

Да. Не прекратился. Но представте ситуацию, человек пошёл на войну, воевал, как раньше говорили, не щадя себя. За что воевал? Не за коммунизм-социализм, не за Сталина (и Сталин это прекрасно понимал), не за лучшую жизнь, а скорее всего защищал свой дом, родных, землю... И вот этот человек вернулся с войны, затем (пусть будет по-Вашему) попал под репрессии, а теперь мы говорим ему: "это твой праздник, ты его и празднуй. Вот если бы ты воевал за независимость современной Украины, или хотя бы против большевиков, то мы бы тебя поняли и поддержали, а так... "
Считаю это не совсем правильным. А Вы?

 

Праздник 9 мая был отменён по личному распоряжению всесоюзного Пахана Джугашвили : это упразднение было оформлено Указом Президиума Верховного Совета СССР . Этим же Указом ПВС СССР все фронтовики были лишены наградных выплат за боевые ордена и медали.

Таким образом, никакого Дня "победы" не существует, ибо сам Верховный главнокомандующий периода войны 1941-1945 гг пришёл к выводу, что никакой "победы" не было достигнуто, поэтому лично приказал запретить празднование 9 мая и сделал его обычным рабочим днём, а всех фронтовиков лишил наградных выплат.

 

зашибись, Сталин присоединил Западную Украину - кат и засранец, переселил парусотен тысяч за урал - застранец и кат, заголодоморил - два раза засранец, и везде беззаконие и везде, никакой совести и т.д. (нац.едишн) а тут отменил День Победы - все, молодец!