DELFI: Бандеровцы - правда и исторические мифы

Ось точка зору, яку я поділяю.

 

Признаки регулярной армии: воинские звания, знаки различия, униформа, структура управления, открытое ношение оружия. Все это в УПА было.

 

Незламна Колківська республіка
07.05.2008


У селищі Колки Маневицького району на Волині широко відзначено 65-річчя Колківської республіки. Так по-народному досі називають проголошену в цьому населеному пункті Самостійну Україну.
Мало знана подія, про яку не пишуть у підручниках, відбулася на правому березі Стиру, в стародавньому містечку, заснованому ще в XI столітті князем Романом Мстиславовичем. У день святкування славного ювілею цього острівця української свободи на окупованій фашистами території колишні повстанці отримали почесні нагороди — медалі з нагоди 100-річчя від дня народження командувача УПА Романа Шухевича. Гості Колок, що приїхали з півдня та сходу України, дивувались героїчній вітчизняній минувшині. А столичний політолог та історик Віктор Ріг на мітингу зазначив, що Колки по праву можуть посісти чільне місце поряд з Базаром, Батурином та Крутами.

На Великдень 1942 року у криївці на хуторі села Рудка-Козинська Рожищенського району Волинської області за участю Романа Шу-хевича відбулася конференція провідників ОУН північно-західних українських земель, на якій обговорили створення збройних сил. Перша бойова одиниця — сотня — у кількості 150 повстанців повинна дислокуватися саме в Колках, її командиром призначили досвідченого підпільника, члена ОУН з 1934 року Сергія Качинського — «Остапа». Було також утворено службу Українського Червоного Хреста.

У березні 1943 року загін УПА під командуванням «Олега» звільнив від фашистів містечко. За допомогою есесівських частин окупанти поновили своє панування, встановивши німецьку владу. Але у травні повстанці завдали небаченого удару по окупантах, які змушені були надовго — на півроку — покинути Колки. Відтоді тут почала діяти міська управа, яку очолював «Гонта» із Ківерців, секретарем була місцева мешканка Тамара Калуш.

Українську владу встановили також у багатьох населених пунктах Маневицького, Цуманського, Рожищенського, Ківерцівського районів Волинської області та Сте-панського і Радивилівського районів Рівненської області. На в'їзді в Колки з півдня стояла тріумфальна арка з написом: <гКолки тимчасово — до визволення Києва — столиця України». Воістину, незбагненний феномен — відстоювати свободу і незалежність на окупованій території та ще й неподалік Цуманських лісів, які кишіли червоними партизанами. Це під силу було справжнім лицарям свободи, сильним духом українським патріотам. За часів Колківської республіки, у містечку йшло напружене життя — тут працювала їдальня для повстанців, діяли електростанція, кілька перукарень, різні майстерні, працювала друкарня, яка випускала газету «Голос нації». У пекарнях випікали паляниці, які можна було тривалий час зберігати у бункерах. Не зникло і культурно-просвітницьке життя — на базі середньої школи відбувалися учительські конференції. Правда, як свідчили очевидці тих подій, вчителі з'їжджалися з автоматами за плечима. До початку навчального року було видано «Буквар» та підручник для початкових класів «Українознавство». 20 вересня 1943 року командувач Колківського військового округу УПА Іван Литвин-чук на псевдо «Дубовий» видав наказ: «На всіх теренах, звільнених УПА від імперіалістів, 15 вересня 1943 року почати 1943/44 навчальний рік у школах, де можливо завершити ремонт на цей термін і є педагогічні сили. 1 жовтня 1943 року почати навчальний рік у всіх інших школах звільненого терему та забезпечити педагогічними силами. Навчання у школ і є обов'язковим».

У місцевому храмі церковні проповіді виголошувалися українською мовою. У містечку було утворено не лише хор Із числа місцевих жителів, а й аматорський театральний гурток, котрий прославився виставою «Пошилися в дурні». Діяла військова школа, де готували артилеристів, кавалеристів, мінерів, молодших командирів, водіїв, санітарів, медсестер, друкарок, розвідників. У цьому навчальному закладі готували фахівців також на суспільно-політичному відділі.

Саме у Колках відбувалися наради вищого командування повстанців, певного часу тут розташовувався штаб командира УПА — Північ Клима Савура, кілька разів сюди приїжджав головнокомандувач УПА Роман Шухевич. Для зміцнення бойового духу в Колківській республіці чимало зусиль доклали полковник Леонід Ступницький — «Гончаренко», сотник «Ярема», керівник жандармерії «Острий», начальник продовольчої служби «Байда», курінний «Олег». Зі спеціальним завданням звідси на схід України вирушили загони «Верещака» та «Шаули». Легендарною постаттю залишився у пам'яті народній курінний «Галайда» (колишній офіцер армії УНР), котрий командував підстаршинською школою. Маючи неабиякі здібності та володіючи кількома іноземними мовами, він умів домовлятися навіть з ворогами. У командування угорського батальйону, що охороняв залізничну станцію Ківерці, він роздобув чимало зброї та амуніції.

Безперечно, існування Колківської республіки дуже непокоїло фашистів. Улітку 1943 року вони не зуміли захопити містечко. Втративши 3 танки та не один десяток воїнів, окупанти відступили і тривалий час не турбували Колки. Лише 4 листопада фашисти зуміли завдати сильних ударів повстанським загонам. Застосувавши танки та авіацію, атакуючи з різних напрямків, гітлерівським посіпакам удалося увійти в Колки. Особливий героїзм проявила Василина Демчинська («Циганка»), котра очолювала військовий шпиталь. Під кулями та снарядами вона зуміла переправити поранених через Стир. Відділи УПА під натиском переважаючих сил ворога змушені були відступити.

Захопивши містечко, гітлерівці жорстоко розправилися із твердинею повстанської республіки. Майже всі будівлі спопелили вогнем, стратили майже п'ять сотень мирних мешканців. Про події в Колках у далекому 43-ому повоєнне покоління та сучасна молодь довідалися не так давно. Яскрава сторінка боротьби українських патріотів вписана в історію Волині, хоча фактів не так уже й багато. Безпосередніх свідків тих подій з плином часу все менше й менше, чимало з них доживає віку, розпорошені по світах комуністичною репресивною машиною. Але ще чимало можуть розповісти землякам колківчани (котрим на долю випало брати участь в тих буремних подіях) Петро Мосійчук та Степан На-глюк, Григорій Рейкін та Данило Каразія...

Сергій ГУПАЛО.

 

толк хоча би в тому ,що я часто з дитинства замислювався ,а чи зміг би я так, як вони віддати життя за Батьківщину,вижити в голій лісотундрі ,як моя вивезена бабця.Як би не малювали їх історики,але оунівці наблизили нашу свободу ,без них вільної Украіни не існувало б ще довгі роки

 

Указанный маленький вклад тоже должен выражаться в каких-то количественных единицах. Так вот в отношении УПА указанный вклад довольно сложно выделить.
Сейчас все больше разговоров в патриотическом угаре о воле, стремлении к борьбе и т.д.

 

Возьмем банду с Северного Кавказа.
Униформа есть, звания меж собой какие-то есть, оружие тоже есть.

 

Ну тогда любую армию можно назвать бандой. Своей, оригинальной формы у северокавказский боевиков, насколько я понимаю, всетаки нет, регламентированных знаков различия так же. Штаны и куртки защитного цвета, никак не потянут на собственную, отличную от других, форму.

 

Ну униформа УПА это тоже сборная солянка из всего что было.
Немецкое обмундирование, советское, элементы польский мундиров и т.д. Посмотрите на униформу вояк Тито (тоже самое).
Вот я и говорю - партизанщина.

 

Интересно, а какое Ваше отношение к военнослужащим (наверное, НКВД, точно не заню и фамили скрыты в российских архивах) которые расстреливали польских военных, которые были НЕ ВОЕННОПЛЕННЫЕ, против Красной Армии они не воевали, они были интернированы в 1939 г. Их расстреляли просто так, и из числа тех, кто это делал, наверняка еще остались живые, такие себе наши славные ветераны. Что Вы о них думаете?

 

http://military.ucoz.ua/photo/3-0-4-3


http://military.ucoz.ua/photo/3-0-3-3


http://military.ucoz.ua/photo/3-0-2-3


Конечно, бОльшая часть бойцов УПА носила, что было. Но у УПА были свои пошивочные мастерские, в которых шилась в т.ч. своя униформа.

 

Для россо-советской власти, их сопливых сторонников и почитателей, любые выступления народа с оружием или без оружия против угнетения и бесчинств творимых большевиками является бандитизмом, разбоем, предательством и тд.

Послушаем Жака Росси -
Выдающегося французского политолога и лингвиста, приехавшего в СССР по путевке Коминтерна, Жак Росси провел в сталинских лагерях, тюрьмах и ссылках с 1937 по 1961 год. Его «Справочник по ГУЛАГу» (Лондон, ОПИ, 1987), труд всей жизни, — воплощение тягостного народного опыта этих роковых десятилетий.
«Справочник» Росси — исчерпывающей полноты толковый словарь советских лагерно-тюремных терминов. В нем по алфавитному порядку приведены не только слова и выражения, но и географические названия, имеющие отношение к ГУЛАГу.

От себя добавлю: Вы Рукоша чрезмерно агрессивны в своих словах и оценках, как всякий "великоросс" у которого чешется-зудит "величие".

 

К этим ребятам у меня тоже отношение крайне негативное. Что бандеровцы, что фашисты, что коммунисты, что ублюдошное офицерье Пилсудского - все они были злобными врагами, и все они заслуживают соответствующего определения в истории.

 

Вполне возможно. Но ведь вот оно и выпирает... Нельзя же просто так сказать, что "ничего не было". Если бы поляки столь беспардонно врали - им бы очень быстро дали отлуп раз и навсегда. Однако, они почему-то упорствуют.

Да, думаю, это всем понятно. Диррижером были западные спецслужбы. Как бы я не относился отрицательно к коммунистам, НКВД и лично отоварищу Сталину, я все же считаю, что уничтожение бандеровцев - это был один из тех немногих эпизодов, когда они действительно сделали полезное для Украины дело. Более того, Сталин еще раз проявил свою враждебную сучность и трусость, действуя против них слишком вяло. Этот тип мог ликвидировать их. Одним росчерком пера. Но он предпочел во вред нам, обычным людям, позволять бандеровским фашистам гулять слишком долго, терроризируя и убивая людей.

Он говорил про этих людей то, что их панически боялось местное население, причем поголовно. Как ни странно, про страх перед НКВД он не говорил. Если бы этот старикан был офицером НКВД - под ним и здесь бы земля горела. Мы в наших краях более, чем хорошо знаем, что такое террор и концлагеря. Наша Сибирь отродясь не видала ничего такого, пока не пришли коммунисты. Но он был лишь солдатом-срочником, и очень хорошим стрелком.

На такие обвинения ему тоже приходилось отвечать.

 

И много убили? Это у вас то на Дальнем Востоке? Ужос. И опять западные спецслужбы, прямо заговор какой то.

 

о ,куме ви як завжди праві,то онучок певне "ястребка",як тих душогубів у нас називали

 

Чёй-то я не понял, толстовец что-ли наш Ryokousha?

 

точно так. Действия, по качественному составу были соизмеримы с действиями против СА и НКВД,

Дело в том, что опять же повторюсь, на Нюрнберге не было вообще никакого упоминания об УПА, соответственно общая публичная немецкая историография не мола признать что боролась с какой-то воюющей стороной.

Спойлер

Власть прекрасно понимала, что такое обращение с собственным народом, и населением присоединенных к СССР в 1939 — 1940 годах территорий в том числе, обернется большим конфузом на международной арене. Не случайно материалы Международного военного трибунала в Нюрнберге так и не были полностью опубликованы в СССР. И дело не только в том, что представители защиты впервые предъявили секретные протоколы к советско-германским договорам 1939 года, хотя к их подписанию СССР подтолкнула англо-французская политика «умиротворения» агрессора и сознательная канализация его завоевательных устремлений на Восток, тогда как 100 французских дивизий могли просто раз-давить рейх с его 5 дивизиями на Западе — остальные сражались в Польше.
По решению Правительственной комиссии под председательством Генерального прокурора СССР К.Горшенина, советская сторона требовала передачи главным обвинителем от США Джексоном всех документальных материалов, касающихся СССР. Когда же стало понятно, что оглашения «политически невыгодных» материалов не удастся избежать, в Нюрнберг направили печально известного «теоретика социалистической законности» Андрея Вышинского для составления с союзниками перечня вопросов, оглашение которых «является недопустимым для обсуждения на суде». «Прокурор должен, где это надо, — наставлял "Андрей Ягуарович" членов Правительственной комиссии, — срезать обвиняемого, не давать ему возможности делать антисоветские выпады».
Среди крамольных проблем оказались:
отношение СССР к Версальскому миру (читай — активная военно-техническая помощь рейхсверу в создании запрещенных после поражения Германии в Первой мировой войне авиации и бронетанковых войск);
советско-германский пакт о ненападении 1939 года; посещение главой советской дипломатии В.Молотовым Берлина и визиты Риббентропа в Москву;
проблема Прибалтики (присоединение которой в 1940-м могло трактоваться как преступление против мира);
проблема советско-польских отношений (попрание нападением на Польшу 17 сентября 1939-го международно-правовых норм и советско-польского договора о ненападении 1932 года,«пропажа» польских офицеров), западных Украины и Белоруссии (насильственная советизация и репрессии);
«вопросы, связанные с общественно-политическим строем СССР» (без комментариев).

Пан Мадж, возвращая комплимент, насчет умного человека, я просто хочу еще раз заметить, что говорить о партизанщине, можно на каких-то отдельных территориях, о партизанах, которые голые босые, с трофейным оружием уходили в лес, там, по твоему выражению рисовали какие-то квадратики иерархии подчинения...
В нашем случае мы имеем четко организованное движение сопротивления, и эти "квадратики", я дал не случайно, поскольку их организация, при детальном рассмотрении, уж никак не попадает под определение "простой партизанщины"

Ryokousha, вы хотите покидаться ссылками? Давайте: для начала поясните мне откуда взялись расстрелянные поляками украинцы
Затем вы проясните зачем польская полиция добровольно переходила на сторону немцев.

как и сказка про героическое сопротивление красных партизан Пойми насколько советская пропаганда делала нерушимым словосочетание "бандеровцы=фашисты", настолько же некоторые украинские историки делали обратное. Нужно отделить мух от котлет. Никто ж не спорит, что это война, и СБ ОУН пачками расстреливала мирных жителей. Но не надо на этом факте строить доказательства гнилой партизанщины и фашизации УПА.

Лента.ру, забыл)

Какая Украина вам виделась в тот момент когда вы это осознали? В составе СССР, с украинским языком на заднем плане и четким курсом "братства славянских народов"?

П.С. Мадж, важно понять мой тезис, с которым думаю согласится большинство украинцев. Я разделял и буду разделять понятия российской власти и российского народа. Я НЕ разделяю само отношение к истории как предмету манипуляции сознанием. Когда меня спрашивают:
- Бандера герой?
Я всегда уточняю:
- В какой истории? Советской или остальной?
Для того чтобы детальнее понять очень советую

-