DELFI: Бандеровцы - правда и исторические мифы

УПА воюет с Вермахтом, на следующий год УПА воюет с Красной Армией.
Типа воевали на два фронта и с теми и с другими.

 

Не готов спорить, мало знаком с этой темой, но то, что читал, в том числе и любезно предоставленный материал участников форума, то типа война с немцами, это как, пчелы против меда.

 

Значит истина, где то рядом.

 

А разве не так? Именно УПА.

http://www.rian.ru/society/20091014/188856407.html
Даже тут пишут, что воевала

 

Не знаю.

 

Сегодня поехал в ИКЕА и Ашан.
Стою в пробке. И вижу на другой стороне огромный плакат. Большими буквами написано "Бандера".
Темно, видно не очень, что там еще написано.
Потом на обратном пути проехал уже по той стороне - певец какой то по фамилии Бандера.

 

Есть такой, шансон поёт.

 

Так оно и было. И польский историк Gzegorz Motyka тому свидетель. Далеко он не фанат УПА, просто честный историк.

 

Какое разочарование

 

И Я!

 

Партизанские подразделения также рядились под уповцев, адирек-тива НКГБ УССР от 3 августа 1944 года поставила на организованную основу создание «конспиративно-разведывательных групп» из бывших партизан, оперработников и перевербованных оуновцев, действовавших под видом подразделений ОУН и УПА.

Спойлер

Последствия той «так-тики борьбы» и сейчас не зарубцевались в общественном сознании.
Попутно отметим, что в немалой степени инициатором изощренных методов борьбы с «бандоуновцами» выступали партийные органы, выпускавшие одно за одним постановле-ния «об усилении борьбы с украинско-немецкими националистами в западных областях Украины». Изучение документов особого сектора ЦК КП(б) У показывает, что глава рес-публиканской парторганизации Н.Хрущев со знанием дела выдавал рекомендации по ор-ганизации агентурной работы, ЦК рекомендовал различные «тонкие чекистские методы» вроде устройства «приманок», компрометации и разложения подпольщиков, наведения подозрения в сотрудничестве с чекистами на обеспеченных крестьян (то, что их ждала удавка «эсбистов» ОУН, никого не смущало — «социально чуждый элемент», дескать ту-да ему и дорога).
Отдельно следует сказать о псевдоповстанческих формированиях, создаваемых органами госбезопасности. Инициатором создания «конспиративно-разведывательных групп» вы-ступил капитан госбезопасности Виктор Кащеев. Директива НКГБ УССР № 1697 от 3 ав-густа 1944 г. нормативно оформила использование спецгрупп, выступавших под личиной повстанцев. В них включали бывших партизан, перевербованных «лесовиков» и оперра-ботников-кураторов.
Энергично действовала спецгруппа «Хмара» (60 партизан и 40 бывших воинов УПА) под командованием самого В.Кащеева, изображавшего начальника охраны командира сотни УПА «Тимоша». В роли последнего выступал агент-боевик «Хмара», бывший командир диверсионной группы УПА. Спецгруппу направили в кавалерийский рейд в январе 1945-го для ликвидации подразделений УПА «Чумака» и «Недоли», совершившую нападение на райцентр Городницу на Житомирщине. История рейда достойна захватывающего бое-вика. В Людвиопольском районе Ровенской области спецгруппа установила контакт с повстанцами, разведала их силы, установила доверительные отношения, а также под бла-говидным предлогом отговорила командиров УПА от нападения на райцентр Березно.
7 февраля 1945-го псевдоповстанцы подвели «побратимов» под войсковой удар, органи-зовали преследование и уничтожили остатки повстанцев вместе с их командирами. На Витковических хуторах Ровенщины «Хмара» содействовала разгрому подразделений УПА «Крылатого» и «Пащенка», в марте перебралась в Тернопольскую и Львовскую об-ласти, где участвовала в ликвидации отрядов «Герасима» и «Наливайко». При этом спец-группа действовала настолько артистично, что прослыла грозой «сталинских салоедов», а восхищенные «коллеги» преподнесли «другу Тимошу»... советскую медаль «За отвагу». Да что уж медаль. Командира спецгруппы «Быстрого» майора Соколова УНКВД по Тер-нопольской области представило к Золотой Звезде Героя!До 1 мая 1945-го на счету спец-групп числилось 1163 ликвидированных повстанца; действовало 246 таких формирований с 1011 участниками и 212 боевиков-одиночек.

 

Варто згадати й глибоку теоретичну працю П. Федуна «Концепція самостійної України й основна тенденція політичного розвитку сучасного світу» (квітень 1947 р.). У ній міститься цікавий аналіз європейської історії XIX ст. у розрізі становлення національних ідей та національно-визвольних рухів, творення колоніальних систем, критика марксистських постулатів теорії національного питання.
У брошурі «Чому СССР повинен бути перебудований на принципах незалежних національних держав» (січень 1950 р.) автор глибоко розкритикував внутрішню та зовнішню політику компартійного ре¬жиму, якого він означає як «большевицький російський імперіалізм». Йому, писав П. Федун, властиві такі генетичні риси, як «жорстокий політичний гніт, повне політичне поневолення, кривавий терор, цілковите безправство людини і громадянина».
На його думку, експансіоністська великодержавна політика царизму та радянської верхівки, мілітаризація всіх сфер життя суспільства — основні причини жорстокої економічної експлуатації народів Російсь¬кої імперії та Радянського Союзу, «економічної нужди народних мас, їхнього жахливо низького життьового рівня, їхнього убозтва».
Теоретик ОУН ще до появи відомих праць М. Джиласата М. Восленського сформулював тезу про появу, за умов суспільно-майнового розшарування «справедливого» соціалістичного суспільства та штучного творення владою опори всередині населення, «економічно багатої і політично упривілейованої суспільної групи». Автор розцінює її як «нову панівну соціальну групу» — «клясу большевицьких вель¬мож». До неї він відносить функціонерів Компартії, адміністративних, господарських керівників, верхівку силових структур83.
Проголошується гасло перебудови СРСР на принципах реального й повного здійснення права народів на національно-державне самовизначення, творення суверенних національних держав. Україна бачилась як незалежна й соборна держава українського народу, з безкласовим суспільством і демократією внутрішньополітичного устрою. На світовій арені бажаним проголошувалось виникнення «системи вільних держав усіх народів світу», яка функціонувала б «під керів¬ництвом здорової міжнародної організації.
У відомій праці П. Федуна «Хто такі бандерівці та за що вони борються» (1948 р.), яка стала чи не найпоширенішим виданням з пропаганди цілей визвольної боротьби, йшлося про необхідність запровадити суспільну власність на засоби виробництва, усунути експлуатацію людини людиною, утвердити безкласове суспільство. Слід зауважити, що ідеолог повстанців критично ставився й до вад капіталістичного способу життя, політики Заходу стосовно України. Перебуваючи у вирі боротьби з радянським режимом, він загострено сприймав прагматичне ставлення Заходу до руху ОУН та УПА лише як до «п'ятої колони» в «холодній війні», нерозуміння владними колами США й Великої Британії важливих нюансів становища підпілля та орієнтирів національно-визвольних змагань. У серпні 1950 р. П. Федун підготував критичного листа щодо змісту радіопередач для Україну «Голосу Америки». Фактично це була критика політичних настанов адміністрації США, котра, зокрема, не враховувала несприйняття капіталізму значною частиною населення УРСР і того, що рух ОУН і УПА виступає за плюралізм форм власності.

Полтава П. Чому СССР повинен бути перебудований на принципах незалежних національних держав. — Б.м.: Друкарня ОУН ім. генерала Т. Чупринки, 1950.— С. 14.
Там само. — С. 8. Там само. - С. 9-10. Там само. — С. 17.
Полтава П. Кілька завваг щодо того, якими повинні бути радіопередачі «Голосу Америки» для Совєтського Союзу // Українська Головна Визвольна Рада. Збірка документів і матеріалів. — Мюнхен: Видання 34 ОУН, 1956. -С. 319.

 

Всех по чуть-чуть...

 

)

 

А я нет.
Не люблю я все эти иррегулярные военные части, что советские, что украинские, что польские, что какие-либо.
Эффективность весьма низкая (даже об успехах советских пратизан советская пропаганда чего-то особо не пела хвалебные песни), гонору и бравады выше крыши, зверства и террор, которыми сопровождается их появление, приводит к ответныму террору со стороны уже регулярных армейских подразделений. Начинается резня, появляются все эти самые специальные части, зондеркоманды и т.д.
В нашем современном понимании - это банальные бандиты и террористы.

 

Не суди да не судим будешь



Зродились ми великої години
З пожеж війни, із полум'я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гнів і злість на ворогів.

І ось ми йдем у бою життєвому -
Тверді, міцні, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.

Не хочемо ні слави, ні заплати.
Заплатою нам - розкіш боротьби!
Солодше нам у бою умирати,
Ніж жити в путах, мов німі раби.

Доволі нам руїни і незгоди,
Не сміє брат на брата йти у бій!
Під синьо-жовтим прапором свободи
З'єднаєм весь великий нарід свій.

Велику правду - для усіх єдину,
Наш гордий клич народові несе!
Вітчизні ти будь вірний до загину,
Нам Україна вище понад усе!

Веде нас в бій борців упавших слава.
Для нас закон найвищий - то приказ:
"Соборна Українська держава -
Вільна й міцна, від Сяну по Кавказ".

 

Ну проникновенные песни - это, конечно, весомый аргумент и "последний убедительный довод". От Сяна да Кавказа - еще пока не слышал. География стремительно меняется.

А если по делу.
Перед подобными лесными товарищами регулярные воинские части оказываются бессильными, потому что подчиняются определенным правилам, часто находятся под контролем. У бандитов таких ограничений нет. Соответственно, успехов можно добиться только тогда, когда против них оборачивается собственное же оружие - террор. Безо всяких конвенций и моральных устоев. Отрезать от баз снабжения, ликвидировать малейшую поддержку со стороны населения и т.д.
Заложниками всей этой лесной бравады, о которой теперь песни героические поют, являются мирные жители. Хотя какие эе они иногда "мирные".