Цікаво знати думку віруючих різних конфесій про молитву та її дію

Це вже не зовсім по темі, але в мене таке відбувалось, коли я тільки починав молитися. Відчуття спроиву, відчуття, шо шось не так робите, постійно відволікаєтесь — буває, коли молитва справа ше незвична.

 

Це вже щось з каналу СТБ. Ні я в таке не вірю. Багато разів молилася про зцілення інших людей і мені не було зле. Але все одне, дякую за думку.

---------- Додано в 00:46 ---------- Попередній допис був написаний в 00:33 ----------

Яка думка? Ви про що? Самі якусь думку мені приписали, самі ж її і спростовуєте?
Але мені цікаво стало, чи дійсно серед православних така думка розповсюджена, бо ніколи не чула такого. Сама не православна.

Ні, перший раз чую від вас: і де ви цього нахваталися?

Тут ваша правда, мабуть, не треба мені боятися знов молитися.

От з цими місцями треба бути дуже обережним, бо можно і голову зломати і з розуму зійти,і віру втратити, якщо не буде виходити так "як написано", на жаль знаю таких людей, з якими це відбувалося і вам раджу бути дуже обережним.
А в цілому, дякую за думки.

---------- Додано в 00:49 ---------- Попередній допис був написаний в 00:46 ----------

Так, ваша правда, в мене теж таке було, коли починала молитися, бо це ж незвична справа, якщо раніше такого не робив.

 

Перепрошую, може не дуже зрозуміло висловився.
Поясню на прикладі, яку думку я мав на увазі.
Одного разу їхав поїздом з Києва з відрядження. І разом в купе зі мною їхала одна молода жінка. Ми розговорилися. Виявилося, що вона православна, їздить дуже часто в Почаїв. Одним словом щира православна жінка. Я дуже втішився, що зустрів сестру в Бозі, почав їй розказувати про свої стосунки з Богом, про те як Бог діє в моєму житті, розказав кілька своїх свідоцтв про зцілення людей, за котрих молився. І раптом вона мене зупинила і каже: "А ви знаєте, що не можна молитися за людей?". Я спантеличено спитав- тобто не можна? Чому не можна? Вона сказала, що не можна, бо коли ви будете молитися за когось, то вам буде ставати зле, одним словом почнуться у вас проблеми. Я відповів: "Але ж у мене ніяких проблем не сталося після того як я молився за хворих". Вона сказала, що слава Богу, що не сталося, Бог вас вберіг. Після того розказала історію зі свого життя, (майже таку саму як Ви описали у своєму першому дописі), про те як вона молилася за хворого, а потім проблем мала цілу купу.
Я вірю, що якби я прийняв її слова у своє серце і почав би роздумувати над ними, то у мене б з"явився страх, щоб знову молитися за когось. Вірю, що якби з таким страхом почав знову за когось молитися, то в мене би насправді з"явилися проблеми. Але я відкинув в тому ж купе цю думку, став на Слові Божому, що "будете наступати на всяку силу ворожу і ніщо вам не зашкодить" і слова тієї православної жінки не мали на мене ніякого впливу.

 

Доречі я одного разу чула передачу і там священник сказав таку фразу, що протестанські християни з маленького навчені особливо молитись з інших людей. Я маю знайому яка не католичка але християнка і вона кожного ранку приблизно годину говорить з Богом і власне дуже багато уділяє молитві за іншого. І неодноразово розказувала мені про те як люди за яких вона молилась не тільки зцілялись а й змінювались загалом.

Тому я також вважаю що молитись за інших треба! Думаю що важливіше просити добра для інших ніж для себе. Я для себе в першу чергу прошу розуміння а коли молюсь за інших то завжди кажу, але нехай не моя воля буде а твоя.

Я вже не пригадую де але чула що коли таке відбувається, то це проходить боротьба добра і зла у вас. Пригадую що хтось розказував, що коли людина починає ревно молитись то спочатку ніби все виходить навпаки, якісь незрозумілі ситуації з нею стаються, прикрості, неприємності. Це йде боротьба, бо диявол не хоче щоб ви молились і не хоче щоб ви наближались до Бога, от він і починає вас спокушати щоб ви або перестали молитись взагалі або зневірились.

 

Так, Бог знає. То є корисне нагадування для нас самих.

 

Було таке і в мене, на початку свідомого життя.Стаю молитися зранку чи ввечері - і рот сам позіхає, лізуть думки в голову, закипає вода на плиті, хтось іде...Тільки потім зрозуміла, чиї то були шкідництва.Тепер вже того нема.
Скажу ще таку річ, підтвердження якій я знаходжу весь час:чим більше ти віриш у Бога, тим незламнішим стає дух, чистішими - думки, добрішими - вчинки, а благодатнішим - життя.Богові віриться безоглядно, Він не зраджує, Він завжди справедливий, Він дає силу і наповнює радістю кожну клітинку.Це найбільша любов.Це як...як Батько.Найкращий у світі Батько.Моліться.Навіть за людей інших релігій можна молитися.

 

Я версію про шкідництво диявола відкидаю. Не пам'ятаю чи виникали в мене якісь особливі труднощі, коли я ше тоді починав молитися, але всякі дрібнички збивали мене, як ото Леді Весна написала. То помисливість, неосмисленість сенсу молитви, хибне розуміння відносин з Богом, звідси надання зовнішнім проявам вичитування молитви особливого значення.

Але зараз не молюся. Дуже рідко звернусь з розпачливими взиваннями ніби до Бога і тут же обриваю себе, кажучи, що це марне, що Його, певно, нема. (Найімовірніше, що Він є, я майже впевнений, але не хочу про це думати. Однаково марне. Думаю, не варто мені надіятись, що Він зарадить. Інакше надія постійно зростатиме, а потім повалиться і ти болісно полетиш у безодню зневіри.

 

Не погоджуюсь.
Нехай мене знов закидають чоботисками...
Я багато молюсь.В лісі...вночі...подумки...
Молюсь в розпачі...молюсь...коли напруга,біль перевищує межу...молюсь...про полегшення..про вихід.І Бог все чує.
Але не мені судити,яким Бог бачить цей вихід.
І,коли стається якась зміна,задумуюсь - так ось же він - цей вихід.
Ось - сам собою..хм..."сам собою"... розрубався гордіїв вузол,який ще недавно здавався нездоланним.
А,часом просто вихід в розумінні і примиренні з дійсністю...
Suum cusque - кожному своє...

 

Ви її можете відкидати, але він свою справу зробив.

 

Перше і друге цитування моїх слів Вами стосуються різних ситуацій, котрі мають розрив у майже три роки. Щодо "помєх" на молитві — це стосується того, шо я конкретно описав, і не стосується того, шо тепер є.
Диявол чи не диявол, а я маю власний розум і врешті сам обираю як і в що вірити.

---------- Додано в 19:07 ---------- Попередній допис був написаний в 18:59 ----------

Не так давно мені нічого не заваджало молитись, ніяки скрипи дверей, ніякі дзвінки, ніяка вода в ванні сусідів і тому подібне мене не смущали, ніякі злі і розпусні помисли не лякали. Я нормально міг молитись. І зараз теж, проте є щось інше. Є вкорінена ідея.
Теперішня позиція викликана дещо іншим і це має непрямий стосунок до теми.

 

За таке +1 (і просить ще 10 символів)