Цікаві історії.

Відповідь: Цікаві історії.

Давно сюди ніхто не дописував. Треба реанімувати гілку.
Пропоную пригадати історії про цікаві парі. Нехай там форумляни не самі брали участь, проте історії повинні бути реальними, а не вигаданими.

Увага ! Історія не зовсім апетитна.

Ось історія, в якій опосередковано приймав участь мій колишній начальник Е.Ф. (в ролі одного з членів команди, яка заклалася проти головної дійової особи. Усі – 1945-1948 р. народження).

Суть парі: серед білого дня справити велику потребу посередині Бесарабської площі – обов’язково на очах мента – ДАІшника або патрульного. Тобто незнайомого.
Сума була пристойною. Час дії - перша половина 70-х років.

Виконавець відпустив неохайну борідку, надягнув тулуп, драну хутряну шапку, валянки і взяв кнута. Підходить до ДАЇшника і дикою говіркою починає розпитувати, як йому на коні проїхати до Сінного ринку. Мент дуже здивувався (бо в Києві гужовий рух давно заборонено), щось почав говорити, а «вуйко» грає дебіла, знов і знов перепитує.
Нарешті «вуйко» дістав коробочку папірос (не пачку, а саме коробочку, що розкривається) і розсипав на асфальт. Присів, щоби зібрати і в цей момент виграв парі. Під тулупом він був … не зовсім зодягнений.

Свідком історії був мармуровий Ленін. Який досі там стоїть. А Ленін все пам"ятає...

Ну як історія ?
Пишіть свої !

 

Відповідь: Цікаві історії.

Колись , я писав , ще на старому форумі , про свою автомобільну подорож до Мексіки в місто Розаріта.Борис і Чітатєль певно памятають.Буду мати час і надхнення то може напишу ще раз.

 

Відповідь: Цікаві історії.

Батько розказував про свого однокласника.
На танцях була бійка.Когось зарізали.Хлопець,правда тільки приймав участь в тій бійці.
Але дістав страху,прибіг додому,схопив паспорт - і був такий.
Мати подала в розшук,довгий час розшукували...
Знайшли труп.Поховали.
Через років 30 з’являється отой "покійник"
Як там і що,докладно не пам’ятаю.Заперся він до Сибіру,потім на далекий Схід.Потім - Китай....Осів у В’єтнамі.
Став начальником.Одружився,купа дітей...
Тато казав,що бачив його міну,як той ходив довкола своєї могили...

 

Відповідь: Цікаві історії.

Кілька років тому посперечалася з подругою, що вона не проколить на вусі 2 додаткові дирки.Була впевнена, що виграю, оскільки у неї дуже строгі батьки.Час виконання тиждень. На мій превеликий подив я програла, її тато як почув, що ставка 10 пляшок шампансьокого, то відразу дозволив, оскілька на носі був Новий Рік, вирішили зекономити.

 

Відповідь: Цікаві історії.

Житель штату Пенсильванія в ніч на п'ятницю, 25 квітня, впав з 150-метрової висоти в покинутий кар'єр, проте залишився живий.

Архів
Пролетівши 150 метрів і упавши на каміння на дні кар'єру, юнак залишився живий
Про це повідомляє Associated Press.
За інформацією агентства, близько першої години ночі 23-річний Нейтан Бауман (Nathan Bowman) прогулювався з приятелем у кар'єрі Springdale Pit, розташованому приблизно в 150 кілометрах на північному заході від Філадельфії. Раптово він посковзнувся і впав у яму, глибина якої становить більше 200 метрів, ширина - більше 450 метрів, а довжина - більше 900 метрів.
Скотившися вниз по схилу, Бауман впав з 150-метрового обриву на кам'яний виступ неподалік дна кар'єру. Його приятель зразу ж викликав рятувальників, проте багатогодинні пошуки результатів не дали.
Вдосвіта пошуки були припинені, а начальник місцевої поліції повідомив про подію адміністрацію компанії, яка володіє кар'єром.
Проте представник компанії, дізнавшися про подію, вирішив ще раз оглянути місце падіння і буквально зразу ж почув крик про допомогу. На місце падіння знов приїхали рятувальники, які підняли Баумана з дна кар'єру і відвезли в лікарню.
За словами лікарів, стан молодої людини важкий, проте характер травм поки неясний. Як припускають рятувальники, у Баумана множинні дрібні переломи.

Після одужання Бауман постане перед судом по звинуваченню в порушенні приватної власності.

 

Відповідь: Цікаві історії.

Ле Пюи: лестница в небеса

Иногда вдруг самые фантастические картины оказываются реальностью, и в этот момент испытываешь детский восторг, убеждаясь, что и на земле, а не только в снах и мечтах, бывают чудеса. За одним из таких чудес надо ехать в маленький городок Ле Пюи (Le Puy-en-Velay) в Оверне, на юге Франции.

http://av4.livejournal.com/21591.html

 

Відповідь: Цікаві історії.

И Вы отдали ей 10 бутылочек под Новый Год?:cowboy:

 

Відповідь: Цікаві історії.

Віддала, а потім сама і випила, протягом кількох днів свят

 

Відповідь: Цікаві історії.

по просьбам трудящіхся..
В дитинстві ми з сестою були дуже схожі.Зараз зовсім різні. але плутають до цього часу.
Як принесли з пологового будинку, то батьки нам вуха зеленим фломастером помічали, щоб не переплутати кого вже погодували , а кого ні

В садочку виховательки просили щоб нас взягали у різне або бантики різні зав"язували.Але то не допомагало, все рівно плутали
Коли пішли у перший клас, то з тої події є тільки одне фото -Наталчине.Вчителька не прослідкувала, а фотограф подумав, що то одна дитина лізе другий раз фотографуватись
У школі (та й зараз) у нас було ім"я -Іранаташа.На когось та й попадуть)
О, ще згадала! Ще до рочку захворіли ми на бронхіт.Поклали у лікарню, виділили для нас окрему кімнату, тато кожного вечора приходив допомагати мамі вкладати нас спати..От вже вредні, з самого народження проблеми зі сном, ні самі не спали , ні батькам не давали.Так от..Були ми там на пільговому рахунку.
Коли вже почали виздоравлювати, лікар прийшов послухати нас, а ми спали.Так він мамі сказав, щоб коли прокинемось, принесла нас до його кабінету.
Одна з нас прокинулась раніше , мама й пішла до кабінету, він послухав і сказав, що можна ЦЮ виписувати.Прийшла мама по другу, а та друга ще спить.От вона постояла-постояла з тою, що вже не хвора, та й пішла з нею знову до лікаря.Той прослухав і сказав, що ЦЯ теж вже краще почувається, тож готуйтеся на виписку.
А зараз в інституті теж інколи казуси виникають.Ми навчаємось в одному інституті але корпуси далеко один від одного.Буває, що заходимо один до одного , щоб разом іти додому.Так буває, що викладачі звертаються кожен як до своєї студентки, а потім сміються і дивуються..

 

Відповідь: Найбезглуздіша річ, яку я купила (купив)...

А я тричі однакову парасолю :D
Діло було ще десь на 1му курсі.. Купила мені мама велику парасолю з дерев'яною ручкою, таку зелену, гарну.. Я її забула на ксероксі перед екзаменом. Того ж дня купила таку саму в тому ж магазині, щоб маму не засмучувати. На цю мені наступив одногрупник, палка зламалась і я її викинула, але зашилила собі ручку (вона така прикольна була, дерев'яна, гладенька, я думала може кудись її присобачу..). І знову довелось купити нову парасолю, вже третю по рахунку. Її я вже леліяла, тримала від всіх подалі, пильнувала.. Але через пару місяців вона в мене впала якраз на ручку, ручка тріснула.. І тут мені пригодилась та ручка з другої парасолі, яку я зберегла! Ручку я замінила, парасоля живе ще досі. Одногрупники при зустрічі мене з парасолею питають чи то ще та третя, чи вже нова :D

 

А мені відоме почуття, як це виграти в лотерею великі гроші. Бе, бе, бе...

В Тевтонії підпис відповідальності за ключі - звичайна річ. Влаштовуєшся, скажімо, на роботу, отримуєш ключ, і підписуєш, що в разі його втрати з тебе знімають таку і таку суму. Бо ключ генеральний, яким відкриваються майже ВСІ двері в приміщені, і після втрати треба міняти всю систему. Нормальна і зрозуміла практика, всі до того звикли. Втрату ключа можна навіть застрахувати.

Так от, страховки ми немали, і в мене жінка пару місяців тому загубила такий ключ від роботи. А в контракті окремий листок, де при втраті ключа відповідальність - 10.000 євро. Бо приміщення немале, крім того з якоюсь новою системою.
Бляха, що ми пережили. Сльози, сварки, "шо дєлать?". Оголошення понаписували, в бюро знахідок ходили... Пройшло пару днів, прийшлось докласти по-начальству. Вже назначили термін на ковьор до дєріка, ну всьо думаєм, гаплик, - і бабло доведеться викладати, і звільнять напевно. Жопа.

І от пройшло півторатижня, їду я зранку кудась з малим, дзвонить дружинонька...
Вернули ключі, принесли на роботу, віддали.
Оце полегшення в той момент, я вам кажу...

 

А я розкажу як мені машину вкрали.
Приїхала коліжанка в гості і ми поїхали в молл, такий величезний магазин, а було вже перед закриттям. Запаркувала, ще сказала їй запамятати де. Виходимо, сюди-туди машини нема, включаю сигналізацію- тихо. Дзвоню чоловіку, що вкрали машину, він каже що це неможливо, якщо ключі в мене, ключі в мене але машини нема. Він ще розказував що в машині такі-то і такі-то прибамбаси, що вкрасти немогли.Дзвонить в компанію від якої в мене сигналізація щоб шукали через сигнал, вони не можуть без рапорта з поліції, він дзвонить в поліцію. Біжу ловлю паркінгового, їздить по паркінгу, розказую що вкрали машину, він теж визиває поліцію ті пишуть рапорт, а паркінговий каже щоб я проїхалась з ним по паркінгу може десь побачимо мою машину. Я скрєпя зубами: де її можна побачити якщо її нема. Сідаю, повертаємо за кут, а там- стоїть моя машина. Просто ми вийшли з магазину через другі двері. Можете собі уявити що я вислухала від свого чоловіка, бо він теж майже доїхав до моллу, а це хвилин 20.

 

Вже минуло чотири роки, а всі ще згадують як мені машину вкрали

 

Розповідала секретар на роботі.
Років з десять тому, коли оті чупа-чупси ще тільки завойовували солодкий ринок країни, сиділа вона у холі в очікуванні клієнтів. Клієнтів не було давно і взагалі був "мертвий" літній сезон. І от один із співробітників люб'язно пригостив і дівчат в кутку приміщення і її чупа-чупсами. "І от сиджу я, нуджуся... і того чупа-чупса і туди, і сюди по всьому роті перекачую.. і губами і зубами" - розповідає секретар. "Коли це заходить клієнт, я одразу підхоплююся і приязно посміхаючись на усі 32 зуби вітаюся.. а він на мене чудно якось подивився, мовчки розвернувся і вийшов геть. Я спантеличена була... Згодом підходжу до дівчат і розповідаю їм що чудний клієнт такий приходив.. А вони мені кажуть: а ти у дзеркало дивилася???" Поглянувши у люстерко, секретарка остовпіла: після насолоджування фарбуючим, як виявилося, чупа-чупсом (дбайливо підібраним співробітником із серії "підколювальних") її чарівний ротик, зубки, ясна і язичок ясніли інтенсивно-зеленим кольором свіжої аптечної зеленки.
"Я собі уявляю яка у мене була посмішка" - сміється вона, розповідаючи. "На все життя запам'яталося.."

 

Розповідала знайома.
Вони з мамою мешкали на 13-му поверсі висотки. І був у них котик - ніякої породи, звичайний, рудий і страшенний забіяка: кидався на усіх собак, що, зрештою, його і звело в могилу пізніш..
Мешкав він фактично надворі, а приходив додому (нявчав під дверима) тричі на день: о 6-й ранку, о 14.00 і о 19.00. Зрідка навесні "збивався з графіку", але то таке..
Полюбляв же він їсти малесеньких дрібних карасиків, котрими господарі завбачливо набивали морозилку. Купували десь на ринку. Ні м'яса ні молока ні чогось іншого йому не треба було - з'їдав цілком тих карасиків і все. У випадку ж коли карасики закінчувалися і йому пропонували що інше.. він ігнорував прийом їжі взагалі і йшов на дах. Там ловив голуба і притягував його господарям до хати, ніби кажучи: у вас нема чого і поїсти? - то я вам вполював, беріть... а мені - карасиків, пліііз!!
Та знайома розповідала,, що якщо не піддвалися на шантаж - увесь під'їзд був завалений пір'ям і тушками голубів. Отакий характер.

Але це не все. Якось навесні господиня дому відчиняє двері після нявчання під дверима.. і бачить що поряд з їх рудим непородистим бешкетником стоїть ВОНА - білосніжна, пухнаста ангорська кицюня.. Господиня гукає домашнім: йдіть хутчій погляньте, наш рудий подружку привів, і то красуню!..

Ну, пригостилися вони карасиками удвох (кав'ярню знайшли собі ) - і подалися парочкою по своїх справах..
Більше тієї киці він ніколи не приводив - швидше за все котенят гляділи десь у підвалі, не до кав'ярень було.

 

Смішні ситуації з життя...

Ось, недавно на одному сайті прочитав випадок з життя одніє людини...
Спочатку було смішно, а потім виявилось, що доля існує


пробьёт ли гиря канализационный люк .
(далее баян):
общага. 7-й или 9-й этаж.
поспорили. Хозяин гири упёрся, но ему пообещали купить новую если пробьёт. Скинули.
Не попали.
Спустились, взяли, принесли наверх, получше прицелились...
Не попали.
Спустились, взяли... на входе вахтёр - что за фигня, второй раз уже - выходят явно датые ребята - пустые, и почти тут же назад - с гирей. "Ещё раз пойдёте с гирей - не пущу".
Пьянь на выдумки хитра - верёвка, один конец к гире, другой к батарее. Прицелились, скинули...
Гиря описала дугу и влетела в окно второго этажа.
Бегом вниз: Тук-тук, к вам гиря не залетала?
Разбитое окно, через комнату верёвка, за столом сидят три парня - курят негнущимися пальцами.
Молча кивают на холодильник. Там выбив дверцу и разбив какие-то банки на нижней полке спокойно стоит гиря. На полу лужа.
Наконец парни обретают дар речи, рассказывают:
Ещё минуту назад там стояла кровать, на которой один из них мирно спал. Вдруг он резко встал и сказал: "делаем перестановку!" - и они втроём, толкаясь жопами переставили его кровать к окну, а на то место поставили холодильник.
И сели перекурить.

 

Маю знайомого поляка, який любить подорожувати дикуном. Бере з собою кредитку, спальник, гамак і що-кілька місяців кудись їде. Цього разу їздив потягом по Росії. Коли робив візу, то його дууууже детально перевіряли, бо дійсно дуже багато подорожує, недавно був у Франції..
І от він в потязі. Пив зі своїм "купе" в плацкарті, і ті люди сказали, що якийсь чоловік за ним слідкує. Спочатку він не звертав увагу, а потім напився і підійшов до того чоловіка і спитав ламаною російською "чого за мною слідкуєш, ти з КГБ?". Той чоловік нічого не відповів і втік. Довгий час його не було. Потім мій знайомий сидів з іншою компанією. По вагоні лазила циганка. Хотіла щось поцупити в знайомого, то той чоловік ніби то з КГБ її зупинив і прогнав. Знайомий вже не був в стані перейматись і доїхав до пункту призначення.
Пішов гуляти по місту, а той чоловік з потягу за ним. Лазили вони так, лазили, то потім мій знайомий (зазначу - дуже обезбашений) вирішив піти скупатись на озеро. Там знайшов якесь болото і пішов в брід по тому болоті. Той чоловік і далі за ним йшов! Поки не дійшли до болота по пояс. Тоді той чоловік зрозумів, що то дійсно якийсь обезбашений турист, а не шпигун, і збився Більше його ніякі "кагебісти" не турбували до кінця подорожі

 

польський Сусанін....