Оскільки процедура усиновлення триває певний час, то буде також можливість звикнутися з новим статусом, освоїтися з новою роллю.
це така велика відповідальність взяти чужу дитину. Адже будеш все життя відповідати за неї перед Богом та перед людьми і навіть пере самою собою. Але то одночасно таке щастя ощасливити бодай одну кинуту дитинку.
взяти чужу дитину. то одночасно таке щастя ощасливити бодай одну кинуту дитинку.[/QUOTE] Родіть свою доведіть її до закінчення ВУЗу і всі бздури з голови як рукою зніме Надіслано з мого GT-I8190
Перш, ніж проголошувати щось з такою категоричністю, подумайте, що не кожна жінка може народити дитину. З різних причин. А, навіть, якщо і народила, то чи будете дорікати, якщо захоче всиновити іншу?
Я думаю, що про тих, хто не може народити, і мова не йшла. Я от не противник адопції, але й не абсолютний сторонник - одного час була ця тема в найближчому колі актуальна, то читала багато про це, в людей різного досвіду багато. Вся проблема в тому, що коли дитина власна, то людина всі проблеми сприймає без згадок про те, що "цього могло й не бути", спадковість ітд. Ну а про невиважений вибір шкода говорити - інколи "заводять", як котиків, не усвідомлюючи відповідальності, на емоціях.
Я хочу взяти участь в програмі "наставник". Усиновлення не потяну ще поки. Але це тільки і лише через фінансовий трабл.
Особистий вибір і моральна готовність. Не можна узагальнювати. Чи не бувають у кожного з нас періоди в житті, коли ми думаєм, що б було , як би... На мою думку, всиновити - важча моральна відповідальність , ніж народити саме через те. А щодо якості батьківства, так теж таки - чи не траплялись вам батьки, від яких хотілось би їх власнонароджених дітей відібрати?
чи не траплялися вам діти,які народжені такими батьками ,які люблять і шанують їх(батьків) краще ,ніж ті кого в сраку цілювали Надіслано з мого GT-I8190
100% Хоча б тому, що всиновити значно ваще ніж народити: поки позбираєш усі довыдки та пройдеш усі комісії...
мої знайомі взяли дитинку (не дивлячись ЗА та проти) а потім народилась своя, ось так, і всі щасливі.
Ой таким людям пам'ятники потрібно ставити за їхню мужність усиновити дитинку.Я б так напевно не змогла
Ну свою не свою,але мати точно.Я пишаюсь такими людьмиБо все таки як не крути ,але гени дадуть про себе знати.І не відомо,що представляли собою батьки дитини.
Ну, через 15-20 років розкажете нам шо з того вийшло, коли на сцену школи-універи-життєвий шлях вийдуть, не кажучи вже про ділення квартир.