Чудо

Відповідь: Чудо

Мене зачепило...
"Я обратила внимание, как что-то легко упало на землю. Думала, тряпку кто-то выбросил. А когда присмотрелась, то обомлела - это была девочка! Она приземлилась на ручки и ножки как кошка и не издала ни единого звука! Просто сидела и смотрела по сторонам. Словно, кто-то ее уберег и посадил на землю.
"Мы зафиксировали у нее только пневмонию и легкие ушибы, - говорит заведующий отделением ургентной хирургии Александр Гришин. - Это настоящее чудо, которого я еще не видел за 25 лет своей медицинской практики. Что тут сказать? Нужно благодарить Бога за такое спасение."
В Киеве 3-летняя девочка, выпав с 16-го этажа, осталась жива

 

Відповідь: Чудо

А я пережила чудо з нашою Юліанкою.
Коли їй був рік і 11 місяців то на 28 Серпня ми поїхали до моїх родичів в гості святкувати Марії а вони щей до всього купили великий гарний басейн. Ми всі гарно купались і дитина зі мною купалась і все було файно. Тоді почався дощ і ми всі пішли додому. Сіли обідати, і заки я годувала старшеньких малеча зникла. ЇЇ не було хвилин 10 і тут прибігає до мене мій племінник і каже а ваша Юліана полізла в басейн. Я настрашилась бо дитина плавати не навчена а вилізти з басейну без допомоги дорослого не можливо. Я все кинула і побігла витягати дитину з думкою що вона лежить на дні. Але коли я прибігла на двір то манюня стояла на краєчку басейна одною ручкою тримавшись за поруччя сходів.
Як вона вибралась вона пояснити не могла. Може і сама вилізла не знаю, але знаю що Бог мені її вберіг. Бо втопитись могла тільки так.

Мо трохи банально...

 

Відповідь: Чудо

І в моєму житті було чудо.
Був час,коли в мене відмовила нирка,я важив 38 кілограм,не рухався.переніс 2 клінічні смерті.Лікарі прогнозували мені максимум 2 місяці життя.А потім само собою якось все внормувалося.
А,найбільше чудо для нас було,коли моїй дитині відмінили діагноз,який поставили наші лікарі...
Бог помагає,якщо щиро вірити і просити допомоги...

 

Відповідь: Чудо

Всегда веришь в чудо, когда оно происходит с тобой.
В детстве несколько раз оказывался в ситуациях, подобных изложенной ниже.
Мне было шесть лет. Играя, я раз за разом взбирался на передок движущейся по улице тяжело груженной арбы, а потом спрыгивал вниз. Волов, идя рядом, погоняла девочка-подросток, а на передке сидел сосед - мальчик, старше меня.
Когда я вознамерился ехать вместе с ним и уселся рядом, он под разным предлогом стал настойчиво убеждать меня спрыгнуть на землю, выталкивал.
Я спрыгнул и, изумленный, как лягушка повис лицом вниз. Понял, за что-то зацепился хлястик курточки (была осень). Рванулся, и в следующее мгновенье меня начало переворачивать на спину и укладывать под переднее колесо. Не в состоянии выбраться, барахтаясь, обеспокоенно смотрел, как оно медленно стало наезжать на живот. Решил, что будет очень больно и приготовился. Почувствовал, как напряглось все тело: его распирала изнутри какая-то сила. Когда колесо было на мне, чуть не лопнул от напряжения. Наблюдал, как оно съезжало с меня. Обрадовался, что не было больно и все закончилось благополучно.
Тут же предпринял попытку выбраться из-под арбы, но тело не слушалось, его не чувствовал. Вспомнил о заднем колесе и повернул голову направо, в его сторону. Оно было на расстоянии вытянутой руки, медленно катилось на грудь. Понял, что меня раздавит и с этим Все кончится. Но также сознавал: Это допустить нельзя, выход должен быть. Ниоткуда пришла мысль: надо выкатываться. С усилием, почти из-под колеса, перевернулся на левый бок, потом - на живот, затем на правый бок и спину. И обнаружил, что вне арбы, а колесо прошло рядом, мимо.
Долго лежал на дороге, окружали только испуганные дети. Потом прибежал товарищ, очень сильный мальчик. И отнес меня домой. Через некоторое время прибежала с работы мать.
Я был обездвижен и в полузабытье. Женщины решили, что поможет только "бабка", которая своим "шептаньем" ставит на ноги всех. Выяснилось, что та ушла "шептать" по дальним селам, и где ее искать, не известно. Вернется только через три дня.
Эту "бабку" знал. Видел много раз, как она, всегда глядя вниз- перед собой, быстрым шагом пересекала село и уходила в степь, потом через несколько дней возвращалась, иногда с другой стороны. Это была нестарая женщина, смуглая, с суровым лицом. Одета всегда в одно и то же: черный жакет и длинную темнокоричневую юбку.
Мы- дети ее побаивались.
Ждал ее с надеждой. Она пришла ночью. При свете керосиновой лампы перевернула меня на правый бок, завернула на мне рубашку и низко, почти касаясь тела губами, наклонилась, стала быстро что-то шептать. Я пытался вслушиваться, но ничего не разобрал. Что было дальше, не знаю.

Проснулся на следующий день радостный, абсолютно здоровый. В окна светило солнце. Вскочил и выбежал во двор. Там меня уже ждали товарищи.

Через много лет достоверно узнал, что в то время в нашем краю
жила народная целительница. Слышал, сейчас ее приводят как пример редчайшего таланта, творившего чудеса целительства.
Почему-то уверен, что это та самая "бабка".

 

Відповідь: Чудо


У Свято-Володимирський катедральний собор УПЦ (МП) в Луганську привезли чудотворну ікону Ісуса Христа, з якої сочиться кров IV групи. Щодня прикластися до неї приходять тисячі віруючих. Тут вона пробуде до 21 грудня. Про це повідомляє релігійно-інформаційна служба України.
Ікона з ликом Христа подорожує багатьма країнами світу у скляному футлярі. Її супроводжує власниця – мати Ангеліна. Ікона почала мироточити 1999 року, а через рік – 5 квітня 2000 року (напередодні Пасхи, у Велику середу) – на лику Христа виступила кров.

Результати біохімічної експертизи підтвердили, що святиня виділяє справжню людську кров. Гематологи встановили групу цієї крові – IV.

Як розповідає мати Ангеліна, раніше з ікони стікало значно більше крові, сьогодні вона сочиться краплями.

Детальніше тут

 

Відповідь: Чудо

Це ж треба. Це якраз та ікона, до якої кілька років тому я так і не дійшла, коли її виставили у православній церкві на Короленка.

 

Відповідь: Чудо

А що властиво УПЦ (МП) говорить про цей феномен, які у неї коментарі?

Вже про одні чуда ми чули, коли "батюшки" по жилці спускали червону фарбу до очей на іконі!!! Це було у Чернігівській області!
А як це прокоментують, коли доказано, що це кров встановленої групи!

 

Відповідь: Чудо

УПЦ (МП) - БРЕШУТЬ, і ви їм не вірите, а кому вірите і чому?

 

Відповідь: Чудо

Вірити слід тому, хто говорить правду, яку можна підтвердити, а не в те, що має на собі "папірців" стільки, що можна загорнути всі цукерки, які виробляються на РОШЕН!
Коли Церква твердо сказала: "ЦЕ- ЧУДО"! І при цьому було наведо приклади про сцілення, а той церковні критерії до визнання чуда! Тільки тоді можна вірити і не сумніватися! Це - моя думка!

 

Відповідь: Чудо

чудо - те, що ми всі досі живемо, а отже маємо шанс стати кращими...

 

Відповідь: Чудо

а я в чудо на кшталт іон, там сіяній, образів у небі - не вірю, навіть коли наведені приклади і тому подібне, чудом вважаю складну операцію наприклад лікаря який спас людину...
а ікони з кров"ю це мабуть для моєї бабці яка крім Біблії нічого не читає вже років 50 ...

Додано через 2 хвилини

ви так странно говорити, пані маюнка, у вас дипресія?

 

Відповідь: Чудо

бабці "зачтьотся", якщо вона звісно не просто читає, а й розуміє. а як вам таке чудо, Василю, коли людина, хвора на СНІД, зцілилиася молитвами своєї общини?

Додано через 50 хвилин

чому ж? ні. я радію з кожного дня, що мені дарований. просто не відчуваю себе гідною такого чуда - як таке життя, яке маю.
так, я дійсно так пишу, що можна подумати ніби депресую але це не так. принаймні не зараз.

 

Відповідь: Чудо

а мені подобається як Маюнка пише.

 

Відповідь: Чудо

пишу по вірі

 

Відповідь: Чудо

відчувається.

 

Відповідь: Чудо

О, пан Міх зі Львова...нє?

мені теж , але то бачення змінеться, як нам не жаль за пару років...того шо галицьку автентичність властиво тіко в Дрогобичі відомо зберегли :naci: ...

 

Відповідь: Чудо

не зрозуміла вашого допису...
в чім моє бачення зміниться і за скільки років?

 

Відповідь: Чудо

маюнка не спілкуйтесь з западенцями, вони вас в бога заставлять повірити!

 

Відповідь: Чудо

не треба так говорити, добре? мене це ображає. бо я вірю в Бога. незалежно від того, хто що про то думає