Чому ми захоплюємося різними культурами?

Відповідь: Чому? (культура)

Піднята тема дуже актуальна та цікава. Нажаль сьогодні громада України є відірваною від свого коріння, і найсумніше що часом то свідомий вибір.
Без коріння листочки недовго живуть.
Але щодо інших культур - особисто мені це здається вартим уваги. Як казав Тарас Грирогович "...Чужому научайтесь та свого не цурайтесь..."

 

Відповідь: Чому? (культура)

То як я повинна голосувати?


[*]Я вітаюсь "Слава Ісусу Христу" із тими, кого знаю, як християн, і "Доброго здоров'ячка"- зі всіми.

[*]Прощаюсь:до зустрічі, всьго найкращого - офіційно, бувай - з друзями, цьом па-па - з близькими.

[*]У знак згоди кажу "еге ж"

[*]Татуювань не роблю.

[*]Їм вареники і борщ.

[*]Напихаюсь маминими пиріжками.

[*]Купую львівський "Артек".

[*]П'ю чай з власноруч нарваних трав.

[*]Уникаю кафе але люблю прогулятись парком або вдихнути перший весняний вітерець та помилуватись краєвидами рідного міста

[*]Курити кинула дуже давно.

[*]Не уявляю, що таке музика чорних кварталів, але можу годинами співати народні пісні, люблю не лише світову, але й українську класику.

[*]У театрі була минулої неділі. Слухала "Мойсея" М.Скорика.

[*]Не признаю символіки не на одностроях.
Гімн (а також "Боже, великий, єдиний", "Заповіт") співаю стоячи, а після їх виконання артистам не плескаю в долоні.

[*]Знаю цей рік, і Володимирську гірку, і Десятинну церкву, і Аскольдову могилу, і життєпис Шептицького і...

[*]За кордоном бувала, але жити там відмовилась. Сміття годинами ношу в торбі в очікуванні смітника на вулиці.

[*]Отого останнього мудрого слова не не знаю, але маржинку пасуть в Карпатах на царинках одягнені в гачі пастухи, що вміють грати на флоярі.

[*]Не всі околишні замки бачила, але в деяких була. Сусідні ( та й не тільки) заповідники обходила не раз, бувала на Говерлі, на Пєтросі, Чивчині...

[*] "але не допоможеш 90-річній сусідці донести сітку з капустою додому..."
Як спам'ятаюсь - то допоможу.

[*]Навіть вирощую при можливості рідні квіти, а ще шукаю насіння куколю (ріс такий колись в житі). В останнє бачила його років 10 тому в Англії, у садибі Шекспіра

[*]Копати і рубати вже не дуже потрафлю (це діалектизм, означає: зумію, зможу), але мотичити (сапати), полоти, сіяти чи садити - люблю.

[*] Читала і Коельйо, і Сковороду, якого дуже люблю.

[*]Прочитала всі томи Гарі Потера, але також Шекспіра, Джека Лондона, Марка Твена, Теодора Драйзера... мовою оригіналу - Гете, Томаса Мана, Германа Гессе... Льва Толстого, Пушкіна, Лєрмонтова, Вересаєва... Шевченка, Франка, Лесю Українку, Ольгу Кобилянську, Свидницького, Симоненка, Гончара, Загребельного, Федоріва, Іваничука, Кльоновича ...

[*] Довженко - це такі образні твори, це така потуга, це... така життєва трагедія.

[*]Ніжки в меблях діти ремонтують, а також приносять мені нові цікаві книжки.

[*]Етнофестивалі - це добре. Шкода тільки, що це стало як щось показове, а не як тоді, на початку 90-х, коли світлої пам'яті В'ячеслав Чорновіл започаткував Великдень у центрі Львова й у Шевченківському гаю. Люди були у вишиванках (хоч це не вимагалось), співали гаївки (а не для них ансамблі це робили), вільно гуляли Шевченківським гаєм, а не за білетики.

[*]Попри все люблю свій народ, свою культуру, свою мову,
люблю своїх батьків, своїх вчителів, які мені цю любов змалку прищепили,
молюсь за душі тих, котрі нас вже покинули.
Люблю нинішню молодь зі всіми її вадами.

АЛЕ:
я "біла ворона", не женусь за модою, дуже стара,
тому маю такі погляди і уподобання,
які нинішньою молоддю сприймаються як пережиток.

А ще:
мене теж дуже болить питання культури нашого народу,
однак не люблю слова "рагуль".
Воно нав'язане нам, як і багато іншого.

 

ха, мені заімпонував вербальний шарж Molv
якщо серйозно, то автору вочевидь далеко не все рівно, що нині діється в національно-культурному "просторі".
Дозволю собі зауважити, що не все вже й так печально. Принаймі, років 10 тому я висловилась би значно категоричніше, позаяк тенденція і справді була плачевно-стабільною...

 

Дуже хороша тема. Так прикро, що ми мало знаємо про свою країну. Спитайте, приміром, у школяра: "Які історичні пам'ятки є в такому-то місті України?" 99% не відповість, навіть якщо вони там були. Все тому, що культура рідного краю не популяризується серед народу, а народ сам не хоче дізнатися - їсть те, що "модньо".

 

Читала про Рафаловича. До речі, як на мене, це одна з найкращих книг зі шкільної програми.

Принципово не п'ю напій, який змиває з рук мазут (перевірено).

Взагалі не курю.

Пісні чорних кварталів не знаю, народних знаю багацько.

Американські комедії не люблю, в театрі буваю 3-4 рази на рік.

"Тигролови" - одна з моїх найулюбленіших книг.

На етнофестивалях, на жаль, не була, але дуже люблю наше Пирогово - там теж можна багато дізнатися про культуру і побут народу.

 

Глобалізація.. від неї не сховаєшся

 

Питання топікстартеру (звиняйте, темостворювачу ): а десь середину між крайнощами ніяк не можна знайти? Щоб не протиставляти національну культуру усім іншим?

 

його давно "заклювали"

але ж не на форумах? тим більше - не на ЛФ?