Чому ми бідні..?

То не ми дурні, то ВЛАДА ДУРНА!

 

О! "Ми не дурні, дурні - не ми!"
Десь я ТАКе (приблизно) вже чув..?

ЗІ: піду, гляну, чи Рибка вже прокинулася...

 

Де!?

 

Там, де й "Мама мила раму", в букварику...

 

То ви таке читаєте!? А, любите до всього причепитись...

 

Як відправите наших студентів туди вчитися,то вони назад не приїдуть.Не такі вони дурні.Їхати назад,горбатитися а гроші і так вкрадуть ті хто буде при владі.Легше зостатися там,нормально працювати і нормально заробляти.
У нас в уряді вже є люди з євроамериканською освітою-і що щось зробили?
Направду напевне все таки прийдеться нам чекати як в легенді про Мойсея і сорок років.

ПАне Чорнобилець,невже діти виноваті,що викладачі їх не вчать?На одному з форумів,прочитав допис одного викладача медвузу.Мені страшно,каже,хто мене в старості буде лічити.Все життя оцінки ставив за хабарі,випускав тупих студентів а тепер страшно.Так що багато в чому і ми винуваті,вони(влада)винуваті в тому що створили такі умови,що викладач вимушений був дослухатися до свого шлунку а не мозку,а ми що прийняли такі правила гри і користуємося ними.І не думаємо що це вдарить по нас самих.

 

чому й далі існує такий міф, що "там" легше зостатися й нормально працювати й нормально заробляти?
там треба так само горбатитися . плюс, не для всіх життя на чужині - туга й смуток виїдають з середини.

 

Згоден.Але погодьтеся ,що ті що виїхали не дуже спішать вертатися назад.Яне кажу що там краще,там просто є відчуття стабільності,чого немає у нас,впевненість в завтрашньому дні.
Коли я був малим,то у піонерському лагері на КВНі ми задавали таку загадку:"Що передавало радіо 12 квітня 1961 року об 11годині?" Всі зразу говорили про Гагаріна і космос.Але відповідь була набагато простіша-виробничу гімнастику.
Ось так,як ви запитаєте жителя стабільних країн що скажімо він буде робити вранці 30 серпня якогось там року-він відповість-буду йти на роботу.А на рахунок чужини?Є можливо,я вже 28 років живу на чужині,топто рідною є Львівщина а я живу на Закарпатті.Так от привик.Ви скажете що це все рівно Україна.Так але інші люди,інші звички.Привикнути можна до всього,а до доброго привикати легше.Раз їдуть,раз залишаються,раз працюють і добре заробляють,значить там краще.Якби мені було хоч 30 років-навіть не роздумував би,однозначно поїхав.В мене колега виїхав років з 10 назад,він і тут непогано мався-приїжджає в гості,але каже що тут би вже не жив ніколи.Між іншим він родом з східної України,з їхньою ментальністю.

Якщо Ви там горбатитесь відповідно добре заробляєте,а в нас горбатитесь,а заробітку нуль,бо основні ваші заробітки забирають доморощені олігархи.Ніде в світі вони не ростуть так як гриби після дощу хіба в нас.Почитайте журнали з найбагатшими лбдьми.Найбільший відсоток з Росії і України-тих що стали недавно.

А мені здається,що доки людина не відчує страху бути без роботи(страху скажімо голоду) доти не навчиться цінувати роботу і її наявність.У нас деякі люди думають,що йому мають платити гроші лише за те,що він прийшов на роботу.Я одного разу найняв землекопа,він втикнув лопату в землю і пішов пити пиво.Казали сусіди,що він казав так,лопата в землі-робота йде.Коли я побачив,що він зробив за пів-дня,я був шокований.Зате ходив в сусідній магазин і напив пива на мій рахунок гривень на 30.Більше він не парацював.Заробив якраз на пиво,котре випив.І так є багато.Люди розбаловані СРСР не всі навчилися нормально робити і цінити роботу.А далі бігають і кричать,що бідні,що немають що їсти і т.д.
Ще був у мене випадок з майстрами,які штукатурили будинок.Договорилися по 1 долару за квадрат(тоді такі були ціни).Обід (неслабий) потрібно було давати,та й вечерю.Хлопцям настільки сподобалося,що вони перестали спішити.Роблять тиждень,другий-а було всього 100кв.м.Люди вже навкруги почали сміятися.Але вони спеціально затягували.На обід пили фляшку горівки,перше друге кава пиво майже така сама вечеря-супер.Після обіду лягали на годину поспати.А коли знайшли собі ще одну роботу тоді почали спішити і робити аби-як.Ну думаю я вас навчу.Напередодні розрахунку,я в розмові запитав,як їм подобаються обіди і вечері.Вони казали супер.Такий обід в ресторані коштує до 20 гривень.Це сказали вони самі.Ось і наступив день розрахунку.Ми порахували площу-100кв.м.-100 доларів.Далі я кажу,ви свою роботу ціните,і я її ціню,а чи маю я цінити роботу своєї дружини.Так кажуть вони.Ось тепер порахуємо кількість обідів і вечірніх страв.Горілка за мій рахунок.Вийшло так,що заробили хлопці за два тижні по 10 доларів.Взяли,мовчки встали і пішли.Більше вони напевне так не робили.

 

Вчора був на Метро - паркінг забитий. На касах черги, кошики прогинаються під товаром.

Позавчора - Арсен на Зеленій .... аналогічно , хіба но парковка у них завжди вільна )

А , Епіцентр. Теж вчора - парковка забита. Всередині повно людей. )


Хто бідний ?? Де бідний ?

Вмикаю 1+1, сюжет про після святкові переїдання. Показують пенсіонерку, питають , як себе почуває. Відповідь "ой , дітки , вже не маю сил їсти ..."

 

Ну от і їли б менше, може й були б багатші

 

ну зверніть увагу, що 60% (як не більше) з них закуповуються для бізнесу...

 

Мені видається, що вся наша біда не стільки у низькому благополуччі населення тепер, як у тому, що люди наші надто довго терпіли убогість. Як кажуть, "трудноє детство, дєрєвяниє ігрушки". І ті, що були в нас при владі - не виняток - у всіх є природне бажання "від'їстися" за всі роки поневірянь і забезпечити свою сім'ю.

Прибуток на теренах нашої країни надто довго був табу - розкуркулення, голод, зрівнялівка. Тепер же, коли комерціалізація процвітає у світі (і навіть вже має негативні наслідки у вигляді кризи), ми (і не треба звалювати все лише на владу - вони такі самі українці, як кожен із нас) почали гнатися за жаданими прибутками і перегинати у цій гонитві палку.

В ідеалі, комерціалізація влади - це зло. Але, одна справа, коли влада тихенько наживається на певних домовленостях з великим бізнесом і не заважає маленькій людині заробляти свою копійку. Зовсім інша - коли влада відкрито нагріває руки на всьому народові, а сама цинічно заявляє, що її руки нічого не крали, треба терпіти, бо то такий час, засівання доларами - українська традиція, потрібно рятувати (свої) банки (за наш кошт) від кризи і т.д.

Історія показує, що будь-яка влада є в тій чи іншій мірі куплена і стоїть за інтереси грошовитої частини суспільства, але ж на те вона і демократія, щоб дати продихнути і маленькій людині, а не чавити з неї останні соки з невинним виразом обличчя.

НМСД, ми перестанемо бути бідними, коли перестанемо гнатися за надприбутками - коли почнемо модернізувати виробництво замість вичавлювати останнє із зношеної інфраструктури, почнемо практично переходити на альтернативні джерела енергії (бо і тому газові, що нам медведі зажали, приходить кінець); коли врешті розширимо межі добробуту своєї сім'і до більш глобальних цінностей. Бо "наїстися" сьогодні - не так уже і важко, а треба зробити ще й так, щоб на завтра щось залишилося. З психологією "врєменщика" не збудувати нічого гарного - і держави у тому числі...Дяка за увагу. Вибачте за багато букв.

 

НМСД -??????????????

 

А чего ж вы "туда" уехали, раз нужно так же горбатиться?

 

То тільки у нас бідність/багатість вимірюється кількістю з"їдженої їжі.

 

Бідні-бо дурні, зависливі, жадні,продажні і не думаємо про майбутне в цілому.... а тільки кожен сам за себе, і у всіх хати зкраю

 

А у других чем? Количеством дорогих машин и бриллиантовых колец?

 

іншими статками, але не кількістю їжі. Нормальний рівень життя є тоді, коли витрати на їжу складають до 20 відсотків від всього бюджету людини/сім"ї.

 

просторим та якісним власним житлом (не менше 50 квадратів на особу), хорошою екологією, кількістю вільного часу

 

Там зарплаты в 5-6 раз выше. Но не голодать же нашим людям.

Этого уже почти нигде нет.