Чому ми бідні..?

Марусю, Олю,розясніть!- для мене поки що залишається нерозгаданною таємницею, як можна придбати наступне житло-більше і краще від попереднього- не докладаючи плюс коштів готівкою чи не беручи кредит? Дивина!
Нам, щоб крокувати далі у питанні трохи більшого помешкання, необхідно додати принаймні стільки грошей, скільки реально можливо отримати за свою при її продажі...

 

як цікаво - в сша будинки продаються навіть разом з холодильниками, а в нас голі і обдерті
в новобудовах також нічого нема, треба купити все починаючи від унітазу

....про прожитковий мінімум - їжа, одяг, взуття, меблі, побутова техніка
про інше (здоров*я, освіта, відпочинок, розваги) ще ніхто навіть не заїкався

 

Я по сути с вами полностью соглашаюсь. Единственно напомню историю, с какого момента люди налоги перестали платить. Это было, когда Звягильский был премьером. Он посчитал, что зарплата выше где-то в эквиваленте 200 долларов, это сверх прибыль и все что выше облагается 90% налогом. Шкала собственно налогообложения и до этого была прогрессивной. А пенсия тогда можно сказать не гарантировалась.Но после этого народ почти полностью ушел в тень.

А сейчас вернуть всех на свет закона до сих пор тяжело. Нанимателю выгоднее, он много чего не платит. Накладные, проходные, социальные, пенсионные, налоги всякие..... Пенсия, тоже непонятно, что и как, социальные, ну уж не знаю, что можно получить на эти, хотя и в санаторий ездил.
Т.е. так вроде вырисовывается, чтобы понятные и стабильные правила игры в социальной сфере были. А что можно сейчас ожидать, какой стабильности ? Хотя пенсионерам, как "электорату" добавили. Тут у всех партий было полное единодушие, спорили, лишь кто больше даст и кому больше поверят.
Большие пенсии, и малая производительность......... - страна бедная в результате.

 

Може ми не дуже докладно оповіли ситуацію але в середньому якщо ви хочете не втратити на хаті, то робиться так.
Купуєте хату, спочатку невеличку але в доброму районі за $200 тисяч. З ростом економіки ваша хата набирає цінності і вже через рік коли ви знову хочете її продати вона виросла в ціні, ну скажімо на 50 тисяч. Отже тепер вона коштує не 200 а 250 тисяч.
Позику ніхто не відміняв. Оригінальна позичка що ви взяли на виплату і надалі за вами рахується, мінус лишень той інтерес що ви встигли виплатити за перший рік, а якщо ви щей виплачували більше ніж треба то ви скоротили свій інтерес. І ось тепер ви продаєте хату не за 250, які ви спокійно можете за неї взяти а за 270, бо добре ся вторгували.Отже виходить, що за рік ви заробили на хаті 70 тисяч. При тому що ваша позика є $200 тисяч - мінус те що вже виплачено.

Тепер ви вирішили купити нову хату. За стару ви банку заплатили ті $200 тисяч що були за неї винні і купуєте нову скажімо за 350 тисяч, але тепер ця хата є більша і ви дали 50 тисяч з тих що заробили на перший внесок, що вам дозволяє взяти добрий кредит в банку під невеликий процент. Або й того краще дали лишень 10 тисяч на перший внесок, а решта 60 - то ваші зароблені. Ну скажімо, ось ця нова хата хоча і дорожча але вона більша і скажімо в не найкращому стані. Всетаки у вас є готівка завдяки якій ви можете оновити майже все в цьому будинку.
Тепер ви власне те і робите. Ремонтуєте хату, все там направляєте.

Проходить знову якийсь час, і ви вирішуєте що ви більше не хочете тої хати, але тепер вона не лише виросла в ціні бо економіка росте а й тому що ви вклали в неї певний капітал. В залежності що ви зробили, кожен вкладений доллар вам може принести прибуток в два-три.

Тепер коли ви вирішуєте продавати хату вона коштує вже не 350 тисяч а цілий 475 або й пів мілліона.

Ви можете купувати нові хати дорожчі, а можете і дешевші. Це вже як вам буде виходити і де знайдете добру хату.

Але по при все те позики ніхто не відміняв. Ви просто рухаєтесь в тому напрямку в якому вам вигідно і платите той морґедж який ви собі можете позволити.

Тут ще є також багато ньюансів але власне таким способом стрийко і стрийна мого чоловіка збили свій капітал в Едмонтоні в Канаді.

 

Ні не "чорний бізнес", крокодилів, алігаторів вирощують в спеціальних фермах, все легально.

 

Тут надо только чуть пояснить. Если Маруся-мама не очень возражает. Не возражаете ? Это при росте экономики и цен на недвижимость. В проитвном случае, как сейчас, ты покупаешь за одну цену, а продать можешь и дешевле. Т.е. реально деньги теряешь. Т.е. как и везде надо смотреть, что кругом происходит с экономикой, чтобы не пролететь.

Хотя выигрыш в деньгах, тоже сомнительный, если посчитать, что уходит банку, даже и при росте экономики. Первые годы выплачиваешь проценты. Тут возможны варианты, и можно и при росте экономики заплатить много больше в целом, чем стоит дом.. Хотя теоретически считается, что дом почти 100 процентно вырастает в цене за 5 лет.
Самый лучший из всех вариантов - выкупить дом и расчитаться в долгами, как можно скорее. Если, естесственно деньги есть.

И даже при этом расчитывать логично и иметь что-то на "черный день". Как подушку безопасности. Вообще во многих случаях, по моему наблюдению, наши, как правило живут лучше, в голове кешевая психология (наличные, есть нет). Да и нет привычек по ресторанам каждую пятницу ходить. Домашняя еда всегда лучше. А вот местные аборигены, уже избаловались.

А вообще многие местные аборигены, взявши кредит для учебы, выплачивают этот кредит лет до 35. Достойно уважения, конечно, знали зачем и на что брали. Но уж как тут не вспомнить наше бесплатное образование.

 

Певно мій допис адміністрація ЛФ розцінить як оффтоп, "не в тему", але яко так звертаються , то треба шось відповісти.

А хто казав, що я біла?

Теж є реалістом (можемо започаткувати "клюб реалістів"). Но і рожеві окуляри вже давно побились
А от якраз наводити перелік рис НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ українців, серед яких є звичайні ЛЮДСЬКІ риси, то...не багато на себе берете? (тіко не треба зараз уточнювати, що то написала газета - Ви ж то "зацитували" на ЛФ)
І зараз відповідаю за себе: на щастя, траплялось спілкуватись з представниками різних націй і були серед них різні люди - як добрі і чесні, так і заздрісні та жадні злюки. Ну і, знаєте, таке не встановлюється питанням "А якої Ви національності?". Типо, українець - обов'язково заздрісний...Аж смішно від таких "глибоких" думок - вони власне і називаються стереотипними. А як створюються стереотипи? - Коли людина дивиться крізь певні окуляри...(колір не вказую, можуть бути просто викривлені лінзи:wacko1
Усьо. Бувайте здорові!

 

То что местные вообще слишком много влезают в долги это без вопросов. Когда я ходила к адвокату узнавать свои права и обязаности он очень удивился что у нас нету никаких долгов кроме дома. Он просто нас зауважал, потому как к нему приходят люди с долгами в 50 тысяч долларов на кредитке где процент 25% годовой. Это ж ужас, тихий!!!

Ну а дом выростет в цене всеравно. Просто несколько лет назад было с этим легче потому что цены на недвижимость росли быстро а сейчас во время кризиса они упали, но цены всеравно поползут вверх. Не в этом году, может не в следующем но поползут.

Я тоже взяла кредит на образование и выплатила его при первой возможности, чтобы не платить высокий процент когда началась заворушка с процентами. Были у меня деньги и я могла их себе оставить, но мы ведь думаем мозгами и понимаем что в банке дают три процента в год а лоны хотели повысить к шести, то что выгодней держать деньги в банке или выплатить лон?

Ну а если кто-то не знает то мы объясним как мы выплачиваем дом. Если мортгедж на 30 лет, то первые 10-15 лет мы выплачивает интерес, тоись процент, а уже после этого выплачиваем саму стоимость дома. То в конце 30 лет вы выплачиваете двойную стоимость дома.

 

Марусю, дякую! Читаю- все так гарно звучить...
Тут у нас в Угорщині мало, хто може позволити собі отак «бавитися» в квартирне питання...ну хіба ті, хто має можливість «власними» силами і з мінімальними витратами відновлювати житло! І при неодмінному загальному зрості економіки в країні, при стабільній ситуації цін на житло. На продажі побудованого будинку завжди втрачається....(дорогі будівельні матеріали і робоча сила, непомірно високі послуги юристів при переписі старого-нового майна). Пересічному мешканцю не є вигідним викінчувати хату на продаж, з можливим розрахунком, що для когось. А тільки один раз для себе- на всі часи, пожиттєво. І якби воно те все йшло гладенько, а то- на нервах, коли на кожному кроці на вас чатує інсульт....
Того, хто купує, рідко влаштовує стан пропонованого, яким файним він не був-новий господар обовязково буде перероблювати все на свій смак і лад! І навіть, якщо і подобається вигляд і обладнання, то всеодно буде "крутити носом" і висловлювати незадоволення, аби збити ціну. Тож не варто надто старатися. Вартість реальну має лише місцезнаходження помешкання, його земельна територія. При продажу квартири має бути акуратною і свіжою хіба що кухня і ванна, що теж, зрештою, є субєктивним мірилом привабливости.
А позики..ті знайомі, хто брав валютні позики ( що мають менші відсотки, ніж форінтні) весною-літом, тепер бідкаються, як будуть в нинішніх умовах виплачувати все зростаючі відсотки....

 

сьогодні перечитала останні 5 сторінок - веселилася...
дякую. (а потім кажуть, що в нас, кобіток, такий вузькоколійний фокус, що ми чоботами різницю в устроях вимірюємо. але факт, - сьогодні випадково купила собі аж дві пари дизайнерських чобіт, й одні, - ха! Анна Кляйн з крокодилячої шкіри - 79 баксів. другі, - теж модняцькі шпильки - 40.
а вся справа в тому, що в Україні ще нема магазинів зі зниженими цінами куди з виробництва потрапляють залишки товарів. я вже аж сьогодні пішла до менеджера того магазинчику вияснити, як працює та система й як до неї причіпитись, щоб відкрити магазин на Левандівці. тому ті ж холодильники, меблі, посуд й техніку можна в Штатах знайти не розоряючись особливо. місця просто треба знати. інша справа, що ті чоботи, наприклад, тут зовсім не потрібні - до мого дрескоду не підійдуть, в церкві - тепло, та й машину в мештиках (хоч й на шпильці) зручніше водити - ой, - в мене сьогодні був суд, заплатила астрономічний штраф, але права не забрали й пунктики теж не рухали))

це надто райдужна картина.
а тому в мене нема , наприклад, знайомих, які б просувалися такими темпами.
навкруг Торонто минулі роки ціни ось так росли, в Сієтлі, ймовірно (згадуючи Олю), на Флориді (тому тепер там такий обвал, що родини купували по 2-3 хати в розрахунку , що встигнуть продати й обагатитись легко. ось тепер втрата роботи , неспроможність виплатити й конфіскація. )

крім того,
- оці низькі проценти, 5-6, - позичок в банку, які дозволяли новоприбулим українцям-мексиканцям-циганам купувати хату. але щоб банк дав позичку на 200 тисяч - ха!- треба мати стабільний заробіток й перший немалий внесок нехай, 15 %, що було б 30 тис. чистоганом. (що назбирати в перші роки на прибираннях нелегко дуже.)
а по решта цілій Америці далеко не так стрімко росли ціни в рік. 5-7 % максимум.

крім того,
- стрийки та стрийни , староприбулі, колись брали позичку в банку під 17-18 %. і виплатити їм будинок, поставити дітей на ноги було ще важче. бувало, в туалеті воду не за кожним спускалося й одяг з родини в родину переходив секондхендом. ось ці, до речі, "баняки", як неповажно часом їх називають, будували ще й церкви-школи-пластові осередки за свій рахунок.)

щодо хворих, на рак, то тут , в цьому американському суспільстві надзвичайно розвинена система неприбуткових організацій та фондів.

.... в крамничці під час розрахунку продавець запитає :" Чи не хочете, бува, дати долар в Фонд хворих на цукрицю ?" дитина зі школи принесе аплікацію-запрошення стати спонсором якогось клубу, український Фонд-Музей пришле запрошення на фуршет (З тим, що принесеться й чекова книжка) щодня 20 телефонних дзвінків як не від пожарників , то поліції (так, їм теж гроші треба) .

:biggrin:
та що там казати, сьогодні на суді, який проводить мер містечка, до речі, той самий мер давав поблажки, як от мені, а потім вкрадливим голосом питав :"А чи не маєте бажання якесь грошенятко виділити у Фонд хворих на рак?" .... а суд же відбувається у Мерії, в актовому залі підсудних чоловік з 80 ... розгляд справи чує кожен й кожен бачить, що штраф міг би бути більшим й кожен бачить душевні муки підсудного й питання Мера : "Тільки п"ять доларів ?..." смішок в залі... пауза.. "П"ятнадцять?.. добре, дуже дякую.. я записую - "15 $" у фонд..."

тому на питання "Чому ми такі бідні?" нема однозначної відповіді. на мою думку, українці не бідні.
скоріше, обдурені рекламою, яка нав"язує барахло всяке й гламурненький стиль життя.
обдурені владою, яку ж самі обирають.

тему цільового використання грошей "ахметова-пінчука-родини-митників-банкірів-депутатів" не зачіпатиму .
до речі, в Штатах корупція й лоббізм інтересів мають теж широкі масштаби. головне - не попастися. бо як журналісти дізнаються - капут кар"єрі.

 

Я не дуже добре пам*ятаю хто був основоположником американської економіки (треба буде покопатись в книжках) але власне цей капіталізм мені дуже подобається, бо тут не лише так аби багаті забили свої кишені долларами, тут і для пересічного громадянина є можливість доробитись і мати всі добра.
Тому я дуже проти соціалізму який нам зараз хочуть нав*язати, але це offtop.

Mavko, може трохи і райдужно і напевне в умовах сьогодення не так легко як це було 15 років тому, але я ніде і не відмовляюсь від того що треба працювати. Але знаю людей які не давали 15% перший вклад а лишень кілька процентів і отримали добрий кредит в українському банку під невеликий процент і з добрими умовами.
Ну в нас тут молода еміграція трохи жадна але громаду підтримують, збираються і пласт підтримують, і відділи союзу українок створюють свої, і роблять вечори різні.

Порівнювати Україну до Америки не буду лише тому що я зараз не дуже відчуваю вплив кризи ну хіба те що втратила гроші на пенсійному фонді але ті гроші до мене повернуться і знаю що якщо у мене є гроші в банку то вони захищені державою, а ось в Україні такого нема. Люди зараз навіть не можуть собі взяти зарплату з банку, хіба через суд. Корупція яка відбувається в Америці так сильно не б*є по моїй кишені.

А до мене не дзвонять ні пожежники ні поліцаї але приходять листи де вони кажуть що пожежники в нашому місті це люди які працюють на власний страх і риск і ніхто їм за це не платить і гроші від нас не вимагають а лишень просять чи не були б ми такі любязні.

 

тут добре дуже бідним, або дуже багатим. пересічні працюють по 48 годин в тиждень, обкладені податками й світу божого не бачать. хіба з вікна машини.

ось оплачувана відпустка за бейбою в Штатах яка задовга ? (тут на форумі є дівчата, котрі мають щастя дякуючи українським законам бути з дитиною до шести років, чи не так ?)

 

Ну відпустка залежить від вашого місця праці. В середньому це буде три місяці але он моя знайома яка працює на Джонсон і Джонсон сиділа вдома з дитиною рік, і за нею збереглось робоче місце зі всіма сіньйоріті і тому подібне.

Мій чоловік коли працював при багачах казав що вони працюють неймовірну кількість годин. Це були фінансові керівники корпорацій. Вони то аж ніяк не пересічні, але вони виходили з дому раненько а приходили в десятій вечора. Коли мого чоловіка виганяли з роботи після 8-ми годин як він так відсидів. Просто казали - забирайся додому. Юнія не дозволяє перепрацьовуватись . А як він міг знати що богач виходить так рано і повертається так пізно? Та бо зранку був він на зміні, а ввечір мій тато:biggrin:

Моя сестра і товариш працюють жахливі години, а це тому що працюють на магнатів фінансистів. Обоє працюють на банки, то їх вимотують жахливо. Там навіть не постає питання про 48 годин, вони там чуть не ночують і гроші не такі завидні.

 

Я , Вам , скажу що в Канаді це 1 рік (52 тижні) Де би Ви не працювали. Це від держави.
А дальше , як в кого.
Моя жінка працює для сіті , то її ще після того дали 3 місяці.Зараз вона на парт -таймі сидить і додому роботу бере.
Можна жити, не зле.
А в мене робочий день 10-11 годин , деколи субота до обіда.

Ми теж з з жінкою будували для себе хату .Думали що буде яk не на все , то хоть на довго.
Плани змінилися , мене посилають в відрядження на довго і далеко.
Так як в нас родини тут не має , то не має кого попросити щоб за хатою дивився.Бо за нею постійний потрібний догляд , некажучи про кошення трави і відкидання снігу.А наймати фірму - "то шкірка вичинки не варта".Дуже дуже дорого вийде.
То вирішили її продати.Поставили на продажу , теж приходили покупці носом крутили - вікна завеликі /замалі.Плитка на підлозі керамічна не така , бла , бла , бла.Завжди є люди які будуть незадоволені , або вдавати таких.
Хату таки продали.Ціну прийшлося трохи скинути не багато.
Зараз купили кондомініум (квартиру).Коли прийде час їхати - двері закрив.Кабель/телефон відкючив.Все решта входить в плату за мейтененс, яку будуть стягати прямо з рахунку , як і морґедж теж.І все - чистий спокій.Перед самим відїздом продасться ще авта(які не думали теж продавати)- знову хтось буде носом крутити.От таке тут життя.Не має , як в Європі постійного житла і життєвих планів.

 

Зірнице, от Маруся вже Вам роз"яснила, то повторюватися не буду. Одне хочу додати, що з фінансами тут дійсно важко вгадати. Тут люди стараються вкладати в нерухомість, в навчання. І наші люди так само робили. Багато вже людей хати посплачували навіть. Перше брали на 30 років, за рік перефінансовували на 15 років, а ще через рік - на 7. От і посплачували. І я мала хату майже сплачену, але потім почали мене лякати, що нащо ти то робиш, ти ж всі свої гроші підставляєш на випадок якогось нещасного випадку. І я злякалася і витягнула гроші з тої хати і вклала ще в пару. А тепер і маю гроші, і не маю. Бо з тою кризою хати попадали в ціні, толку з них ніякого, от хіба маєш заняття, як їх задіяти, щоби самі на себе працювали і ще якийсь дохід приносили. Для того я і в процесі відкриття бізнесу по догляду за літніми людьми. Але подивитися на тих, хто посплачували, то і їм несолодко. Такси по 500 дол щомісяця платять, а ще страхівку. І до того, нема як нічого списати з річного доходу. Та ще й купу податку платиш на зарплату свою. І будь мудрий! Певно найліпше тим, що живуть одним днем. Ніц не мають, але зато живуть в своє задоволення.

Нема, бо люди призвичаїлися кочувати. Щоразу хочуть щось нового і кращого, бо воно доступне. А в Європі пересічні громадяни тяжко чогось досягають, тому тримаються його. Моя сестра працює в коледжі, то розказує, що як тільки десь на Боїнгу, чи ще у яких великих компаніях великі lay-off(и), то відразу в них переповнений коледж. Люди не сидять, не чекають Божого змилування, а старають освоїти нові професії і шукати нові роботи. Та і взагалі, в Америці ( точно не знаю про Канаду) люди дуже багато працюють, поки мають силу. Такі собі воркаголіки. Двоюрідна сестра, як була тут в гостях півроку, то її перше враження було, що "...якби я так працювала багато в Україні, то була би вже мільйонеркою!" І повернувшись в Україну таки так і працює багато, щоби ремонт квартири зробити, меблі покупити, за машину гроші віддати. Певно треба потрохи українських людей сюди на стажировку на рік-два присилати, то би і назви цієї гілки не було...

 

не знаю. багато?
а багато людей можуть прожити за прожитковий мінімум?

 

Існують аргументи, до яких потрібно дорости.

 

Тобто ви стверджуєте, що такі риси характеру притаманні ЛИШЕ українцям?

ПиСи Я тут недавно $ 4000 муніципального податку заплатила. Блін, ну чого податки найвищі в Техасі?

 

Стверджую те, що вони є.
Ви заперечуєте?

 

Звичайно , що працюють.В Канаді може трохи більше соціальних програм .Одна з них держ.мед страхування . Але манна небесна не падає.
Закон простий - no money -no funny , або реальніше - no food.
А на північному заході в Едмонтоні , коли хочуть багато встигнути за період короткого літа -частково осені -то дуже багато працють.
Мій кум (моя дочка його похрестниця) працює на дорогах.То починаючи з квітня -травня і до холодів його робочий день 13-14 год. включаючи суботи і дуже часто неділі.Звичайно , ніхто шуфлею асфальт не кидає , все роблять машини.Але навіть стояти біля того і нічого не робити , коли сонце пече з гори , а асфальт знизу - то приємного мало.Ну і зарплата в нього відповідна.

А що до "стажирування" , як Ви кажете , привозити людей з України.То я кілька разів вже чув таке -"що не хочу я тих грошей і не хочу так тяжко працювати.Поїду кілька разів до Перемишля на базар і мені вистарчить"...Тут , як кажеться, кожному-своє.