Чому має мучити совість, якщо нема болячок?

Якщо воно прозвучало так що такі люди позбавлені Божого благословення, то це зовсім не те що я хотіла сказати. Я мала на увазі що в випадку плідності в певних жінок лоно відкрите, а в певних закрите на сьогоднішній день. Як онто було з жінками Якова Лією і Рахиль.

Бог закрив лоно Рахиль з певних причин але не на вічно а до певного часу.

І ще дуже цікаво наступні цитати, яка реакція Рахиль на те що вона неплідна.

Рахиль настільки зла що її сестра плідна що вона починає шантажувати свого чоловіка. Деякі жінки також вдаються до шантажу свого чоловіка, і навіть починають говорити що Бога нема бо як таке може бути що одним все а іншим нічого.

 

Якшо людина чогось дуже хоче і до того йде і їй то не виходить раз, другий, третій то людина спершу починає перейматися. Разі по восьмому в людини паніка. Потім істерика. Потім розчарування і далі по колу нова спроба, невдача, розчарування/істерика, байдужість, нова спроба.

І таки так шо то для неї стає сенсом життя. І треба сильно важати шоб часом не пояснювати людині шо воно (то до чого людина йде) ій не конче треба і шо треба лишитися того ровера. Бо то дійсно стає сенсом життя і можете людину лишити без мети. А без мети людина може і на той світ раньше часу податися чи просто здеградує повністю.

Ліпше най людина перепсіхує і перед новою спробою може вона і прислухається до якихось ваших порад. Але не до порад чи переконань про недоцільність її мети, а до порад як краще ту мету досягти.

Кажу вам як людина, яка якраз перебуває на стадії розчарування .

Припускаю шо коли настане N-на невдала спроба то людина таки зламається. Ну то шо ж тут поробиш. Деколи ліпше зламатися, ніж відмовитися від мрії.

 

Йшлося про пару християнську, а не просто українську.
І тих, хто не має дітей, вони знають і добре знають причини, чому дітей нема. Бо звідки би раптом знали, що ті пляцком падуть, аби лиш дитину мати. Бо дитина для них - самоціль. А ніщо не має ставати на місце Бога.

 

Якщо Господь чогось не дає, а тим більше дітей,значить є на то причина ,але чи це зле чи добре ніхто не може сказати.
Знаєте є багато прикладів із життя, що дуже вже в Бога чогось просимо,просимо і не кажемо (нехай буде воля Твоя, а тільки "Дай",надоїдаємо щоденно)і Він вже посилає, а натомість забирається інше...
Актор К. Хабенський розповідав, як не було 5 чи то 8 років у них дітей, а вони все просили в Бога( навіть сон був віщий, та ніхто не хотів чути нічого), а була у них ідеальна сім"я ,усе в них ладилося...От Господь дав їм дитя ,та під час вагітності його дружина їхавши за рулем автомобіля чуть не попала в аварію,закрутилась голова, обморочний стан,останні місяці і підоздра на "онко":girl_cray: і лікуванння в Штатах нічого не дало.Народилась дитинка,а маму на лікування, витратили всі заощадження і щей родичі і друзі актори допомагали та не врятували, залишилось напів-сиріткою дитя, хто-зна як воно відбувається і чому,але розповідь була криком його душі.:girl_cray:
Звичайно хочеться всім свого продовження в дітях ,онуках, так влаштоване життя...:girl_curtsey:

 

Оці речі мені власне є незрозумілими.
Це ж тоді не можна віруючому проповідувати до невіруючих, ну бо він ситий.

 

Знову ж таки ви все трактуєте з точки зору що хтось себе вивищує і моїм словам приписується той зміст, який я в них не вкладала. І тільки тому що я вжила поняття Божого благословення не означає що себе вивищую. Якби я власне так вважала то мені було б наплювати на те що в когось нема дітей і я б навпаки всім втирала постійно - АГА!!! Ви такі сякі, а Я!!! он Я!!!
Ніде я такого не говорила і не натякала, а якраз навпаки з самого першого допису пишу що я сопереживаю за тих людей які не мають наразі того благословення на ймення батьківство. Причини через які вони не можуть зараз мати того що дуже хочуть мене не надто цікавлять. Мене цікавить лишень те що Я можу зробити щоб Бог їм подарував дитину, щоб Бог відкрив лоно жінки і вона народина дитину. Мені всеодно чи це моя близька подруга а чи мій найбільший ворог. Навіть якщо я тої людини зовсім не знаю я всеодно буду їй бажати того благословення, яке є на тих жінках які змогли завагітніти і народити.
Лише тому що я вживаю це слово не означає що я себе вивищую.

 

При чім тут віруючий/невіруючий. Невіруючий не має навязливої ідеї.
А той хто чогось дуже хоче, але не може то він готовий того хто має зубами загризти, а не до порад дослухатися.

 

Те що ви описали якраз і є навязлива ідея - загризти того хто має!

Якісь дуже комуністичні у вас направлення - відібрати в багатих і роздати бідним. Буржуїв всіх до одної ями. Отже виходить, що хто має то в нього треба відібрати інакше той хто не має не заспокоїться. Бо тоді ж справедливо - і сам не гам, і другому не дам. Чисто по-українськи і «по-християнськи».

 

Фрезія не писала про нав'язливу ідею, а про втішання. Втішати неплідного може лише неплідний.
Маруся, схоже, має рацію. Ситий ще й до всього має мати черстве серце, бо й так йому будуть рота затикати.

 

Загризти того хто має ніхто не збирається.
Деколи загризти хочеться того, хто має (наша влада, наприклад) але чомусь іде до нас (до тих, хто не має не те що дачі чи машини, а й на фрукти, дитячий літній відпочинок чи не дай Бог захворіти) і при цьому переконує нас, що нам того чого ми прагнемо, не треба прагнути, раз нас Бог цим не благословляє (ми не народилися дітьми депутата, благословенними з народження достатком, а спроби наші покращити матеріальне становище тяжкі і марні).
Мова не йде про заздрість до багатства - та будь ласка, у кожного своя доля. Але коли багатий на якийсь дар (без докладення для цього власних зусиль) приходить і каже бідному (який працює над тим щоб досягти того, що іншому дано від народження), що він "зациклений" на тому...
ну не сприймається воно трохи, викликає або роздратування (у мене, наприклад, певно викликало би якби хтось взявся мене "рятувати" таким чином коли я не прошу), або у деяких - бажання "загризти".

Коротше кажучи, говорити можна, і може інколи і треба спробувати показати інший вихід якщо людина б'ється у надто високий мур - але якщо в голові є оцінка "зацикленість" - навряд чи та людина цієї оцінки не відчує сьомим чуттям..
мені здається, тільки глибоке розуміння здатне відчинити двері змученого серця.. може я не права, звичайно, декому і "потиличника" треба, струснути.. але тут надто сильні інстинкти задіяні. Один з основних. ІМХО.

 

А якщо люди підходять до такої розмови із молитвою? Чи комусь не може боліти за когось?
Я коли дивлюся в очі своїх дітей, дуже часто (не щоразу, але щодня точно) думаю про тих, хто дітей не має, а прагне мати й прошу Бога про ласку для тих людей.

І тут ідеться не про політику, Фрезіє. Не треба сюди владу будь ласка.
Я мала на увазі християн, говорячи про тих, хто має.

---------- Додано в 10:26 ---------- Попередній допис був написаний в 10:13 ----------

Іще один приклад.
Має хтось переді мною борг, скажімо на сотню-дві. Одного разу під час молитви мене осінює, що треба людині той борг забути, бо вона не має грошей ще більше як я. Так і роблю. А ця особа ж може сприйняти це зовсім інакше, що в мене з'явилося багато грошей і ті сотня-дві мені не зроблять різниці. І коли я при розмові скажу, що "гроші не мають керувати в житті", чи почує мене та людина, чи вирішить, що от легко мені, багатій, казати?

 

а тоді до чого ці слова?

 

Звичайно, просити про ласку для тих хто не має того що ми (я теж прошу, не кожного дня і навіть місяця, але коли згадую одну пару в іншому місті - прошу, вони як ніхто на це заслуговують.. і це якась насмішка долі: чому дається алкоголікам, а не дається хорошим людям.. хоч вони не нарікають і не робили спроб штучного запліднення. А одна така пара вже пенсіонерів, які зворушливо турботливі і лагідні одне одного - але бездітні - мої сусіди.. чому вони такі неблагословенні, коли очі їх світяться любов"ю, чому? чому ті хто скандалять і ненавидять одне одного, мають дітей, а ті хто люблять -не мають і вже ніколи не матимуть?.. )
З молитвою можна, подумки можна.. але реально підходити до реальних людей - це інше. Можна, але краще якби підходили ті, хто переборов такі самі проблеми - це надихає як взірець. ІМХО.

Ну нехай не влада, нехай будь-яка нерівність обдарування звище, не залежна від наших зусиль. Я хотіла лише показати на прикладі, що обдаровано нас чимось далеко не завжди за наші "заслуги".

нехай Rebbit пояснить, але я так зрозуміла що слова стосуються випадку, коли той хто має, хто "благословенний", "повчає" або радить відмовитися від зусиль тому, який не має і який "неблагословенний".

 

Не можна таке порівнювати. Це перше.
А друге, не нам судити, коли і чому хтось щось має отримати. Якщо не мають ті, хто, як нам здається, найбільше заслуговує, то на це є причина, Божий план.

 

Можна, звичайно, і навіть потрібно - але чи дієвим це буде в різних ситуаціях?.. в багатьох випадках проповідників уникають, не сприймають, якщо вони наближаються до невіруючих і починають проповідувати... тому що - несприйняття, таке саме як якби невіруючий прийшов до проповідника і почав йому проповідувати атеїзм.

А от коли сама людина відчує спрагу, дозріє, почне шукати.. коли вона сама прийде до проповідника - тоді ефективність буде вища.
Правда, важко бездіяльно спостерігати за тим як мучиться хтось, кому ти б міг допомогти якби він позволив... треба мабуть шукати підхід щоб викликати бажання, якщо несила дивитися, але все ж таки не бути нав'язливим - бо то часом більше шкодить ніж помагає, ІМХО.

 

Фрезіє, я казала не говорити про владу, бо то ніяке не обдарування Богом, то крадене.

То все наш, людський суд. Причина завжди є, і часто дуже глибока й проста.

Ну але ж і таким можна сказати, щоби замовкли, бо вони слабкодухі, "лузери", бо змирилися й перестали боротися.

---------- Додано в 11:31 ---------- Попередній допис був написаний в 11:30 ----------

Дієвим чи ні, вирішувати не нам. Є Той, Хто пом'якшує і камінне серце, якщо захоче.
А зерно може бути посіяне заздалегідь.
Часом треба пряника, а часом - таки скальпеля.

---------- Додано в 11:35 ---------- Попередній допис був написаний в 11:31 ----------

Нав'язливість - це зле в кожному випадку. І якщо нав'язливо чогось прагнути, щось отримати, і якщо нав'язливо бажати в комусь щось вилікувати.

 

Дуже шкода що ви перекручуєте все що я говорила і хотіла сказати. Ви перекрутили всі слова і поняття і знизили їх до такої якоїсь людської заздрості. І де я писала що треба відмовитись від того щоб прагнути мати дітей чи що я вище інших. Вибіркове читання у вас.
А rabbit просто дуже чітко сказав думку яка існує в багатьох, що ті у кого є, з тих чи інших причин, перешкаджають тим у кого нема. Отже їх треба загризти, зрівняти з лицем землі аби око не мозолили, а тим більше не подумали собі «повчати» когось.

 

Згодна.
Тобто, доля така людині дана, і вона має її прийняти з гідністю, спробувати зрозуміти в чому полягає її робота у тому житті яке вона проживає при таких стартових умовах, що вона може на своєму місці зробити, як втілитися
(дехто сказав би тут про "свій хрест" - але я не сприймаю такої термінології, хоч то, може і християнське формулювання. для мене ближчий термін "робота".).

Гм.. цікаво, а яка причина дитячого перитоніту була у моєї знайомої, яка через склеєні спайками внутрішні органи не могла мати дітей пізніше у дорослому віці?
..напрошується тільки один (крамольний) висновок: причина в тому, що її таки врятували лікарі, а вона мала би померти згідно задуму, який вони порушили, і не лишити нащадків..
Правда, завдяки ЕКЗ (перша спроба невдала, на другу спробу її благословив отець, казав молитися про Божу волю, бо тільки Бог має дати благословіння на зачаття, відслужив службу, жінка молилася - і зачаття благополучно сталося, прижився один ембріон, народилася дитинка) ті самі лікарі і спокутували свою провину, виходить.

 

Доля, або випробування. Іноді те, що людина має, дається їй як знаряддя до спасіння. Іноді, як в історії зі сліпородженим, щоби показалася через то Божа сила.
От не мають люди дітей, але моляться, просять Бога про дар і водночас служать іншим, тобто не зосереджуються на собі. І Бог дає їм дар батьківства по якомусь часі, і той дар послужить на збудування багатьох, хто їх знав.

А буває ще ситуація крайня, коли люди так зосереджуються на своїй біді, на своєму горі й болю, що перестають прагнути чуда, хоча за звичкою про нього просять і говорять іншим. І Бог не дає, бо бачить серце людини, бачить, що вони не зможуть то чудо прийняти, бо вже його не хочуть, бо занадто полюбили свою біду. Чи повинні таким "зацикленим" допомагати інші люди?

---------- Додано в 11:56 ---------- Попередній допис був написаний в 11:55 ----------

Церкви є проти ЕКЗ.

 

Я в курсі. Тому було і дивно і водночас приємно що саме до неї і її проблеми поставилися індивідуально, а не формально. Хоч з точки зору вищих інстанцій церкви це, мабуть, певного роду "відступництво".
Тим не менш, диво сталося, бо про нього і молилися і діяли, при цьому не робивши нічого чого не існує у природі - у природі теж не всі запліднені клітини і не щоразу приживаються в організмі жінки.

Людина без ноги теж не може лише молитися, а має і молитися, і шукати лікарів, робити операції, ставити протез - щоб здійснилася нарешті її заповітна мрія вільно рухатися.