Чому люди вірять в те, в що вірять?

Я б просто поміняв місцями чисельник з знаменником у формулі.

 

ну так, резерви.. але основне - бажання. В принципі, "задоволення" чи "результатів" як таких у будь-яких духовних практиках (як і у вірі) більше від самого процесу.. подолання якихось перешкод, втілення в життя своєї віри (для людей релігійних)..
Ну бо яке задоволення Матері Терезі було доглядати безнадійно хворих? - якщо "результату" практично нуль.. до речі, якось бачила про неї фільм. Виявляється, у неї були дуже глибокі внутрішні протиріччя, в яких її підтримував її духівник, сумніви.. вона сумнівалася чи вона потрібна Богу, чи взагалі те що вона робить Йому потрібне..
У кожного йде своя внутрішня боротьба, праця.. Навіть у Ісуса було два таких моменти.. у саду і на хресті, коли вигукнув: Отче, чому ти мене залишив.

Не кожний, мабуть, покликаний стати на шлях духовної практики, присвятивши себе повністю, не кожний хоче, прагне - в ашрам, у монастир, у різні "школи" різних релігійних і інших течій.

Тут себе не примусиш, або кличе щось - або ні. Багато хто задовольняється просто внутрішньою рівновагою, знайденням точки опори в собі, глибшим відчуттям всього - і себе, вмінням жити так щоб не обставини грали нами, а ми ними, вмінням контактувати з людьми, навчитися милосердю чи неприв"язаності до речей, бути собі господарем і не залежати від впливу тих хто намагається "грати на наших слабкостях" різними способами, безліч різних цілей.. ну але якщо людина все це отримає - і її все одно щось кликатиме.. то її не треба буде підкріплень - вона все одно піде на той поклик, буде шукати свій Шлях.

 

Чому ж не збирається. Навпаки, чим більше вона виконує, тим більше розуміє, що бездоганне виконання того, що віра передбачає не така вже проста річ... Тобто, іншими словами, чим більше людина пізнає, тим більше розуміє свою власну недосконалість і спокійніше ставиться до недосконалості інших лудей.

 

Це не пояснює, що людина б'є себе в груди, що віруюча, а сама йде і напивається до чортиків, а то і йде красти.

Хіба що совєцька школа РПЦ...

 

не родить добре дерево поганих плодів.. чи як там?..
"не кожен хто казав господи, господи.." і так далі.
"Віруючий" - не самоназва, а стан людини.

Читала одну притчу.. там аскет-ченець, праведник, що не мав ніякого майна, якось прийшов до багатія, а той його попросив щоб він, такий святий, викладав щоразу камінчик біля його воріт як він согрішить. Той погодився. І от померли вони в один день, стали перед престолом, а Бог каже: ти (до багатія) у рай, а ти - в пекло. За що? - скричав старий праведник?
- Бо щоразу як ти викладав камінчик, оцей відчував докори совісті, а ти потішався своїй вищості за нього.

 

Може я взагалі нічого не розумію в тій формулі. Бо думав, що раніше отримані доданки перерахунку не підлягають. Якщо ж підлягають,- то висновок про те, що наступні дані мало змінюють результат є неправильний.

Хочу також підписатись на отримання у приват даних не для широкого загалу

 

Немає організованої розсилки. Буду мати кінцевий висновок - дам знати.

 

це дуже поганий варіант, є той самий для математиків, але насправді набагато кращий:
людина напивається до чортиків, а то і йде красти, а потім згадує що віруюча,б'є себе в груди (жаліючи про вчинене)

P.S. дякую за кінцевий висновок, не погребую також проміжними

 

щоб щось дати, треба перш за все мати ЩОСЬ... причому ми можемо іншим дати тільки те, що маємо самі або менше, ніж маємо самі. Більше не дамо ніколи. З вірою таке саме: той, хто сам має сильну віру, може дати іншим сильну віру, просто віру, слабку віру, але любов не дасть (у вселенському її прояві).
стимул - це те, заради чого ми живемо для декого стимул у житті - смачний бутерброд, для декого - прекрасні звуки, тобто кожен хоче щось отримати... Як сказав один чоловік, у кожного з нас десь глибоко в голові уже заготовлений списочок для Бога...
Відповідно, я роблю висновок, що віра - це просто та валюта, єдина валюта, яка у більшості людей є (навіть у атеїстів є віра, фактично, безвірних людей нема, особливо на літаку, в якого відмовили мотори, просто кожен об"єкт своєї віри обирає з критерієм власної вигоди) і якою можно розплатитися за реалізацію наших бажань. ВИЩІЙ СИЛІ не потрібні гроші, коштовне каміння, ділянки землі... їй потрібні стосунки. І віра є тою базою, від якої відштовхуються стосунки.

є два світи: матеріальний і духовний. Матеріальний - це світ експлуатації. Для того, щоб вижити в ньому, треба когось або щось знищити. Хочеш зігрітися - зищи дерево, хочеш насолодитися запахом - зірви квітку, хочеш насолодитися сімейним життям - одружися. У будь-якому випадку це експлуатація (за вашими словами легше тягнути до себе) (навіть симбіоз - це все ж експлуатація, хоч і взаємовигідна).
У духовному світі все навпаки: щоб вижити в ньому, треба самому принести себе в жертву Як саме це відбувається, я поки ще не усвідомив... Знаю тільки, що духовний світ ще називають світом служіння: там потрібно служити... там треба стати найменшим з-поміж усіх (і не тішити себе вдаваною смиренністю і статусом НАЙ-, не важливо з якоим значенням), там треба бути рабом кожного. Саме тому в релігії використовується словосполучення РАБ БОЖИЙ або СЛУГА БОЖИЙ (або слуга слуги слуги слуги Божого ). Нічого поганого в такому рабстві нема, якщо у людини відсутня гординя
ок... останнє вже не зовсім у тему, пардон

 

До речі гарно описали формулу фізичного світу і виклали основи духовного.
Формули багатства ваші слова теж стосуються

Лишається комусь зліпити ці формули з фомулою віри.
І буде повна картина...

 

о, я вже якось писав про це на форумі. Я також звертав увагу на цей момент у Євангелії. Так от, одна людина пояснила цю ситуацію таким чином: той, хто промовляє ім"я Господа у момент смерті, переходить просто в духовний світ. І ті, хто насміхався з Ісуса, просили Його: Спаси Себе Сам! А Він таким чином показав шлях спасіння (відразу після згадування Бога Він помер). Це не міг бути момент внутрішньої боротьби, бо все ж Він - Син Божий. Він навіть на хресті показував нам приклад.

та можна ще й не таке робити і про себе фантазувати до безкінечності (часто людина перебуває стосовно себе в такій ілюзії, що до смерті з неї не виходить), але ж робити висновки слід виключно ЗА ДІЛАМИ ЇХНІМИ.

о!! щиро дякую за притчу. Я чув точно таку ж, тільки на матеріалі Індії, коли брахман (монах) вирішив прочвити проститутку і щоразу, коли вона приводила клієнта, брахман клав на купу камінчик. Зрештою, купа виросла велика, обоє померли, але проститутка потрапила в рай, бо медитувала постійно на праведність брахмана (думала, який же він праведний і богобоязливий, а я така погана і не можу змінити свого життя, грішу), а брахман потрапив до пекла, бо медитував на гріховне і пишався собою.

---------- Додано в 00:34 ---------- Попередній допис був написаний в 00:28 ----------

та дякую, але то не я, я до такого рівня ще не дійшов і, напевно, не дійду ніколи... То індійський філософ і проповідник Шрідхара махарадж (вчення про Абсолют із посиланнями на Гегеля у нього викладено у книзі "Суб"єктивна еволюція свідомості", яку я поки ніяк не осилю).
Я цю тезу прочитав не у нього, а почув у леції учня його учня, саме тоді й зацікавився

 

Я знаю походження цього опису.
Ця тема не менш цікава і проста...

 

..то за ділами, чи за помислами?..

Інколи помисли (щось таке на рівні глибшому ніж думка) ставляться вище за вчинки - як бачимо з притч. ..проте, все одно не можемо точно знати критеріїв Суду Божого, знаємо що в ідеалі мають бути і вчинки і помисли чистими, але коли це не так - то Його "підсумкової оцінки" ми не знаємо.

 

А хто кому буде суддя? Можливо ми самі собі?

 

Є така притча про монаха:

Проситься монах переночувати в молодиці.
Вона погодилася, але з однією умовою. Виконати одну із трьох "роботу".
1. Зарізати свиню.
2. Переспати з господинею.
3. Випити келих вина.

Що вибрав монах?

Логіка монаха:
"Зарізати свиню - гріх, переспати з господинею - тоже гріх, вип'ю краще келих вина".
Випив келих вина, а потім... зарізав свиню, а також переспав з господинею.

 

При житті, на конкретних етапах - так, безумовно, самі собі.
А хто оцінить цінність наших вчинків і помислів (і що було вагомішим мінусом, а що плюсом) після нашої фізичної смерті - нам невідомо, вірніш, кожний віруючий у Бога знає що Суддею буде Він, чи хтось із "замісників".. здається, у мусульман є певний Ангел що судить.. якщо ні, то прошу вибачення за дезінформацію.

 

Пішов далі?

---------- Додано в 12:41 ---------- Попередній допис був написаний в 12:40 ----------

Це логіка людини а не монаха.


---------- Додано в 12:43 ---------- Попередній допис був написаний в 12:41 ----------

Кажуть людина найбільший собі ворог. (тафталогія звичайно, але...)
Якщо Бого покаже вмить людині все її життя. Людина зможе визначити чи вона зробила добре чи погано? (Як Ромко каже - Бог просто є...)

Зрештою, як на мене - важливішим буде наступний висновок - чи хотіла б людина далі жити на землі? (тобто, чи їй сподобалося?)

 

річ у тому, що будь-яка дія проявляється на 3 рівнях:
- думка
- слово
- власне дія (фізична)
кожен тип дії відрізняється від іншого виключно часом пожинання плодів дії: найдовше дозрівають наслідки дій у думках, слова трохи швидше, і фізична дія дає найшвидше результат (ударив когось - отримав у відповідь, сказав щось погане - можеш і відразу почути відповідь, а можеш через якийсь час, коли образа визріє; а наслідки думок можуть навіть через кілька років дати "плід").

ну, раз пішли притчі, то і я 1 напишу
якось духовний учитель послав свого учня принести вогню... той бідака де тільки не шукав - не знайшов. Прийшов із порожніми руками до вчителя і каже: ніде нема. Учитель: то що!? ми будемо мерзнути??? іди і без вогню не повертайся! Хоч і в пекло йди (там точно є), але без вогню не приходь.
учень послушний був от ще трохи пошукав, а потім і справді прийшов до пекла, бо ніде не знайшов. Зайшов туди, дивиться, а там вогню повно, все довкола горить і в тому вогні грішники смажаться. от він знайшов там якогось головного і каже, що так і так, послав мене вчитель вогню принести, а ніде не було, от я довас "на аганьок" Дайте вогнику... А чортяка йому й каже: бери...
Учень взяв і вже хтів виходити, як раптом вирішив поцікавитися: слухай, я де не шукав - нема ніде вогню, а звідки у вас тут такі ватри?
А чорт учневі й відповідає: а я сам поняття не маю, бо всі, хто сюди приходить, уже із собою вогонь приносить, в якому потім і горить

у наш час багато чого перекрутилося і в монаший одяг вдягаються всі, хто забажає, але то не означає, що як вдягнувся - став монахом
монах - це стиль життя. Ваш приклад про розпусника і грішника в одязі монаха, хоча повчально

 

Хіба монах не людина?

Тут головний чинник - це алкоголь. І під дією якого вчиняються дії, які при тверезому стані - несумісні з власними переконаннями...

Чому люди вірять в те, в що вірять?
Колишнє значення слова віра - пізнання світу, тобто знання.
Сьогодніше - це довіра словам авторитетів ("сліпа" віра). Не бачу, а лише чую!
Колись зацікавило слово вербувати, тобто звідки воно пішло.
Моє бачення: колись так говорили про тих, що несли святити лозу (вербу) - значить їх завербували. Переконали словом!

 

А по-моєму не про це притча.. мені здається про те, що не буває "маленького зла заради гарної ідеї" - бо воно тягне за собою інше і затягує нас хочемо ми того чи ні.. може в тому і унікальність притч, що кожний розуміє трошки по-своєму. Хоча і Ваша версія вірна: що у тверезого на умі, те у п'яного на язиці.

..трохи спрощено.. наслідки вчинків теж можуть датися взнаки тільки через багато років. Та і не все людині воздається-віддається протягом життя, не кожне земне благо є нагородою-відповіддю за праведність, а удар - симетричною відповіддю на наш "удар" і т.д.
Та й взагалі, так можна дійти до того що вбивство зопалу не є тяжкий гріх, а обдуманий маленький гріх - набагато важчий, бо обдуманий.. у ступенях тяжкості гріхів неможливо застосувати єдині (людські) критерії напевне, тому і кажу що ми не знаємо що і скільки важить у очах Бога, який читає у наших думках і душах. Можливо, для кожного - своя система координат, на міру можливостей, на прогрес.. хтозна.[

Я у це не вірю. ..ну хіба що геть порушена хімія у мозку внаслідок тривалого споживання і людина деградує. А так, разово, я не вірю щоб п'яна людина робила те, чого у неї в помислах ніколи не було. Це, до речі, те про що вище сказано було.. все що не стало глибинним, не пережито, не вироблено самою людиною і не стало її частиною, а просто внесене у мозок як інформація чи правила - облітає чи при гіпнозі, чи від алкоголю, і тільки те що "зрослося" з людиною, проникло в єство, чи вірніше сказати - нею самою ж і "вироблено" - не руйнується нічим, ні алкоголем (разово, поки не сталася повна деформація), ні гіпнозом.

До речі, якось читала як один гіпнотизер казав, що він не може примусити роздягнутися дівчину, яка не є тією яка легко роздягається, навіть під сильним гіпнозом. Але може перехитрити її свідомість, внушивши що вона на пляжі біля моря.