Чи є хтось,хто не любить дощ? ---------- Додано в 20:17 ---------- Попередній допис був написаний в 20:16 ---------- Якщо за вікном літо, а не те шо зараз...
Я колись не любив. Дуже. Коли був малим - дощ часто псував плани А зараз дощ - класна Львівська погода.
Дощ! Над західною Україною завис антициклон! Таке рідко бачив, щоб він не рухався, але однозначно дощ!
я не люблю.... у випадках коли: -Пішли в ліс на шашлики і там почалося -Коли йдеш вранці до машини або ще гірше коли поставив машину на стоянку, відійшов 100 метрів і люрнуло -Взимку -Дощ з сильним вітром -Падає вночі а тобі ще їхати і їхати (на чорному асфальті тоді майже нічого не видно і під калюжами прикриті ямища від попадання в які стискається серце) Люблю дощ коли: - міняється сонце-дощ-сонце - злива а ти сидиш в сухому місці і наблюдаєш за цим - дружина не знайшла собі подружок і нарешті вламала мене піти з нею на базар а тут раптом починається дощисько (терпіти не можу колесати кругами по базарах по пару годин дістаючи продавців питаннями "а чи є у вас такий але з перламутровими гудзиками?")
Люблю дощ, коли його нема. Цо за дужо, то нє здрово Польща попливла капітально.. Вранці переглядала новини по телику тільки для того, щоб глянути як там.. Наревілась.. Деякі будинки до 2 поверху затопило! Майна шкода, людей шкода.. Не дай Бог нікому.. П.С. А він все тяпає і тяпає.. :ireful:
Люблю теплий літній дощ...погуляти без паросальки, на кілька хвилин вдихнути свіже повітря запиленого міста.... недавно з другом прогулювалися парком Костюшка під час зливи....так класно...спокійно...в парку мало людей, а як хтось є, то так само як і ми повільним кроком гуляли під парасолькою.... а ще люблю спостерігати за дощем з вікна, вмоститися на підвіконнику з горнятком мятного чаю з медом, на колінах ноут, або просто кусок паперу, щоб записати ті почуття, які навіює львівський дощ...
Дуже люблю,коли дощ застає в лісі на пікнічку,не має значення літом чи осінню.Натягаю на себе курточку,сідаю коло ватри і одним махом,мокну і сушуся.А коли є чай,чорний грузинський або індійський,заварений прямо на вогню,то всякі домашні посиденьки під коцом,перед телевізором,просто ховаються.
ой. А коли не встигли досмажити шашвичок.... а коли дощик такий що заливає багаття.... а коли з вами діти ... ?! а мені щось при цих словах нагадалося як хтось в темі про пиво казав що любить бірмікс .... і тараньку. Я тоді написав що вони вандали Який чай з пачок на природі? А заварити м'яту? А заварити пару гілочок з ягідних або фруктових дерев/кущів? Во де смакота
У таку погоду,в ліс,я йду самий,з цілковитим усвідомленням наслідків.А з компанією навіть не вибираюся,бо як починають нити...,краще самому. Я,все таки більше полюбляю чай,він мені про службу в армії,навієює спогади.Та й зрешта,смаки у всіх різні.
сьогодні виходячи з 5-го корпусу, попав під чудовий проливний дощ... спочатку хотів взяти таксі, але потім подумав, що який я після цього буду студент і почалапав на 22-й як в старі добрі часи.... Чалапати на 24-й тролейбус (На Ш.Руставелі) в мене не було ніякого бажання, хоча в свою традиційну студентську пору, я таки користувався виключно цим видом транспорту + ноги, щоб долізти тих 1,5 км до 5-го корпусу.... який же це кайф просто іти під львівським дощем... не бігти... не сутулитись, не закривати курточкою всі можливі та не можливі місця, а спокійнісінько собі іти коли в тебе з волосся скапує вода Класно бачити своє відображення в калюжах, або як розлітаються бризки (в принципі і люди) у різні боки коли ти в цю калюжу стрибнеш.... класно бачити голубе небо при закінченні дощу (обожнюю цю картину, коли 5 хв тому лило як з відра і було сіро... а зараз вже небо чисте чисте). Люблю бачити краплі води, які стікають по начищених до блиску чорних мештах, тільки сьогодні побачив цей заворожуючий ефект, але так і не зміг насолодитись ним з повна.... треба буде ще якось "дати собі відпочити" та й поваляти дурня.... під справжнім львівським дощем... Єдине чого не люблю.. це серйозних, занудних, осудливих фейсів прохожих повз, або тулячихся на зупинках/під стріхами магазинів. Оть... отакий він.... сьогоднішній дощ
Ото ж поділюся суботним днем. Потрібно було прицінитися по матеріалах і я по ходу хотів заїхати в Нову Лінію. Доїхав до Кульпарківської, мамо рідна, машин купера. Думаю, швидше пішки дійду, всеодно купляти нічого не буду. Поставив машину посередині між Кульпарківською і Симоненка. Сонечко світить, прогулявся. Зайшов в Н.Лінію. Походив. Нічого не знайшов з потрібного. Виходити, ага, зась. Ліпить дощара, а парасоля і куртка в машині. Почекав хвилин 20, дощик перестає, зрідка падає де-не-де капля. Ну я бігцем вибіг і пробіг метрів сто. І тут як накриє мене новим поривом дощу. Я перестав бігти, йду під нехолодним дощиком, а в голові згадується що тільки недавно читав оце і так мені кайфово стало, легко на душі, що аж сам до себе посміхнувся . А після поїздок по буд. магазинах знайомі запросили на природу. Там заварили м'яту і пару листків ожини, і згадався смак дитинства .
Ми з Михом мабуть перекочкуємо до вас бо при всій моїй любові додощу, іноді і сонечка хочеться... А ви їдьте до нас... і всі задоволені
