Чому Бог мовчить?

це ви до вбивць звертаєтеся чи до віруючих?
З ваших слів получається, що люди також платять за гріхи зовсім незнайомих людей...
тобто та дівчина померла не за свої гріхи, а за гріхи тих людей....

 

Не зміг стриматись...відпишу.
Згадайте слова з Євангелія

Сьогодні Вербна неділя.
Сьогодні Ісус урочисто,в славі увійшов в Єрусалим

День,що показує минущість і ненадійність всього земного.
Переддень зради.
Подумалось...мабуть,Україна й народ наш,як ніякий інший має всі підстави зватись богообраним народом.
В нас ніколи не було мудрих провідників....
Завжди була зрада.
Зрада.Зрада всіх і всього.
Зрада рідних.
Зрада друзів.
Зрада коханих.
Зрада пам"яті предків.
Зрада традицій.
Зрада здорового глузду.
Яка оберталась для людей кров"ю,стражданнями,болем.
Нагадав вірша

як завжди ж...

Зафіксовані факти. А болі фіксовані де?
Де статистика доль, покалічених сотень мільйонів?
Хто записує горе і крики, і сльози солоні?
Де серця і долоні, і очі, і душі?
Ніде… Світ для обраних нині.
Поділено, продано все.
На останню сорочку найдуться господарі, сотня.
Під ногами земля не здригнеться – достоту, безодня.
А сліпа молодиця у череві сина несе.
Зав’яжи мені, Господи, очі.
Прозріння – як смерть.
Цій землі за розтерзане тіло на хрест не лишилось.
Перевелася кров – пересохла, схолола у жилах.
Мій народе змалілий, холоп, неотесаний смерд.
Зафіксовані дати. Навиворіт суті подій.
Ще півдрібки байдужості – і України не буде.
Ми – статисти епохи.
Ми граємо ролі, як люди.
І звикаємо жити без віри і вже без надій.

Софія Кримовська

 

Але ж вони мусили його вбити - щоб справдилися пророцтва, так було задумано здійснити план визволення людства від гріха...
Бо якби послухали і не вбили тоді (і він би не помер на хресті і не воскрес) - то, виходить, досі нас би не викупила його жертва і не відкрила нам шлях до царства божого - через Ісуса Христа.

Більше того.. я от нещодавно дивилася якийсь релігійно-просвітницький фільм (від організації "Емануїл", по 5-му каналу був), там йшлося про причини - що саме штовхнуло Іуду до зради ,кілька версій. Що може він хотів отримати владу коли Ісус стане царем (в політичному сенсі) ,а пропоневірявшись 3 роки зрозумів що (земної) політики не буде - і вирішив "продати Ісуса", щоб отримати хоч якусь вигоду.. ну і інші версії.
Ще там був короткий екскурс в історію старозавітної Пасхи - зарізане ягня, помазані його кров'ю одвірки - щоб ангел смерті який летітиме карати єгиптян побачив кров жертви (ягня) і прийняв цю жертву замість іудеїв...
І тут я якось інакше подивилася на слова Ісуса "що маєш робити - роби швидше"... Адже наближалося свято Пасхи, і Ісус мав стати жертвою.. саме в ці дні. То, може, у них заздалегідь була домовленість з Іудою? і саме тому він дав йому знак, сказав так як і ми кажемо коли з кимось вже домовлялися, отримали обіцянку що це має бути зроблено і лише підганяємо: "те що ти маєш/повинен/збираєшся зробити - роби швидше"?... бо інакше би кожний кого викрили - злякався би і сказав що нічого такого не збирається робити. Злодій, якого піймали на підготовці, вкрай рідко продовжує свою справу ніби нічого не сталося, імхо.
А чому Іуда повісився?.. може, не витримав такого навантаження, такого важкого завдання.. зобразити зрадника який продав Вчителя за гроші - щоб здійснилося принесення жертви за спасіння людства...
Напевне офіційна версія "зрадника" - правильна, але думка така, про те що була домовленість щоб якраз жертва співпала з Пасхою - виникла.

 

Тобто виходить що у нас 2 бога? старозавітній та новозавітній?
Але як тоді бути з тим, що Бог ніколи не змінюється?
Хіба Ісус десь сказав, що все, що було до Йоана Христителя, тепер відмінено?

і закидаю це ваша справа у що ви вірите... є факти змальовані в Біблії на протязі всього СЗ. де БОГ карав свій народ, де БОГ винищував народи навколо Ізраїля, де БОГ винищував самого ізраїля, за те що Давид вирішив провести перепис і тд і тп.
Не кажіть що Бог не карає - бо карає.

Цього ніхто не заперечує, Бог не карає лиш би карати.. от від нічого робити... щоб боялись. Бог карає за провину, за переступ Божого закону. Причому треба уважати на різні ситуації в житті. Є період коли Бог виховує. Коли Він вивів народ з Єгипту, Він їх виховував... народ бачив кари на Єгипет... бачив чудо на морі... манна небесна... перепелиці які падали ввечері... і багато чуд по дорозі... вони там теж нарікали... але за цим не було глобальних покарань.
Що ж ми бачимо коли вони прийшли та послали людей виглядати землю обітованну

А бачимо що Бог їх підводив, виховував... але в кінці вони все одно... не звільнились від цього рабського менталітету... вони дивились на все своїми людськими очима.. забуваючи що з ними Бог... вони забули про чуда... про все що Бог творив в нашому житті... Подібно і зараз багато людей прагне чуда... говорячи: От як побачимо чудо то увіруємо в Бога... Ізраїльський народ бачив чудеса кожен день.. але досі вони лишались з цим рабським менталітетом..."цей народ численніший, сильніший, більший"
І яке страшне покарання: "Помруть всі, а діти будуть сорок років ходити по пустині" І тільки Калев та Ісус Навин залишаться

 

до всіх. І до вбивць і віруючих і тих що думають що віруючі.

що і де получається не знаю, бо бачу що у вас получились мої слова з якимось висновком який важко було прочитати в мому дописі. Але у вас воно чомусь получилось, ака поєдналось.

ваше право. я всеодно не вірю в те що Бог карає... в Старому Завіті про це говориться багато і люди і надалі вірять в караючого Бога.

ви змішуєте до купи різні поняття. Але не маю ані часу ані бажання щось обговорювати або доводити протилежне.

Я іншого і не сподівалась! Якщо ті слова які ви виділили жирним шрифтом мали показати як Бог переповнений злоби, то це Богохульство!

 

п.Марусю, мені виглядає, що ви, просто, не зрозуміли до кінця п.comanchа.
Думаю, він не мав на увазі, що Бог карає людину як начальник карає свого підлеглого, за якусь там помилку.
п.comanche написав, що Бог виховував свій народ.
От я, до прикладу, караю свою дитину, (думаю що і ви також це робите щодо своїх дітей), але ж тільки через одну причину- тому що я їх люблю і хочу, щоб вони ставали кращими, тобто виховую їх! Те ж саме і з Богом. Хіба не так?

 

Всеодно не люблю того слова кара. Бо воно має дуже негативну конотацію під собою, а багатьом притаманно думати радше крайнє негативно ніж позитивно. Тому я слово кара відкидаю!

З того прикладу що ви навели - виховую! Давайте розглянемо цей приклад. Я як мама, так само ви як батько показуємо і вчимо наших дітей що їхні вчинки мають наслідок і не завжди наслідки з їх вчинків позитивні. Вчинки які суперечать встановленим правилам батьків мають негативні наслідки - дитина не може дивитись улюбленого мультика, або не може іти бавитись з друзями, або не отримала десерт з вечерею, тому що вона сказала неправду або знаючи що не можна малювати на стіні взяла хламастир і розписала стіни аля народна творчість. Як казав Матроскій, а ето шо за народноє творчєство?

Але знову ж таки, це не Бог нас карає а ми самі себе караємо тим що не виконуємо Заповіді Божі. Йдемо проти Бога, слухаємо диявола, не каємось і продовжуємо в тому ж дусі, он і стаються нам такі речі за які потім нарікаємо на Бога. А він тут аж ніяк не винен. Ми самі обрали не слухати його той не треба говорити що Він нас карає.

 

добре... скажу по-іншому....
святі теж попадали під тяжкі випробовування болем...
але за чиї гріхи? за свої?

---------- Додано в 17:19 ---------- Попередній допис був написаний в 17:16 ----------

смерть то є вихованням?

 

Погоджуюся!
Нехай буде - виховує.

 

а хто вам сказав що вони терпіли за чиїсь гріхи. Забуваєте про сліпородженого:

«Учителю, хто згрішив? Він - чи батьки його, що сліпим він уродився?» «Ані він не згрішив, ані батьки його, - відказав Ісус, - але щоб ділам Божим виявитись на ньому!»

 

цікаво

благодать Божа на нього зійшла таким чином....

 

Мені здається, що покарання виховують страх, і ним провокують дітей на те щоб вони обманювали.. вслідок страху перед покаранням (за сказану ними правду)..
Звичайно, крім цього вони виховують ще авторитет/острах батьків, послух - але не допомагають відчути справжню причину того, чому ось так - погано, а ось так - добре.
На мою особисту думку, вихованням може бути віддраяна удвох стіна - щоб окрім слів прийшло розуміння того як важко ліквідувати наслідки шкоди (якщо дитина достатньо доросла щоб зрозуміти це, бо до певного віку пояснення не допомагають і треба просто не давати привід для спокус яким маленька людина не в силі ще протистояти, бо не має для того розумового розвитку достатньо), може бути довіра в кредит - віра у те що більше дитина так не зробить, і ще багато способів... але не "холодна війна" покарань із нарощенням "гонки вооруженій" рік від року.. бо прийде час коли не подіє вже ніяке покарання - на дорослих дітей, коли вміння слухатися батьків стане зайвим через зрілий вік, а вміння відчувати інші причини (крім страху покарання) - не прийде..
А ще діти вчаться від батьків способам вирішення конфліктів у майбутньому житті, поводження з людьми що нас не слухаються, не роблять так як нам би хотілося, взагалі кажучи - з ближніми. І як батьки вирішують з дітьми їхні конфлікти - так і вони це робитимуть з іншими людьми, коли виростуть.

Можна ще навести аналогію з фізикою. Наприклад, якщо підкинути над головою залізяку - вона впаде нам на голову. Це ж не Ньютон нас покарав і не Бог.. це такий закон природи, закон тяжіння, такі наслідки дії- такий закон фізики.
Десь так і тут.. було б, якби точно знати цей закон воздаяння: як саме, в яких випадках на кого він діє.. бо одні кидають, а на інших які і збоку не стояли - падає...
Але от якраз "формулу" знає один тільки Бог. Коли щось трапляється випадково, коли - через дію князя темряви, коли - закономірний наслідок чийогось/свого гріховного вчинку, а коли - втручання Бога у закон (який він в силі змінити).. отака складна виходить задачка.

 

Он якраз хотіла ще дописати. Дякую!

Власне що Бог навіть краще нас «виховує» ніж ми своїх дітей, бо ми не дуже передбачаємо свободу вибору нашим дітям, ми часами як батьки стараємось дуже їх контролювати, а Бог зовсім не так нас «виховує».
Думаю кращим прикладом було б так. Я кажу своїй дитині - синочку, ось тобі книжка з історії, у тебе в суботу екзамен. Якщо ти не повчишся то ти не напишеш добре екзамен.
Я знаю що для мого сина є дуже важливо отримати гарну оцінку бо він любить не лише що я його хвалю, а йому самому приємно що він гарний учень.
АЛЕ! Мій син, відкидає книжку під лавку і йде грати футбола на двір, або йде бавитись на компютері.
Результат. В кінці тижня він іспит написав погано, отримав погану оцінку. Я можу спокійно промовчати, і нічого не сказати. Наслідок його вчинку він бачить сам, і його особисте сумління йому ж докорятиме, бо він так любить бути першим у всьому. Йому самому є з тим зле. Він сам себе покарав. Бо як результат він буде змушений перездавати іспит або писати роботу заново, інакше залишиться на ще один рік в тому самому класі.

(Розумію що і тут можна знайти багато інших сторін, і розгорнути тему в сторону що такий приклад може розвивати в дитині ідеалізм/перфекціонізм, але не будемо вдаватись в цей аналіз зараз)

Мені, як мамі, не треба більше нічого говорити. Я можу просто мовчати! І карати мені його нема потреби, бо я бачу що мому синові ітак вже зле. Я як мама навпаки буду йому тепер допомагати знайти вихід з ситуації, але для цього мій син мені має довіряти.

Це вже зовсім інша тема. Але також дуже важлива і варта уваги.

---------- Додано в 16:28 ---------- Попередній допис був написаний в 16:22 ----------

ось тут я трошки не дуже розумію... У Бога Закон незмінний. Бог сталий!

 

Де я таке казала?? Я казала, що Бог якби хотів покарати матір за гріхи, то вибрав би гуманніший шлях, а не такий, що насправді невинну дівчину життя позбавив.
Як Ви взагалі цю свою думку взяли з тої цитати - уявлення не маю!
Повторюю те, що Ви з мого цитували:

Саме про навернення матері на шлях істини йшлось. А не про спосіб позбавлення дівчини життя. Тому і наголосила, що якщо вірите в те, що він Всемогутній, то чому вірите в те, що він міг таким жахливим способом "провчити" матір? Це ж на нього не подібне, на мою думку.
Звісно, кожен інтерпретує Бога так, як йому хочеться. Кожен вірить в того Бога, якого хоче. Особисто я вірю в те, що ця Вища Сила є Любов'ю, є нам в поміч, а не навпаки. Тому не вірю в те, що він діє такими методами. Яким чином Ви побачили в моїх словах протилежне - не пійму..
Зрештою, кожен бачить те, що хоче бачити..

 

Я тішусь якщо я помилилась і це були просто букви які я прочитала з іншим підтекстом ніж вони хотіли донести.

Просто коли я бачу що питання викладене словами - як він міг? чи тут його називають... то це для мене звучить як - ось тут, деякі, його тут називають. Самі по собі такі слова несуть в собі якусь зверхність.

Щераз кажу, що я тішусь якщо я помилилась в інтонації написаних слів.

 

Якби закон був сталим, то хід подій у житті людей (згідно закону воздаяння кожному за його гріхи чи його батьків і пращурів третього коліна) не залежав би від їх молитов чи, наприклад, молитов за них інших людей у гілці "прошу за молитву" на цьому форумі.
Було би завжди так як має статися згідно закону - а не так, як ми чи наші рідні вимолили у Бога гарячими молитвами (диво, кращий поворот подій, пом'якшення чи оминання якоїсь біди і т.і.)
Так мені здається, що відповідь на молитву і "вимолені" дива чи зміни в житті людини - це відповідь-втручання Бога у причинно-наслідковий закон. Бо інакше, виходить, Бог ніколи не втручається у хід подій на землі, який іде завжди тільки згідно закону.

 

Зрозуміло. Я просто закон трактую інакше ніж ви. Закон - це правило, а правило воно незмінне вже дуже багато років, від коли Закон був даний Мойсеєві на горі Синай.
Є закон - не убий! Тільки тому що хтось молиться не означає що Бог йому дає добро йти і вбивати.

А молитва до закону не має зв’язку. Молитва це розмова з Богом, і дуже часто ми в молитві просимо про щось у Бога.

 

Бачите, я говорила не про Закон (той що даний був Мойсеєві і пишеться з великої літери ), а про якийсь закон, за яким людям або їх дітям воздається ще у земному житті за гріхи чи за добрі вчинки. Десь же існує такий закон... чи ні?

Чи є тут на землі якась справедливість, якась встановлена Богом на початку закономірність яка діє тут і зараз (наприклад, що гріхи батьків ідуть на дітей і ті гинуть передчасно, або хворіють, чи мають проблеми у житті яких не мають діти менш грішних батьків)? Чи діють такі закономірності без особливого втручання Бога (як от фізичний закон тяжіння діє тому що так одного разу почав діяти, і камінь завжди впаде на того хто кинув його вгору над собою - якщо тільки не втрутиться третя сила), чи автоматично і на всіх дітей переходять гріхи батьків, чи може кожного разу Бог керує згідно його бажання: перекласти чи ні, і немає в тому логіки земної..

 

Спробую вам, Фрезіє, пояснити так, як я то розумію.


Уявіть собі ситуацію. Вам потрібно піти в місто, а всі синоптики обіцяють дощі. Ви мусите змокнути, якщо підете? Напевно так. Чому? Та бо потрапивши у дощову погоду ви мусите змокнути. Уявіть собі ситуацію, що в той день, в який ви маєте йти, всі синоптики, пророки за багато років говорили: Що коли ви йтимете тоді-то й тоді, ви обовязково змокните, бо в той час будуть дощі і тих місцях.
Будь-яка подія у житті відбувається при певних обставинах і у певному середовищі.
Чому Ісуса мали розіпяти? І чи могло статися так, щоб Його не розіпяли? Очевидно, якщо б люди були безгрішні, то Ісуса б не розіпяли і тут навіть справа не в тому, що ТАК написано і ТАК має статися, а просто Ісус потрапивши у середовище святих, нІкому було Його розпинати. Так, Бог знав, що якщо святу безгрішну людину поставити у середовище грішників, то все це закінчиться тим, що грішники не сприймуть святого, мало того, що не сприймуть, вони Його знищать, бо святе не може вживатися з гріхом, а гріх з святістю. Згадаймо з Біблії скільки Божих пророків, апостолів знищено і то не є простий збіг обставин, то є очевидна розвязка обставин, що склалися. Якщо б сьогодні взяти і ввести у наше земне життя святу, активну людину, то її б доля була наступна: або її б проклинали, або її б вбили. Тому що таке середовище. Тому, коли Бог посилав Свого Сина, Він знав, що у такому грішному середовищі Його вбють.

Тому!!!!!!!! Говорити, що от ті, що розпинали Ісуса молодці, бо вони виконували пророцтво є не просто смішно, а дико. Або (є такі думкИ), що якби не Юда, то Ісус би не вмер на Хресті, отже Юда мусів так робити, бо тре було виконати пророцтво.

А не мусів!!!!!!! Але якщо би Юда цього не зробив, зробив би це Юда-2, тобто хтось інший. Грішне середовище, в яке потрапив Ісус, не залежало від того, чи то буде Юда зрадником, чи хто інший, просто виразником зрадництва був би хтось інший, тобто та кількість гріхів і зла породила б просто іншу особу. Згадайте слова Ісуса до Юди, мов роби, що маєш робити і після того темні сили оволоділи Юдою, а те ж саме могло бути і з іншим, але через те, що Юда очевидно, був найбільше схильний до гріха серед апостолів, то саме на нього випало все це.
ІМХО.

Я погано пояснив, та все ж надіюся, зрозуміло.

 

А ніколи не приходила вам така думка що Ісус цими словами звертався не до Юди-людини, а до того хто опанував його серце? А до того хто заклав в Юдине серце зневіру?