Чому Бог мовчить?

Кара за гріхи йде до третього коліна. Так написано. Ви не знаєте, що робили ваші батьки, не бачили, чи вони грішили, чи ні? Чи ваші діди-баби? Переважно внуки ще довго спостерігають життя своїх дідів-бабів. Я вже мала трьох дітей, як мої почали діди-баби помирати. А навіть, якщо не застали ви їх, не знали, як вони жили і бачите, що щось у вашому житті не так, то йдете до церкви, розповідаєте про свої побоювання і стараєтеся розірвати ті прокляття. Для того і є священники у церкві. Тільки ще раз говорю. Ні в якому разі не до ворожок, екстрасенсів. Бо ще в гірше влізете.

 

Хіба в Біблії описаний хоча б один випадок і церемонія "розірвання прокляття"?.. хіба в Новому Заповіті чи Апостолами десь хоч одне слово сказане про це?.. і хіба існує такий церковний звичай?
Люди можуть обмовити кого завгодно, особливо жіноцтво. Як можна іти розривати прокляття, якщо сам не впевнений що щось таке з дідом-бабою трапилося - а може то люди пліткують, жінки-сусідки "козні строять"?..

У Новому Заповіті Христос говорив тільки про власне покаяння і власні гріхи, і що якщо що проситимете в ім"я моє - дасться Вам. Немає ні слова про те що якщо Ваші батьки згрішили, то скільки б не молилися (зберегти життя) - не дасться Вам, бо "не положено".. ніде у тих хто каявся Христос не питав чи покаялися їх батьки.
Я чула думку що наші українські народні повір'я про "прокляття на рід" через вчинки предків - це язичництво, а той хто вірує - під Христовим захистом і ті язичницькі повір'я на нього не розповсюджуються. ..то це так чи ні?..

 

наперед відкупив? грішити людина буде завжди

може і менше, але буде

, просто тре каятися... таке ж міг і Адам зробити, чи ні?

 

Від самого початку теми та історію про цю дівчинку, хотів написати: люди, але ж ви не знаєте жодних обставин. І ось...

---------- Додано в 13:40 ---------- Попередній допис був написаний в 13:37 ----------

Міг, але це б йому не допомло. За гріх тре платити.

---------- Додано в 13:47 ---------- Попередній допис був написаний в 13:40 ----------

Згадайте випадок про сліпого, де виясняли, чому він сліпий, чи він згрішив, чи батьки його згрішили, а Ісус відповів, що ні він не згрішив, ні батьки його, а сліпий він на славу Божу.

---------- Додано в 13:51 ---------- Попередній допис був написаний в 13:47 ----------

Фрезіє..... У Новому Завіті йдеться про відкуплення гріхів, лише тре вірити (бо раніше про це не йшлося). Віритимеш, практикуватимеш, то гріх будуть прощені і в поколінні в тому числі, а не віритимеш - потерпатимеш згідно старого Завіту.

 

каяття не достатньо?
десь хтось був писав, що цього достатньо...не памятаю хто...

 

Так дівчинка ж та не тільки молилася зрідка - регулярно відвідувала зібрання, на яких молилися. Очевидно, не вживала алкоголь, мабуть і не зустрічалася ще ні з ким.. недостатньо практикувала?..
Виходить, її мати покарана, а вона - благословенна?..
Тоді таке питання: а чому називають душі немовлят безгішними? Адже на них теж є гріхи батьків, значить вони не потраплять до раю?..

Не може такого бути щоб всі звірства і зло на землі були "заслуженою Божою карою" стосовно жертв, батьків чи родини жертв, ніколи в це не повірю.. Тоді вийде що ніякий не князь пітьми винен у тому, що зло знаходить своїх жертв, а саме Бог так втручається у земні долі людей і судить, карає їх ще при житті - а не на тому світі..

Так я саме цей випадок і згадала, що раз так Ісус сказав, то дійсно може бути така причини хвороби: "бо батьки згрішили" - але про якесь спеціальне зняття цього "прокляття" з себе самим хворим через служителів храмів там нічого не сказано.
Та і хвороба - то не вбивство, не передчасне переривання життя.

Якщо мати покається - цього достатньо, а якщо ні - виходить, помре її дитина.

 

До Ісуса Христа було недостатньо.

 

То п.Аквінас писав колись про це...

Але у випадку з Адамом, то зовсім інше... Він не міг спастися розкаянням, бо, як писав п.Мих, за гріх тре було заплатити, а це зробив Христос тільки через багато тисяч років.

Зараз каяття достатньо, бо Христос уже заплатив за гріх:
1Iван.1:9
Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої.

 

А того достатньо?

---------- Додано в 14:12 ---------- Попередній допис був написаний в 14:10 ----------

100%.........

 

за гріх Адама? чи за всі гріхи?

 

Ну, очевидно дітям зрадника (адже в перелюбі брали участь двоє .. якщо він взагалі мав місце - бо Оля каже що обоє не визнали, не розкаялися, заперечували) було достатньо такого ж або меншого щоб не мати такої ж долі.

 

І добре зробите, бо не всі.

---------- Додано в 14:18 ---------- Попередній допис був написаний в 14:16 ----------

а мамі загиблої було/є, як? її муки не кара?

 

хух.. аж легше стало.

Я не про це питала: чому чоловіка-перелюбника не покарано такими ж муками як жінку?
Адже саме чоловік в Біблії є взірцем для дружини, бо дружина - "слабкий сосуд" чи якось так.. чому діти чоловіка не постраждали?..

В питаннях зради я завжди ставлю себе саму в таку ситуацію.. хоч може у Бога інше ставлення, прощення і бачення ситуації. так ось особисто я би вважала винуватою не іншу жінку - а свого чоловіка, і першій кому би простила - то це сестрі. Не вона мені шлюбну обіцянку давала, а чоловік, хоча справа тут не в обіцянках а в чесності і довірі. якби мене мій чоловік розлюбив і захотів пов'язати своє життя з іншою відкрито - я би відпустила, хоч може не без тяжких переживань і емоцій, але точно з повагою і розумінням. І гріхом це не вважаю. Гріх для мене - таємний обман чоловіка, зрада - зрада довіри до нього..

 

Як не покарано? Звідки ви це взяли?

---------- Додано в 14:35 ---------- Попередній допис був написаний в 14:34 ----------

Згоден..........

 

Думаю, на страшних терезах кожний би оцінив власне ходяння з паличкою через каліцтво як милостивіше за смерть дитини яку дуже любив..
Та й повно є таких які хоч раз зраджували, у яких діти живі-здорові і внуки теж..
..чи хочете сказати "ще не вечір"?.. і ще не третє покоління?..
:ninja:
Страшна якась тема, піду я звідси.

 

хм... Цікаво...
Зраду в шлюбі не вважаєте гріхом?
Для чого тоді клятва про вірність один одному?

 

Для того щоб піклуватися один про одного і не залишати в біді.
Але для цього не обов'язково разом, вибачте, спати в одному ліжку, їсти за одном столом... якщо вже так сталося що неможливо-важко комусь жити з кимось і він хоче піти - треба його відпустити з миром і не мучити "давай мені виконуй через не хочу". А не лишити в біді можна і не живучи поряд.
Але це тоді буде навіть і не зрада.. зрада - це таємний обман. ну, принаймні для мене. Я б не хотіла жити поряд з людиною, яка не хоче але мусить це робити.. я що, тюремник?.. ну, але це не так часто буває. зазвичай люди хочуть залишатися разом, просто чогось їм ще бракує - тому і зраджують.
офтопна тема..

 

слухата треба серцем