Чому Бог мовчить?

Дякую, п.Оля, що розказали про цей випадок.
Це ще раз доказує, що не можна судити Бога і казати, що Він в чомусь винен...!

 

тобто ви на 100% впевнені, що дівчинку згвалтували та вбили через це?

 

В міліції мають бути більше впевнені, але в родову карму я вірю. І ще, що стосується людей, які служать богу - священників, монахів, чи є статистика смертності серед них, нещасних випадків і т. п.? Бо мені здається що живуть вони довше і живуть довше в мирі, на відміну від просто цивільних.

А ще часто заздрять священникам що вони мають машини, хати і інші статки. Невже священник своєю службою не може заслужити все?

 

Отже, за гріх перелюбу покарання: смерть одного, каліцтво другого, смерть дочки - а жінка та все ще жива і з нею нічого не сталося.. зараз буде сказано що вона своє отримає на тому світі і що такі трагедії - теж скоєрідне покарання, але тоді чому б не покарати ту перелюбницю на смерть - а її дочка обмежиться трагедією і сирітством, безпліддям, вдівством, безшлюбністю -мало яких кар можна понавигадувати для дівчини?.. чому померла не в автокатастрофі а так звірячо, будучи доброю християнкою?..
Я думаю, не нам судити про те що в житті є карою і за що. Не нам проводити паралелі. Наприклад, жінка не розуміла безплідних пар, що вони прагнуть народити дітей через ЕКЗ всупереч церковному несхваленню цього методу, вважала що краще їм всиновити когось, і раптом сама потарпила в ситуацію, коли природнім чином не може завагітніти - не нам судити чи це її Бог "покарав" за її "провини", за гріхи батьків чи просто так сталося випадково (а може втрутився якраз не Бог.. ).
І якщо я раніш школяркою осуджувала розлучення (думати треба було! як так можна, завжди можна знайти спосіб, вихід і т.і.), то сприймаю те що сама у житті опинилася в подібній ситуації не як "покарання" за гріхи батьків чи свій наївний підлітковий осуд когось, а лише як шанс стати більш милосердною і співчуваючою кожній людській ситуації і кожній людській ситуації чи "гріховності". Але як воно є насправді - ми не знаємо, ніхто не знає окрім Бога.
Тим не менш "не судіть - і не судимі будете", і народна мудрість "не зарікайся" очевидно, працює - принаймні, з мого власного досвіду і власного життя відчувала не одне підтвердження.

Вони ведуть надто усамітнений спосіб життя, менше їдять хімії і працюють з хімією, менше бувають у місцях ризику для життя, ІМХО.

гм.. радше, на цьому форумі всі рахують своїх батьків безгрішними і сподіваються, що їх не буде ось так покарано в земному житті за гріхи своїх батьків. Сподіваються на боже милосердя - як тут так і там.

 

Ага, Бог то такий собі старенький дідусь, безсилий, йому з неба до землі далеко. Як ж він може втрутитися, не дістане?!

Ще один випадок на тему маньяків і Божий захист. Розповідала то у нас в церкві Віра Деркач - завідуюча християнським дитячим служінням на Україні. Було це теж десь наприкінці 90-х років. Поїхала вона в якесь, здається, обласне місто і мала зустічі з підлітками в ПТУ. От вона чекала на свій виступ, а перед цим дітям розповідали і показували фото , щоби були дуже обережні, бо в місті завівся маньяк, що підстерігає дівчат, жінок, насилує і жорстоко вбиває. Послухала і вона то, відбула свою зустріч з дітьми і ввечері поверталася поїздом до Києва. Коли прийшла в купе ( а в плацкарт чогось не було місць), то побачила, що вона сама. Коли поїзд рушив, то невдовзі у купе зайшов мужчина і почав розложуватися. Коли він сів навпроти неї, то вона впізнала, що то цей самий маньяк, про якого розповідали дітям в ПТУ. Вона похолола, не знала, що робити. Він почав з нею говорити і запитав, чого вона так на нього дивиться, чи вона де не бачила його фотографії. Вона призналася, що бачила. Розповіла хто вона, де вона була і чим займається. Він запитав, чи вона його не боїться. Відкрив дипломат і почав їй показувати і розказувати про всі знаряддя тортур, що він мав в дипломаті. Коли їй треба було вийти в туалет, він йшов за нею і не випускав її з виду. Вона тряслася в туалеті і майже нечутно молилася, але не показувала нічого своєму страшному попутчикові. Коли прийшов час лягати спати, вона простелилася і лягла, повернувшись до стінки. Вона не зімкнула ока цієї ночі. Вона чула, як він вставав, лягав, знову вставав, але більшість часу стояв над нею. А вона безслівно молилася і просила Бога, щоби ще хтось її підтримав в молитві. Так пройшла ціла ніч. Він її не зачіпив. Вона на світанку встала і почала збиратися. Мужчина тільки на прощання пильно глянув їй в очі і сказав:"Женщина, я не знаю, какой силой ты обладаешь, но я не смог сделать того, что я задумал! Но будь осторожна, не здай меня милиции, как выйдешь!" Я вже не пам"ятаю, чи заявила вона в міліцію, чи ні. Скоріше всього, що так. Але ще що було цікаво. Коли вона на другий день прийшла на роботу в їхній офіс, то один її старший співробітник запитав: "Віра, що з тобою було? Бо мене Бог пробуджує серед ночі і в мене думка, що я повинен молитися, бо ти в небезпеці. Я ще розбудив дружину і ми мало не до рання молилися за тебе." От так діє Бог! І ті, хто під Його охороною, хто про неї постійно молиться, ніколи не попадають в "сліпі випадки".

 

Та ні, п.Фрезіє!
Гріх перелюбу і свідоме небажання розкаятися і перестати перебувати в цьому гріху- це зовсім різні речі. п.Оля писала про це.

Класичний приклад:
До ісуса привели перелюбницю. Хіба він засудив, чи покарав її? Ні. Він простив її:
Iван.8:11
І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе.

А після цього додав:
Iван.8:11
Іди собі, але більш не гріши!

Чому ісус сказав їй, щоб більше не грішила?

Та тому, щоб не сталось їй чого гіршого:

Ісус зцілив кривого, а потім зустрів його й каже:
. Iван.5:14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!

 

якщо їх батьки не згрішили і не прелюбдійствували.

 

Тому що живуть по заповідям. В іделі всі так повинні.

 

Вбита дитина - то є кому "щось гірше": тій дитині чи матері-прелюбодійниці?
І що значить - розкаятися?.. От, вичнив перелюб раз в молодості у житті через те що втратив голову від кохання-захоплення, і 15 років того не робив потім, переріс той вік в якому дурниці робляться, вже на пенсію пора.. то як має почуватися людина що розкаялася? Вона ж не може опинитися в тому віці і в тому тілі, щоб так не зробити і виправити - вона може іти далі і більш не грішити. Але кара ж, виходить, наздожене все одно - хоч 15 років не грішив би після цього, показуючи цим що розкаявся..

Ну так, але ченці не мають дружин і дітей, якби всі так жили - ми би вимерли.
А ще вони не працюють на шкідливих виробництвах (але користуються відбілювачем-хлоркою, металом і т.і., які хтось виробив на заводах, отруюючись і вкорочуючи собі віку чи здоров"я..).

 

Я мав на увазі, свідомий гріх, чи свідоме перебування в гріху тієї людини, котра уже є народженою згори, тобто людини, котра прийняла Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем...

 

Це все насправді лише з гуманітарної точки зору так жахливо, а з біологічної - звичайний харчовий ланцюжок.
Гітлер винищив євреїв, а якби не винищив, то державу Ізраїль можна було засновувати з таким же успіхом в Варшавському воєводстві чи Львівській волості - плотність єврейського населення була така сама. Вовки винищують кролів, а людина вовків, а коли вовків немає, то кролі так розмножаться що винищать весь врожай людей.

А на японців атомну бомбу кинули. Добре це чи погано? Для людей погано, а для Японії я рахую добре, бо це був для них холодний душ, який вивів їх практично з середньовіччя у сучасні лідери високих технологій.

---------- Додано в 12:12 ---------- Попередній допис був написаний в 12:09 ----------

До чого тут ченці? Заповіді божі не тільки для ченців. Неможливо гасати ночами по дискотекам, любити поїсти, і одночасно дотримуватись заповідей. Заповіді - це запорука правильного способу життя, а отже душевного і тілесного здоров'я.

 

А я в ніяку родову карму не вірю. Я вірю в те, що Господь сказав. І вірю, що гріх має бути розкаяний мною, щоби не страждали мої діти, а потім внуки і правнуки. А якщо ми несемо тягар гріхів батьків, дідів, бабусь, а їх вже нема в живих, то треба розривати прокляття. А якщо ще живі, то вони мусять покаятися. Тільки розривати прокляття не означає, що йти до ворожок. Треба то робити в церкві.

 

Душевного - так, це від нас залежить, тіло ж залежить не тільки від нашого способу життя, а й від атомних бомб, природніх ланцюжків, генів, стресів і потрясінь через ближніх, за яких переживаємо і ночей не досипаємо або працюємо, нітратів, якості питної води, ну і вовків - з біологічної точки зору.. і ще багато чого.

 

А якщо не виходить?

Мета християнства - щоб кожен дотримувався заповідей, тоді не буде зла. Тобто нікому буде кидати бомби, псувати воду...

 

О, тут згодна.
Тоді так і кажіть, що коли по всій землі запанує християнство (і люди позбудуться гріховної сутності... якщо таке теоретично можливе..) - тоді і заповіді будуть запорукою тілесного здоров'я.
Тільки ж як тоді бути з біологією.. самі ж казали - ланцюжок:вовки-зайці, природа інколи робить і "брак", хворіють і тварини, і все живе.. невже людина стане винятком?..

 

На це питання дає відповідь книга Йова. Йов, який був праведний і дотримувався Божих заповідей- постраждав. Чому? Бо наразі в цьому світі ще діє сатана. Але Бог колись все змінить.
По деяким дослідженням страждання Йова продовжувалися більш ніж рік. Він помирав від прокази, його діти померли, дружина його кинула, він став бідним, і йому здавалося, що Бог його залишив. Так Йов провів десь рік. Він неодноразово напевно питав Бога-чому?
Бог прийшов до нього і відповів на його питання.
Багато чого трапляється і в нашому світі. Але правильне запитання буде не чому? а для Чого?

 

Зрозумів Вашу думку, але якщо припустимо хтось з моїх родиців колись согрішив і не розкаявся, то мені вже, як то кажуть, "торба" і мушу страждати за їхні гріхи, чи як? Навіть при всьому бажанні, виходить, не можу нічого змінити, бо навіть не знаю хто з них, коли і в чому нагрішив. Нормально!....
Я би ще погодився, якщо би відповідав за гріхи своїх дітей, яких я неправильно виховав, а в цьому разі - просто не находжу слів....

 

А діти Йова встигли запитати "для чого" вони вмирають так рано і почути відповідь - чи вже на тому світі дізналися...

 

Звичайно, що матері!
Дитина вже з Господом, була доброю християнкою. А як тій мамі тепер жити і з тим гріхом і зі знанням того, що то Бог допустив таку страшну кару на її невинну дитину.
Колись чула таку розповіді співробітниці, що в їхньому селі жив старий дідок, що взяв гроші з євреїв у війну , щоби їх переховати, а сам видав німцям і тих євреїв розстріляли. То він десь мав 8-ро дітей і поступово всіх втратив в самих нечуваних ситуаціях. Не пам"ятаю вже в яких, одну тільки пам"ятаю, що син загинув на власному весіллі. То як, це не гірше було цьому дідкові жити і один за одним хоронити всіх своїх дітей, а самому залишатися живим і бачити це все?
Написано, що Бог милостивий, люблячий, прощаючий. Але також написано, що Бог - грізний суддя. І якщо людина замість того, щоби розкаятися, якщо можна, спокутувати свій гріх, починає хитрувати, викручуватися, брехати, аби тільки люди не дізналися правди, то вона сама собі підписує вирок. У всіх є однаковий шанс - покаяння. Тільки не всі його вибирають.

Ви неуважно читали те, що я написала?

Виявилося то! Сестра то взнала. Як тій сестрі то було пережити, та ще й вагітній? Як вона взагалі могла після такого зі сестрою спілкуватися?

Обоє відкидали звинувачення. Казали, що то неправда. Що то все вигадано.

Раз мали сміливість грішити, треба мати сміливість і каятися, признавати свій гріх. Тим більше, що то зовсім не те, що ви наводите у своєму прикладі. Чоловік поплатився відразу. І вона то все бачила. Бог ще чекав довго на її покаяння. Але його так і не відбулося.
Та ми і не судимо. Ще раз кажу. Розсуждаємо, щоби самим в таке не потрапити.

---------- Додано в 10:58 ---------- Попередній допис був написаний в 10:56 ----------

А чого не виходить? Грішити - виходить, а каятися - не виходить? Тоді, вибачайте. Буде вирок.

---------- Додано в 11:00 ---------- Попередній допис був написаний в 10:58 ----------

Ви теж не читали всього, що я писала?