Чому батьки часом вважають кращим тільки свій варіант майбутнього дитини?

нас в сім)ї троє,в мене ще є двоє братиків) і наші батьки нікому не нав)язували своє бачення майбутнього! так складалось що батьки працювали зранку до ночі, щоб прогодувати нас, тому
ми самі обирали професію, поступали, вчились та здавали екзамени!
Зараз кожен з нас займається улюбленою справою. і отримує від того задоволення...

 

Минуло два місяці з моєї писанини в цій темі та й акценти у відносинах з батьками змінились. Тепер є чітка позиція мами, що працювати мені треба стабільно на одному місці від і до конкретної години і виконувати нецікаву роботу (знає, яка для мене цікава, а яка ні). Чому так - я не знаю (може хоче "переламати"). Але пропозиції роботи з її сторони є винятково не для мого характеру, наприклад, секретарка, хоч і в хорошій установі. Люблю перебувати в русі, планувати свій робочий час, активно діяти протягом дня, щоб мене кудись "посилали" по справах по цілому місті - цього всього на таких посадах не буває. Просто комусь підходить такий вид діяльності, а комусь інший. Чомусь мати моя цього зрозуміти не може (або не хоче). Їй здається, що все як в людей - це коли йдеш на державну роботу, знайомишся з якимось фацетом, далі весіллє, декрет - всьо, "жизнь удалась", більше в тому житті ніц не треба. Якщо я так не хочу - вуаля, вирішуй все сама. Я сказала "добре", тому роботу шукаю і знаходжу сама - робота нестабільна, але мені подобається, в мене виходить і бачу в ній хороші перспективи. Останні місяці взагалі навіть за малою порадою щодо роботи не звертаюсь до мами, не те щоб знайшла щось стабільне (бо все ж життєва нестабільність кепсько впливає на нерви). Але з тим всім вже звикла.
Суттєва проблема в тому, що не знаю як діяти і будувати свої відносини з нею. Бо якщо роботи нема декілька днів, то починаються такі "наїзди" типу, "що ти робиш? ти нічого не робиш!". А найгірше, коли робота з'являється, то батьки ще гірше нервуються. Зле, тому що наперід домовляюсь про роботу, а потім раптово може все відмінитись. І найгірше те, що в останній раз я бачила як мама була справді задоволена, що все зірвалось. Словом...паскудство... І що робити?

 

Ваша мама це тип людини якій нічим не вгодиш. Прекрасно вас розумію в мене така ж проблема. Коли я роблю як хоче вона це погано. Коли роблю навпаки теж погано. А найбільше радості їй приносить те, коли в мене щось не вдається. Тоді це супроводжується словами "я ж тобі казала..." і довжелезною мораллю.

 

Це стандартна ситуація. Кожна мама хоче своїй дитині добра, тільки роблять це по різному. Мені, наприклад, з мамою в тому випадку повезло (якщо можна так сказати ) /) Вона ніколи не вказувала що мені робити, завжди старалася підтримати, а інколи і вміла промовчати, за що я їй вдячний. Винятками були хіба події коли були юнацькі бійки, отоді бурчала і сварилася, ну але то таке, тепер сам то розумію і по іншому дивлюсь. Що Вам допоможе- то відокремитись. Тоді меньше буде повчань, буде скучати за Вами. Але не знаю наскільки то реально в тому числі і фінансово. Шкода, що інколи батьки не розуміють дітей, але таке життя. Конфлікт поколінь завжди був. З власного досвіду розкажу, що за все моє подружнє життя моя мама тільки один раз мені зробила зауваження коли ми щось гиркались з дружиною, мовляв "а чого вона до тебе гиркає". На що я посміхнувся і попросив :"Мам, ми собі посваримось і помиримось, а ти не звертай, якщо можна, уваги". І з тих пір ніколи більше таке не повторюється, і навіть навпаки часом старається захищати мою дружину від моїх нападок не під настрій. І тут же приклад зворотній. Моя дружина не може бути в гостях у тещі (її мами) більше ніж 3-4 дні. Там повним ходом ідуть повчання, не так зварила, не так положила, не так повернулась..., і тому через тиждень гостювань я мушу їхати і забирати доню від мами. А тепер коли дружина часом бурчить на нашу доньку, то я відразу ставлю в приклад :"Згадай себе і свою маму" і всі проблеми зникають. Отак то

 

оце почитала дописи попередніх дописувачів, в мене ідентична проблема з батьками, і в багатьох знайомих дівчат теж... виходить це якась хвороба в батьків? чи як?
пам)ятаю, як була маленькою, мамині конфлікти з її батьками, вона казала - я ніколи такою не буду... і тепер її поведінка аналогічна по відношенню до мене... невже це дійсно заразне і передається від покоління до покоління???
найкращий вихід це звичайно жити окремо, але якщо немає такої можливості в фінансовому плані, тоді що робити? приходити пізно додому, і раненько йти? щоб того не вислуховувати...ех....

 

Трошки не так. От якби я робила все, що мені каже мама, то вона була б навіть дуже задоволена.
пи.си. але то була б не я.

А як будувати стосунки у вищеописаній ситуації, живучи разом? Хто як гадає?

 

моя б теж

 

ну тут є багато нюансів не знаючи які поради важко давати...


розкажу випадок який був в мене...
я завела щоденник, в якому записувала все....спогади, думки, події,..
багато місця в ньому займали конфлікти з мамою, їх бачення мною,( я свою маму дуже люблю, але в нас повне неспівпадіння в характерах, стандартна ситуація)))) ну от... одного прекрасного дня я пішла гуляти, а щоденник забула заховати, так щоб ніхто не знайшов))коли повернулась, він лежав не там де я його залишила, ну я відразу здогадалась, що мама прочитала... як наслідок кілька місяців ідеальних стосунків-мама-дочка)))

 

[QUOTE='ГаЛоЧкА]коли повернулась, він лежав не там де я його залишила, ну я відразу здогадалась, що мама прочитала.[/QUOTE] ох уже ці мамуні Колись моя мама теж читала листи моєї сестри, що писали їй хлопці. Мої (ті що писали мені) не могла читати, бо я був ще той штірліц. А зараз аналогічна ситуація в моїй сім'ї. Дружина любить почитати щоденника малої і СМСки що пишуть кавалєри. Сам я ніколи не читав чужих листів, щоденників і іншого, тому бурчу інколи на дружину за зайву цікавість, ну але хто зна. Може колись пригодиться?

тут точно важко щось порадити, тим більше не знаючи людей. Одне що можу сказати, що хтось мусить поступатись. От тільки питання чи довго хтось витримає переступання через себе, і друге питання поступатись в чому?! адже слухати і РОБИТИ як каже мама ніхто не буде. Чи я неправий?

 

Простішим було б вибудувати стосунки з рідними дітьми, щоб без секретів... ІМХО

 

а таке буває?
В мене довірливі стосунки з малою, тому що я інакше дивлюсь на ситуації і дуже рідко стараюсь сварити. Більше стараюсь сказати "Ну то нічого страшного..." або щось подібне. Але що помітив, що щоденник з поганою оцінкою радше мамі показується , з імовірністю почути крики і навіть заробити рушником по дупі, ніж побачити татову підняту брову від удаваного подиву. Отаке то життя. А які психологи дітиська! Так видумають, що комар носа не підточить. Справа в тому, що мене люблять дітиська і свої і чужі (племінники, похресники і просто діти друзів), тому що завжди знаходжу час приділити їм по трохи і зробити якийсь сюрпризик-подарунок, але поражає їхня фантазія якщо вони чогось хочуть, або навпаки чогось не хочуть зробити. Навіть останній приклад, я "розставив свої сіті" щоб заманити племінника англійську повчити а він кожен раз має причину чому не вивчив того чи іншого. Ну діти дітьми, а дорослі діти теж не будуть без хитринок і власних секретів з батьками.

 

а хз... в мене ні, в деяких подружок так... навіть не знаю від чого то залежить...

 

ну не знаю, не знаю. Може багато чого розказують, але не все, і навіть не під тим кутом як воно було насправді. Я взагалі дуже мало зустрічав дорослих які розуміють поведінку дітей, тобто стараються поставити себе на їх місце

 

це класика.. конфлікт поколінь...

 

Хороший випадок
В мене була схожа ситуація, тільки закінчилась вона не так весело. Коли мене не було вдома, то, очевидно, матуся подивилася мої записники, віднайшовши там телефони. І коли я пішла гуляти з одним хлопчиком, то вона додумалась зателефонувати додому до цього хлопчика і поговорити з його батьками. Звичайно, я про таку "послугу" її не просила. Не знаю про що вони там балакали, але відносини з чуваком в мене зіпсулись.

Взагалі-то, це прикольна штука - написати на папері, кажуть, "папір все витримає", і після того як напишеш (ніби "озвучиш" проблему), то стає легше. Але з такою писаниною треба бути дуууже обережно.

 

Та, цікава в Вас мама...

 

не то слово... навіть дуже цікава