Чого ж ви не сповідаєтеся, мешканцю? © мих

Архикатедральний Собор св. Юрія
23 березня о 07:00 ·

ДОБРА СПОВІДЬ: Про що сповідатися?
Продовжуємо цикл дописів, присвячених дуже важливій темі. Розважаємо про те, якою має бути добра сповідь.

СПОВІДАЙСЯ ТАК:
-ша Заповідь Божа:
Може, сумнівався у правдах віри та розбуджував такі сумніви в інших? Може, радо слухав безбожні розмови, нарікав на Господа, не молився зранку або ввечері? Може, вірив у забобони або чари, або викликав духів, відвідував ворожок, чаклунів, інших окультних осіб? Може, соромився відверто визнавати свою віру? Чи ставав в обороні, коли інші наговорювали на неї? Може, насміхався з релігійних обрядів?
-га Заповідь Божа:
Може, вимовляв без пошани ім’я Боже, Пречистої Діви Марії чи святих? Може, присягав ім’ям Божим на неправду? Чи вживав святі слова в жартах? Може, проклинав когось іменем Божим?
-тя Заповідь Божа:
Може, без поважної причини пропускав Службу Божу в неділі чи свята (як часто)? Може, не слухав проповіді, духовні повчання? Погано поводився у храмі? Можливо, без потреби тяжко працював у неділі або свята?
-та Заповідь Божа:
Чи зневажав своїх родичів або зробив їм якусь прикрість? Був неслухняним та невдячним, не допомагав їм? Може, не шанував своїх наставників чи погано говорив про них, бажав їм чогось злого, висміював їх?
-та Заповідь Божа:
Чи скривдив когось на здоров’ї (також і себе самого)? Може, підмовляв до бійки? Розбуджував ненависть? Проклинав інших? Був мстивий? Може, давав комусь поганий приклад чи намовляв до гріха? Вчинила або спонукав до аборту? «Вбивав» словом: зневажав чи ображав, насміхався, принижував інших?
-та і -та Заповіді Божі:
Чи любувався у нечистих думках? Чи оглядав безсоромні малюнки? Говорив безстидні слова? Чи допускався гріха проти чистоти, сам або із кимось іншим? Спілкувався із розпусними людьми? Читав аморальні книжки та часописи або дивився непристойні фільми?
-ма і -та Заповіді Божі:
Чи привласнив собі чужу річ, обманув когось на грошах, майні (також державному і колективному!)? Може, зробив шкоду іншому? Чи направив заподіяну шкоду, віддав позичену або знайдену річ чи гроші?
-ма Заповідь Божа:
Чи говорив неправду? Може, виявляв без потреби чужі хиби або таємниці? Чи осуджував несправедливо, вигадував наклепи, обмовляв?
Продовження теми – у наших наступних публікаціях, які (як і першу) легко можна буде знайти за хештегом #добра_сповідь.

 

Знакові фотки галичан часів 2СВ

Перше Причастя. Підбірка світлин початку ХХ століття — Локальна історія

Однією з найважливіших подій у житті християн є Перша Сповідь та Святе Причастя. До семи років діти причащаються без сповіді. Вважається, що сім років – це вік, відколи діти можуть розуміти все, що вони роблять, та відрізнити добро від зла.

Перше Причастя відбувається за визначеною датою або приурочується до певного релігійного свята, наприклад, до свята "Божого Тіла". На згадку про цю подію дітям видають спеціальні пам'ятки.

На давніх світлинах під час Першого Причастя хлопчики ошатно одягнені, дівчатка нагадували наречених. На спомин про той день у багатьох родинних альбомах залишилися фотографії.

 

ТАЇНСТВА ПОКАЯННЯ і СПОВІДІ (Примирення) • УГКЦ Патріарший собор Воскресіння Христового у Києві, • Patriarchal Cathedral of the Resurrection of Christ in Kyiv

Тайна покаяння – це велике таїнство божої любови й милосердя до грішника. Бо коли ми, обмиті з наших гріхів у хрещенні та обдаровані освячуючою божою ласкою, знову чинимо зі злоби чи немочі гріхи, Господь не відкидає нас і не відвертається, але готовий знову нам кожночасно простити (див. Лк. 15,1232).

Але для одержання його прощення, треба мати біль душі за наші гріхи, покаятися і постановити жити з Христом. Відтак визнаємо наші провини перед священиком і через його уста одержуємо прощення наших гріхів. Це і є сповідь, яку встановив по своїм воскресенні Христос, кажучи до апостолів, а через них до їхніх наслідників: «Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж задержите – задержаться» (їв. 20,2223).

Якщо б не було священика, можемо зробити в собі почування глибокого душевного болю та постанови не губити божої благодаті і при найближчій нагоді ісповідати свої гріхи перед духовним отцем. А в наглім смертельнім випадку треба пережити в серці глибокий жаль за свої провини і переблагати Бога, віддаючи себе вповні в його руки, бо він справедливий суддя, але над усе –наш люблячий і милосердний Батько.

Приготування до сповіді:

• Що треба зробити, щоб наша сповідь була добра?

1) зробити іспит совісти;

2) збудити в собі жаль за гріхи;

3) постановити поправитися;

4) визнати гріхи перед священиком у сповіді;

5) відбути покуту, яку завдав сповідник.

• Як робимо іспит совісти?

У молитві до Святого Духа просимо за добре переведення іспиту совісти і за ласку доброї сповіді.

Опісля пригадуємо собі: коли ми відбули останню важну сповідь, чи не забули якого гріха і чи відбули задану покуту.

Потім переходимо по черзі заповіді божі і церковні та різні роди гріхів, і застановляємося, чи ми не провинилися проти котроїсь заповіді словом, ділом, думкою, або залишенням доброго діла. При тяжких гріхах треба пригадати собі їх число, а якщо це неможливе, тоді бодай приблизно, як часто на тиждень, на місяць, на рік ми їх допускалися. До того ж треба собі пригадати обставини, час, місце, ціль, а також особи й середовище, серед якого ми гріх учинили, бо бувають такі обставини, що зміняють рід гріха, або з легкого роблять гріх тяжкий.

Коли ми пригадали собі всі гріхи, тоді збуджуємо в душі щирий жаль за них і постанову поправи, а відтак можемо вже приступити до сповіді.

• Чи іспит совісти робимо тільки перед сповіддю?

Добрий християнин робить іспит совісти щовечора, поки піде на спочинок, бо кожної хвилини треба бути готовим на смерть. Такий вечірній іспит совісти показує нам правдивий образ нашої душі і справжню нашу вартість перед Богом.

• Що значить жалувати за гріхи?

Жалувати за гріхи значить збудити в душі біль (не тільки казати словами), що ми Бога зневажили, і відчути обридження до своїх гріхів. Досконалий жаль походить з любови до Бога, що його ми зневажали, і до Ісуса Христа, якого своїм гріхом ми розпинаємо, як каже се. Павло. Жаль, однак, є недосконалий, коли боліємо душею тільки тому, що ми через гріх втратили небо, а заслужили собі на пекло.

• Чи сповідь є важна, якщо ми навмисна затаїли тяжкий гріх?

Така сповідь є неважна, і через неї допускаємося нового, дуже тяжкого гріха: святотатства.

• Що робимо, коли ми забули визнати тяжкий гріх на сповіді?

У такім випадку сповідь є важна, і ми не маємо обов’язку її другий раз повторяти. Вистачає, як ми той гріх визнаємо на нашій наступній сповіді.

• Як часто сповідатися?

Маємо обов’язок принайменше раз на рік, або в небезпеці смерти, визнати на сповіді тяжкі гріхи, як також бодай раз на рік, коло Великодня, чи то в годині смерти, прийняти святе причастя.

Поза тим Церква заохочує вірних, бо це для них дуже корисне, сповідатися більше разів, навіть і з менших провин, званих повсякденними гріхами, і якомога частіше, а навіть щоденно, причащатися.

• Чи маємо обов’язок сповідатися щоразу, коли приступаємо до святого причастя?

Не маємо обов’язку сповідатися перед кожним причастям, хіба що ми допустилися тяжкого гріха.

 

View: https://www.facebook.com/groups/292081694477064/permalink/1987373424947874/


ПІДГОТОВКА ДО СПОВІДІ (аналіз гріхів)
Три основні групи гріхів
Проти Бога:
• Не молився Богові зранку, ввечері, до і після їжі.
• Під час молитви відволікався думками про сторонні речі.
• Хрестився неуважно, нечітко, без страху.
• Лінувався ходити до церкви.
• Сміявся та розмовляв у церкві, ходив по церкві з шумом.
• Промовляв ім’я Боже без благоговіння, жартома.
• Божився. Нарікав на Бога за своє життя, хвороби, неміч, долю.
• Соромився перед іншими своєї віри та хресного знамення.
• Відвідував будь-які видовища під час богослужіння.
• Порушував пости та інші постанови церкви.
• Вірив у сни, ворожіння та інші забобони.
• Згрішив тим, що відступив від вчення греко - католицької віри, безвір’ям чи бадужістю до віри.
• Не дякував Богові по закінченню роботи.
• Свідомо замовчував гріхи на сповіді.
Проти ближнього:
• Не шанував батьків і не приділяв належної уваги їм.
• Образив їх грубощами, суперечками, піднімав руку на них.
• Це ж чинив стосовно духовенства, начальників, старших.
• Перебував у гніві, був сердитим, роздратованим.
• Лаявся, вживав погані слова.
• Образив ближнього чи недруга у сварці, ударив когось у бійці.
• Сміявся з бідних, калік, старих.
• Перебував у злобі, ненависті до оточуючих.
• Не просив пробачення у тих, кого образив.
• Не вибачав тим, хто мене образив.
• Залишив нужденну людину без допомоги, коли міг допомогти, навіть коли мене просили.
• Не прагнув бути привітним однаково з усіма.
• Був жорстокий з тваринами.
• Брав чужі речі, не питаючи, не повернув узяті тимчасово речі.
• Впертий і завжди наполягаю на своєму.
• Намагався помститися тим, хто мене образив.
• Говорив неправду.
• Зводив плітки, висміюючи чужі недоліки.
Проти самого себе:
• Був гоноровим, прагнув похвали й слави.
• Не терплю, коли до мене несправедливі.
• Гордий. Хвалюся своїми здібностями, походженням, речами, прикрасами.
• Вважаю себе достойним перед Богом.
• Перебільшено піклуюся про свою зовнішність.
• Згрішив думкою, поглядом, дією проти 6-ої заповіді (блуд, перелюб).
• Заздрив іншим. Не виконував своїх обов’язків. Був лінивим, нетерплячим.
• Був недбайливим у вивченні Св. Писання і духовної літератури.
• Був нестриманим у думках, почуттях, словах, їжі, питві. Напився.