Чистилище

Цікаво, а ця людина, яка зовсім не зазнала впливу на неї людського середовища, теж за все сама відповідальна?
Те, кто жил в обществе животных первые 5-6 лет жизни, практически не могут освоить человеческий язык, ходить прямо, осмысленно общаться с другими людьми, несмотря даже на годы, проведенные в последующем в обществе людей, где они получали достаточно заботы. Это лишний раз показывает, насколько важными для развития ребенка являются первые годы его жизни.
http://ru.wikipedia.org/wiki/Дети_джунглей

---------- Додано в 12:32 ---------- Попередній допис був написаний в 12:24 ----------

Тому що карає (у наведеному прикладі).
Пояснення типу "он всі діти як діти, а ти завжди як свиня" - це не те пояснення яке діє, тому що в ньому не закладено любові і воно не зачепить того що потрібно для розуміння причин чому в людському суспільстві чистий одяг є важливим.
(до речі, для дітей, особливо маленьких, бездоганно-чистий одяг після прогулянки не є таким же кодексом пристойності як і для дорослих ІМХО).

 

пояснення
і карання хіба не можуть співіснувати?
Просто мова йде про те, що "за все тре платити" і то незалежить від "хочу/нехочу", "можу/немажу".... такий порядок у світі, такий закон і все.

 

Брр...
ну тому у нас і такий світ зараз, що з дитинства людьми керує страх покарання. А коли дориваються до влади і страху більше немає, бо - безнаказанність - отут і ніщо більше не стримує...

"не туди б'єш, Іване".. покарання, тюрми - це наслідки. Глибинні причини жорстокості і "безсовісності" в дорослому віці- у дитинстві, у нестачі любові від світу, нестачі віри дорослих у те що дитина ненавмисне зробила щось не так, віри у неї і в те що вона - не "злочинець" і в неї є багато хорошого, у те що наступного разу в ній переможе любов (до батьків, яких вона не захоче засмутити не від страху покарання, а від любові і поваги до них).
Я в це вірю і вірю що світ має бути таким.

 

якщо би закон був іншим, то напевно не прийшлося посилати Єдинородного Сина на муки і смерть. Гріхи прийшлося відкупити мучеництвом і кровю.

 

Так що, виходить, "око за око" продовжує діяти?..

 

На мій погляд, "око за око" - то зовсім інше поняття.

Тут мова скоріше йде за порядок речей, який неможливо зламати, за все треба відповідати.

 

Погоджуюсь.

100%, що Бог кого любить того карає.
Це я розумію.
До цього нема питань.

Мене сильно вразили Ваші слова про те що людина навіть покаявшись перед Богом має нести покарання за свій гріх!
Це нонсенс якийсь! Такого я не зустрічав в Новому Заповіті!
Даруйте- не розумію ніяк.

Не знаю як Ви, але я як батько, караю свою дитину, якщо вона навмисне робить зло, чи не хоче слухатися мене... Але я ніколи не караю свою дитину, коли вона приходить до мене і каже: "Тату, вибач мене, я більше так не буду." Навпаки, ці слова для мене є солодкими і я пригортаю дитину до себе після цього... і прощаю їй все...

 

Чому ж, ті хто сповідує "око за око" кажуть так саме: за все мусиш (мені) відповісти. Беруть на себе роль судді караючого.. я розумію, що коли мова про дорослих злочинців, яких треба ізолювати від суспільства - то ізолювати треба, але карати дітей - це ростити людей, нездатних на прощення і співчуття, переконаних що світ - жорстокий і вони теж мають право карати в ньому тих, кого вважають за потрібне, хто не робить "правильно" - тобто, так як вони вважають правильним.
Майже завжди в колективах б'ють інших дітей лише ті діти, яких колись били чи б'ють/карають батьки. Це вони їх навчили ТАК, через жорсткість і агресію, виражати свою правоту і дотримуватися того "закону", що за все заподіяне (і за забрану машинку) треба відповідати.

Повертаючись до теми.
ось як пояснює православний священник московського патріархату (вірніш, ніяк не пояснює, наголошуючи що не про пекло, а про спасіння і рай потрібно говорити, бо пекло - всюди де не рай):
Священное Писание много говорит об аде, преисподней, «тьме внешней», «геенне», и др., поэтому я не знаю, что подразумевают Иеговисты, когда говорят о том, что понятие это не соответствует Библии. Но в каком-то смысле ад, и вообще зло, это действительно не есть нечто существующее. Существует Бог, и всё, что он сотворил – добро (Быт.1:31). Зло же не есть нечто, сотворенное Богом, существующее, а есть отпадение от добра, от истины, от любви, коротко говоря, от Бога, - которое некоторым непостижимым образом возможно для человека, обладающего свободной волей. Человек этой возможностью, как известно, воспользовался. Как учит Библия, мы отпали от Бога, нарушив Заповедь, и выгнаны из Рая. Куда же нас из Рая могли выгнать? Есть только два понятия: добро и зло. Третьего здесь не дано, и из Рая нас могли выгнать только в ад. Однако нам дано время, и пока оно у нас есть, мы можем снова обратиться к Нему. Окончательный же смысл отпадения от Бога, от нас как бы скрыт. Поэтому человек, если он не обращается к покаянию и вере, рассчитывает только на своё земное время (которое, однако, неотвратимо кончается), и очень хочет верить, что ада нет. Однако от ада эта страусиная мысль на самом деле избавить не может. Ибо что останется человеку, если из Рая он изгнан, и земное время его кончилось? Именно только тьма внешняя о которой говорит Евангелие (Лук.13:28, и др.), где будет плач и скрежет зубов, - т.е. ад.
http://www.dubna-blago.ru/vopros_ad.html

 

Зі слів Ісуса у Мат.12:31-32 "…не простяться ні в цім віці, ні в майбутнім" можна зробити висновок, що окремі провини відпускаються на цьому світі, а інші – на другому. Гріх може тривати довго наприклад якщо через когось людина стане інвалідом до кінця життя або помре, залишивши малих дітей і стареньких батьків, то розкаяння грішника не багато змінить для постраждалого.

 

Якщо б таке було написано, я думаю у нас би просто не було цієї дискусії Чи не так? Напроти, в Біблії ніде конкретно не йдеться про слідування переданням. А саме слово передання я навів вам вище.

До закону (до Мойсея) народ був суджений по совісті, бо не мав написаного закону.

Слово Боже писане під натхненням Святого Духа, а не пусті формальності. До наших часів дійшло багато записів очевидців цих подій, але ці записи ми ж не трактуємо як Богом натхнені, максимум як хронологічний журнал, або бачення очевидця.

На якому з соборів була прийнята Біблія?

З ваших дописів стає зрозуміло, що ви не приймаєте жодної точки зору окрім своєї(можливо я помиляюсь, просто аналізую попередні пости), не закаменяйте сердець своїх, тому що сліпе вірування перетворює нас у фанатиків, які будуть здатні палити на вогні брата свого лиш би не вийти за рамки звичного. Ви не допускаєте можливості того, що вже перший собор був скликаний з політичних мотивів, бо Християнство стало модним... А всі інші собори на яких відкидались одні єресі а додавались інші. Єдине правило яке можна застосувати до людини це те, що кожен може помилятись. Я боюсь, я молюсь, я тремчу перед Богом за те, щоб зважувати кожне слово... щоб часом не заплутатись, щоб не втратити ниточку яка звязує мене з Христом, бо це дуже легко зробити, одне необачне слово і все... Допустіть таку думку в серці, що і ви, і патріархи церкви можуть помилятись. І в Апостолів були проблеми, ми лише люди...

 

Чому ви так погано думаєте про тодішніх християн, ви з ними особисто були знайомі?

 

В начале 4 века Евсевий Кесарийский (260 — 340 гг.), как и Ориген, также подразделяет новозаветные Писания на общепризнанные, спорные, но принимаемые многими, и подложные. Он пишет (Церк. ист. III, 25): «…перечислим уже известные нам книги Нового завета. На первом месте поставим, конечно, святую четверицу Евангелий, за ней следуют Деяния Апостолов; потом Павловы Послания, непосредственно за ними — Первое Иоанново и бесспорное Петрово, а потом, если угодно, Апокалипсис Иоанна, о котором в свое время поговорим. Это книги бесспорные. Среди оспариваемых, но большинством принятых: Послания, именуемые одно Иаковлевым, другое Иудиным, и Второе Петрово, также Второе и Третье Иоанновы: может быть, они принадлежат евангелисту, а может быть, какому-то его тезке. К подложным относятся: «Деяния Павла», книга под названием «Пастырь», «Апокалипсис Петра», «Послание», признаваемое Варнавиным, так называемое «Учение апостолов» и, как я сказал, пожалуй Иоаннов Апокалипсис, который одни отвергают, а другие относят к признанным книгам. Некоторые помещали среди этих книг и «Евангелие евреев»… Все это книги отвергаемые, и мы сочли необходимым составить их список, полагая, что мы должны знать, какие книги подлинны, не измышлены и приняты церковным преданием и какие, наоборот, из книг Нового завета исключены, хотя известны большинству церковных писателей.
Несмотря на ясное отвержение Евсевием и многими его современниками ряда «подложных» книг, они продолжают встречаться в текстах Нового завета следующей, Соборной эпохи истории Церкви (4 — 8 вв.), когда происходит окончательное формирование и каноническое оформление состава Священного Писания как Ветхого, так и Нового завета
http://www.bible-center.ru/book/kanon/002

Як мінімум 400 років різні тексти різного священного Писання сприймалися людьми як такі. Які з них "Богом натхненні" і які варто включати в Біблію- визначили між собою хоч і не на Соборі, але таки люди, хоч і святі. Та й ті не завжди доходили єдиної згоди.

****
Так, свт. Амфилохий Иконийский (ок. 340 — ок. 395), по некоторым данным — родственник свт. Григория Богослова, перечисляет книги Нового завета иначе. В Книге правил правило свт. Амфилохия располагается непосредственно после правила свт. Григория и озаглавлено «Святого Амфилохия епископа к Селевку о том, какие книги приемлются». В нем свт. Амфилохий пишет: «Особенно подобает ведати [знать] и сие, что не всякая книга, стяжавшая досточтимое имя Писания, есть достоверная. Ибо бывают иногда книги лжеименные, иные — средние и, тако рещи [так сказать], близкие к словесам истины, а другие — подложные и обманчивые, подобно как поддельные и подложные монеты, кои хотя и имеют надписание царское, но, по веществу своему, оказываются ложными. Посему наименую тебе каждую из Богодухновенных книг. Но дабы ты познал раздельно, прежде наименую книги Ветхого завета… [см. выше] Время нарещи [назвать] мне книги нового Завета: приемли четырех только евангелистов: Матфея, потом Марка, к сим присоединив третьего Луку, Иоанна числи четвертым по времени, но первым по высоте догматов, ибо праведно нарицаю его сыном грома, величественно провозгласившим Бога Слово. Приемли и вторую книгу Луки — соборных Деяний Апостольских. К сим присовокупи сосуд избрания, проповедника и апостола языков, Павла, премудро написавшего Церквам четырнадцать посланий: одно к Римлянам, к коему должно сопричислить два к Коринфянам, к Галатам, к Ефесеям [Ефесянам]; за сим — к живущим в Филиппах, потом написанное к Колоссянам, к Фессалоникийцам два, к Тимофею два, к Титу и Филимону, к каждому одно, и одно к Евреям. Сие неподлинным некие называют недобре [неправильно], ибо в нем благодать истинная. Что напоследок реку о Соборных посланиях? Иные глаголют, что семь их принимать должно, а иные — три только: одно Иакова, одно Петрово и одно Иоанново. Некоторые же приемлют три Иоанновых, и кроме сих — два Петровых и седьмое Иудино. Откровение же Иоанново иные причисляют к священным книгам, а многие называют неподлинным. Сей да будет неложнейший канон Богодухновенных Писаний». То, что свт. Амфилохий включает перечисление книг, вызывающих споры, в «неложнейший канон» Писания, скорее характерно для Церкви предыдущего, 3 века.
http://www.bible-center.ru/book/kanon/002

 

Ми не постраждалого говоримо, а саме про грішника, котрий РОЗКАЯВСЯ(!) у своєму гріху перед Богом.
Я не знаходжу жодних причин в Слові, на те, що цей грішник, котрий РОЗКАЯВСЯ не може бути прощений і тим більше, що на нього Бог накладає якесь покарання! Абсурд!!!

Це тільки нам людям властиво жбурляти каміння в грішників, чи накладати на них якісь покарання в той час, коли Христос каже "Не засуджую тебе Я...", "Численні гріхи твої прощені...", "Прощаються тобі твої гріхи, іди, але більше не гріши...", "Сьогодні ти будеш зі Мною в раю"... !

 

якраз навпаки. свої точки зору подає Даяна, а цей чоловік подає позицію церкви.

 

Прощення й покута, різні речі.
Перед тим як попасти в Рай, розбійник ще добряче повисів на хресті.

 

він туди ще не потрапив

 

Ы .. А що, Христос його обманув?

Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю! (Луки 23:43)

 

счааас Сергій вам таке намалює, що огого!

 

Це земні закони, ну не рівняйте тепле з м'яким. тобто ми несем кару за те, що ми робим, але не обов'язково на землі несем кару за Духовні речі.

ага... доброго дня

 

Але те що ми робимо, теж походить з середини.

Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. (Матвія 15:19)