чи впевнені Ви у тому, в що вірите?

Роздумував над тим, чи є в Новому Заповіті хоч одна людина, котра сказала, що вона точно на 100% впевнена у своєму спасінні.
Я знайшов таку людину- це ап.Павло, котрий є еталоном, взірцем для усіх нас християн.
Він сказав: "Я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше"(Фил.1:23) Таке може сказати тільки та людина, котра точно є впевнена у своєму спасінні.

Отже, все таки можна бути впевненим на 100%

 

тільки щоб та впевненість не була від нечистого.

Цитата:
Допис від Levko Переглянути допис

та... єдине, що я знаю точно, це те, що рано чи пізно ми всі помремо.... а більше точно.....

 

Це Ви про ап.Павла?

 

Я теж маю бажання. Розумієте? Бажане і дійсне не завжди співпадає. І я говорю про всіх нас простих християн. Обітниця спасіння була дана, а ми реалізуємо все життя своє покликання до святості. Бог оцінить наші зусилля - ми не знаємо як, але сподіваємось, що на нашу користь.

 

під цими іменами одне поняття.

таке цілком можливо, але це відношення до різності релігій немає.

от в кого-кого, а в Бога подвійних стандартів не може бути по визначенню

Я думаю Він був вище будь-яких релігій.

Навіть після того як він послав апостолів, ВСІ і так не прийдуть до Бога. імхо

а якщо вам дійсно цікаво продовжувати дискусію, дайте визначення поняття "Бог", а то ми ще довго з вами говоритимемо про різні речі (обіцяю потім напишу своє розуміння (вже в якійсь темі писав, скопіюю))

 

взагалі..................

 

А якщо оцінить не на мою користь....????
Після смерті буде ж уже пізно щось змінити...

Погодьтеся, що всяка непевність породжує тривогу і неспокій.
А тут мова йде про таке гіпер важливе питання як моє вічне життя, чи смерть!! Що може бути важливішим за це?

І як я можу при такій непевності у тому чи я спасуся, мати зараз на землі повну радість, мир і спокій у своєму серці, про що так багато пише Біблія:

Рим.14:17 Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім.
Iван.15:11 Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!?

 

але ж саме тут не йдется про радість земну, тут і зараз - а навпаки - про радість у Царстві небеснім. і радість в Дусі - як на мене, означає ту досконалу радість, коли людина і біди та негаразди сприймає із вдячністю та миром в серці, а не радість "зараз, на землі".
і потім, в людині плоть і дух борються. тіло пожадливе і прагне гріха, дух - має прагнути неба. то оце наше земне життя - чи ж воно не для того дане, щоб ми через терпіння і пізнання Бога розпинали свою плоть та гартували свого духа?..

важливіша воля Божа "багато покликаних, та мало обраних". ми маємо любити Бога і любити ближніх. але лиш Богу судити чи достойні ми Його Царства.
так, Він дав нам спасіння через Христа Ісуса, але потрібно постійно вартувати, щоб не порушити Божих заповідей для нас.

 

Не погоджуся з Вами, що Царство Боже це лише те що буде на небі буде- Небесне Царство.

Царсво Боже ми можемо мати тут на землі і знаходиться воно "всередині нас":

А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно, і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас! Лук.17
Матв.6:10 нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

Так ви правильно сказали про радість в Дусі Святому. А через що приходить та досконала радість "зараз на землі" як не від того, що ми уже живемо з Богом і що маємо життя вічне з Ним на небі.

Я думаю, усе вирішується уже тут на землі хто куди має потрапити після смерті: чи в рай, чи в пекло.

Припустимо, якщо я примирився з Богом через покаяння, Ісус Христос є моїм Господом і Спасителем, якщо моє серце мене не винуватить у гріху, якщо уже не я живу, а Христос живе у мені, якщо я люблю ближнього свого як самого себе..., то хіба духом своїм я не є уже в Його Царстві?... хоча тілом ще знаходжуся на землі.
Якщо Христос сказав, що Царство Боже уже тут на землі є "всередині мене", коли я буду "ходити за духом, а не за тілом", то куди воно діється від мене коли я помру?
А якщо в мене цього "Царства Божого "всередині "нема зараз на землі, то як можна сподіватися отримати його після своєї смерті?

 

до такої ситуації мій наставник каже, що це ВЖЕ тривожний дзвіночок задуматись про своє життя, якщо думаєш, що ти вже ні в чому не грішиш я от ніколи не маю відчуття, що я вже геть безгрішна...


щодо Царства небесного - так, я Вас розумію. просто нt зовсім чітко висловилась. загалом погоджуюсь з тим, що Ви написали.
але!

не переходячи нa особистості, наведу абстрактний (але існуючий в реальному житті) приклад: 1) ми не знаємо, як доживатимемо дні нашого життя і що Господь нам пошле попереду. 2) чому тоді є відступники? я особисто знаю дуже близьких мені людей - які каялись, приймали Христа, жили за Божими заповідями, ходили до церкви, довго так було - а потім відходили від Бога - і то конкретно так відходили - вони також зберігають за собою "право" на Царство Боже?

я думаю, що оскільки Бог - Всемогутній і Вседержитель і знає, що було, що є і що буде, то все вже вирішено ще до того як ми приходимо у цей світ, на цю землю.

 

быльш точний переклад між вам

 

Я також знаю дуже багато таких людей і, звичайно, що такі люди не "зберігають за собою "право" на Царство Боже",якщо не покаються у своєму відступництві. (Сам колись, чуть не докотився до такого. Нащастя, Бог витягнув!!!!!)
Яскравим прикладом такого відступництва є Юда Іскаріот. Уявляєте собі, людина, котра так знала Христа, так як нам і не снилося, творила Його Іменем великі чуда, і вкінці зрадила Його. А чому? Тому, що Юда дозволив собі залишити у своєму серці один малесенький грішок- срілолюбство, котрий потім розрісся і пожер його.
Тому нам треба надзвичайно сильно пильнувати, і не давати місця ніякому гріху, чи то в ділах, чи навіть в думках своїх, і усе, буквально, підкоряти Христу. Це уже наша відповідальність.

Абсолютно усе Богом вирішене з Його сторони. З нашої залишається тільки прийняти Його спасіння, "вхопитися" за Нього з усієї сили і не відпускати Його до самого кінця, чого б це нам не коштувало, як би сильно наша плоть не протестувала, і як каже апостол, "кожен день вмирати для себе" і жити для Нього, пізнаючи Його і служачи людям! До прикладу, моя плоть ніколи не хоче вставати зранку на молитву, думки типу"та поспи ше трохи, пошкодуй себе...", буквально атакують мою свідомість як з кулемета, але я приймаю рішення іти молитися, незалежно, що почуваю, і за деякий час молитви приходить така радість, що просто смішними уже стають ті слова плоті про саможаль. Я в такі моменти по-справжньому розумію слова, про те що Царство Боже береться силою і що хто прикладає зусиль- здобуває його:
"...Царство Небесне здобувається силою, і ті,хто вживає зусилля, хапають його." Матв.11:12
Перемагати потрібно свою плоть!!!

 

якщо людина спершу грішила, а потім виправилася і почала робити добро - їй зарахується останнє, якщо творила добро, але з часом стала творити зло - зарахується останнє.

 

Та ні, мені не цікаво, я не завзята до дискусій.
Хто є Бог сказано в символі віри.
Мухаммед був самогубцем, а це одне вже не робить його пророком.

Може Ісус і був вище будь-яких релігій, але не вірувань. Перефразую питання: Як Ісус ставився до інших вір?

 

... вибачайте, але нмд, подальша розмова ні про що. до зустрічі

 

Ні про що - з вашого боку, бо ви лише маєте свою думку, а я пишу те, що знаю зі Слова Божого.
Але, якщо для вас Бог (Отець (Яхве), Син (Ісус) і Дух Святий) = Аллах,
То Біблія = Коран ?

Я відповіла вам, хто є Бог, де обіцяний пост?

Те, що Бог є вищий людських проблем - це хибне уявлення, запозичене з буддизму, мабуть. Коли хтось вищий чогось, то утворюється дистанція, з якої інші релігії здаються мізерними і не вартими уваги.
Але Ісус брав на себе труд відкривати людям їх заблудження.
У розмові з Самарянкою, Він показав, що місце поклоняння не є важливим.
Фарисеям він не раз повторив "горе вам", казав їм, що вони не є дітьми Авраама (Iван.8:39).
Саддукеями, які не вірили в воскресіння (Мар.12:22) Він показав, що це їх переконання заперечується Писанням.
Коли за зціленням прийшла жінка хананеянка (Матв.15:26) Він назвав інші народи щенятами, тобто псами, нечистими тваринами, а що це означає, ясно.

А на чому свою думку обгрунтовуєте ви?

 

так і не побачив де Ви дали визначення поняття "Бог"

- це взагалі що таке?
В мене складається враження, що я пишу для себе.

можливо, оце Ваше визначення?... тепер прочитайте те що ви написали, і поставте себе на місце людини, яка намагається зрозуміти Ваше бачення...
в мене складається враження, що велика кількість людей говорить про поняття, яких не те що не розуміє правильно, а навіть немає будь-якої своєї думки, яку вона може обгрунтувати (навіть хибної).
вчора була розмова - питаю, а що для тебе Бог? Трійця. А що таке трійця? Бог-син, Бог-отець, Дух Святий... а тепер прочитайте свідомо.. не нагадує масло масляне? Уявіть, що Вам треба пояснити щось дитині, чи людині, яка ніколи не мала відношення до релігії, якщо не зможете, значить самі нічого не розумієте (с)(майже як у Ейнштейна)

моє бачення http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=401010&postcount=284

 

наскільки я зрозуміла, Ви не знаєте, про що мова йде у Символі віри. це є стисле означення того,в що вірять християни.
якщо Ви не зрозуміли, Ким є Бог за символом віри, то я Вам наведу цитату

 

... в шоці
сподіваюсь це був сарказм, інакше ще гірше...

а може Ви лише перше речення мого посту прочитали? тоді це хоч щось пояснює...

 

не хотіла Вас образити. читала весь пост. просто не спала ніч. писала диплом. мабуть, щось не так зрозуміла. ще раз перепрошую