чи впевнені Ви у тому, в що вірите?

тоді невже всі інші горітимуть у пеклі?..

 

Люди, які живуть не знаючи Бога, але по совісті - мають шанс. Їхнє сумління буде для них орієнтиром. При умові, що в їхньому житті не було ніяких можливостей пізнати Бога, увірувати в Ісуса Христа. Бог сам визначить місце кожного. Наше завдання давати приклад ближнім, свідчити своїм життям. А про долю інших Господь розсудить сам. Милосердний Бог всім дає шанс, вже від людини залежить чи вона ним скористається.

 

А чому Ви заплутуєтесь?
Це приблизно як би я сказав своїй дитині, що вона не зможе перескочити через прірву, якщо не подасть саме мені руку.
У волі і владі дитини є щоб подати мені руку і врятуватися. Так само і зі спасінням.

Я думаю, Зануда мала на увазі, що "для особистого спасіння кожного примату певної християнської конфесії,(а не віри) над іншою ключового значення немає."

 

Якщо ви хотіли заплутати Миха ще більше - то вам це вдалось.

P. S. Пішла переводити свій допис на "людську" мову.

 

Перепрошую, але мій допис був адресований не Миху, а Маюнці, котра заплуталась саме після Вашого допису

 

Я згідна з Занудою. Усе так.
Але коли чую такі безпідставні твердження як сказав illia, що всі релігії ведуть в одне місце, то не можу не заперечити.
Щоб не ходити делеко по буддизм, візьмемо РУН-віру. Вони не те, щоб не вірили в Христа, вони Його паплюжать. Або фен-шуй - це ж суцільне ворожбицтво, яке охопило багатьох у нашій небуддистській культурі.

І особисто звертаюсь до маюнки. Якщо це ваш бой-френд намагається похитнути вашу віру, то це дуже небезпечно. Бо якщо двоє стоять на схилі, то стягнути другого вниз набагато легше, чим підняти нагору.

 

дивіться в корінь, а не по верхах. можна знайти безліч відмінностей між світовими релігіями і на основі цих відмінностей розділити, а можна знайти спільне - основу - і об"єднати. якщо будете займатися першим - добровільно обмежете себе.
... і ще... феншуй і РУН-віра - це не релігії.

 

та ні, це не він...
і ніхто інший не похитнув мою віру. я вірю в те, у що вірила - у Христа, Бога-Отця і Духа Святого.

поставити собі запитання, які раніше не ставив - ще не означає похитнути свою віру. я б сказала, скоріше це - бажання зрозуміти, навіть бажання допомогти.

 

Хто спасеться?
Я раз запитав священика... А він неочіковано відповів: Той, хто записаний у Книзі Життя.


Я думаю, що то питання не до нас. Бог знає, а ми не можем знати. Церква навіть не каже, що Юда потрапить у пекло. Ніхто не знає.

 

Категорично не погоджуюся з вами на рахунок того, що ми не можемо знати чи ми є спасенними.
Звичайно, що я можу знати тільки за себе самого, а не за когось.
Але за себе я знаю точно, тому, що я вірю в Ісуса Христа. А Бог через ап. Павла дає мені залізне запевнення:
"Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім."Дiї.16:30
І доки я буду вірити і перебувати у Ньому, я буду мати це спасіння.
Саме це усвідомлення, що я уже є спасенним, а не можливо буду колись спасенним і приносить найбільшу радість, бажання служити Йому і людям!!!!!!


П.С.
На рахунок спасіння Юди церква не каже, зате Ісус каже у своїй Гефсиманській молитві, що Юда точно загинув:
Iван.17:12 Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.

 

Те, що ви бачите спільного - це якраз "верхи", а те, що в корені - якраз різне.

Результатом вашого світогляду є все по-трошку і нічого толком. Оце і є обмеженість.

 

схоже, Ви про мене знаєте більше ніж я думав

 

Я не знаю вашого майбутнього.
А може ви теж повірите, що жертва Ісуса потрібна всім людям.

 

Блажен,хто вірує..Але Ви віруєте,а ВІН...знає...

 

Всім нам дане спасіння, але чи ми з нього скористаємось? Чи можна бути впевненим на 100%, що життя ведемо настільки праведне, що не буде чим нам дорікнути? Чи одної лише віри буде достатньо? “Віра без діл мертва” (Як. 2, 26).

 

я в цьому ніколи не сумнівався

 

Я би сказав краще, що Він дав, і ми віримо, що маємо...

Я старався і намагався вести праведне життя без Нього дуже довго..., нажаль, нічого не виходило...
Коли я визнав перед Ним цю свою неспроможність стати праведним, то Він сказав мені, що лише через те що я визнав перед Ним цю свою неспроможність стати праведним без Ньогото Він мене зробив праведним.... "безвозмєздно", бо любить мене!!!!
Від тої радості, що переповнила мене від цих слів ті діла праведності, для виконання яких я колись прикладав неймовірні зусилля, потекли просто і природньо...

 

Він дав вам шанс бути праведним. А чи ви ним станете - залежить виключно від вас. Кожний християнин отримує божу благодать, але не кожний вміє нею властиво скористатись. Всі ми є спасенні в Ісусі Христі - вже, але ще ні. Це теологічне поняття, яке говорить, що своєю кров"ю Христос всіх відкупив від вічної смерті і через своє воскресіння відкрив нас ворота раю, але останній крок, щоб переступити поріг він залишив кожному особисто. Інакше не мало би змісту давати людині свобідну волю.
Є таке поняття, як надмірна надія - щоб я не робив, Господь мені простить, бо мене любить. Це гріх, таксамо, як і відчай.
Людина істота суспільна - все, що вона робить має далекоідучі наслідки і не тільки для неї самої. Ми всі несемо відповідальність за ті таланти, які дав нам Бог і з нас спитає, коли прийде час остаточного розрахунку. І я не впевнена, що все, що я робила у своєму житті. що говорила, якою була по відношенню до інших знайде схвалення у Його очах. Я намагаюся, але ж не факт, що я прикладаю максимум зусиль, може Господь вважає, що я здатна на більше, а я сама себе шкодую і тому марную свої таланти?

Ми можемо і повинні надіятися, ми знаємо, що Господь через Свого Єдинородного Сина зробив все для нас, але чи можемо ми бути впевнені щодо себе?

 

Погоджуюся зі всім.

Тут Ви говорите, що який би гріх я не робив, Господь мені простить, бо мене любить. Цого я ніколи не мав на увазі- звичайно, що це гріх.
А я мав на увазі, що скільки би доброго і праведного я не робив, цим я ніколи і ніяк не зможу заслужити собі спасіння.
Є різниця?

Я думаю, не варто зациклюватися на тому "що Ви робили у своєму житті, що говорили, якою були по відношенню до інших", а покаятися, зробити висновки і почати жити по-новому, бо "...коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої." 1Iван.1:9

Я думаю, що якраз той стан невпевненості у собі, боязнь причинити Йому біль своїм гріхом, і постійна надія на Нього, спрага до більшого пізнання Його і називається праведністю.

 

Мушу визнати, що тут якась логічна помилка. Може і моя, якщо я вас не розумію.

Як ви думаєте Ісус ставився до інших релігій?
Він послав апостолів "ідіть і навчіть всі народи". Навіщо це робити, якщо всі і так прийдуть до Бога?

Якщо всі релігії рівні, то мені не помішає також вірити і в те, що "Немає Бога, крім ​Аллаха, і Мухаммед – пророк Його"? Чи те, що для мене гріх, то не є гріхом для інших? У Бога, що подвійні стандарти?