Чи треба розділяти Україну?

А я б хотіла би Вам нагадати, що Шевченко писав і російською мовою, приймав гроші від росіян, жив за межами України не тульки у час вигнання, водив дружбу з багатьма росіянами і не плутав царський режим з простими людом. А інакше і не могло бути, бо Шевченко жив у такі часи....

 

Бо німці нам принесли менше біди чим совєти. Тому і ворогом були совєти а не німці.

 

На соседнй ветке вспомнили о сорваном в 2004 году Донецком съезде НУ. В то время там был еще и пост-Северордонецкое собрание. Наткнулся на обкоме на заметку от 10 декабря 2004 с красноречивым названием - В Донецке завершился третий съезд сепаратистов. Следующий будет… во Львове?!
Вот ведь - как в воду глядели...Теперь разъединители Украины перебрались именно во Львов!

Розкажить це львiвским євреям.

 

31 октября 2003. Запомнила, т.к. была в районе донецкого дворца молодежи "Юности", где все это происходило.

 

не кому

 

Я не львівський єврей.
З усією повагою, але доля євреїв мене обходить так само як і доля чотирьох мільйонів вбитих у громадянській війні в Руанді. Євреї ж не каяться за те що вони було в органах влади в СРСР в 30-ті, влади яка спричинила голодомор (хоч євреї як такі в ньому не винні)? Життя моїх родичів які загинули від совєтів, для мене важливіші чим львівські євреї. Так само як і євреям начхати на голодомор. Німці вбили 2-3 млн українських євреїв, совєти вбили 2-3 млн українських селян. Для мене важливіші українські селяни.

 

А для меня - ЛЮДИ.

Жду покаяния от сотрудничавших с нацистами.

 

Всі вони люди. І 4 млн вбитих в Руанді. Але свої люди для мене дорожчі чим всі решта.

То не мені треба писати.

---------- Додано в 15:59 ---------- Попередній допис був написаний в 15:56 ----------

Якби я міг вибрати - врятувати 3 млн загиблих від голодомору чи 3 млн загиблих від голокосту - я б без сумніву обрав перших. А євреї без сумніву обрали б останніх. Бо для мене 3 млн українців дорожчі, а для них 3 млн євреїв. Відповідно і злочини радянської влади для мене страшніші чим злочини німецької влади.

 

В кожній галицькій родині є репресовані,загиблі від рук совєцького режиму,чи не в кожній хтось був в УПА.
І.коли брехлива комуняцька пропаганда(дотепер) каже їм,що їх родичі були злочинцями...
Нас багато.

Я свої висновки зробив.
І не людей я ненавиджу.
А той смердячий совдепівський світ,який продовжують нам навязувати зі Сходу.
І мені теж соромно.
І боляче.

Ше одного вірша пригадав....теж актуального.

Каліка виклятий — такий він і донині!
Сліпий кобзар — співа свій вічний жаль.
Самсоном темним — зруйнував святині.
Розбив, дурний, сінайськую скрижаль.

Зродив вождів — дрібну плебейську шваль
Вошивих душ, що бабраються в слині,—
Це в час, коли рокоче Муссоліні,
Пече очима бронзовий Кемаль.

Це в час, коли кругом відважні жмені,
І кожному народу спіє геній,
Історія новий готує том,
Тюхтій-хохол, що, хоч дурний, та хитрий,
Макітру хилить виключно по вітру,
Міркує шлунком і хропе гуртом.

Євген Маланюк

О оці для Вас не люди?

Комуняки ніколи не покаються.

Бо ж брехливі до краю.

 

Оце і є головна маніпуляція, головна спекуляція і вигадка.
Ні, Романе, далеко не в кожній. Ой, як далеко...
От з села, звідки Ваш дід родом, скільки було репресовано, скільки загинуло від рук совєцкого режиму і скільки було в УПА? Без розпатякувань про всенародність і всеукраїнськість.
А в цифрах.
От тоді про правдивіть і поговоримо...

 

Вкожній,Василю.
Бо я не говорю за потомків окупантів і отих,...

[/I]

 

Ясно... Тобто крім "всіх", "багатомільйонів", "фсяукраїна" інші дані відсутні...

 

"Цифри" є в совєцькій "історії"
Якій вірять хіба совки.
А я виріс на тих розповідях своєї бабусі,своїх близькиз.
А потім,бачив власними очима останки замордованих Вашими кумирами.
Сотні трупів.
Це лиш те,що бачив я.
Кожна п"ядь землі тут полита кров"ю.
І мені глибоко начхати,що там кажуть різні покручі.

 

Ви знаєте, аналогічно.
Я привик розмовляти, а не махати плакатами і простирадлами чужих думок.
Мільйонність і всенародність - заїжджена конячка большевістьської і нацистської пропаганди. Націоналістична пропаганда ні чим не краща. Ті ж методи, ті ж засоби.
Брехня повторена тисячу розів стає правдою (с)
Йозеф Геббельс - ідейний геноссе націоналістів.

 

Оце бачили обидві мої бабусі.
Власними очима.
Мамина мама з сестрою шукали її чоловіка.
Татова мама шукала діда.
Вона тоді посивіла...в 22 роки.
Дід був закатований вже на Уралі.
Але вона надіялась.
Це теж не міф і не фальшивка.
Хоча,для Вас і закатовані діти є фальшивкою.
Як і всім совкам.
Ваш смердячий режим цвіте і пахне.
Тіштесь.
А мені глибоко начхати,що там собі думають потомки катюг.

---------- Додано в 18:59 ---------- Попередній допис був написаний в 18:41 ----------

Ще один вірш нагадався...
Читаючи дописи...Ваші...і інших об"єднувачів...

Я бачив сон, немов зібрались ми гуртом,
Щоб справити велике свято;
Багато нас самих сиділо за столом,
І ще прийшло гостей багато.
І гості ті були неначе й не чужі,
Але було й одміну знати,
Як кинулись вони прожогом до їжі,
Забувши нас і привітати.
І бенкет розпочавсь; як хижі ті вовки,
Глитали гості нашу страву,
А ми сховалися в далекії кутки
І відтіль їм співали славу.
І як хто з них шпурне обгризений шматок,
Ми кидались, як ті собаки,
Ловили, хто пійма, й, вернувшися в куток,
Слізьми вмивалися з подяки.
А гості жерли все; роздулися, як піч,
І, страшно вирячивши очі,
Нас лаять почали, ми ж слухали ту річ,
Як слухають слова пророчі.
І кажуть гості нам: "Ми бити вас прийшли,
Чи хочете - ми вас скараєм?"
А ми вклонилися і смирно відрекли:
"Від вас батіг нам буде раєм".
І гості крикнули: "Давайте ж нам батіг,
Бо в нас немає чим вас бити".
І миттю кожен з нас по батога побіг,
Щоб волю тих гостей чинити.
І пуги принесли, і полягли самі,
Немов на тирлі тії вівці.
Та й кару прийняли, а як устали ми,
Було червоно на долівці.
Вони ж гукнули знов: "Скажіть ви нам тепер,
Чи нас ви любите як Бога?
Чи не ховаєте в душі яких химер
Та проти нас заміру злого?"
І знов ми відрекли: "Ми любим тільки вас!
Нема в нас іншої святині".
"Так доведіть же нам, як любите ви нас,
І покажіть на власній спині!"
Тоді на честь гостям звірями стали ми
Й змішалися в безладній січі:
Ми бились, різались, топтались чобітьми,
І брату брат плював у вічі,
А інший сам собі давав ляща в лице
І смикав голову чубату,
А гості тішились та, дивлячись на це,
Аж реготали на всю хату.
І снилося мені: ми Матір волікли,
Хто за косу, а хто за ноги,
Зривали одіж їй, і били, і товкли,
Аж кості хрускали в небоги.
І стався дикий крик, пекельний, навісний...
Враз бризнули струмки криваві...
Тут кинувсь я від сну, але той сон страшний
Мене не кидає й на яві.

1893

В.Самійленко

 

Ви класно вмієте звиватись.
І прикриватись тілами вбитих...
Хоча Вас спитали про кількість вояків УПА в дідовому селі.
І ще одне. Вам надіслали відповідь із архівів СБУ Києва і Тернополя?
А свідок загибелі Вашого діда так і лишився в одній особі?

 

Василю.
Це Ваша Україна.
Ваш плюгавий совдеп при владі.
Ваші брехливі кумири правлять.
Ваші перемогли.Не мої.
Тіштесь.
Радійте.
Мені лише залишається ненавидіти і проклинати.
Поки живий.

---------- Додано в 20:17 ---------- Попередній допис був написаний в 20:15 ----------

Вятрович тим займається.
Я спілкуюсь з ним в фейсбуці.
Але Ви будете останні,хто про це дізнається.

 

до независимости этот самый режим был ваш и форму вы носили с тем самым серпом и молотом на красной звезде а тут вдруг Ыдейность проклюнулась ? с чего?

 

Ніколи не задумувались, що все має зворотню дію, два кінці, аверс і реверс..?
Всі Ваші прокльони, вся Ваша дика ненависть рано чи пізно повернеться назад...
І поки живий, і потім...

 

Він ніколи не був мій.
Коли ви вже нарешті зрозумієте,що для окупованих совєтами ЗУ,Прибалтикуи,цей паршивий совєцьки режим завджди був чужим.
Зі мною служили хлопці з Вільнюса,Каунаса.
Ненавиділи совєтів ще більш як я.
Між собою ми спільну мову знайшли.
Ли їм вдалось позбутись того плюгавства,тої брехливої нелюдської плісені.
А нас тягнуть туди креоли,мазохісти...малороси.
Тому я за федералізацію.
А потім люстрацію.