Чи потрібно Україні мати паралельну латинізовану абетку?

А, до речі, хтось тут на форумі десь років 8 тому публікував офіційну латинську українську транскрипцію.

 

Мабуть orfografija. Так більше передає українське звучання.

 

Нам не потрібно звертати уваги, як інші народи читають українські слова написані латиницею.
Наприклад, англійське die - помирати і німецьке die - артикль жіночого роду.
Я пропонував би для української латиниці
h - г (hory - гори, наприклад, Карпатські)
x - х (хоry - хори, колективи, що співають), а не, наприклад, chory. Ікс використовувати як українську х, щоб не пропадала. А кс писати, як ks.
cyrk - цирк
zyrk - зирк (швиденько глянув)

 

В японській. Вчора звук х викладав в своєму посту. Як він звучить японською.
Склад, що звучить як українське "хі", пишеться хіраґаною, як ひ і латиницею, як hi.
А англійці, не маючи звуку х на початку слів, говорять неправильно гіраґана
Звук х дуже розповсюджений в японській, навіть країна зветься Ніхон - Японія.
І пишуть звук х буквою h

ps І, до речі, дуже смішно звучить із уст німців Харків. Ми чуємо його як Шаков (від російьского Харьков - Charkov). На хрянцузьський манєр.

 

Я думаю, що прихильників чистої латинки переконав у купі проблем, що можуть виникнути.

На чистій латинці слова жаданий і згаданий будуть написані абсолютно однаково. ZHADANYJ.
Нєт, на ето я пойтіть нє магу! (с)

 

Хех. Згадалося. Якось сказав знайомим американцям, що би ті спробували вимовити слово - "лялька"
Як вони не намагалися, в них виходило - "лалка".

Але пшеки перейшли давноооо.
Тим більш що українська мова - то є декілька десятків процентів слів з латини.

 

А за шо уті філолохі гроші отримують? Нехай придумають, коли будуть переводити на латиницю.

 

Зараз не до латиники.
Зараз інші питання вирішуються.
А то вийде як, прости господи, в Росії.
У них підздес наближається, а вони закони про кеди та мереживні трусики обговорюють.

Так, чисто попросторікувати на форумах можна.
Я колись навіть подумував, як би було, коли б китайці окупували Росію, як колись - Японію.
Адже японське письмо - це пристосоване до японської мови китайське.
Усні мови японська і китайська на той час не мали нічого навіть приблизно спільного.
А писемність зараз - подібна. Китаєць, поглянувши на японський текст, догадується, про що іде мова. І вайс верса.
Точно так само можна було пристосовувати китайську писемність і до будь-якої мови, в тому числі - до будь-якої європейської чи африканської.

 

Згідний, зараз не на часі. Це питання повинно було стояти ще на початку 90х минулого століття. Поряд з іншими питаннями - мови в широкому розумінні, культури, національної тотожності, території. Натомість ті що прийшли до влади не хотіли міняти устрій УССР ні на йоту. Тільки назву.
А питання треба розвязувати. Дасть Бог війна закінчиться. А бардак, включаючи мовний, залишиться. І далі 60% населення України буде відмовлятись вивчити бодай 2 слова українською.
А це значить, що Україна буде далі перебувати в сфері рускаґа міра. І черговий пуйло скаже - єта нашє!
А ще праґаславная цєркав. І поки ці дві пуповини не будуть розірвані, Україна ніколи не буде самостійною. Латинка могла б бути кроком в правильному напрямку.

 

Не треба заполітизовувати цю справу – ми ж нікого не питаємо, коли ідемо в туалет, ні не обертаємось в різні сторони – «а що оце подумає мій батько – третій раз ото таки вже заходжу сьогодні в туалет – а може оце його трохи би таки не завадило почекать, ніби і якось таки зовсім не на часі ?» Ніякої політики – суто практично → підходить починаємо, не підходить не починаємо. Не вплутуємо сюди інших країн (ніяких «а як осьо таки на це би та подивилась братня нам Білорусь [яка в ООН голосувала разом з Північною Кореєю, Росією та Кубою проти резолюції по Криму]». Якщо хтось захоче, то «пришиє» Вам політику за відвідання і туалету.

Ну і не обов’язково починати на державному рівні (коли П. Педро дасть благословення – а він не дасть) і не обов’язково в Києві (Київ не почне – «мать городов русских»), а на місцевому рівні: Львові, Рівному, Тернополі і т.д. → уявіть собі, газета, нова чи вже існуюча, друкується L-шрифтом – має успіх = продовжує; не читають її – переходить до попереднього шрифту. І хто би мав щось проти – не хочеш – не читай! Є газети на кирилиці.

Інші регіони дивляться на новаторський захід – хочуть переходять, хочуть – не переходять. А далі… ще 20-30 років думаємо, чи повністю переходити: «А осьо воно треба би таки його перейти, але якже ото воно його без руського миру –пропадемо!!»

 

На думку мого знайомого, викладача японської мови - японця виклали трошки неправильно. Він сказав, що в українській мові нема букв, якими можна написати правильно, як читаєтьяс японське слово, яке англійською пишеться "hiragana". Будь-який варіант буде неправильним, неточним. Який вихід? - запитав я. "Як хочете так і позначайте" - сказав він.

Я з ним згоден. Наприклад, росіяни позначають німецьке прізвище Hoffmann і як Хоффманн і як Гофман. Хочете переконатись - зайдіть в інтернет: Вольф Хоффманн (нем. Wolf Hoffmann; 10 декабря 1959, Майнц, Германия + ГОФМАН (HOFFMANN) Эрнст Теодор Амадей: (1776—1822) — нем. писатель, композитор и художник, один из основоположников романтической .. А чому: в росіян нема звуку, що позначається українською буквою г та німецькою буквою h. Тому німецьке прізвище ми правильно перекладаємо як Гофман (чи Гоффманн), а бідні росіяни повинні замінюватибуквами, що найближче подібні: або своєю буквою Ґ 9 (у них це є буква Г), або буквою Х, і обидва ці варіанти у них далекі від німецької вимови.

А в українській мові? Г в українській мові також не співпадає з англійським H (h), бо англійське h - це наше Г, але без звуку ("h" = недзвінке "Г"). Така обставина дуже не подобається російським патріотам, що живуть в Україні, чомусь її завжди політизують, ну і у звязку з цим питання: Для чого вам це, реб'ята?

 

А найсмішніше, що в англійській нема звуку Х. Так їхнє Г трохи глухіше і з видихом. Але це Гелло чи Гу а не хелло і ху. До речі, в 2002 і 2003 я жив в Шотландії. Шотландці мене хвалили, як я чітко вимовляю слово loch (озеро), бо англійці не можуть вимовити, а кажуть лок.

 

Вам - вірю. З двох причин: тому що там живете і тому що, скоріш за все, не маєте проблем зі слухом.

Я коли вступив до університету, мені на уроках німецької різало вухо, коли один виходець зі сходу, що закінчив російськомовну школу, казав не іх габе, а іх хабе (ich habe).
Звичайно, оскільки в російській літературній вимові відсутній звук Г українське, вони замінюють його на більш схожий звук Х.
Хоча інколи трапляються кумедні ситуації.
Дивилися ми в гуртожитку по телевізору Штірліца (у нас на той час вчилися студенти з НДР, і не тільки). Їм дуже смішно було, коли Штірліц звертався до Hans'a - Ґанс! Адже Gans - це гусак.

Ми, до речі, також іншомовні звуки не дуже інколи розрізняємо. Я, наприклад, не міг зрозуміти, коли німець каже Kirche, а коли - Kirsche (церква і слива). Їх це дуже смішило.
Як смішило мене, що вони не відрізняють мишка від мушка. (Замість мишка казали або мішка, або мєшка)

 

Київ - не мать ґородов русских, а мать городів руських.
В українській також є слово город (Миргород) від слова городити, огорожувати.
То вже з польської запозичено місто (мьясто, чи як там). А на Закарпатті русини взагалі кажуть варош.

 

А от київський сайт запевняє мене:
Киев мать городов русских | Discoverykiev
discoverykiev.com/mysli...kiev/pochemu-kiev-mat-gorodov-russkix.htm...
Почему Киев мать городов русских. Достопримечательности Киева - discoverykiev.com.com.

Про це мене запевняють і десятки інших київських сайтів. Я ж це не видумав, а дізнаюсь від київлян.

 

Ніяких руССкіх тоді не було. Була Русь. "А мать городов русских" придумали кацапи.
В оригіналі (точніше в тому що дійшло до нас, бо імператриця Катька знищила оригінал) фраза звучить так:

"И сѣде Ѡлегъ. кнѧжа в Кыєвѣ. и реч̑ Ѡлегъ. се буди мт҃ (и) городом̑ Рус̑ьскымъ."

 

Бачите, Ви про це знаєте, і багато людей про це знає, але київляни, жителі Києва, масово нас запевняють про щось інше і навіть англійською: "Kiev is mother of Russian towns" кажуть вони на різних мовах. І зайшовши в Інтернет Ви можете самі про це пересвідчитись, а також із різних буклетві, виданих в Києві.
Навчіть їх!!

Тому я вважаю, що в Києві ще панує невідповідна атмосфера і в такій атмосфері міняти шрифт "не на часі" в Києві - прихильники "русского міра" впадуть в обморок. Зовсім інша справа Львів, Івано-Франківськ і поступово, в формі експерименту, вивчаючи реакцію, не на державному рівні, ну і головне - ніхто не зможе ні заборонити і т.д. Ще інша перевага впровадження на Заході - тут можна вибрати найкращий варіант шрифту, а в Києві можуть вибрати такий шрифт, що буде не тільки незручно ним користуватись, але й встидно дивитись на нього (спеціально, щоб відбити охоту вживати самий латинський шрифт).

 

Я киянин, що я вам запевняю? Сайти розробляють не історики, а вебмастери. І часто густо з історією в них туго, і вони тупо копіюють штампи.

Що значить - невідповідна атмосфера? А хто суддя?