Чи потрібно Україні мати паралельну латинізовану абетку?

А що виграли?

 

Кожна країна по своєму виграла. Наприклад, Азербайджан, мова якого близька до турецької, зняв бар’єр для двох братніх народів – вони тепер користуються майже єдиним алфавітом. Туреччину латинка наблизила до ЄС, де алфавіт в основному латина – вони стараються стати членом ЄС.

Алфавіт сприяє або навпаки – погіршує орієнтацію в чужомовному середовищі. Наприклад, написані на ієрогліфах, чи алфавітах (катакана і гіракана) японські слова європейського/англійського походження, як “miruku” (milk), “banku” (bank) і т.д. були б краще сприйняті туристами чи бізнес-особами з європейських країн чи США, якби були написані латиною.

Якби УА старалася стати членом Шанхайського військового блоку (Китай, Білорусь, Казахстан, Росія), то однозначно, що для кращого взаєморозуміння військових і т.д. використання кирилиці краще і доцільніше, а навіть і введення однієї мови для армій Шанхай-блоку – краща координація). Однак в НАТО чи ЄС краще використовувати було б український латинський алфавіт – назви місцевості, установ + полегшене опанування самими українцями міжнародної англійської мови - відпадають труднощі з вивченням алфавіту. Тому і зараз у Львові назви часто дублюються двома алфавітами (вул.. Краківська – vul. Krakivska) – кирилиця вже не вистачає!

 

Вулиці, пам"ятники і т.д. ві Львові почали дублюватися напередодні Євро-2012 для зручності іноземних (європейських) гостей міста.

І зараз то воно робисі саме для них, бо Львів є досить цікавим для західних туристів.

Фертик...

 

А сі які памя'тники продублювали сі ві Львові? Я сі про таке не чув!

 

Питання дуже складне. З одної сторони,більш як декілька віків сидіння в "кирилічному гетто" разом з сусідами -- Росія, Білоруссія, Болгарія, Сербія, Македонія, Чорногорія і др., з другої сторони, глобалізація і повна технічно-наукова, і технологічна поразка Россії, як головного наглядача і капо в цьому гето, в сьогоднішньому світі, потребує переходу на універсальний, тобто латиньський алфавіт в його гамерикано-англійському варіанті. (Чванливой Рассеяндии нечего сказать ни нам, ни остальному миру) . Більш того, оскільки колись я попрацював і в АН СРСР ( Россия, как недогосударство в составе СССР, не имела своей АН, своего Правительства, своей Компартии, более того Россия даже не была членом ООН до 93? года), то серед моїх колег по АН, а деякі з них добились немалих доробків на науковій ниві, є така думка, що добре було би російку кирилицю превести на латинку. Кирилічне гетто , це термін одного з них. Справа в тому, що вся сьогоднішня техніка і навука має своїм походженням США, і добитися признання в навуці, це автоматично означає добитися признання в Гамериці. А для цього треба щоби гамериканське навукове communіty (ось ще одне словечко!) хоча би прочитало по англійськи, що ж віте там накропали. Ніхто в Гамериці не буде вивчати кирілічну мову, лише для того, щоби прочитати витвори чергового кирілічного академіка, та відзначити там елементарні шлолярські помилки. Всього калу на кирілиці не перечитаєш. Крім того, Роосія, як капо кирилічного гето, сама руйнується і підпадає під китайський вплив, спочатку економічний, а потім і політичний. Так що там скоріше перейдуть на ієрогліфи. Ось пишу на рідній україньскій мові, а як на чужій. Якийсь дуже правильний дистилят.

 

Согласен.
По поводу академиков, науки и гамериканців с кириллицей и ланиницей не согласен. Венгры пользуются латиницей. По-вашему, американским учёным, проще изучать венгерские научные труды на латинице, чем украинские на кириллице?
Кроме того, при смене алфавита, имеется ряд факторов, которые вредно будут влиять на самоидентификацию нации. Например, человек найдя на чердаке письмо своей прабабушки, будет не в состоянии его прочесть - как не крути, отрыв от корней с тысячелетней историей.

Недопонял.

 

Ну, я думаю, що нас в першу чергу цікавлять не інші країни – Польща, чи Росія, чи США, а Україна. І що вигідно для нас не обов’язково повинно бути зв’язаним з цими чи іншими країнами.


І не обов’язково «революційно» переходити на латинський український алфавіт, а почати поступово його впроваджувати не на державному рівні. Наприклад, видати «Маленький Кобзар» (пару відомих віршів Шевченка), студентську газету видавати латинкою, коротку інформацію про події за кордоном в міських газетах – латинкою (решта газети – кириличним шрифтом). В умовах свободи ніхто не заперечуватиме (інакше порушить права інших). І відкладати не потрібно, особливо якщо це принесе касовий успіх – новизна і т.д.


Здається, вже була недавно чи є газета, що використовує латинку. ХТО ЗНАЄ ПРО ЦЕ КОНКРЕТНО?

 

"Хіраґана" - ひらがな. Буква ひ читається як "хі". А буква が - як "ґа". Це - дзвінка буква か - "ка"

Ну, а латиниця для японської називається ромадзі: рома - римські, дзі - знаки.

А по темі: Латиниця для української мови однозначно потрібна. Добре продумана і уніфікована.
Зараз не проблема з діакритичними знаками. Вони, здається, відсутні лише в кількох мовах: англійській, італійській, можливо, ще в одній чи двох.
Для звуків ч, щ, ж можна запозичити відповідні букви чеської або польської писемності.
Єдине, що я би обов"язково включив до української латиниці букву "ї".
Ця буква, до речі, використовується також у французській, але несе дещо інше навантаження.

 

Кому цікаво, що з даного приводу думають російські лінгвісти, можуть почитати
http://www.slavic.me/lingua/

 

Тут потрібно виважено підходити. Звичайно, без діакритичних знаків було б красивіше, але інколи виникали б непорузуміння.
Згадалося: Ischak. Це - ішак, чи Ісхак (єврейське ім"я)?
Подібні непорузуміння, напевне, можуть бути іще.
Як писати прізвище Онищенко без діакритичних? По-німецьки це буде Onischtschenko. По-англійськи Onishchenko.

Поляки, чехи, французи і ще десятки європейців не відчувають жодних незручностей з використанням діакритичних знаків. А їх застосування зменшує кількість букв тексту і спрощує (спрошчуйе) читання.

 

Не зовсім згоден. Читання часом залежить від національності (чи, як тепер кажуть, етнічності). Наприклад: назву фінського міста Helsinkiми читаємо як Гельсінкі (гельсінська група), а росіяни читають як Хельсінкі. І японський алфавіт для японських слів і ми і американці читаємо гіракана/hirakana, а росіяни і в Росії і в Україні продовжують читати, як «хіракана» (за своїм стилем), і місто Рівне продовжувати називати Ровно.

Але дана тема про український латинський алфавіт, а згадка про гіракану була тільки як приклад труднощів, коли не вживається популярний латинський алфавіт («оффтоп»). І якщо Ви і далі продовжуватимете називати hirakana«хіракана», а Helsinki«Хельсінкі», то я нічого не матиму проти – у Вас є певні на це причини (Ви прихильник старого стилю, патріотизм, т.з., «residualpatriotism», чи щось інше).

 

На рахунок іншого складу -ga- Ви праві - спочатку не замітив - років 40 вже не читаю і раніше був тільки початківець. Правильно Hiragana.

 

???
Навіть коментувати немає сенсу.
Ти хто замість Баффало кажуть Буффало, чи замість прізвища хокеїста Чара - Хара, таких прикладів безліч і все це за відсутність латиники.
Про більш вагоми приклади промовчу, бо це, вочевидь. ф

 

Якщо буква (у них табличний алфавіт - як правило, одна буква - два звуки) звучить в японській як хі, тобто, звук "х", як в українському слові "хата", то я не буду писати "гата".
Можливо, пояснюю сумбурно, але Гельсінкі з українським г тут зовсім недоречно.

До речі, ви щось про японську мову знаєте?

Бо я, наприклад, колись збирався вивчити. Можу з словником читати нескладні тексти.
Знаю, коли використовується хіраґана, а коли - катакана. Що таке он, а що таке - кун.
І багато інших цікавих речей.
Наприклад, що в японській немає звука "л". Тому в них вождь світового пролетаріату зветься Врадзімір Ірііті Ренін. ウラジーミル・イリイチ・レーニン. Написано катаканою. Причому я знаю, як читається кожна буква.
Розібрався в японській граматиці.
В японській мові, наприклад, прикметник може будти написаний в минулому часі.
Оісій - смачний. Оісікатта - був смачний.

Не туліть звук "г" туди, де має місце звук "х".

Можете послухати, як звучить ひ (хі) - перший склад слова хіраґана
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/4/45/Hi_(Japanese).ogg

 

"я за чисту латинку" - І я за чисту латинку. Скільки мороки, коли деколи треба вставити німецьке, чи чеське, чи польське оригінальне написання. А так маємо відразу два потрібні нам алфавіти (без перемикання): і нашої мови і міжнародної. Ну, звичайно, якщо таке можна (але якщо дуже постаратись, то вихід знайдеться).

Оффтоп - я прихильник і того, щоб українську дещо спростити. Наприклад, родовий відмінок від "ця" - "цієї" ("tsiyeyi") = важко і нам і тим, что вивчає: спрощуємо до "tseyi" чи, як писав Франко, "sya" - "seyi" (ся - сеї). Тобто, літературну мову на базі полтавського діалекту у "важких" випадках збагачуємо, якщо це і одночасно веде до спрощення, і варіантом західноукраїнської літературної мови, або інших регіонів (в залежності від ступеня спрощення та інших критеріїв).

 

"До речі, ви щось про японську мову знаєте?" - В минулому почав читати технічні тексти (правда з підручника). Вчив як додатковий курс в Політеху. Ми вчили з англійського підручника і вимовляли hiragana як гіраґана, але "h" без голосу, тобто ідентично як в англійській мові. Ну і знову тут в залежності від етнічності: росіяни англійське слово he вимовляють як "хі", і підозріваю, що слова типу hiragana, вони можуть також вимовляти на свій манер. Але через пару днів виясню у знайомого викладача-японця. Тоді і напишу.

А дана тема про латинський алфавіт. Навіть, якщо я і зробив би помилку про hiragana, вона до теми вона не має ніякого відношення.

 

12 стільців.
ЗІ. Я, до речі, японську також намагався вчити по англійських підручниках.
Маю до цих пір купу тепер уже, мабуть, непотрібної макулатури.