Чи потрібно одружуватися?

а от у мого: спосіб мислення є, а орієнтації в просторі - нема. тому ми досі і одружені: я знаю куди тре їхати, а він краще машиною керує

 

прямо як мій дідо з бабою.))))

 

А щоб йому сталося,якби він його запитав:"Чи ти по своїй волі і без примусу береш шлюб з цією дівчиною?" Мені здається,що хлопчина зразу б правильно відповів.
Наші священники люблять ставити себе над людьми, а не стояти на рівні з ними.Тому і видумовують старослов"янську, закручують так фрази, що їх мало хто розуміє, щоб показати свою зверхність. Я знав одного покійного священника, який цього ніколи не робив,але він був старший і мудрий.Я ще пам"ятаю часи,коли КГБ його переслідувало і палили книги,бо він був греко-католик.Йому пропонували найкращий в області приход,але він віри не зрікався.

 

вони роблять ідолів з себе. церква то угрупування людей...які моляться Богу.

це надзвичайно високо...віра понад всіма...

 

цікава така темка, яка плавно перейшла в стосунки побутові, всі чомусь на них зїзджають.... вони завжди будуть, як би ми сі не крутили
а от я не хочу одружуватись, все що було я провтикав, тай людина я з своїм характером особливим, для чого воно те одруження коли й так нормально

 

Я розумію, коли пара без дітей живе разом і не розписується, бо хоче пишне весілля - збирає гроші. Або, наприклад, хочуть розписатися через рік, щоб був не високосний рік.

Але коли пара живе, і навіть не збирається розписуватися ... Звичайно, хай живе - це їхня справа, тільки, по-моєму, все-таки весілля - це коли збираєшся бути разом все життя, тобто береш на себе якісь зобов'язання перед іншою людиною.

При цивільному шлюбі розлучитися завжди легше і швидше, ніж при узаконеному шлюбі.

 

абсолютно підтримую. коли нема того всього в будь який момент хтось може розвернутись і піти не тримаючи каменю на душі ніби так і має бути...

 

Та я нічого проти і не кажу!!! Знаю, що для жінок це важливо, ще не забуваємо про батьків, для яких теж має значення, щоб їх донька жила на законних підставах з чоловіком!
Але:

Я колись знав одну пару, де між собою вони на Ви спілкувались, причім різниці у літах майже не було, що і дивує! Ось так... Ну і що це за сім'я?
А є такі що живуть "рука в руку" і все гаразд і без усяких штампів!

 

Дуже мудро. Я також покладаюсь на свого чоловіка у всьому. Він краще знає життя а мені легше заробити гроші. Тому навіть що він не є основний годувальник він всеодно голова в родині бо моя логіка часами не катіт а його спрацює. А підганяти його під себе то просто дурного робота. Шлюб власне і є те щоб жити разом а не ламати когось під себе, чи він тебе чи ти його.

А те що тут кажуть що штамп це єрунда, то я не погоджуюсь. Я просто не пішла б жити з чоловіком не будучи з ним в шлюбі, для мене це навіть не питання. Я особисто почувалась б дуже некомфортно без Божого Благословення нашої родини. Не хоче цивільного шлюбу - прошу дуже, а церковний мусить бути. Я б чулась дуже зле що я навіть не достойна називатись його дружиною а можу бути лишень сожітєлькою, якось розкидання ніг щоночі в такому випадку втрачає фан.

 

якщо люди вирішили бути разом то всякі там забубони високосного року їм не поміха. А пишне весілля це не запорука кохання і сімейного щастя. А в більшості випадків просто похизуватись перед родичами і друзями. Що дає пишне весілля? Краще ті гроші відкласти на спільне житло, бізнес, дітей. А то просто прийдуть купа халявщиків поїсти, попити і подарити якусь фігню.

А сенс розлучатись важче і довше? Якщо люди вирішили розлучитись то подальше спільне життя буде пеклом для них обох.

А як має бути? Може скандали, звинувачення, тимчасові примирення, знову звинувачення...ну ніщо не втримає людей разом коли комусь одному погано. Це лише справа часу.

 

Чого ж - втримує: бо нерозмінне житло, діти, онуки, хвороби, ну і не в останню чергу небажання проходити "тягомотину" процесу розлучення.. і нічого, якось живуть, а потім переступають таку вікову межу що вже якось краще з тим з ким погано - аніж зовсім одному.
Я не кажу що часто, але нерідко і таке буває.

Коли, наприклад, позичають гроші другу, то хоч всі і розраховують на його совісливість і довіряють йому, але взята розписка трошки більше дисциплінує ніж її відсутність. Хоч і те і інше ще не є гарантією що він їх віддасть, та все ж.
Десь так і з "штампом".

І ще мені здається, дівчата, хлопець яких проти офіційного одруження, часто самі себе швиденько і непомітно для себе переконують що воно їм не дуже і потрібне, бо - а яка різниця... і кажуть "ми обоє так думаємо" - щоб уникнути неприємної ситуації різниці у поглядах або не виглядати старомодною, недовірливою і т.і. Принаймні, ситуація коли початково хлопець наполягає на офіційному, а дівчина - на громадянському шлюбі, більш рідкісна аніж навпаки або "ми разом так вважаємо". ІМХО.

 

Все дуже просто - жінка потребує визначеності, стабільності, впевненості. Шлюб для жінки - це основа, це старт життя. Без шлюбу - життя для жінки і не почнеться - не хочу розшифровувати сенс цього твердження - просто подумайте про нього самі.

Чоловіки, які невпевнені в собі і в своїх силах, бо ненавчені долати труднощі - невпевнені і в своєму майбутньому. Вони не бачать того майбутнього, і то їх напружує. І тому вони напружено живуть одним днем: "сьогодні треба мати якусь дівчину і якийсь секс, а там - будь-що буде...".
Не думаю, що живеться таким чоловікам "легко" і "безтурботно" - вони жеруть себе зсередини! І рано чи пізно - обов"язково будуть жерти ту жінку, яка погодилася з ним жити.

Але і шлюб - не гарантія! Тому що іноді і чоловіки вважають шлюб чимсь таким, що все на світі вирішить. Але якщо жінка МАЄ ПРАВО так вважати - то чоловік не має права. Шлюб - це кінцеий момент, коли вирішувати починаєш сам, і то вже назавжди.

Часто після шлюбу виявляється, що вирішувати, робити, діяти, працювати, поліпшувати себе - дуже важко. Знову ж таки - якщо людина до цього не звикла.
Шукаючи привід, щоб цього не робити, чоловік або жінка починає злитись і зганяти злість на своїй "половині" - тобто, починає думати, а то й казати, що ВІН чи ВОНА не варті того, щоб так напружуватися. Або думає - "он ТА (чи ТОЙ), це мені недоступно..., але заради тієї людини варто було б старатися..."

І це є, як правило, кінець шлюбу. Іноді і не тільки цього - а другого, третього... Аж поки в кінці життя людина не починає розуміти, що вже й жити ніколи, і вже не те, що вибрати самому чи самій - вже вона сама нікому не потрібна...

 

Боже борони від такої реалізації на старості літ.

Краще замолоду часами свою гордість проковтнути, щоб потім як діти повиростають і виїдуть геть з хати ти мав з ким провести вільну хвилину і поговорити про те який в нас президент, або просто піти з кимось на танці. А знаєте в 60 літ також можна ходити на танці.

DIDIO, знімаю капелюха за останній допис.

---------- Додано в 16:34 ---------- Попередній допис був написаний в 16:31 ----------

Та власне, хто буде купувати корову якщо молока можна напитись задурно.

 

якщо ви чекаєте лише цього у життя, то дійсно вам не варто одружуватись, але й жінкам тоді не варто бути з чоловіками які хочуть їх покористати, а потім кинути з дитиною одну...

так і є. і я б не змогла отак просто з кимось жити.

жаль, що не всі так можуть((

 

Я кажу не про чекання чогось поганого. А про те що якщо людям стає погано разом, то вже не важливо одружені вони чи ні. Це лише питання часу і клопіт з документами, майном при розлученні.
Не розумію я людей які живуть з кимось щоб просто було старість дожити. Одруження передбачає почуття кохання між людьми, як пишуть тут багато. А наступати собі на горло лиш би дожити старість не самому....де тут кохання?

Не розумію я навіщо проковтнути гордість, принципи, власні бажання, мрії...Життя таке прекрасне коли людина в гармонії з собою. А коли хтось когось ущімляє , то це вже мука якась а не життя.
Як на мене краще відважитись жити згідно своїх ідеалів ніж жити чужими. А людина яка зможе оцінити вашу не повторність обов'язково найдеться.

 

кохання то певний хімічний процес який в певний помент завершується, залишаються звчики, турбота, розуміння. і це дуже класно! бути поряд когось.можна заміж вийти і в 30 років і жити собі поживати, а той хто спішить заміж, відповідно великий відсоток є розводів, люди молоді, амбіційні, не терплять одне одного, а коли людина зріда і виважена, вона буде як можливо сильніше берегти свою половинку, та домашній вогонь. моя думка.

мрії можна розділяти з чоловіком/жінкою.
а коли ви розведетесь в 45 років, ви будете одна однісінька і вам ніхто не поможе, а там вже й шо? дім для пристарілих? стільки пар наглядаю по 60 років і далі, разом подорожують, здійснюють мрії, щасливі, старість це так само чудово як молодість! треба шукати свої +! ми одружуємось не через секс чи фіз потребу, а через душу, а дуща завжди молода і чудова, і варто шукати позитив.

 

В тому то і вся соль життя...одружуємося з одними а в результаті отримуємо інших Це стосується і чоловіків і жінок.

 

Шлюб

ШЛЮБ - це лотерея! Не завжди везе всім!