Чи потрібно одружуватися?

Миху, я вас звичайно люблю, але з такими висловами давайте будемо обережні.

 

Я трошки не про шлюб - як церковне таїнство.. Я взагалі про обряд "одруження" - яким він існував у різні часи.. в різні часи він був різним (у іудеїв до народження Христа - один, у єгиптян - інший, у ацтеків -ще інший). До речі, цікаво було б прочитати десь про шлюбні "угоди" різних часів і народів.
Згадуючи зараз (навскидку) як часто батьки нареченого чи наречений різних народів світу мусили платити чималий "калим" за наречену щоб отримати дозвіл на одруження- думаю, що сучасні аліменти хоча б платяться у разі невдалого шлюбу.. а колись, виходить, всі можливі поразки оплачувалися наперед.
Нє, зараз одружуватися дуже легко і просто, от у давніх суспільствах - я б і сама була на позиціях Василя, напевне. :ninja:

 

Це було теж моєю відповіддю на закид іншого дописувача. Я питання моїх стосунків з моїми дочками не піднімав.

 

Мій хлопець взагалі "видав" те, від чого я в прямому розумінні "хвора". Він каже, що кохає мене, (і це взаємно), але одруження, це ще нічого не означає. Життя то складна штука, і ніхто не впевнений в тому, що завтра, після завтра або через тиждень ні він, ні я не зустрінемо когось кращого, і не покохаємо ту людину. То для чого тоді одружуватись? Мені та розмова з голови просто не йде. ...Ваші думки з того приводу, пані і панове

 

Zapadenka, можливо, у Вас ще юний хлопець і йому не вистачає життєвої мудрості. Через кілька років він стане більш серйозним і не буде говорити дурниці.
Але якщо він вже достатньо дорослий, і це - його довічне кредо, то треба переглянути свої відносини з ним. Можливо, не варто втрачати на нього свій час.
Тому що вважати, що "я в будь-який момент можу зустріти кого-то краще" може тільки або зовсім юний хлопець, або той, хто насправді не любить свою дівчину ...

 

Це ілюзія захисту: якщо між вами немає єдности, то ваш шлюб є невдалим. А, якщо ви живете в єдності, тоді навіщо вам шлюб?

 

Єдність між двома людьми є лише тоді, коли обидва налаштовані на осягнення єдности. Отже, вирішують обидва. По відношенню до єдности неможливо, щоб один вирішував, а другий виконував його рішення. Або вона є справою обох, або її немає взагалі!

 

Тоді її справді нема.

 

Далі обоє повинні розібратися, що саме вони очікують один від одного і де виникає розминання очікувань. Це не так просто зробити, але якщо обидва справді налаштовані на осягнення єдности, то це можливо, коли кожен відчуватиме, що і другий, як і він сам, потребує і шукає єдности саме з ним.

 

Напевно заважає те, що люди, які укладають шлюб, ще не усвідомлюють, що шлюб не може замінити єдність і не піклуються про єдність взагалі. Тобто вони мають шлюб, а не єдність, і піклуються про шлюб, а не про єдність. А коли до них приходить усвідомлення, особисті стосунки вже зруйновані і осягнення єдности стає вже майже неможливим. Відтак, шлюб затуляє собою перспективу, бо люди думають, що, якщо є шлюб, то все в порядку. Тобто налаштованість на шлюб витісняє собою налаштованість на осягнення єдности, без якої єдність неможлива.

 

нагадало вірш:
- Не изменяй! - Ты говоришь, любя.
- О, не волнуйся, - я не изменяю.
Но, дорогая... Как же я узнаю,
Что в мире нет прекраснее тебя?
(В. Федоров)

не погоджусь з такою філософією. це, типу, бути запасним аеродромом і весь час думати: де він зараз? може інші аеродроми шукає?
треба себе поважати, а якщо ні - то і він не буде

 

Шлюб є юридичним союзом двох людей, а єдність є таким станом їх стосунків, при якому кожен з них для іншого є уосібленням справжньої людини, спілкування з якою приносить радість.

 

Отже Ви є щасливою людиною.