Чи потрібно одружуватися?

Тобто Ви засуджуєте всіх людей, які будують свої стосунки з іншими людьми на засадах добровільности та виключення влади? Тоді Вам треба взагалі відмовитись від стосунків з іншими людьми і засудити, перш за все, саму себе!

 

Так! Інцест взагалі не може бути формою стосунків двох особистостей, бо він є руйнуванням обох цих особистостей.

Осягаю утожсамленням себе з іншою особистістю як такою, яка, як і я, теж налаштована на осягнення єдности.

 

А як одне можливо без іншого?.. лише в лісі у повній самоті або потайки, ховаючись, щоб ніхто із того суспільства ніколи не бачив вас удвох. У всіх інших випадках ви з обраницею живете у суспільстві і лукавите коли кажете що Вам "начхати" на нього, бо воно Вам не потрібне - однозначно потрібне на ділі, бо живете у ньому (а не в лісі). А те що на словах кажете що непотрібне - то то лише слова.

 

Цікаво! Тобто Ви вважаєте, що люди не мають права на приватне життя, яке є особистою справою окремих людей, і до якого не має доступу решта людей?

 

Я вважаю що вони можуть думати що їх ніхто не бачить - але їх все одно всі бачать і мають про них свою думку - так само як і приватні особи мають свою думку про суспільство. Хіба що їм подобається ховатися із своїм "приватним життям" - ну то мають повне право жити, озираючись і ховаючись на людях, або в повній ізоляції - вольному воля.

До чого тут "право"? Кожна людина має собі своє внутрішнє право - від вбити когось чи себе до співжити з кількома партнерами одночасно або партнером своєї статі - але не в кожному суспільстві це прийнятно, схвалюється. Якщо Ви, наприклад, собі хочете створити своє міні-суспільство із своїми традиціями (які не суперечать карному кодексу, бо з тим можуть бути проблеми) - маєте повне право: знаходьте однодумців які схвалюють Ваш спосіб життя і робіть із них собі оточення. Нудисти, гомосексуалісти часто так і роблять, хоча завжди знаходяться і люди з незбіжними поглядами, які все-таки толерують їх погляди.
Це не стосується конкретно питання шлюбу - це загалом щодо "приватного життя". Бо все що не робиться на робочому місці - є "приватне життя".

 

Відтак, громадянське суспільство складається з окремих спільнот, кожна з яких має свої власні засади регуляції приватного життя людей, що складають цю автономну спільноту!

 

Я себе не засужджую але самоаналізом час від часу знаймаюсь. Ви написали фразу безпідставну і не підкріплену ніякими поясненнями... отже я вас запиталась ваші дочки вступають з вами в зв’язок? бо власне так прозвучало з вашого допису.

А влада, як не крутіть вона всюди є присутня у всіх стосунках, чи в відносинах між працівниками, між начальством і підлеглими, навіть в дечому між чоловіком і жінкою. Якщо ви вже берете мене, то у нас в сім’ї Є рівноправ’я, але все відносне, бо моє рівноправ’я з моїм чоловіком буде комусь видаватись ущемленням його або моєї особистості. Тому розпинатись тут на рахунок влади, то по крайній мірі без сенсу.

---------- Додано в 03:17 ---------- Попередній допис був написаний в 03:14 ----------

На цьому прикладі хочу підкреслити, що я крайньої правоти консерватор і засуджую вчинки людей які обирають жити в одностатевих шлюбах, зате я ніколи не засуджую особистість яка вибрала такий спосіб життя і не бриджусь їх ніколи і спілкуюсь з ними дуже гарно і відверто, і навіть маю серед таких людей друзів. Але знову ж таки, я не плескаю у долоні від того що у них партнер мужчина а не жінка, чи навпаки.

 

Я не розпинаюсь, а запитую: яким чином влада буде всюди присутня в особистих стосунках між людьми, якщо вони є добровільними?

 

Ви праві, власне, якщо люди не у шлюбі - то влада ніяк не зможе бути присутня, і захистити того, хто добровільно заліз у щось, що обернулося пізніш на життєву пастку.
Саме тому так не хочеться певним людям щоб хтось міг завадити їм робити (з іншими, "добровільно") що їм заманеться без всякої відповідальності.

 

Тобто особисті стосунки в шлюбі не є добровільними?

 

Чому ж - добровільні (ніхто не примушує продовжувати жити в шлюбі який став дійсно неприйнятним), але при цьому додатково захищені державою, ба навіть і суспільною думкою - перед тим як почати фліртувати і знайомитися з незнайомим мужчиною жінки зазвичай переконуються у наявності/відсутньості обручки на пальці, і це теж у великій мірі захищає шлюб від спокус і випробовувань на міцність.
Все добровільно, але чітко означено - як для суспільства, так і для друзів, родини, дітей.

 

Я можу порадити, Василю, єдність по системі йогів. Хоча більшість йогів вважає секс як даремною тратою енергії, одна з гілок практикує спеціальну кама-сутру. Це коли пари "поєднуються" і в цьому "поєднанні" перебувають годинами. Без руху.
А, взагалі, навіщо винаходити новий ровер. Бог (а ти ж не віриш в Бога) або людство винайшли чудовий спосіб єднання - це сімя. Більш досконалого методу нема. І, очевидно, і не буде.

 

А скільки у Вас сімей?

 

Василю, я сказав сім"я. Ти знаєш яка різниця між одниною і множиною?

 

В тому то й справа, що Ви говорите про однину, а я про множину! Перш за все Вам треба зрозуміти, що ми з Вами ведемо мову про різні єдності. Ви ведете мову про єдність з однією-однісінькою людиною, тобто про єдність, яка включає секс, а я веду мову про єдність особистих стосунків, яка включає всіх людей, з якими певна людина підтримує особисті стосунки, тобто я веду мову про єдність, яка виключає секс! Тому всі Ваші поради є недоречними.

 

особисті стосунки ми розуміємо власне на сімейному рівні, і тема тут про те чи треба одружуватись... якщо ви хочете обговорювати які є відносини між людьми взагалі на індивідуальному рівні, але аж ніяк не особистому, то це інша тема і з нею в філосовію і релігію.

 

Мабуть, Василь хоче сказати що такі ж стосунки як у сім'ї яка є у офіційному шлюбі, можуть бути і у сім'ї без шлюбу.. можливо за зачиненими дверима це і так. Але ж все одно світ крізь них проникає.. чому б не прийняти ту традицію, яку він вже пару тисячоліть передає, а може й більше. Традицію обряду поєднання чоловіка і жінки в пару.
В кожного народу у кожний час була і є така традиція, навіть у ацтеків був обряд весілля, до речі, єдиний добрий і веселий обряд, без кривавих жертвоприношень. І подібно як нашим гуцулам у "Тінях забутих предків" одягали на шию ярмо - на знак пов"язаності доль, так у ацтеків верхній край плаща нареченого в'язали до спідниці нареченої і після весілля коли підуть гості, вони мали... 4 доби удвох молитися а не те що ви подумали

Адже певні незручності є навіть на рівні різних прізвищ дітей і батька, відсутньості фотографій з весілля (урочистого, неурочистого, студентського чи хоч якого), яких не бачать діти вдома - зате бачать у сусідів і питають чому у всіх є - а у вас немає, на рівні обручок, питань в анкетах (сімейний стан), я вже не кажу про придбання спільного майна і відмічання річниць спільного життя...
..чесно кажучи, не розумію причин з яких хочеться відкинути будь-який знак, обряд, обітницю чи щось, що символізує утворення шлюбної пари: релігійний, цивільний чи національно-традиційний. Ну хоч щось же - чому не може бути? Чому так боятися правової відповідальності чи там шлюбного кодексу, якщо людина не збирається робити нічого поганого?..

 

Це не я підняв тут питання про єдність, так що надсилайте Ваші претензії до Un.Known та Pedro!

 

Хороше запитання і цілкои з вами погоджуюся.
Особливо дивно то чути серед т.з. християн. О, так не можна робити, бо так робили язичники. Виходить, що ті, які так говорять більше бояться язичницьких богів, ніж християнського Бога. Те ж можна віднести і до традицій колядування, вбирання ялинки, приготування куті і т.д. Та хай воно буде яке, якщо людина вірить у Бога, то чого боятися? Зміст тих обрядів змінився, вони вже набрали більш змісту народних звичаїв, ніж язичницьких вірувань. Тому, я думаю, одне другому зовсім не заважає. Є традиції, любиш, хто заборонить? Головне, щоб це робилося во Імя правдивого Бога. Все решту - бджоли.